Ваше завдання – проникнути всередину. Посібник для правильного повчання дітей

[Посібник 14.] Відповідне особисте застосування – це головне. Ваше завдання – проникнути всередину, пробудити совість пізнавати те, що найважливіше для неї, і спонукати дитину застосовувати це в житті. Наставляючи, частіше користуйтеся методом запитань-відповідей. Вас слухатимуть уважніше, якщо знатимуть, що необхідно відповідати на запитання. Так ви навчите дітей думати. А це, своєю чергою, дуже допоможе їм у застосуванні, адже так буде набагато легше запам’ятовувати й осягати значення Слова Божого в їхньому житті. Намагайтеся ясно підкреслити ключові доктрини, щоб вони серйозно заволоділи увагою того, хто слухає, так, наче він або ви стоїте на порозі смерті та споглядаєте на Бога, небеса та пекло. Говоріть більше про (1) нашу природу і спокутну дію Бога, (2) розп’ятого і прославленого Христа, Його благодать і чесноти, (3) дію Духа на душу, (4) безумство грішників і світську суєту, (5) вічну славу святих і страждання нечестивих після смерті.

[Посібник 15.] Час від часу приділяйте час кожній дитині особисто. У такий момент розкажіть їй про духовну роботу оновлення і запропонуйте оцінити, чи відбувається така робота всередині неї. Уявіть справжні ознаки благодаті й допоможіть дитині випробувати себе. Переконайте її чесно розповісти про те, що в ній переважає: любов до Бога чи до творіння, до небес чи до землі, до святості чи до догоджання плоті. Запитайте, що володіє її серцем, що її хвилює і спонукає діяти. Якщо це благодать, – допоможіть зміцнити її. Якщо, незважаючи на присутність благодаті, ви виявите, що дитина сильно засмучена, – втіште її. А якщо помітите, що в її житті панує гріх, тоді допоможіть їй глибоко усвідомити свій гріх і змиритися. Після цього вкажіть дитині на розв’язання цієї проблеми у Христі та підкажіть, що необхідно зробити, щоб досягти істинного спілкування з Христом і втіхи в Ньому. Усе це направляйте до серця заради бажаної мети. І пам’ятайте, щоб усе це відбувалося з любов’ю, м’яко та наодинці.

[Посібник 16.] Подумайте над питаннями, викладеними нижче, і подібними до них. Відповіді на них спонукають дітей до самооцінки та самонавчання. Запитайте: “Чи знаєш ти, що скоро помреш? Чи віриш ти, що душа одразу перейде в життя вічної радості або горя? Чи будуть світські багатства, почесті й плотські задоволення так само приємні у вічності? Невже тільки тоді ти хочеш усвідомити, що краще було цінувати небесне, ніж схилятися перед земним? Чи не здасться тобі тоді, що краще було б бути одним із тих найсвятіших, яких зневажає і ображає світ, а не одним із тих найбагатших і великих героїв-нечестивців? Коли прийде момент дати звіт за час на землі, чи не краще буде, якщо ти зможеш сказати, що провів свої дні у святості й послуху, старанно готуючись до майбутнього життя, а не в задоволенні бажань плоті? Як ти думаєш, чи раді ті, хто пішов у пекло, тому, що були нечестивими? Чи відчувають вони зараз задоволення, згадуючи колишні радощі гріха? Що вони зробили б, на твою думку, якби в них був другий шанс? Хіба наприкінці свого життя кожен, хто живе на землі, не захотів би опинитися святим, незважаючи на ціну, яку довелося б за це платити?” Такі запитання допомагають викрити совість на глибшому рівні.

<…>

[Посібник 18.] Використовуйте всю силу своїх переконань, щоб привести дитину до рішень і дій, заручившись обіцянкою чинити згідно з Божими переконаннями і Його веденням. Коли діти дають обіцянки, іноді підключайте свідків, але робіть це, дотримуючись таких запобіжних заходів:

1. Не закликайте дитину пообіцяти виконати щось, якщо вона сумнівається, або до того, як відбулося конкретне викриття.

2. Не змушуйте її обіцяти зробити те, що вище її сил, коли він або вона покладаються на Бога.

3. He закликайте дитину дати обіцянку любити Бога, або мати розум небесний, або усьому вірити, бути чуйною тощо, але переконуйте робити все те, що до цього призводить: вивчати Слово, молитися, дружити з хорошими людьми, уникати спокус тощо..

4. He закликайте дитину обіцяти часто і багато; це може викликати огиду і відвести від користі прийняття таких рішень перед Богом. Але обіцянки, дані вчасно і зі знанням справи, сприяють плідній діяльності.

5. Не стомлюйте її занадто багато за один раз, але давайте потроху, відповідно до того, як вона може прийняти. Посудини з вузькою шийкою наповнюються не так, як посудини з широким горлом.

6. Захоплюйте дитину все далі й далі проявами добра та нагородами. Відзначайте успіхи, коли щось виходить. Це налаштовує і відкриває двері тому, що ви захочете їй запропонувати. Коли дитина відкрита до вас, їй буде простіше прийняти вашу пораду; навіть рани від друга приймаються з довірою. За природою діти схильні любити тих, хто любить їх і добре з ними поводиться, і охоче слухати тих, кого вони люблять.

Уривок із книги:

Голоси волаючих у пустелі. Витяги з праць великих майстрів душеопікунства / сост. Р. Гарріс / пер. з англ. В. Краснощок. – Макаров: Софія, 2012. – С. 87-89.

[Richard Baxter. Directions for the right teaching of children and servants, so as may be most likely to have success, 1674.]