Страждання і 119-й Псалом. Частина 1

Також дивіться другу частину.

Якби Твій Закон не був для мене втіхою, я загинув би в своїй скорботі.

Пс. 119:92

Які асоціації виникають у вас при згадці 119-го Псалма? Поміркуйте над цим питанням…

Боюся, що 119-й Псалом не викличе у вашому серці ані захоплених спогадів, ані трепетного очікування. Підозрюю, що вашою негайною відповіддю навряд чи будуть такі слова: “Я звертаюся до 119-го Псалма, щоб навчитися граничної та абсолютно доречної перед Богом чесності. Вчуся відкривати моє серце в найважливіших для мене питаннях перед Особистістю, якій найбільше довіряю. Прямо говорю про те, що для мене найдорожче. Не приховую своїх найглибших переживань. У всій повноті висловлюю сердечний захват. Не соромлюся сказати про свої сумніви і страждання. Взиваю до Бога в нужді, вигукую перед Ним від радості. Кажу те, що хочу сказати, і щиро бажаю того, про що говорю. У цьому псалмі дізнаюся, як бути прямолінійним, не заплямувавши себе гріхом самоправедності. Вчуся бути слабким без найменшої домішки саможалю. Бачу приклад воістину чесного спілкування з Богом: незаяложеного, глибоко особистого, правдивого, без формалізму і туманних абстракцій. У ньому бачу, як зустрічаються Істина з чесністю, і чую, як вони розмовляють одна з одною. У цій Істині немає жодної краплини штучності, стереотипності чи нелюдськості. А чесність не супроводжується ниттям, вихвалянням, люттю чи самовиправданням. Їхня бесіда живить мою душу. Вона допомагає моїй душі знайти і скуштувати найсолодшу і найсвітлішу надію. У цьому псалмі я знаходжу повне вираження людяності – у чесних взаєминах із Тим, хто створив людяність за Своїм образом і подобою”.

Ось вона – мудрість без прикрас. Істина допомогла вам переоцінити ваші думки, почуття, дії, переживання і потреби, докорінно змінивши ваш підхід до життя. І ви змогли переосмислити Істину. Тільки уявіть: тепер ви можете говорити все, що у вас на серці, і висловлювати свої справжні почуття, тому що ваші справжні думки й почуття очистилися від божевілля егоцентризму. Саме таку чесність проповідує 119-й Псалом, і саме такої чесності він хоче навчити вас. З одного боку, 119-й Псалом говорить про важкі життєві реалії. З іншого боку, він говорить про Божі дари і про те, як ці реалії і дари знаходять один одного, взаємодіють і приходять до спільного знаменника, породжуючи найбільшу радість життя.

Однак інші асоціації часто витісняють це бачення, притупляють наш духовний зір і слух, паралізують нашу мову. Перше, що скаже про 119-й Псалом більшість із нас: “Це довгий Псалом“. Дуже довгий псалом! Якщо ви перечитуєте книгу Псалмів або Біблію за рік, і настала черга 119-го Псалма, ви збираєтеся з силами і, глибоко зітхнувши, черепашачим кроком “проповзаєте” або вихором пробігаєте цей виснажливий марафон. Так, 119-й Псалом – найдовший розділ у Біблії. За довжиною він дорівнює цілій Книзі Рут, Посланнях Якова або до филип’ян. Читання 119-го Псалма можна порівняти з довгою поїздкою на машині. Вам мигцем вдається побачити уривки красивих пейзажів, але пам’ятається лише одне: як довго ви їхали.

Друга поширена реакція на Псалом: у ньому багато повторень і узагальнень. Складається враження, що вірші псалма зливаються в одну сіру масу. Вони повторюють одну й ту саму думку, висловлюючи її різними словами, при цьому не заглиблюючись у деталі. Навпаки, Книга Рут, наприклад, оповідає захопливу і зворушливу історію. Книга Якова рясніє ємними метафорами і практичними настановами. Послання до филип’ян розкриває дивовижні істини про Ісуса Христа в контексті особистого досвіду Павла, роблячи з усього цього практичні висновки про те, як повинні жити ми з вами. Як би там не було, у кожній із цих книг можна спостерігати певний розвиток подій або ідей. Однак 119-й Псалом немов блукає по колу, монотонно повторюючи кілька загальних фраз.

А ось ще одна поширена думка: відсутність взаємозв’язку між різними частинами псалма. Легко запам’ятати частини літературного твору, які пов’язані воєдино сюжетною лінією або якоюсь логічною послідовністю. Дивовижна відданість Руфі Господу пов’язує її зі свекрухою, з іудейським селом, з новим чоловіком, з майбутнім правнуком і, зрештою, зі Спасителем світу. Навпаки, 119-й Псалом здається випадковим набором незв’язних уривків.

Можливо, при думці про 119-й Псалом ви одразу ж згадуєте біблійний факт: 119-й Псалом не хаотичний, а, навпаки, являє собою чітко структурований акростих. Він складається з 22 розділів, по 8 рядків у кожному. Кожен розділ відповідає певній букві єврейського алфавіту, з якої й починається кожен із восьми рядків. Таким чином, порядок проходження 22 розділів відповідає порядку 22 букв єврейського алфавіту: алеф, бет, гімел… тав. Алфавітний порядок безсумнівно полегшував запам’ятовування віршів єврейському читачеві. Але ця стилістична особливість приносить дуже мало користі тим, хто не знайомий з давньоєврейською. Уся ця структура втрачає сенс у процесі перекладу. Вона не допомагає в запам’ятовуванні, і від неї немає жодної користі. Головна структурна особливість псалма перетворилася для нас на не більше ніж цікавий факт.

А ось ще одна асоціація, яка напевно фігурує майже в кожному списку: 119-й Псалом присвячений Божому Слову. Ця відповідь уже ближча до істини, здатної вплинути на наше повсякденне життя. У 119-му Псалмі Писання обговорює саме себе. Вірші 119-го псалма традиційно застосовуються, коли йдеться про важливість знання, читання, вивчення, запам’ятовування і виконання Писання. Цей значний розділ Божого Слова говорить про важливість цього Слова в тій чи іншій його формі майже в кожному вірші.

Крім того, існує поширена негативна реакція на 119-й Псалом: багатьом людям під час його читання стає трохи не по собі. Нескінченні настанови, що закликають читати і запам’ятовувати Писання, можуть здатися “читанням моралі”, схожим на кінцівку поганої проповіді. Може скластися враження, що ваші стосунки з Господом цілком залежать від старанного виконання обов’язку “тихого часу”, на який у вас ніколи не вистачає ні часу, ні старанності. На відміну від обіцянок, що зігрівають душу, всіма улюблених псалмів, наприклад, Пс. 23; 103; 121; 139, цей псалом може здатися настирливо повчальним. Навіть існує думка, ніби в цьому псалмі відданість Писанню витісняє Самого Бога Писання. Звісно, все це неправда, але цілком об’єктивно відображає поширені хибні уявлення, пов’язані з читанням, застосуванням і викладанням 119-го Псалма.

Нарешті, варто згадати одну більш позитивну і благодатну асоціацію. Можливо, вам одразу ж пригадається один або кілька улюблених віршів. Якщо загалом 119-й Псалом і схожий на безликий натовп незнайомців, раптом вам вдається розгледіти в ньому рідні обличчя старих друзів. Вони сідають поруч із вами і заводять розмову. Ви знаєте їх в обличчя, ви знаєте їх на ім’я, вас пов’язує спільне минуле, і ви можете відразу зануритися в спілкування з ними, не витрачаючи час на зайві формальності. Можливо, одним із таких “друзів” для вас став вірш 11: “Я бережу Твоє слово у своєму серці, щоби мені не грішити проти Тебе”. Або, можливо, у ваших молитвах часто звучить 18-й вірш: “Відкрий мої очі, щоб я міг побачити дивовижні властивості Твого Закону!”. Можливо, 67-й вірш став для вас гарним підсумком найважчого періоду у вашому житті, нагадуючи про велике благо, яке ви винесли з ваших лих: “Поки я ще не був упокорений, я помилявся, тепер же дотримуюсь Твого слова”. А може, 105-й вірш став піснею у вашому серці та у ваших вустах: “Твоє слово є світильником для моїх ніг, світлом на моїй стежці!”. Коли в нас виникає таке глибоке сердечне розуміння хоча б одного вірша, ми починаємо бачити напрямок усього Псалма.

У кожній із цих асоціацій є певна частка істини. Але більшість із них не веде нас до тієї гранично відвертої бесіди, яка була описана в другому абзаці цієї статті. Навпаки, 119-й Псалом веде нас саме до неї. Давайте розглянемо, як це відбувається, і підемо за ним.

На початку статті я попросив вас поділитися першими асоціаціями. А тепер хочу поставити вам запитання “на засипку”: “Які слова найчастіше повторюються в 119-му Псалмі?” У 119-му Псалмі найбільш уживаною є певна група споріднених слів. Які з цих слів ви можете легко назвати?

Зізнаюся, що моє запитання не без підступу. Стандартна відповідь звучить приблизно так: “Головна тема псалма – Боже Слово. Майже в кожному вірші використовуються слова, що описують те, що написано в Біблії: слово, закон, заповідь, статути, суди, повеління”.

Ця відповідь недалека від істини, але все ж не цілком правильна. Слова, що описують Біблію, стоять у Псалмі лише на другому місці й за кількістю значно поступаються “словам-переможцям” – займенникам першої та другої особи однини: я, мене, мені, мій, а також Ти, Твій, Твоє, Твоє, Тебе [додайте до них іменники, що описують автора (“раб”) та ім’я Бога (“Господь”). – Авт.]. 119-й Псалом – найдовша розмова в Біблії, виражена у формі “я – ти”. Тільки перші три вірші псалма говорять про людей загалом, про Бога і про Його Слово, висловлюючи думку в третій особі: “Блаженні ті, котрі дотримуються Його свідчень, і шукають Його всім серцем”. Четвертий вірш набуває більш особистого забарвлення: ми підзвітні Тобі у виконанні Твоїх повелінь. Після цього тон псалма змінюється остаточно і безповоротно. У наступних 172-х віршах, без винятку: я, Твій слуга, говорю з Тобою, моїм Господом, – з Богом, що говорить і діє, з Богом, якого я потребую і якого люблю [115-й вірш є єдиним “відступом від теми” та виключенням із цієї закономірності. – Авт.].

Іншими словами, 119-й Псалом – це особиста молитва Богові, це розмова, а не моралізаторство. Ми чуємо людські слова, вимовлені вголос у Божій присутності: слова радості й захоплення, кричущої потреби, неприкритого поклоніння, зухвалих прохань, відвертих заяв, глибоких переживань, ревних устремлінь до добра. Це правда, що в кожному вірші зустрічається один із синонімів, що описує Слово Боже. Але різні форми займенників “я” і “Ти” зустрічаються в середньому чотири рази в кожному вірші: я говорю з Тобою про те, як багато Твої слова значать у моєму житті. Йдеться про співвідношення 4:1!

Тому, якщо вам поставили запитання: “У чому головна тема 119-го Псалма?”, і у відповідь ви кажете: “Цей Псалом присвячений Біблії та є міркуванням на тему важливості Слова Божого”, то вашу відповідь можна назвати тільки частково правильною. Насправді цей псалом не на тему підпорядкування життя Писанню. І його аж ніяк не назвеш роздумом на тему. Замість цього ми чуємо в ньому відверті слова, які вириваються з серця, порушеного словом Божим.

Ми чуємо слова, звернені до Бога Слова. Ми бачимо людину, яка потребує Бога, що говорить, і любить Бога, що говорить. Це не просто роздуми на тему, це реальна духовна практика. Це не заклик до вивчення Біблії, а відчайдушний заклик душі, сповненої віри. Не вважайте мої міркування надуманими і дріб’язковими причіпками. Насправді вони матимуть колосальний вплив на ваш підхід до читання, застосування, проповіді або викладання 119-го Псалма. Міркування на тему – не більше ніж абстракція, це передача інформації інтелекту з метою вплинути на волю. Міркування на тему можуть бути цікавими та інформативними. Вони навіть можуть бути переконливими. Але стрімкий і невимушений потік слів 119-го Псалма виливається з серця людини, яка не потребує переконання. Вона говорить у простоті перед Богом, і в її словах зливаються воєдино її інтелект, емоції, воля, обставини, бажання, страхи, потреби, спогади й очікування. Вона глибоко усвідомлює свою справжню сутність. Вона глибоко усвідомлює, що з нею відбувається. Вона глибоко усвідомлює Самого Бога і практичну цінність усього, що Бог бачить, говорить і робить.

Таке усвідомлення допомагає йому бути гранично чесним і відвертим. Його серце виливається живим потоком полум’яних прохань і заяв. Він переконує нас не за допомогою аргументованих міркувань, але палким і гучним запалом живої віри.

119-й Псалом більше схожий на бурхливий потік, а не на послідовний виклад теми. Йому властива невідступність, а не монотонність. Це вилив душі, а не ланцюг логічних міркувань. “Господи, Ти сказав Своє слово. Ти явив Свою силу в дії. Я потребую Тебе. Зроби мене таким, яким я повинен бути в Твоїх очах. Виконай Свої обіцянки. Я люблю Тебе”. Так, 119-му Псалму притаманна певна структура і повторюваність форм. Але якій меті служить усе це: алфавітний порядок розділів, арифметична повторюваність слів і багаторазові згадки Писання? Структура Псалма – немов горнило, в якому зберігається, плавиться й очищається золото, щоб вилитися назовні гарячим, живим потоком. 119-й Псалом – глибоко продумана і вистраждана мелодія серця, перетвореного внаслідок зустрічі з живим Богом посеред життєвих перипетій.

Важливо зазначити, що відвертість псалма не має нічого спільного з демонстративним і зухвалим самооголенням. Наша природна “чесність”, не переплавлена Богом, буде завжди спотворена божевіллям гріха. Чи справді мені потрібно “усвідомити свої справжні почуття” і “говорити те, що я думаю насправді”? Безсумнівно, і ваші почуття, і ваші слова проллють світло на ваше серце. Безсумнівно, вам необхідно чесно подивитися на себе, на свій світ і назвати своїми іменами те, що з вами відбувається. І, безумовно, не можна забувати про те, що, відкинувши неприборкане душевне самооголення, ми можемо впасти в протилежну крайність, де панують не менш божевільні вади: байдужість, метушня, стоїцизм, невігластво, фасад пристойності, самообман або відхід від реальності. З іншого боку, давши волю своїм почуттям, як ви збираєтеся їх тлумачити? І як ви можете бути впевнені, що ваші тлумачення є істиною? Крім того, що потім з усім цим робити? Куди це все вас приведе? Від неприборканих поривів душевної прямоти завжди “пахне зіпсованим”: безбожництвом, свавіллям, зарозумілістю та егоїзмом. По правді кажучи, душевна чесність не здатна побачити істинну реальність, доки спочатку не подивиться в обличчя Самому Богові. Ви можете бути гранично щирими й відвертими, і водночас щиро помилятися: “Нерозумний не має задоволення від навчання, і прагне показати лише власну дотепність” (Пр. 18:2). Але 119-й Псалом не має жодного відношення до подібної хибної відвертості. Він демонструє її спокуту. Коли ви одночасно дивитеся на себе, на свої обставини і на Бога, який звертається до вас, тоді навіть найболючіша та найпроникливіша для душі відвертість набуває пахощів і розсудливості Христової.

Читання, вивчення і запам’ятовування Біблії – цілком законне застосування 119-го Псалма, якщо воно спрямоване на досягнення поставленої цим псалмом мети, набагато більшої. Вона полягає в тому, щоб налаштувати внутрішню логіку і наміри вашого серця на новий лад. Ці глибокі сердечні зміни не відбудуться в нашому житті самі по собі, тільки тому, що ми читаємо, вивчаємо і запам’ятовуємо Писання. У нас є тенденція неправильно чути те, що говорить Бог, неправильно застосовувати почуте в нашому житті і робити Божі засоби самоціллю. Читайте Біблію. Глибоко вивчайте її. Заучуйте її напам’ять. За правильного підходу ці засоби наближатимуть вас до високої та славної мети. Але 119-й Псалом не прагне наставити нас у використанні правильних засобів, а демонструє радикальну мету, заради якої ці засоби й існують.

Отже, ось що ми чуємо у 119-му Псалмі. Людина, яка слухає Бога, відкриває своє серце перед Богом Слова, і говорить наступне:

– Він із зухвалістю проголошує Божу сутність і характер. (Він уважно слухає Божі слова про Самого Себе.)

– Він чесно відкриває перед Богом своє серце і свої обставини. (Маються на увазі чесні переживання, приборкані й протвережені Божими словами про наше серце й обставини).

– Він волає до Бога про допомогу посеред важких життєвих реалій. (Відчайдушна потреба негайно спонукає звернутися по допомогу, бо Бог пообіцяв діяти).

– Він утверджується у своїх найглибших переконаннях, проголошуючи джерело своєї істинної сутності, надії та найбільшої втіхи. (Він повністю ототожнив себе з Божою точкою зору і Божими намірами.)

119-й Псалом – це особиста розмова, у якій фігурують лише двоє – “я” і “Ти”. У цій розмові переплітаються чотири “нитки” або напрямки, які й складають внутрішню логіку псалма.

Перша нитка. “Ти (є)… Ти сказав/говориш… Ти (робиш)…

Автор псалма постійно описує Бога Йому Самому: на кого Він схожий, що Він говорить, що Він робить і ким є. Інші псалми, наприклад, Пс. 22 або Пс. 121, зосереджені на одній конкретній рисі Божого характеру: у світі, сповненому небезпек і лиха, Бог робить мені добро (Пс. 23); Він невсипуще дбає про мене й охороняє мене (Пс. 121). Навпаки, 119-й Псалом містить безліч віршів про різні риси Божого характеру.

Уявіть собі, що 119-й Псалом – це галасливий і велелюдний весільний банкет у величезному залі з безліччю дверей, що ведуть в інші кімнати. Люди, більшість яких вам не знайомі, сидять за столами по вісім осіб. Місця за столами розподілені якось дивно. Бабусю нареченої посадили поруч із колишнім сусідом нареченого по студентському гуртожитку тільки тому, що їхні прізвища починаються на букву “С”! І як розібратися в усьому цьому строкатому калейдоскопі облич, імен і життєвих історій? Вам потрібно лише пройтися кімнатою, зупиняючись біля кожного столу. Вам потрібно ставити запитання, слухати відповіді і спробувати ближче познайомитися з кожним із них.

У процесі ви виявите, що віра говорить за допомогою стислих і ємних істин. Багате сповідання віри можна знайти протягом усього 119-го Псалма. Форма цього сповідання несподівана. Воно не схоже на символ віри, який ми звикли повторювати в церкві: “Вірую в Бога Отця… Вірую в Ісуса Христа… Вірую в Святого Духа”. Швидше воно нагадує сердечну сповідь: “Ти мій Отець. Ти мій Спаситель. Ти – джерело мого життя”.

Господь створив усі умови для мого існування:

– Ти поставив землю, і вона стоїть;

– все служить Тобі;

– милості Твоєї сповнена вся земля;

– Твоя правда крізь роки;

– руки Твої створили мене;

– я раб Твій;

– я Твій;

– всі дороги мої перед Тобою;

– Ти близький.

Господь творить чудеса:

– закон Твій – істина;

– дивні одкровення Твої;

– Слово Твоє дуже чисте;

– Слово Твоє затверджене на небесах навіки;

–одкровення слів Твоїх просвіщає;

– Слово Твоє – світильник нозі моїй і світло стежці моїй.

Господь знищує зло:

– Ти приборкав гордих;

– Ти відкидаєш усіх, хто ухиляється від заповідей Твоїх;

– Ти здійсниш суд над гонителями моїми;

– як вигар, Ти відмітаєш усіх нечестивих землі.

Господь милостивий до мене:

– Ти благ і твориш благо;

– по справедливості Ти покарав мене;

– велика милість Твоя;

– Ти втішаєш мене;

– Ти покров мій і щит мій;

– Ти почув мене;

– благо створив Ти рабу Своєму;

– Ти оживляєш мене;

– Ти розшириш серце моє;

– Ти навчаєш мене.

Як псалмоспівець навчився так сміливо і відверто говорити з Богом? Звідки прийшла до нього ця здатність? Він довгий час слухав Боже Слово, дане в Біблії, і виконував його на практиці. У Своєму Слові Господь відкриває нам Свою сутність, і Його заяви про Самого Себе істинні. Господь говорить, що Він робить, і робить усе, що говорить. Віра слухає і приймає це до серця. Віра переконується на досвіді в істинності Божих слів і відповідає Богові простими словами.

Ми схильні впадати в суєту, ми багато шумимо, нам важко зосередитися. Ба більше, нас оточує світ метушні, шуму і спокус, що відволікають душу. Посеред усього цього 119-й Псалом вчить нас говорити: “Мені потрібен час для того, щоб слухати Бога і розмірковувати про Нього, інакше я буду нездатний підтримувати з Ним розмову”. На противагу культурі, що надає миттєвий доступ до інформації та негайне виконання бажань, цей псалом обіцяє нагороду тим, хто не поспішає. За поспішного й поверхневого читання ви скажете про 119-й Псалом тільки одне: “Цей псалом присвячений Біблії”. Але якщо ви читатимете повільно й одразу ж застосовуватимете прочитане на практиці, ви зможете сказати зовсім інше, наприклад: “Ти благий і справи Твої благі”, або “Я – Твій”. Якщо ви навчитеся вимовляти ці істини вголос, вірячи в них усім серцем, ваше життя безповоротно зміниться. 119-й Псалом не джерело інформації про Біблію, а мовленнєва терапія для недорікуватих грішників.

Хочу запропонувати вам ще одне застосування 119-го Псалма. Одне з гасел нашої культури – “допоможи собі сам” – надає надзвичайно важливого значення так званому “внутрішньому монологу”, або розмові зі своїм “я”. Чи говорите ви собі слова, які підбадьорюють вас або руйнують вас? Чи прагнете ви усвідомлено творити й утверджувати своє “я”, чи постійно лаєте й критикуєте себе? Чи говорите ви собі: “Я гідна особистість і можу постояти за себе”, чи “Я повний ідіот і безпросвітний невдаха”? Цілі системи душеопікунства ґрунтуються на аналізі та реконструкції внутрішнього монологу, обіцяючи зробити ваше життя щасливішим і продуктивнішим. Однак автору 119-го Псалма проблема внутрішнього монологу абсолютно байдужа. Він зайнятий живим діалогом з Особистістю, думку якої вважає єдино і воістину важливою. Проблема внутрішнього монологу полягає в тому, що, яким би він не був: “позитивним” або “негативним”, “раціональним” або “ірраціональним”, він завжди залишається всього лише розмовою із самим собою. Наш потік свідомості не усвідомлює Того, перед обличчям Кого ми живемо. Замість безперервного потоку свідомості в нашому серці має відбуватися безперервний потік спілкування, але ми успішно придушуємо в собі усвідомлення присутності Особистості, настільки небезпечної для нашого самозамилування.

Біблія проповідує радикальні істини про потік свідомості, що безперервно виливається з надр нашого єства: “Усі бажання їхніх сердець повсякчасно спрямовані лише на зло” (Бут. 6:5); “У всіх помислах його: “Немає Бога!”” (Пс. 10:4) [згадайте також уривки Пс. 10:6; 14:1-4; 36:1-4; 53:1-4; Екл. 9:3; Єр. 17:9; Рим. 3:10-18. Поміркуйте про першу велику заповідь, яка претендує на все без винятку, що відбувається всередині нас. Вивчіть біблійні описи того, на що насамперед звертає увагу Бог, коли дивиться на нас: 1 Хр. 28:9; Євр. 4:12 і далі; Єр. 17:10. Ми сліпі в нашому самосприйнятті, поки Бог не скаже нам, що бачить Він. – Авт.]. Ці слова мають відношення не тільки до пропащих лиходіїв і мерзенних збоченців. Вони кидають виклик звичці нашого розуму в повсякденному житті функціонувати незалежно від єдиного істинного Бога. Функціональний атеїзм – найприродніший для нас стан. Люди живуть, не вважаючи Божу думку вирішальною в конкретних ситуаціях, не усвідомлюючи свою потребу в Його милості, не відчуваючи спонукання закликати Його ім’я і полюбити Його всім серцем, душею, розумом і силами. Іноді на вулиці або в метро нам трапляються дивні люди, які голосно розмовляють самі з собою. У нашому внутрішньому монолозі ми часто буваємо схожі на них. Їхній світ для них надзвичайно реальний, але абсолютно відірваний від навколишньої дійсності. Ми, немов сновиди, ходимо і розмовляємо уві сні. Наші сни можуть бути приємними. Наші сни можуть бути кошмаром. Але, як би там не було, вони залишаються не більше ніж снами. Гучний голос віри, який лунає у 119-му Псалмі – це результат пробудження від сну. Це не голос релігійного фанатизму. Це голос здорового людського розуму. Потік лжесвідомості перетворюється в ньому на потік усвідомлення – усвідомлення любові, довіри й потреби. Нам немов вдається підслухати психічно здорову людину, яка міркує вголос, і в процесі ми розуміємо, що говорить вона не сама з собою, а з кимось іншим. Звичайно, адже це цілком нормально і розсудливо – звертатися з конкретними заявами до Особистості, чиї дії вирішують усе.

Раніше я порівняв 119-й Псалом із галасливим весільним банкетом, на якому повно гостей, з якими варто ближче познайомитися. Хочу зазначити, що в моєму порівнянні присутні двері, які ведуть в інші кімнати.

119-й Псалом не самодостатній твір. Він сповнений взаємозв’язків з іншими місцями Писання. Як псалмоспівець навчився всім серцем говорити Богові: “Ти добрий, і діла Твої добрі”? Де він навчився повторювати: “Я – Твій”? Він навчився цього, читаючи інші уривки Писання. 119-й Псалом виводить нас за свої межі назустріч іншим свідченням Божого одкровення і назустріч усім аспектам життя. Вісім підсумкових термінів, використаних для позначення Його слів, вказують на це. Кожна з них зустрічається в псалмі в середньому 22 рази.

Два з цих восьми термінів позначають просто “слово” або все, про що говорить Бог. Його слова – це все, сказане Ним і написане Ним, усе, що ми чуємо і читаємо від Нього. Якщо ви зрозумієте цю істину, ви ніколи не будете сприймати 119-й Псалом як моралізаторство. Що містять у собі всі ці різноманітні терміни? Ми чуємо, як історії, настанови, обіцянки і цілий світогляд тлумачать світ і все, що в ньому відбувається.

Ми дізнаємося про те, ким є Бог і що Він робить. Він обіцяє Свої милості. Він попереджає про наслідки. Він говорить нам про те, хто ми і чому ми діємо саме так, а не інакше, що є найважливішим у житті і заради чого Він створив нас. Він точно визначає, що з нами не так, підкріплюючи це численними прикладами. За допомогою історій і повелінь Він вчить нас розуміти справжній сенс наших страждань і благословень. Він чітко пояснює нам, чого Він очікує від нас, і як живуть справжні люди, на відміну від нелюдей. Його слова говорять нам про Його вірну любов і демонструють її. І так далі.

У світлі всього цього, що мають на увазі слова псалмоспівця в Пс. 119:17: “Буду дотримуватися Твого слова”? Найочевидніший приклад – виконання конкретних заповідей. Ми виконуємо заповідь “не чини перелюбу”, відмовляючись чинити перелюб. Але як ми можемо дотримуватися Божих слів іншого роду, наприклад: “На початку створив Бог небо і землю”? Ми виконуємо ці слова, вірячи в їхню істинність, зберігаючи їх у своїй пам’яті та змінивши свій погляд на світ. Наш Псалом дотримується статутів першого розділу Буття, заявляючи перед Богом: “Ти поставив землю, і вона стоїть. За визначеннями Твоїми все стоїть донині, бо все служить Тобі“. Це віра в дії, і голос її сильний. Ви дотримуєтеся Його слів, коли споглядаєте політ птаха або грозу і бачите в них не просто біологічний вид або погодне явище, спричинене проходженням холодного фронту, а Боже творіння, залежних істот, слуг, і прославляєте їхнього Творця. Ви дотримуєтеся вчення 1-го розділу Буття, коли пам’ятаєте про те, що ви теж – істота, створена, залежна і в усьому підзвітна своєму Творцеві. Ваша сутність визначається не вашим резюме, вашими почуттями, знайомствами, балансом на банківському рахунку, вашим внутрішнім монологом, вашими планами або головними подіями вашого життя. Наш Псалом говорить: “Твої руки створили мене і влаштували мене. Я – Твій“.

Ще один із восьми термінів – слово “закон“. Він включає в себе все, сказане Богом, хоча ми часто чуємо це слово у вужчому значенні. Коли ви читаєте слово “закон” у 119-му Псалмі, думайте про нього як про синонім “слова”, з особливим акцентом на Божому авторитеті й нашому підпорядкуванні Йому. Закон – це Боже вчення, якого ми покликані дотримуватися. Слово “закон” ідентичне поняттю “слово” за своєю масштабністю, але має багатший відтінок значення. Закон підкреслює особистий авторитет великого Спасителя-Царя, який звертається до нас, як до Своїх улюблених слуг.

Ми схильні неправильно думати про закон під час читання 119-го Псалма. Ми зводимо закон до кодексу правил, ніяк не пов’язаного з милосердним правлінням нашого Отця і Месії. Ми обмежуємо його “десятьма заповідями”. При цьому ми забуваємо, що “десять заповідей” – невдала назва. Ці “десять слів” [у Вих. 34:28; Втор. 4:13; 10:4 використовується ширший термін “слова”, а не вужчий термін “заповіді”, коли йдеться про десять складових “слів заповіту”. – Авт.] розкривають акти Божого творіння і спасіння, Його вірну любов, Його щедрі дари, добрий характер, обітниці, попередження та обрання Ним Свого народу – міжособистісний контекст Його благих заповідей.

Ми забуваємо і про те, що ці заповіді розкривають, як на практиці виражається любов до Бога і ближнього. Ми забуваємо, що “закон Мойсея” містить у собі, крім усього іншого, і таке: “Господь, Бог людяний і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий і істинний, що зберігає милість, прощає провину і злочин і гріх, але не залишає без покарання”. Коли такий Бог дає нам заповіді, Він по суті пояснює нам, як уподібнитися Йому.

Послух втілює на практиці цю мудру любов. У Новому Заповіті Ісус робить те, що ми виконати не в змозі. Він є живим людським втіленням цієї мудрої Божої любові і досконалим виконанням цього закону. Він любить нас як наш ближній і як друг, творячи нам благо. Він любить нас як Агнець Божий, закланий замість нас. Він любить нас як один із нас, як начальник і звершувач віри, що діє любов’ю. Бог пише цей закон любові на скрижалях наших сердець. Отець і Син оселяються всередині нашої особистості, через Святого Духа, і ми вчимося любити, виконуючи таким чином закон.

119-й Псалом починається з приголомшливого благословення: “Блаженні ті, чия дорога (життя) бездоганна, – котрі живуть за Господнім Законом!”. Ця пряма залежність між нашим найбільшим блаженством і чеснотою нашого серця задає тон решті Псалма. Так що ж означає “ходити” в законі Господньому? Знову-таки, ми схильні пам’ятати тільки про очевидне – послух Його заповідям.

І навіть коли ми думаємо про послух, ми не обов’язково вкладаємо в нього необхідний сенс:

“Люби Господа всім серцем (вільним від всепоглинаючого свавілля) – тому що Він полюбив тебе. Люби інших людей так ревно, як ти дбаєш про свої власні інтереси (у свободі від манії егоїзму) – як Він полюбив тебе”. Бути слухняним Божій волі – значить досягати досконалості в любові, тому що ти любиш досконалою любов’ю.

Ми рідко думаємо про те, що означає “ходити” в інших аспектах всеосяжного вчення закону, до виконання якого нас зобов’язує Бог. Божий закон говорить: “Нехай благословить тебе Господь і збереже тебе! Нехай приглянеться до тебе Господь світлим обличчям Своїм і помилує тебе! Нехай поверне Господь обличчя Своє на тебе і дасть тобі мир!” Ви “ходите” в цьому благословенні, коли ви сповідуєте в ньому потребу, коли просите Бога поставитися до вас саме так. Ви отримуєте. Ви довіряєте. Ви ставитеся до інших так само, ставши для них живим провідником турботи, благодаті та миру. Ось що означає “ходити” в цій частині царського закону. Не дивно, що наш Псалом проголошує: “Як люблю я закон Твій! Закон Твій – потіха моя”.

“Суди” підкреслюють Божу оцінку реальності. Він відкриває нам Свої рішення і дії, що стосуються звичайнісіньких життєвих ситуацій. Його суди вчать нас правильно зважувати те, з чим ми стикаємося. Наприклад, Божий суд говорить, що подружня зрада – аморальне і злочинне діяння. На Його думку, віра в дар благодаті у Христі Ісусі – шлях до спасіння і життя. Також Його суд стверджує співчуття беззахисним і слабким – людське втілення доброти Його характеру. Божий суд свідчить, що великодушність і терпіння по відношенню до заблукалих і невігласів демонструє Його милосердя. Божий суд заявляє, що тільки Він є премудрим, істинним і справедливим Дарувальником життя, джерелом води живої, надійною скелею спасіння. Цікаво, що з усіх віршів Псалма, в яких немає прямої згадки Божого Слова, два вірші містять слово “суд” і при цьому не посилаються на сказане/написане слово. Вони описують дії, які випливають із правильних суджень, і тому сприяють справедливості (84-й і 121-й вірші). У деяких інших віршах 118-го Псалма посилання на “суди” має двоїсте значення: або Божі судження про реальність, або Його дії, викликані Його судженнями. Головний предмет уваги 119-го Псалма – не Біблія, а саме життя, про яке ця Біблія веде мову.

Таким чином, кожен синонім слова Божого привносить певний нюанс і багатий відтінок значення у “велику картину” Божого вчення. Божі одкровення являють собою все, про що свідчить Бог. Він свідчить про Себе, про добро і зло, про людський порок і чесноти, про Своє спасіння, про створення світу і про Свою волю. Ці десять слів, згаданих вище, часто називають “одкровенням” – тобто актом свідоцтва про істину, праведність і вище блаженство. Повеління – це докладні практичні інструкції. Господь любить звертати увагу на деталі і вважає їх важливими. Його веління допомагають нам зрозуміти, як саме на практиці виражається віра, виконання закону і любов до Господа. Статути передбачають, що всі Божі слова зафіксовані в письмовому вигляді. Вони довговічні. Вони являють істину, що перебуває, довгострокові вказівки, постійно діючий звід законів. Бог закарбовує Свої слова на скрижалях, у сувоях, книгах і комп’ютерах, щоб написати їх на плотяних скрижалях нашого серця. Заповіді з точністю говорять нам про те, як нам жити, що робити, як любити і як довіряти. Усі Божі Слова сказані з владою, тому навіть Божі обіцянки милості й допомоги, Його одкровення про Свій характер або історії про Його діяння носять характер заповідей: ми повинні вірити, ми повинні приймати Слово серцем, інакше на нас чекають серйозні наслідки – всілякі форми божевілля, брехні, самообману й руйнування.

Який відгук очікується від нас? Дієслова в псалмі виявляють дивовижну послідовність: “Дотримуюся, шукаю, люблю, визнаю, згадую, роблю, чекаю, вірю, радію, міркую, прилягаю, утішаюся, не забуваю… Таким є мій різноманітний відгук на Твоє слово, закон, суди, одкровення, накази, статути й заповіді”. Вражає, що кожен аспект Слова Життя породжує одну й ту саму серію взаємопов’язаних реакцій. Одна з цих реакцій – просте звернення до Бога про Самого Бога.

Оригінал © Christian Counseling & Educational Foundation, переклад © Help for Heart.

Також дивіться другу частину.