Джордж Мюллер: уявлення про Бога

Пастор Джордж Мюллер народився в Німеччині 1805 р., більшу частину життя провів у Брістолі (Англія), проповідував дев’ять разів у Міннеаполісі в 1880 р., відвідав 42 країни у віці від 70 до 87 років і помер у 92 роки. Найвідоміший засновник сирітських притулків у світі: він побудував 5 притулків, які містили 10 024 сиріт за його життя, служив проповідником в одній і тій самій церкві впродовж 66 років, ніколи не брав у борг, ні в кого не просив грошей, не отримував зарплату 68 років і ніколи не голодував. Троє його дітей померли в дитячому віці, його перша дружина Мері – у 39 років, його друга дружина Сюзанна – у 23 роки, а його дочка Лідія – коли їй було 58. У відповідь на нове вчення про те, що Христос забере церкву зі світу перед Лихом, Мюллер, кажуть, сказав: “Покажіть мені трубу, яка залишиться після останньої труби, і воскресіння, яке відбулося до першого воскресіння, і я повірю в цю нову доктрину”. Він був баптистом, який ставився до людей у своїй церкві як до представників, яких усього лише розкидали як дітей. Він причащав щотижня. Він відмовився від пенсійного рахунку і рахунку зі страхування життя, проповідував Чарльзу Спержену, надихав Гадсон Тейлор і насправді слідував за Д. Л. Муді.

[Про свій кальвінізм.] “Я вельми противився доктринам обраності, особливо спасіння, і, нарешті, наполегливої милості; на стільки, що… я назвав обраність диявольською доктриною… Однак тепер Слово Боже змусило мене переглянути ці дорогоцінні істини… На мій превеликий подив, я виявив, що уривків, у яких виразно йдеться про обраність і наполегливу милість, приблизно вчетверо більше, ніж тих, у яких виразно говориться проти цих істин; і навіть ці кілька уривків, незабаром після того, як я вивчив та усвідомив їх, переконали мене в зазначених вище доктринах. Що ж до впливу, який віра в ці доктрини справляла на мене… завдяки милості Господній я ще більше зблизився з Ним відтоді… Так, кажу вам, виборча любов Бога у Христі (коли я зміг усвідомити це) часто була знаряддям для творення в мені більше святості, аніж гріха” [“Оповідання та навернення”. Т. 1, сс. 40, 46).

[Про смерть першої дружини.] “Коли я почув про діагноз Прічарда, про те, що ця хвороба – ревматичний поліартрит, я, звісно, очікував найгіршого в тому, що я виявив у роботі серця моєї дорогої дружини, коли слухав її пульс. Однак через те, що моє серце було майже розбите через моє сильне кохання, я сказав сам собі: “Господь благий і творить добро”, все буде за Його благословенним бажанням. Ніщо крім добра не може виходити від Нього. Якщо він побажає забрати мою найдорожчу дружину, це буде благом, як і Він Сам. Усе, що мені, як Його дитині, залишається – бути задоволеним тим, що робить мій Отець, що може вихвалити Його. Після цього моя душа не тільки прагнула, а й досягла цього, завдяки милості Господній” [Т. 2, сс. 398, 399].

Підтримка

Завдяки вашiй підтримці ми маємо змогу перекладати статті, відео та інші матеріали з душеопіки. Також підтримувати служителів, які хотіли б навчатись, однак не мають такої фінансової змоги. Будь-яка сума є значна.

Підтримати

[Коли він практично втратив доньку.] “Моя дорога дружина і я перебували в умиротворенні. Чому? Тому що не любили її? Ми дуже сильно любили її. Але ми були раді Богові, що б він не робив” [Т. 2, с. 746].

“Господь ніколи не накладає на нас більшого покарання, ніж того вимагає наш стан серця. Тому якщо Він однією рукою карає, то іншою Він підтримує” [Т. 1, с. 61].

“У перші чотири роки мого навернення я не розвивався, бо я нехтував Біблією. Однак коли я став постійно читати її всю, посилаючись на своє серце і душу, я безпосередньо домігся успіхів. Моє умиротворення і радість тривали. Тепер я роблю це протягом 47 років. Я прочитав повністю всю Біблію близько 100 разів і щоразу, коли починаю читати її заново, я знаходжу щось нове. Так моє умиротворення і радість все більше і більше зростали” [Т. 2, с. 834].

“По-моєму, найважливіше, на що слід звернути увагу, – це те, що незважаючи ні на що, слід дбати про те, щоб ваші душі були щасливі в Бозі. Інші речі можуть тиснути на вас, справи Господні можуть навіть викликати ваше затяте обурення, але я спеціально повторюю, що дуже важливо, щоб ви, незважаючи на всі ці речі, прагнули, щоб ваші душі були істинно щасливі в Самому Богові! Намагайтеся, щоб це стало справою вашого життя, кожного дня” [Т. 2, с. 731].

“Як повинні ми досягти цього непорушного душевного щастя? Як нам навчитися любити Бога? Як досягти такої самодостатньої задовольняючої частки в ньому, що дало б змогу нам залишити речі цього світу як порожні й нічого не варті порівняно з цим? Я відповідаю, що це щастя має бути досягнуте через вивчення Священних Писань. Там Бог показав Себе нам в образі Ісуса Христа” [Т. 2, с. 731].

Що ми повинні винести зі слів Мюллера? Ще один глиняний горщик, який показує нам виняткову силу, що належить Богові, а не нам.

Оригінал © Desiring God Foundation, переклад © Gospel Translations.