Дівчина, яка була нікому не потрібна

Прийняття світського розуміння успіху приносить розчарування і спустошення, але щоб дарувати задоволеність, Бог має справу зі слабкими людьми, діє в них і через них.

Вступ

Я збираюся прочитати вам текст зі Старого Заповіту – 29-й розділ книги Буття. Одне з того, що вражає у Святому Письмі, – це те, що Біблія, порівняно з іншими книгами, практично позбавлена сентиментальності в розгляді питання шлюбу та сім’ї. У цьому відношенні ця Книга надзвичайно реалістична. У ній говориться, що для людини завжди важко і часто руйнівно не перебувати в шлюбі, але водночас вона стверджує, що завжди важко й іноді руйнівно перебувати в ньому.

Дотримуватися цього біблійного розуміння вельми важко, оскільки ні сама структура нашого суспільства, ні його інститути не підтримують такого погляду. Цей світ, нехристиянське суспільство, відчуває величезний страх перед шлюбом і ставиться до нього надзвичайно цинічно. І не випадково! Адже, як я щойно згадував, саме Святе Письмо говорить про це. З іншого боку, у християнських колах виникає тенденція до твердження, що сенс нашого життя полягає у шлюбі: сім’я, діти, акуратно пофарбований білий парканчик перед будинком. Біблія показує, що як перше твердження, так і друге, вкрай хибні, тому що в ній не написано, що Ісус Христос, розглядаючи питання шлюбу, каже: “Це те, що тобі потрібно”. Скоріше, Біблія висвітлює переваги шлюбу і не приховує його слабкі сторони, водночас вказуючи на Ісуса Христа як на Того, кого ми справді потребуємо.

Ця істина ніколи не була так ясно представлена, як у цьому тексті (Бут. 29:15–35).

Сім’я благодаті, сім’я страждань

Перш за все, є дві речі, які слід знати щодо контексту цієї розповіді. Ви маєте знати, що Яків походив із сім’ї, обраної за благодаттю і сповненої страждань. Дідом Якова був Авраам. Одного разу Бог прийшов до Авраама і сказав йому: “Аврааме, подивися на цей світ. Чи бачиш ти нещастя? Чи бачиш жорстокість? Чи бачиш несправедливість? Чи бачиш хвороби? Чи бачиш трагедії? Чи бачиш ти саму смерть? Я збираюся дещо зробити з цим. Я збираюся зцілити світ. Я збираюся спокутувати всіх. І Я зроблю це за допомогою твоєї родини. Один із твоїх нащадків буде Месією”.

Бог каже Аврааму: “А тому ось що має статися. Тобі слід знати, що в кожному поколінні в твоїй сім’ї будуть діти, і один із дітей буде “обітованим насінням”. Одна дитина буде месіанським насінням, носієм месіанського знака. Ця дитина буде головою сім’ї, вона повинна буде ходити переді Мною. Ця дитина повинна буде передати істинну віру всій сім’ї, бо серед усіх твоїх дітей буде знаходитися істинне насіння, доки одного чудового дня одне насіння не стане єдиним Насінням, один пророк не стане єдиним Пророком, один священик – єдиним Священиком, і один цар – єдиним Царем царів і Господом тих, хто панує”.

Ось чому сім’я, до якої належав Яків, була такою особливою. Але незважаючи на цей факт, який є уроком сам по собі, ця сім’я була сповнена стражданнями. У Авраама був один син – Ісаак. Коли дружина Ісаака, Ревекка, завагітніла, і в її утробі перебували два сини, Бог послав Ісаку пророцтво, сказавши йому: “Старший буде в служінні у молодшого”. Бог ніби говорив Ісаку: “Не перша, а друга дитина є насінням. Не старший, але молодший – насіння. Саме його Я обрав“.

Ревекка народжує Якова та Ісава, проте Ісаак ігнорує слова Бога. Батьківське серце віддано Ісаву. Абсолютно ясно, що Ісаак любить його набагато більше, ніж Якова. У результаті, під час їхнього дорослішання, нещастя наздоганяють як Якова, так і Ісава. Ці нещастя сильно вплинули на формування їхніх характерів. Ісав виріс свавільним і гордим. Він не міг приборкувати свій буйний характер, оскільки Ісаак прощав йому, як своєму улюбленцю, багато чого. І Яків, своєю чергою, стає брехуном, перетворюється на обманщика! Він стає людиною, яка маніпулює іншими людьми.

Багато хто з вас знає цю історію. Згодом Яків обманює свого батька. Адже Ісаак на той час сильно постарів і осліп. Яків одягається в одяг Ісава, входить у намет Ісаака і змушує батька благословити його, дарувати первородство і надати йому чільне становище в роду. Усвідомивши обман Якова, Ісав клянеться вбити його. Тому Яків змушений рятуватися втечею в далекі краї на протилежному боці “родючого півмісяця”, де його приймають родичі матері Ревекки. Дядько Лаван приймає Якова у свою родину.

Отже, життя Якова втрачає будь-який сенс. Яків не впевнений, хто ж усе-таки винен у цій ситуації – Бог, він сам, батько чи сім’я? Однак із цього моменту він не може виконати своє призначення. Він втратив віру. Усе його життя зруйноване. У нього немає грошей. У нього немає ні колу, ні двору. Він живе на чужині. Усе скінчено. Ці події і є контекстом розглянутої нами розповіді.

Задум Лавана і доля Лії

З цього моменту історія, яку ми розглядаємо, поділяється на дві частини: задум Лавана і доля Лії. Перш за все, нам слід розглянути історію Лавана – задум Лавана. Отже, Лаван доводиться Якову дядьком. Він із милосердя приймає Якова у свою сім’ю, і племінник протягом місяця працює на нього як пастух. Раптово Лавана осяває вражаюча думка. Він дивиться на Якова і вигукує: “Цей хлопець – чудовий пастух. У нього є здібності до керівництва!” Лаван починає розуміти, що якщо Яків стане керівником його пастухів, тоді він зможе набагато розширити свій бізнес і заробити багато грошей. Звичайно, якщо при цьому не платити Якову занадто багато за виконану роботу! Тому Лаван приходить до Якова і каже: “Я хочу укласти з тобою контракт. Що ти хочеш отримати, працюючи на мене?” Яків відповідає: “Рахіль”.

Ось зараз Яків справді потрапив у скрутну ситуацію! Адже коли ти маєш справу з таким шахраєм, як і сам, тобі не слід показувати йому свої слабкі сторони! Тільки-но Лаван намацає слабкість у серці Якова, тільки-но він усвідомить, що цей хлопець зробить усе заради Рахілі, він затягне свого племінника у свої тенета! Чому? Тому що Лаван такий самий, як і Яків. Адже як Яків є брехуном і шахраєм, так і Лаван. З тією тільки різницею, що Лаван старший за Якова на двадцять п’ять років!

І ось Лаван думає: “Мені потрібно знайти спосіб вирішення одразу двох проблем. Я зроблю так: щоб убити двох зайців одразу, я буду використовувати слабкості цього хлопця“. Але які ж це проблеми? Перша проблема, звичайно ж, як заробити величезну суму грошей. Як вичавити з племінника всі соки, використовуючи його цінні навички, оплачуючи його працю сущими копійками, щоб мені самому стати багатою людиною?

Яка ж друга проблема? Звичайно ж, Лія. У Лавана було дві дочки. Очевидно, ви пам’ятаєте вірш, у якому розповідається про це. Я намагався читати його повільно, однак мені не вдалося досягти бажаного результату. Ось що в ньому говориться: “У Лавана ж було дві дочки; ім’я старшої: Лія; ім’я молодшої: Рахіль. Лія була слабка очима, а Рахіль була вродлива станом і вродлива обличчям”.

Розглянувши безліч перекладів цього тексту, ви побачите, що кожен переклад описує очі Лії по-різному. У деяких із них ідеться, що в неї були ніжні очі. В інших – що її очі миловидні. У третіх – що в неї були “розбиті” очі, тому що саме слово на івриті означає “тендітна річ, яку вельми легко розбити”. Але ніхто, насправді, точно не знає істинного значення цього слова. Однак, розглянувши контекст цієї розповіді, нам набагато легше зрозуміти його значення. Коли в тексті використовується слово “слабкі”, чи означає це, що в Лії були слабкі очі? Якби текст говорив про слабкий зір Лії, тоді б він звучав так: “У Лії був слабкий зір, а в Рахілі дуже добрий. Вона могла бачити далеко“. Однак текст про це не говорить. Текст, насправді, не говорить про те, який у них був зір, а про те, який вони мали вигляд.

Ось про що, насправді, говорить текст. Жили-були дві дівчини. Судячи з усього, вони не були тоді ще жінками. В однієї з дочок Лавана була косоокість або вона була витрішкуватою, або мала якесь захворювання очей. У будь-якому разі, вона мала потворний вигляд. Але її сестра Рахіль була писаною красунею. Одна сестра була бридким каченям, якому ніколи не судилося стати прекрасним лебедем, а друга була просто чудова. Цим дівчаткам судилося жити і рости разом. Як ви розумієте, у Лавана виникла проблема.

У цьому тексті Біблія описує стан речей із жорстокою чесністю. Ви можете сказати: “О, дякувати Богові, ми вище за все це”. Але чи справді це так? Чи так це насправді? І ось Лаван дивиться на свою рідну доньку і думає: “Я ніколи не зможу видати цю бідолаху заміж. Я ніколи не зможу видати заміж свою дочку. Однак у мене є спосіб, як стати багатою людиною, і водночас позбутися доньки, інакше вона сидітиме на моїй шиї до кінця мого життя“. Ось якою людиною був Лаван.

Що ж він робить? Наступні події вельми цікаві. Яків каже: “Я буду працювати за Рахіль сім років”. Що ж відповідає йому Лаван у дев’ятнадцятому вірші? “Лаван сказав: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого когось; живи в мене”. Зауважте, він не сказав: “Так”. Іншими словами, Яків подумав, що Лаван погоджується з ним, хоча сам Лаван згоди не давав. У Лавана завжди була можливість повторити свої слова і сказати Якову: “Послухай, племіннику, я тобі нічого не обіцяв. Я всього лише сказав, що буде краще, якщо я віддам її тобі, ніж якомусь незнайомцю”. Лаван не сказав: “Так”.

Отже, пропрацювавши сім років, Яків приходить до Лавана і каже: “Дядьку, я пропрацював на тебе обіцяні сім років. Тому, віддай мені мою дружину”. Лаван каже Якову: “Добре, немає проблем!” Як ми знаємо, у ті часи весілля тривало сім днів. Яків був найщасливішою людиною з усіх присутніх на весільному бенкеті, бо думав: “Тепер у мене є моя Рахіль! Нарешті моє життя влаштовується! Нарешті я отримаю хоч якусь розраду посеред усіх негараздів, що переслідують мене на життєвому шляху“. І, звісно ж, на весіллі всі починають святкувати і напиватися! Ось, нарешті, посеред першого нічного гуляння з’являється наречена, прихована під покривалом. Наречені обіймаються. Нарешті вони разом! Вони вирушають у шлюбний чертог. Лягають на шлюбне ложе. І як ідеться в тексті на івриті (цей текст містить у собі дивовижний оповідний прийом): “Коли прийшов ранок, дивиться, а це – Лія!”

Звичайно ж, Яків прямує до Лавана і каже: “Чому ти так вчинив зі мною?” І Лаван відповідає: “Послухай, у нас є звичай. Я не можу видати заміж молодшу дочку раніше за старшу. Це незаконно в нашій землі. Це наш звичай. Так ми чинимо у своїй країні. Спочатку потрібно видати старшу дочку, а потім молодшу”. Закоханий у Рахіль, Яків каже Лавану: “Що ж мені робити?” Лаван відповідає своєму племіннику: “Ось що я тобі скажу. Ти можеш узяти за дружину і Рахіль, однак ти повинен відпрацювати за неї ще сім років”. Яків приймає умови свого дядька. Через жадібність і хитрощі свого батька, життя Лії перетворилося на справжнє пекло. Лія, яка з плином часу змогла б змиритися у своєму серці, залишаючись незаміжньою досить довго, вона могла б звикнути до того, що небажана, що не складає жодної конкуренції на ринку наречених. Ви можете сказати: “О, ми вище всього цього“. Чи справді це так? Хіба наше суспільство так уже разюче відрізняється від того суспільства? Лія могла б змиритися з плином часу, однак через своїх родичів вона змушена бути одруженою з людиною, яка не тільки її не кохає (адже в багатьох шлюбах така ситуація), а й закохана у свою другу дружину. У її рідну сестру! Життя Лії перетворилося на пекло.

На мій погляд, з усіх оповідань Святого Письма або інших книг, саме останні вірші цього уривка сповнені нестерпної гіркоти й внутрішніх страждань, тому що щоразу, коли Лія дає ім’я своїй новонародженій дитині, вона вимовляє: “Може цього разу… Може саме цього разу мій чоловік полюбить мене. Може, з цього часу життя моє наповниться сенсом“.

І вона називає свого сина-первістка Рувимом, бо це ім’я означає “Господь придивився до мого лиха”. Другому синові вона дає ім’я Симеон, бо воно означає “Господь почув мене, що я нелюбима”. А третього назвала Левієм, що означає “Тепер приліпиться до мене чоловік мій”. Щоразу, коли Лія народжувала дитину, вона думала: “Може, нарешті, мій чоловік зверне увагу на мене. Можливо, тепер я буду почута. Можливо, з цього моменту він приліпиться до мене. Ви бачите? Тепер вже точно мій чоловік полюбить мене”. Але цього так і не сталося.

Але ось що ми читаємо в останньому вірші: “І ще зачала, і народила сина, і сказала: “Тепер я похвалю Господа. Тому нарекла йому ім’я Юда. І перестала народжувати”.

Давайте витягнемо з цієї розповіді кілька уроків і розглянемо їх з погляду доброї звістки. У нас є шість уроків. Три з них є поганими звістками, і три – добрими. Саме такою є форма оповіді благої звістки – безліч поганих звісток на початку, але й безліч добрих – наприкінці. Вони настільки хороші, що переважують усі погані. Отже, давайте розглянемо перші три звістки – три погані. У цій розповіді поганих звісток предостатньо.

Погані вісті: гріх формує вас

Отже, перша погана звістка: ви ніколи не створюєте гріх, але гріх створює і формує вас. Ви ніколи не чините гріх, але гріх “чинить” вас. Подивіться уважно. Ми думаємо, що коли ми чинимо гріх, коли порушуємо Божий Закон, брешемо, використовуємо когось, знущаємося з когось, ми вважаємо, що це просто випадок, просто вчинок. Але це не так! Біблія каже, що коли ми грішимо – це не просто випадок, про який ми згодом забуваємо. Ніяк ні! Ми створюємо і звільняємо руйнівну силу, яка, поза всякими сумнівами, руйнує наше життя. Подивіться, що відбувається в цьому оповіданні. У ньому є багато прикладів того, про що я щойно говорив.

Однак у мене немає часу розглянути їх усі. Подивіться, як Ісаак ставився до Якова. Подивіться, як він любив Ісава. Подивіться, як він вчинив з Яковом, і як Яків чинить надалі з іншими людьми. Яків поводиться з Лією точно так само, як його батько поводився з ним! Ба більше, Яків поводиться з Ісааком так, як Ісаак поводився з ним. У результаті, такі стосунки неминуче позначаються і на дітях. Те, як Яків поводився з Лією, змушувало дітей цієї жінки ненавидіти дітей Рахілі з моменту їхнього народження. А оскільки діти Лії ненавиділи дітей Рахілі і бачили, як їхній батько обманює і грішить, то для них не склало великих труднощів продати Йосифа в рабство і обдурити Якова, сказавши, що його улюблений син мертвий. І ось уже життя Якова перетворюється на справжнє пекло.

Пекло, як ми знаємо, породжує пекло. Брехня породжує брехню. Гріх породжує гріх. Ви ніколи не грішите. Ви не створюєте і не формуєте гріх, але гріх формує вас. Ви не можете просто згрішити без наслідків! Гріх більше схожий на величезний валун, ніж на камінчик. Гріх подібний до скидання масивного валуна у воду, коли кола нескінченно довго розходяться по водній гладі.

Ви ніколи не зможете позбутися гріха. Ви ніколи не зможете відв’язатися від нього. Усе те, що є порушенням Божої волі щодо життя і стосунків між людьми на землі, переслідуватиме вас завжди. Тому не ви чините гріх, але гріх “чинить” вас. Це і є перша частина поганих звісток.

Погані вісті: а вранці постійно Лія

Друга частина поганих звісток полягає в тому, що все наше життя характеризується розчаруванням вселенського масштабу. Вселенським розчаруванням! Я хочу дуже швидко розглянути один момент. Прочитавши цю розповідь і поміркувавши над нею, я дійшов такого висновку. Я хочу, щоб ви знали, що я люблю Лію і готовий захищати її в цій історії. Однак мені слід сказати вам, що вона символізує щось дуже погане. Найцікавіше в цій історії – це те, як вона впливає на тебе. Тому що Яків каже: “Нарешті я буду щасливий. Нарешті я одружуся на Рахілі!” Але вранці він побачив на подружньому ложі Лію!

Є один вельми цікавий невеликий коментар, написаний одним із моїх улюблених авторів Дерріком Кіднером: “Але вранці він побачив на подружньому ложі Лію! Ця сцена відображає наше розчарування, яке супроводжує нас з моменту вигнання людей з Едемського саду”. Ви чуєте, про що він говорить? Кіднер стверджує, що сенс цієї сцени повинні знати всі, хто перебуває в цьому приміщенні. Сенс полягає в такому: немає різниці, які надії ви покладаєте на свій проект, немає різниці, які надії ви покладаєте на шлюб, кохання, кар’єру тощо. Тому що вранці ви побачите на подружньому ложі Лію! Ви можете думати, що з вами Рахіль, але насправді з вами буде завжди Лія. Ніхто ще так добре не писав про це, як Клайв Льюїс у розділі про надію. Він пише:

“Більшість людей, якщо вони справді навчаться досліджувати своє серце (а саме до цього я закликаю вас просто зараз. – Авт.), більшість людей, якщо вони справді навчаться досліджувати своє серце, зможуть дізнатися, чого вони бажають. Вони знатимуть, що вони бажають того, чого не зможуть знайти в цьому світі. У нашому світі існує величезна різноманітність речей, які нам пропонують, але яких ми, зрештою, не отримуємо. Сильні бажання, які виникають у нас, коли ми вперше закохуємося, або мріємо про поїздку в іншу країну, або вперше беремося за вивчення предмета, який ми полюбимо, є бажаннями, які, насправді, не зможуть задовольнити: ні шлюб, ні подорож, ні навчання. Я зараз не кажу про те, що зазвичай називається невдалими шлюбами, або про щось подібне. Я говорю про найкращі з можливих шлюбів. Завжди є щось, що привертає нашу увагу. Завжди є щось інтригуюче і захоплююче в цьому першому моменті бажання, яке насправді швидко втрачає свою свіжість і зникає. Чоловік може бути хорошим чоловіком. Декорації життя можуть бути чудовими. Усе може бути прекрасним, проте все вислизає від нас. Бо вранці завжди буде Лія”.

Причина, з якої вам слід зрозуміти все це, полягає в тому, що нам завдає болю ненавмисно почуте життя інших людей. Ви помітили, що я сказав? Я не сказав, ненавмисно почуті слова людей, тому що люди про це голосно не говорять. Ви чуєте їхні життя. Ви чуєте їх. Я чую ці слова життя, спостерігаючи за уподобаннями людей. Я чую ці слова, спостерігаючи за стосунками людей, за їхньою поведінкою. Ви чуєте людей, які кажуть: “О, у мене буде ось така кар’єра. У мене буде ось такий чоловік. У мене буде ось така дитина. Я збираюся жити в цьому місці, і я збираюся жити в цьому місці, і я збираюся жити в цьому місці. Я збираюся прожити справжнє життя“. Однак, вранці завжди буде Лія! Ця сцена відображає розчарування, яке супроводжує нас із моменту вигнання людей з Едемського саду, і донині.

Зрештою, це розчарування проявиться повною мірою. Зрештою, ви зіткнетеся з ним. І коли це станеться, у вас буде тільки чотири можливих способи його подолання. Є тільки чотири шляхи. Вам слід обрати тільки один із них. Шлях, який ви оберете, впливатиме на вас до кінця життя.

1. Ви можете звинувачувати те, що у вас є, і прагнути кращого: кращої жінки, кращого чоловіка, кращої роботи.

2. Ви можете звинувачувати і ненавидіти тільки себе.

3. Ви можете звинувачувати життя, озлоблюючи своє серце і не сподіваючись ні на що краще.

4. Ви можете звинувачувати дійсність і стверджувати таке: якщо в цьому світі немає Рахілі, тоді Рахіль має бути поза цим світом. Якщо в цьому світі немає того, що насправді може задовольнити мене, тоді це означає, що я створений для чогось поза цим світом.

Існує лише чотири можливі коментарі до вищевикладених речень. Який ви оберете для себе?

Перший зробить вас дурнем.

Другий змусить ненавидіти себе.

Третій зробить вас закоренілим циніком.

Четвертий зробить вас християнином.

Отже, перша частина поганих звісток – це гріх. Ви ніколи не чините гріх, але гріх “чинить” вас. По-друге, все наше життя характеризується вселенським розчаруванням. Бо вранці завжди буде Лія! Завжди! По-третє, яким би важким не було наше життя, ви можете зробити його ще нестерпнішим за допомогою ідолопоклонства, особливо через поклоніння сім’ї, як ідолу.

Погані вісті: ми робимо своє життя нестерпним, створюючи ідола зі своєї власної сім’ї

Я знаю, що це звучить вельми дивно, але ми маємо справу зі справжньою формою ідолопоклонства, коли всі наші надії пов’язані з сім’єю, яка дає нам відчуття того, що нас справді люблять, що нас цінують, що наше життя не безглузде. І це не ідоли ліберального світу. Це ідоли консервативного світу. Адже Яків каже: “Якщо я отримаю цю розкішну дівчину собі в дружини, тоді я насправді буду щасливий“. Але його мрії не збулися. Тож нещасна Лія, своєю чергою, каже: “Якщо в мене буде дитинка, якщо в мене будуть діти, якщо в мене будуть сини, якщо в мене буде чудова сім’я, тоді я знатиму, що прожила не даремно. Тоді я буду кохана“. Але її мрії не збулися.

Хіба ви не знаєте, що, будуючи своє життя на підставі ідеальної сім’ї, прагнучи до того, щоб усі ваші діти виросли щасливими, ви тим самим суперечите Святому Письму? Біблія виступає проти такого підходу. Що скажете? Хіба Святе Письмо не засуджує аморальність, перелюб, оргії тощо? Звичайно так, але не в цьому уривку.

Цей текст виступає проти ідолів консервативного суспільства. Цей текст виступає проти традиційних цінностей. Це той текст, який стверджує, що якщо ви цілком присвятите своє життя чоловікові, тоді, в найкращому разі, ви будете емоційно залежні від нього або будете занадто його контролювати, або ставитиметеся із засудженням. Тому, якщо у вашого чоловіка виникають проблеми, ви можете розриватися на частини, але бути не в змозі допомогти йому або будь-кому ще. Якщо ви присвятите своє життя цілком своїм дітям, тоді ви намагатиметеся прожити за них життя. У кращому випадку, вони або зненавидять вас, або не зможуть стати самостійними. А в гіршому – ви до кінця свого життя чинитимете над ними насильство, бо ваші діти мають бути найкращими, найправильнішими. Ба більше, вони зобов’язані любити вас, бо в іншому разі ваше життя втратить будь-який сенс. Знову і знову ви бачите, як Лія каже: “О, у мене є син. Ось зараз…“. Вона чудово вписувалася в систему традиційних цінностей, особливо цінностей того часу. У давнину на Близькому Сході ви були ніким, якщо у вас не було дітей. Ти жінка, тому в тебе обов’язково мають бути діти. У Лії є діти, проте життя її не налагоджується.

Якби її чоловік краще з нею поводився, тоді б вона змогла прожити в самообмані більше часу. Але, на щастя для Лії, такого не сталося. Вона, зрештою, зрозуміла, що ідоли завжди посилюють розчарування від цього світу. Це і є погані вісті цієї оповіді.

Але які ж у ньому містяться добрі вісті? У добрих звістках більше сили, ніж у поганих!

Добрі вісті: Бог має справу з немічними людьми

Перш за все, слід пам’ятати, що добрі вісті полягають у тому, що Бог має справу з немічними людьми. І ось зараз хто-небудь скаже: “О, як я ненавиджу це у Святому Письмі! Навіщо ви говорите про це? Подивіться на Якова. Подивіться, як він пригнічує жінок. Подивіться на його дії. Що там взагалі коїлося? Полігамія, бігамія (багатоженство і двоєженство)! Подивіться, як ставилися до жінок. Над ними чинили насильство. Їх продавали. Подивіться на всі ці жахи. Саме це я так ненавиджу в Біблії“.

Тепер, друзі мої дорогі, нам слід приділити більше часу розгляду цих питань. Будь-яка частина Святого Письма засуджує полігамію і бігамію – кожна частина Божого Закону. Цей текст показує весь жах життя жінки, коли до неї ставляться подібним чином. Якщо ви думаєте, що цей текст якимось чином виправдовує таку поведінку, ви глибоко помиляєтеся, бо він, насправді, засуджує її. Але це не ваша проблема. Причина, через яку люди, читаючи подібні історії, жахаються і перебувають у сум’ятті, полягає в тому, що вони створили духовну парадигму, яку я зараз хочу зруйнувати дощенту.

Читаючи Святе Письмо, ви бачите безліч прикладів людської дурості, підлості, підступності з боку, наприклад, Авраама, Ісаака, Якова і Давида. У вас, звісно ж, виникає запитання: “Що тут взагалі відбувається?” Ви знаєте, чому ви так засмучені? Тому що ви вважаєте, що Біблія має бути книгою чеснот. Ви вважаєте, що Біблія має складатися із серії надихаючих історій із прикладами для наслідування. Ви думаєте, що вона має містити історії про героїв. Тим самим ви показуєте своє незнання євангелія.

Біблія не є збіркою прикладів для наслідування. Вона не призначена для опису діянь великих людей. Біблія знову і знову описує життя чоловіків і жінок, з якими Бог продовжує працювати, незважаючи на те, що вони чинять опір Його благодаті, не заслуговують на Його благодать, не прагнуть Його благодаті та навіть не дякують Богові за Його благодать після того, як Він врятував їх тією самою благодаттю! Ці історії повторюються знову і знову у Святому Письмі. Але чому Господь залишив нам подібні розповіді? Чому Бог продовжує мати справу з такими людьми?

Мої дорогі друзі, послухайте мене уважно. Якщо ви вважаєте, що Біблія має бути книгою чеснот або історій, що надихають, із прикладами для наслідування, тоді це означає, що Святе Письмо нічим не відрізняється від писань інших світових релігій. Адже будь-яка інша релігія стверджує, що Бог перебуває на вершині сходів. Він встановив сходи між вами і небом, між небом і землею. Перебуваючи на вершині цих сходів, він каже: “Намагайся робити добро. Живи правильно. Наслідуй героїв. Якщо ти справді будеш добряче старатися, тоді зможеш піднятися сходами на небеса”.

Але Ісус Христос сказав, що ми побачимо ангелів, які спускаються і піднімаються за Сином Людським, бо ми ніколи не зможемо самі піднятися по сходах на небеса. Ви ніколи не зможете їх перевершити. Подивіться на всіх цих героїв. Подивіться на те, що в них було – одкровення від Бога, чудеса в їхньому житті – вони були очевидцями неймовірних чудових подій! Тим не менш, вони знову і знову грішили. Наша Біблія, наш Бог, християнський Бог не є тим Богом, який стоїть на вершині сходів. Він Бог, який послав Свого Сина в цей світ, щоб Син став цими сходами. Він не такий Бог, який каже: “Роби!”, але який каже: “Мій Син, Ісус Христос, зійшов до вас, і прожив життя, яке ви повинні були прожити, і помер смертю, якою ви повинні були померти”. Ось чому біблійні історії не є серіями оповідань про героїв, яких ми маємо наслідувати, а є історіями про немічних людей, подібних до вас і мене, яких сильний Бог врятував, ставши немічним і прийнявши хресну смерть! Бог має справу з немічними людьми. Це перша добра звістка!

Добрі вісті: Бог діє через слабких людей

Друга добра звістка полягає в тому, що Бог діє через слабких людей. Лаван дійсно заподіяв біль Лії. Чи не так? Насправді, Лаван, нашкодив Якову. Чи не правда? Однак, якщо ви дізнаєтеся, як Бог використовував Лавана в житті Якова і Лії, тоді ви зрозумієте, що тільки завдяки всім хитрощам і підлості Лавана Яків почав смирятися перед Богом.

Багато тлумачів кажуть: “Неймовірно! Чому Яків не наполіг на своєму, коли побачив, що Лаван обдурив його? Він міг це зробити! Він міг сказати Лавану, що не збирається працювати за Рахіль ще сім років. Чому ж він цього не зробив?” Та тому що він прекрасно розумів, що з ним відбувається те ж саме, що він зробив зі своїм батьком. Він побачив у Лавані себе самого і зненавидів цей образ. Нарешті Яків почав розуміти суть того, що відбувається. Яків нарешті почав розуміти, ким він був насправді і що він створив.

Бог діє в нашому житті через слабких людей. Прямо зараз у вашому житті є ваш власний Лаван. Замість того щоб волати: “О Господи! Навіщо ти допустив, щоб у моєму житті з’явився цей Лаван?“, вам слід зрозуміти, що Бог має справу не тільки зі слабкими людьми, а й діє через слабких людей!

Добрі вісті: Бог діє в найслабших людях

І останнє, Бог звертає Свою увагу на найслабших людей. Він не просто має справу зі слабкими людьми і діє через слабких людей, але Він діє в найслабших і найбільш страждаючих людях. Якраз це і вражає нас у житті Лії. Розглядаючи крик Лії до Бога і розмірковуючи про її пристрасне бажання мати люблячого чоловіка в Якові, ми стикаємося з незрозумілим для нас виразом. Цей вираз спантеличував біблійних тлумачів протягом багатьох років.

В англійському перекладі Святого Письма використовується тільки два слова для позначення слова “Бог”. Перше слово “Бог” є перекладом слова “Елохім”. Це слово є загальною назвою Бога. Воно перекладається просто – “Бог”. Кожен використовує це слово. Усі релігії, усі люди, кожен використовує це слово “Бог”. Буквальний переклад цього слова – “Великий”.

Але коли Бог з’явився Аврааму, Ісааку та Якову, Він назвав їм Своє Ім’я. Він відкрив їм Своє особисте Ім’я. Це Ім’я – Яхве. Бог називав Своє Ім’я Яхве тільки тим людям, кому Він розкривав історію спасіння. Це Ім’я Бог називав людям, до яких Він звертався з такими словами: “Я бажаю, щоб ви повірили в Мою обітницю, що через вашого нащадка Я спасу світ”. Читаючи англійський переклад Старого Заповіту, ви не побачите, щоб слово “Яхве” було перекладено словом “Бог”. Яким же словом воно перекладається? Словом “Господь” (у синодальному перекладі аналогічна ситуація) .

Дивіться, що відбувається: Лія поводиться як божевільна жінка. Вона намагається зробити все від неї залежне, щоб вирватися зі свого життєвого пекла. Вона в розпачі думає: “Як мені вибратися з цього жаху? Я завжди знала, що я негарна і що в очах цього світу я не маю жодної цінності. Але зараз щодня мені нагадують про це. Як я перенесу все це пекло?” І Лія знаходить вихід: “Дитина! Дитина!” Народивши дитину і зустрівшись зі своїм чоловіком, Лія думає з надією: “Ось зараз мій чоловік врятує мене! Тепер мій чоловік полюбить мене!” Але щоразу, коли Лія дивилася на свою дитину, вона вимовляла: “Господь“.

Вона закликає Ім’я Яхве. Зачекайте хвилинку! Що сталося? Де Лія чула це Ім’я? Можливо, Лія чула про обітницю – обітницю насіння, обітницю спасіння! Після цього вона вже вірила не просто в якогось спільного Бога, що перебуває на вершині драбини, і якому вона має підкорятися (адже такою була віра переважної більшості людей давнини), а в Бога Яхве, Бога, що спасає людей за Своєю благодаттю!

Найбільше вражає те (подивіться уважно, і ви побачите це під час повторного прочитання тексту), що Лія прагнула завоювати любов чоловіка практично все своє життя. Однак наприкінці оповіді йдеться про якісь зміни. Щось змінилося докорінно. Щоразу вона каже: “Ось тепер чоловік мій полюбить мене. Ось тепер чоловік мій полюбить мене. Ось тепер чоловік мій полюбить мене”. Потім говориться, що вона знову зачала, народила сина і сказала: “Тепер-то я вихвалю Господа”. Нарешті, жодної згадки про чоловіка. Що сталося? Завдяки всім своїм стражданням Лія перестала намагатися завоювати прихильність чоловіка, вона перестала дивитися на своїх дітей, як на засіб для досягнення прихильності чоловіка, вона перестала звертати увагу на всі інші обставини свого життя і сказала: “Тепер-то я вихвалю Господа”. У цей момент Лія повернула собі своє життя! У цей момент Лаван, Яків і всі інші люди, які ображали її, використовували, знущалися над нею стільки часу, скільки вона перебувала в полоні свого ідолопоклонства, зникли. У цей момент вона встала з колін і повернула собі своє життя!

Ба більше, подивіться, що це була за дитина. Коли вона, нарешті, перестала дивитися на чоловіка, намагаючись отримати від нього те, що може дати тільки Бог, коли Лія, врешті-решт, звернулася до Господа, вона сказала: “Тепер-то я вихвалю Господа”. Хто ж була ця дитина? Це був Юда. Ким був Юда? Усвідомте цю істину! Бог приходить до цієї жінки і каже: “Ти будеш матір’ю Ісуса”. Адже Юда був обітованим насінням!

Просто вражаюче! Ба більше, сама Лія стає насінням. Так, так! Лія! Презирлива Лія, відкинута і потворна. Оскільки Лія відновила свою віру, вона повернула собі своє життя. Вона забрала його у всіх тих, хто зруйнував його. Вона повернула її! І Бог приходить до неї і робить з неї насіння. Вона йде попереду свого чоловіка. Вона розуміє Євангеліє краще за свого чоловіка! І в самому кінці Бог каже: “Через свої страждання, так як ти тепер розумієш євангеліє благодаті, ти стала насінням, твій син Юда є насінням, і ти станеш матір’ю Ісуса“.

Але як таке можливо? Як взагалі можна таке уявити? Навіщо Богові обирати Лію для цієї мети? Відповідь міститься в самому тексті: “Господь побачив, що Лія була нелюба, і прийшов до неї” (у російському синодальному перекладі: “Господь побачив, що Лія була нелюба, і розплющив утробу її”. – Перев.) . Тепер ми розуміємо: Старий Заповіт показує нам те, про що насправді говорить Новий Заповіт. Бог любить тих, кого не люблять інші! Бог зі Своєї милості звертає Свою увагу на слабких. Він бажає бути з тими, з ким ніхто не бажає бути.

Ба більше, дивлячись на не кохану чоловіком дружину, Бог показує їй, що є небесний Наречений. Він показує їй, що є небесний Чоловік. Біблія говорить нам, що цей Наречений – Ісус Христос! Він не просто Цар, а ми – Його піддані. Він не просто Пастир, а ми – Його вівці. Він є Нареченим, а ми – Його нареченою! Сталося те, що Ісус Христос прийшов на нашу землю і помер. Він позбувся Своєї істинної краси – краси благородної душі, краси святості. Він втратив Свою істинну красу з метою прожити життя, яке мали прожити ми, і помер смертю, якою ми мали померти, щоб, віруючи в Нього, ми могли стати Його нареченою.

Я розповім вам, що це означає насправді. Ми можемо виглядати, як Лія, проте, в очах Ісуса Христа, ми будемо так само прекрасні, як і Рахіль в очах Ісаака. Це суть євангелія! Ми матимемо вигляд у своїх очах, як Лія, але в очах Ісуса Христа будемо красунею Рахілью! Саме це Бог стверджував у цій розповіді! У Старому Заповіті ми бачимо передбачення того факту, що Бог є нашим небесним Нареченим. Він бачить дружину, яка не потрібна своєму чоловікові. Ось чому Він обирає дурних, щоб осоромити мудрих. Бог обирає слабких, щоб осоромити сильних. Бог обирає відкинуте, обирає нікчемне, щоб знищити значуще. Тільки в такому разі ми зможемо зрозуміти Божу благодать.

Висновок

Якщо ви, дорогий друже, все ще шукаєте Бога, тоді вам слід зрозуміти таке: Бог не перебуває на вершині сходів. Він послав Свого Сина Ісуса Христа, щоб Він став цими сходами.

По-друге, якщо ви, побачивши шлюбну церемонію, дратуєтеся (бо самі не одружені) або відчайдушно намагаєтеся одружитися (вийти заміж), тоді ви не зрозуміли суті розповіді. Бо вранці ви не побачите того, що очікували побачити! Тому нам слід дивитися тільки на Ісуса Христа. На небесах у нас є Отець, який розбереться з усіма нашими недосконалими, земними батьками. У небесах у нас є Брат, який розбереться з усіма нашими далекими від досконалості сім’ями. У небесах у нас є Чоловік, який розбереться з усіма нашими неідеальними подружжями. Але доти, доки Він не стане сенсом нашого життя, доти, доки ми не скажемо: “Тепер-то я прославлю Господа”, ми не зможемо впоратися з недосконалістю, яка нас оточує.

Якщо серед читачів є людина, яка вважає, що хтось інший зруйнував її життя, тоді вона має подивитись на Лію, яка врешті-решт повертає собі своє життя. Лії не потрібно перебувати в гіркоті та стражданнях! Лії не потрібно ненавидіти! Їй не потрібно обманювати у відповідь. Вона каже: “Тепер-то я прославлю Господа”. Я не буду шукати в чомусь іншому те, що може дати мені тільки Ісус Христос. Щоб бути щасливою, мені не потрібен ніхто, крім Ісуса. Робіть так, і ви повернете своє життя!

Чи є серед читачів люди, які вважають себе потворними? Пам’ятайте, в очах Ісуса ви красиві! Пам’ятайте, в очах Ісуса ви чудові! У цьому і полягає розрада наша, яка ніколи не минає!

Оригінал © Christianity Today, переклад Help for Heart.