Діагностика серця служителя. Частина 1
Також дивіться інші частини: 2, 3.
Що означає “ходити з Богом”?
Слідування за Ісусом Христом – це серйозна річ. Наскільки велику ціну ви готові платити за ті слова, які ви співаєте в піснях прославлення? Я хотів би, щоб ми серйозно задумалися над цим.
Діагностика серця служителя – дуже незручна тема. Взагалі похід до лікаря чи будь-яке обстеження характеру викликає дискомфорт, бо ми боїмося почути діагноз, який нас розчарує, боїмося роздягнутися чи некомфортних процедур. (Нещодавно мені довелося ковтати зонд, а це стресова ситуація, бо весь день не можна було їсти, і відчуття теж не дуже приємні). Давайте подивимося у своє серце. Часом нам, як служителям, потрібно зупинятися й дивитися у своє серце, що в ньому відбувається, бо за нашим служінням, діяльністю, активністю, до якої ми залучені, нам дуже легко загубити самого себе, загубити своє серце. Ми служимо іншим людям, навчаємо їх, як треба робити й жити, у що треба вірити, чого треба дотримуватися, і часто перестаємо практикувати ці істини у своєму житті, починаємо пробуксовувати.
Зупинімося й поставимо самі собі запитання: чим я живу, у що я вірю, ким для мене є Бог, чи справді я готовий платити велику ціну за ті слова, які я кажу підліткам, дітям, сиротам, людям у церкві, працівникам? Писання закликає нас до подібних речей. Нам потрібно багато Писання, як лікарю, який робить операцію на серці, потрібне яскраве світло, щоб нічого не пропустити. Будемо дивитися у Святе Письмо, щоб Його світла було достатньо, а в Його світлі ми бачимо світло (пор. Пс. 37:9). Нам потрібно прожектор Слова Божого спрямувати не у світ, а у своє власне серце, і подивитися, що в ньому відбувається:
Пильнуй себе і навчання; тримайся цього, бо, роблячи так, і себе спасеш, і тих, хто тебе слухає.
1 Тим. 4:16
Писання закликає заглиблюватися в себе, заглиблюватися у вчення, і за допомогою цього вчення аналізувати, що знаходиться в нашому серці. Про це Павло говорить Тимофію, служителю Божому, ось що нам потрібно робити регулярно: дивитися у своє власне серце.
Господа Христа освячуйте у ваших серцях і будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про вашу надію
1 Пет. 3:15
Ми маємо бути готові, що хто-небудь із невіруючих людей або парафіян підійде до нас і запитає: “Навіщо це все тобі потрібно? Чому ти віриш у це? Чому у своєму житті ти прийняв іти цим шляхом?” І в нашому серці має бути відповідь, чому я обрав цей шлях.
Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі, пізнавайте себе. Хіба ви не знаєте себе, що Ісус Христос у вас? Чи, може, ви недосвідчені?
2 Кор. 13:5
Апостол Павло звертається до церкви в Коринті, пише віруючим людям, закликає перевіряти своє власне серце: чи віримо ми в те, про що ми співаємо, в ті істини, які ми проповідуємо?
Серце людини лукаве понад усе, і вкрай зіпсуте, – хто його може осягнути? Я Господь, досліджую серце, і випробовую нутро (думки людини), аби кожному відплатити згідно з його дорогою життя та за плодами його вчинків.
Єр. 17:9,10
Будь-яке серце (відроджене, не відроджене) зіпсоване гріхом, і нам потрібно бути уважними до нашого серця, бо воно схильне нас обманювати. Що більший стаж християнина, то більше він відчуває на собі тиск плоті та гріха. Що ближче ми наближаємося до Бога, що більше ми висвітлюємося, то виразнішим є цей тиск, пресинг, то ясніше видно, наскільки наша плоть і наше серце можуть бути лукавими. Писання дуже багато говорить про серце.
Понад усе, що лише зберігаєш, бережи своє серце, тому що з нього б’ють джерела життя.
Притч. 4:23
Це стосується кожного служителя, хто працює з людьми. Усе наше життя виходить із нашого серця. Воно тісно пов’язане з розумом; воно – джерело всього в людині: думок, волі, бажань, почуттів і пристрастей; воно – серцевина, центр нашого життя. Тому нам потрібно постійно робити діагностику нашого серця: що в ньому знаходиться, до чого воно прикипіло, що воно цінує, чим воно захоплюється, у що воно закохане по-справжньому, чим воно дорожить у житті? Це ті запитання, які потрібно ставити час від часу. Сам Христос говорить про серце людини:
Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана – зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!
Лк. 6:45
Людина завжди діє зі свого серця. Мотивація в служінні, житті діє зсередини назовні, із серця. Вимовлені слова виходять з нашої серцевини, з того, у що ми віримо.
Адже де твій скарб, там буде і твоє серце.
Мф. 6:21
…бо він такий, як його думки…
Притч. 23:7
Парафіяни церкви можуть бачити вас як веселу, бешкетну, люблячу Бога людину, але коли ми залишаємося сам на сам, коли нас ніхто не бачить, то те, про що ми думаємо, чим ми живемо, що ми цінуємо, – це те, що ми є насправді. Можна зробити зовнішній антураж, але самого себе ми не обдуримо. Коли ми самі з собою, то напрям думок і буде нашими цінностями. Можна говорити одне, а жити зовсім по-іншому. Згадайте, у чому Бог викривав ізраїльський народ: “Цей народ наближається до Мене своїми устами, і своїм язиком вшановує Мене, тоді як своїм серцем далекий від Мене” (Іс. 29:13, Мф. 15:8). Це може бути і з нами: ми можемо співати пісні, але наше серце може бути захоплене чимось іншим. Бог каже, що це лицемірство. Якщо ви живете таким чином, краще залиште ваше служіння на якийсь час, тому що кара Божа буде на вас. Та ціна і та відповідальність, яка лежить на служителях, дуже велика: те, що ви сієте в серця людей, – це дуже велика відповідальність.
Згадайте трьох людей, які найбільше вплинули на ваше життя. Хто ці люди? Скоріше за все, це люди, які найбільше любили Бога, горіли Ним, їхні слова не розходилися з діями, у них була пристрасть за Богом. Такі люди нас захоплюють. Бог хоче, щоб ви були такими людьми для оточуючих. Щоб думка про вас не просто складалася, що ви – веселий служитель і хороша людина, але щоб вони розуміли, що ця людина слідує за Богом по-справжньому. Те саме надихатиме їх, що зараз надихає вас. Люди, які по-справжньому йдуть за Богом, мають найсильніший вплив. Бог бажає, щоб кожен із нас був такою людиною.
Одне з найважливіших питань Старого Заповіту (важливих для Бога): чи буде ізраїльський народ слідувати за Мною, чи не буде? Історія Старого Заповіту – історія про людей, які або ходили перед Богом, слідували за ним, або не ходили. Бог чітко розділяє, на що Він фокусує Свій погляд, про що Він найбільше говорить. Коли на престол сходив новий цар, для Бога було важливо: чи ходить цей цар перед Ним і поклонявся Йому, чи цар ходить слідом за іншими богами – ось що цікавило Бога, і Він багато разів на цьому акцентує увагу у Святому Письмі.
Перша людина, що згадується в Біблії, яка ходила перед Богом, – це Єнох.
Енох ходив з Богом триста років і породив синів та дочок. Усього прожив Енох триста шістдесят п’ять років. Енох ходив з Богом й не стало його, бо забрав його Бог.
Бут. 5:22–24
Бог підкреслює одну й ту саму думку, яка для Нього дуже важлива: “ходив перед Богом”. Що це означає? На івриті “ходити перед Богом” означає “разом із Кимось, з Богом, біля Бога, у Бога, поруч із Богом, перебувати поруч із Ним”. Це те, на що Бог звертає увагу в усій історії (наприклад, 2 Цар. 8:16-18:7). Чи ходжу я перед Богом? Чи роблю я угодне в очах Божих? Чи ходжу я за Богом? Тут не говориться про те, що Бог ходив поруч з Єнохом, але Бог підкреслює: ця людина ходила переді Мною, її життя було в підпорядкуванні Мені, вона слідувала за Мною, її серце схилялося переді Мною, вона не жила десь на віддалі. Це не серце Адама, яке ховалося від Бога в кущах, але ця людина ходила у світлі, вона ходила перед обличчям Божим, їй нема чого було приховувати, її серце було невинним, вона ненавиділа гидоту, що була в ті часи, Єнох тікав від неї (Бог звертає на це увагу).
Запитання на мільйон доларів: чи ходжу я з Богом (перед Богом або перед Його обличчям)? Що це означає?
1. “Ходити з Богом” означає жити богоцентричним (христоцентричним) життям
Одна з фундаментальних речей, яка має бути в нашому житті, – фокус моїх цінностей, мого життя, мого служіння. Куди він спрямований? Єнох ходив перед Богом. Ось чим характеризувалося його життя: воно було зосереджене і сфокусоване на живому Богові Вседержителі неба і землі. Він жив у послуху і схилянні перед Богом. Він не проповідував себе у своєму служінні, він не намагався випинати себе у своєму житті, але те, що він робив: ставив Бога в центр свого життя і весь фокус, всю увагу людей він звертав на Нього. Подумайте над своїм життям і служінням. Чи ставите ви Бога в центр служіння? Чи ставите ви Христа настільки високо, що ви готові залишитися в тіні і бути непоміченим? Або ви випинаєте себе, щоб бачили вас? Наприклад, якщо ви лідер музичного служіння: чи готові ви бути лідером поклоніння, але щоб вас не було помітно, а люди, дивлячись на вас, бачили Бога? Це виклик для вас. Є такий жарт, що коли сатана впав із неба – він упав у групу прославлення. Бо саме там відбуваються безліч суперечок, конкуренція та розбіжності. Ці люди покликані вказувати на Христа, але чи роблять вони це? Чи вони конкурують між собою: хто професійніше гратиме, чи помітили мене? Чи робите ви подібні речі у вашому служінні? Чи намагаєтеся ви, щоб вас помітили, чи ваше життя цілком сфокусоване на Ньому, і ви вказуєте на Нього?
Якщо люди бачитимуть тільки вас, вони по-справжньому не любитимуть Христа. І рано чи пізно вони зійдуть з дистанції, тому що рано чи пізно побачать у вас речі, які можуть їх засмутити. Але якщо їхня увага буде сфокусована на Ньому, якщо їхні серця будуть по-справжньому захоплюватися Богом – це і є сенс християнського життя. Головні цілі, які потрібно ставити в служінні: (1) самому бути найкращим шанувальником, (2) не просто добре проводити час у спілкуванні з людьми, а й допомогти оточуючим стати шанувальниками Ісуса Христа. Ось що Бог від вас очікує Бог: щоб Він ще більше прославився у своїй церкві.
Запитання для глибокого аналізу свого серця:
1. Чи є моє життя (сім’я, виховання дітей, служіння, робота тощо) богоцентричним?
2. Бажання мого серця: прославляти Христа чи прославити себе у своєму служінні (Мф. 16:24,25)?
3. Чи шукаю я того, щоб мене похвалили, помітили, оцінили мою працю гідно, чи щоб Господь був явлений ще більшою мірою?
4. Чи є бажанням мого серця, щоб Бог прославлявся в моєму служінні, а я готовий задовольнятися тим, щоб бути непоміченим і перебувати в тіні (1 Кор. 10:31)?
5. Чи намагаюся я догодити Богові більше, ніж людям (Гал. 1:10)? Чи займаюся людиноугодництвом, чи зосереджуюся на тому, щоб догодити Богові більше, ніж людям?
6. Чи зростає Божа велич у моєму житті (Ін. 3:30)? Чи стає Христа в моєму житті більше, а мене (моїх інтересів, егоїстичних бажань, комфорту) менше?
Що більш ми чесні самі з собою, то менше ми вгашаємо Духа Святого, але даємо Йому можливість змінювати нас дедалі більше і більше.
2. “Ходити перед Богом” означає не мати ідолів перед лицем Божим
Перша заповідь говорить:
Я – Господь, твій Бог, Який вивів тебе з єгипетського краю, з дому неволі. У тебе не буде інших богів, крім Мене. Не робитимеш собі жодного ідола ні будь-якої подоби того, що на небі вгорі, чи на землі внизу, чи у водах під землею. Не поклонятимешся їм і не служитимеш їм. Адже Я – Господь, твій Бог, – Бог ревнивий, Який карає за гріхи батьків дітей до третього й четвертого поколінь, – тих, хто ненавидить Мене, і Який чинить милосердя до тисячного покоління тим, хто любить Мене і дотримується Моїх Заповідей.
Вих. 20:2–6
Що значить “нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм”?
Уявіть собі Бога та ізраїльський народ. Бог каже: “Ось Я хочу, щоб між нами (Мною і тобою) перед моїм обличчям не було нічого того, що затуляло б Мене”. Це найперша і найважливіша заповідь. Поставте собі запитання: чи є щось у моєму житті, якісь речі, що затуляють від мене Бога і заважають мені по-справжньому захоплюватися Ним, по-справжньому любити Його? Заповідь подібна до стосунків чоловіка і жінки, чоловіка і дружини, коли чоловік бере і ставить перед обличчям жінки іншу жінку. І тим самим його дружина, його кохана, з якою він уклав заповітні стосунки, закривається. І цей чоловік захоплюється чимось іншим. Коли його серце і погляд відвертаються від коханої, а його пристрасть і захоплення сфокусовані не на тій єдиній, а на тому, що Бог ненавидить. Чи буде приємно це вашій дружині? Чи буде приємно це вашому чоловікові? Чи приємно це Богові?
Писання говорить: “Бог є – Бог Ревнитель” (наприклад, Вих. 2:5; 34:14; Втор. 4:24; 5:9; 6:15; Іс. Нав. 24:19; Наум. 1:2). Наш Господь так багато про це говорить для того, щоб ми звернули на це увагу, Він бажає нам сказати тим самим щось дуже важливе. Саме з цієї причини, коли ми ставимо щось між нами і нашим Богом, Бог каже: “Я ревную, бо те, чим ти займаєшся, – це ідолопоклонство, це зрада, це перелюб – ось що Я ненавиджу. І Я ревную, як чоловік ревнуватиме свою дружину, коли вона буде з кимось кокетувати, загравати, або навпаки, коли чоловік фліртуватиме з кимось”. Це те, що відбувається на духовному рівні, так Бог описує: “Нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм”.
Дивіться у своє серце, що там відбувається, чим воно захоплене, чи не затуляє якась похіть, порок, якась “маленька” насолода в моєму житті самого Бога, чи не відвернувся я від Нього, і моє серце не захоплене чимось іншим? Це неймовірно важливо для нашого служіння.
Який вигляд має дія гріха? Він стукає в наше серце, і ми спочатку з цікавості відкриваємо двері, дивимося в щілинку. І що робить гріх? Він вривається в наше серце, вривається в наше життя і панує там. І дуже важко буде вигнати його звідти, тому що гріх буде все більше й більше поневолювати наше життя, домінувати в нашому житті, руйнувати його.
Свого часу я ніс служіння в церкві пліч-о-пліч з іншими пастирями, деякі з них впали через гріх. Ніхто не застрахований від цього, навіть найдуховніші віруючі. Не будьте допитливі до гріха, не дозволяйте йому увірватися в життя, тому що він зруйнує все дощенту – це мета сатани, це мета диявола.
Запитання для глибокого аналізу свого серця:
1. Чи є в моєму житті улюблена хіть, яка закриває від мене Бога?
2. Чи насолоджуюся я у своєму житті сьогодні більше Христом чи гріхом?
3. Чи люблю я більше святість і праведність, чи моє серце захоплене таємним жаданням?
4. Чи є щось у моєму способі життя, що відводить мій погляд від Христа і неугодне Йому?
5. Чи вірний я заповітним стосункам із Богом? Як це проявляється в моєму житті?
Завжди, коли ми відвертаємося від Бога, ми повертаємося обличчям до диявола і поклоняємося йому. Саме тому наш Бог – Бог-ревнитель.
Жоден чоловік не буде спокійно дивитися, коли його дружина перед його обличчям починає загравати з іншим чоловіком. Так само і Бог не потерпить того, щоб Його дитя, з яким Він заручений і перебуває в завіті, у Його присутності, у Нього на очах чинило перелюб, поклоняючись ідолові, кумирові, будь-якому зображенню, що не є по істині Богом. Господу огидно дивитися, коли Його святий і обраний народ любить і насолоджується тим, що Йому ненависне.
3. “Ходити перед Богом” означає вірність Богу
Так само й ти, якщо житимеш переді Мною, як жив твій батько Давид, й діятимеш у відповідності з усім, що Я тобі заповів, дотримуючись Моїх Заповідей і Моїх постанов, то Я зміцню твій царський престол, як Я і заповів твоєму батькові Давидові, говорячи: Не забракне в тебе нащадка чоловічої статі, щоб владарювати в Ізраїлі! Але якщо ви відступите й відкинете Мої постанови і Мої Заповіді, які Я вам дав; відступите й почнете служити іншим богам, поклоняючись їм, то Я викореню вас із Моєї землі, яку Я вам дав, а цей Храм, який Я освятив для Свого Імені, Я геть відкину від Себе, і зроблю його приказкою й посміховиськом між усіма народами.
2 Пар. 7:17–20
Писання, оповідаючи історію ізраїльського народу, ставить одне з важливих запитань людства: чи буде Ізраїль ходити перед лицем Бога? Саме це питання актуальне і практичне для нас. Здається, Давид ходив перед лицем Бога, а як тоді Вірсавія? Здається, що виникає неув’язочка. Давайте пильніше вивчимо текст:
Супроти Тебе, – Тебе єдиного, – я згрішив і вчинив те, що є злом у Твоїх очах, тому Ти будеш справедливим у Своїх словах вироку, бездоганним, коли судитимеш.
Пс. 51:6
Зверніть увагу, Давид розуміє, що згрішив. Він не хоче, щоб між обличчям Божим і між ним стояло щось, що Богу ненависне. Його серце журиться – це те, що Бог цінує, сповідання гріха. Покаяння – це дар Божий, завдяки якому ми можемо бути ще ближчими до Бога. Що відбувається в житті Давида? Він не намагається виправдовуватися. Саме тому він – “чоловік за серцем Бога”. Він не намагається виправдовуватися, як виправдовувався Адам в Едемському саду. Він каже: “Тобі єдиному згрішив…”
Розглянемо інші уривки Старого Заповіту, на що Бог перстом пророків хоче звернути нашу увагу:
Зважай на нього, прислухайся до його голосу і не чини йому опору. Адже він не пробачить вам ваших переступів, тому що в ньому Моє ім’я.
Вих. 23:21
…Господь чує все і перед Ним пишеться Пам’ятна Книга щодо тих, які бояться Господа, і котрі вшановують Його Ім’я [благочестивих — від автора]
Мал. 3:16
Ось що важливо для Бога, ось на чому він наголошує, ось на що Він звертає увагу. Чи боїться моє серце Бога? Чи має воно цей благоговійний страх, благочестя, справжнє богошанування? Чи справді я шаную Його у своєму житті?
4. “Ходити перед Богом” означає жити життям праведним і непорочним
Однак Ной знайшов прихильність у Господніх очах. А ось родовід Ноя: Ной був праведним чоловіком, досконалим серед свого оточення. Ной ходив з Богом.
Бут. 6:8,9
Коли ми ходимо перед Богом, коли ми ходимо за Ним, коли наше серце слідує за нашим Царем Богом Вседержителем, наслідком буде праведність і непорочність. Чи ходжу я перед лицем Божим? Чи проявляються ці характеристики в моєму житті? Це неймовірна Божа благодать, яку Він дає нам із вами. Ми нічого не можемо робити від себе, але здатність наша від Бога (2 Кор. 3:5). “Хто перебуває в Мені… – Писання говорить, – той приносить багато плоду, бо без Мене не можете робити нічого (Ін. 15:5б). Я – лоза, а ви гілки (Ін. 15:5а)”. Те ж саме відбувається в житті Ноя. Коли наше серце близьке, слухняне Богові, воно слідує за Ним, наше серце освячується, наше серце ненавидить гріх, ненавидить те, що гидке й неприємне Богові. Що є праведність? Писання підкреслює, що Ной був праведний і непорочний.
“Праведність” – якість людини, яка шанує закон, це людина, яка виправдана Богом за вірою. Праведність передбачає наслідування Бога і правильні стосунки з Богом і людьми. Жити праведно – означає робити те, що справедливо з Божої точки зору.
“Непорочність” – означає цілісність людини (кожна сфера її життя перебуває в підпорядкуванні Богові – нехай і недосконало, але ця людина зростає в Бозі й у праведності). Перевіряйте ваші сфери життя: чи всі вони підпорядковані Богові, чи з якимись речами мені потрібно розбиратися. Ной був непорочний. Непорочність для Бога дуже важлива. Бог звертає на ці речі величезну увагу. Одна з вимог, яку він висуває служителям (у посланнях до Тимофія і Тита): єпископ має бути бездоганним.
Бо треба, щоб єпископ – як Божий управитель – був бездоганний, не гордий, не гнівливий, не п’яниця, не задерикуватий, не користолюбець,
Титу 1:7
Зверніть увагу, що Бог говорить про життя Йова і які аспекти його характеру Він виділяє:
Колись у країні Уц жив чоловік на ім’я Йов; той чоловік був бездоганним, справедливим, богобоязливим і уникав усякого зла.
Йова 1:1
Сам Бог визначає ці поняття, які цінні для Нього. Чи віддаляюся я від зла у своєму житті, чи тікаю я від нього, чи я заграю з гріхом?
…Будь бездоганним перед Господом, твоїм Богом!
Втор. 18:13
Писання закликає свій обраний народ бути цілісними особистостями, не розпорошуючись, бути сфокусованим на поклонінні Йому: “Нехай не буде в тебе інших богів перед обличчям Моїм” (Вих. 20:3). Будьте бездоганними.
Коли Аврамові виповнилося дев’яносто дев’ять років, з’явився йому Господь і сказав: Я – Бог Всемогутній! Ходи зі Мною, і будь бездоганним!
Бут. 17:1
У цьому уривку Бог закликає свого служителя і бажає, щоб його життя було підпорядковане найголовнішому – правильному поклонінню в його житті.
Запитання для глибокого аналізу свого серця:
1. Чи віддаляюся я від зла? Як це практично виглядає в моєму повсякденному житті (2 Тим. 2:19)?
2. Чи зберігаю я свої думки в чистоті? Як це виглядає (Пр. 4:32)?
3. Які сфери мого життя не підпорядковані Богу?
4. Чи заздрить моє серце успіху інших людей?
5. Чи радію я успіхам інших людей?
6. Чи кокетую/фліртую я з протилежною статтю?
7. Чи пліткую я про інших людей?
8. Чи є люди, яким я говорю лестощі? Навіщо я це роблю?
9. Чи дбаю я належним чином про своїх домашніх?
10. Чи розквітає мій чоловік(дружина) поруч зі мною?
11. Чи навчаю я своїх дітей шанування Бога і християнського світогляду?
12. Чи легко мені першому йти на примирення з іншою людиною? З чим це пов’язано?
13. Чи є люди, до яких я відчуваю неприязнь? З чим це пов’язано? Що це говорить про мене?
14. Чи тікаю я від юнацьких похотей (2 Тим. 2:22)?
15. Як я справляюся з гнівом?
5. “Ходити з Богом” означає перетворюватися на образ Господа нашого Ісуса Христа
Ми ж усі з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа.
2 Кор. 3:18
Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами, дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу. Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами.
Євр. 12:1–3
6. “Ходити з Богом” означає дотримуватися Божого протоколу
Приклад: коли людина перебуває в присутності королеви, їй необхідно дотримуватися певного протоколу. У присутності королеви необхідно мати певний вигляд, стояти в певному місці, поводитися певним чином, говорити певні речі. Усі наші дії обумовлені прописаним протоколом і постановою, дотримання яких обов’язкове.
В Едемському саду Господь дарував Адаму певні постанови, дотримуватися Божого протоколу: збудовувати даний Адаму сад, землю, рослинний світ і природу, зберігати її в первісному вигляді та піклуватися про неї так, як Бог забажав, панувати над землею – все це має на увазі мудре управління тим, що Бог дав у володіння.
Також Бог дарував Своєму обраному ізраїльському народові протокол, дотримання якого Господь очікував від Свого народу: жити життям на Його умовах і ходити перед Ним і з Ним у непорочності та покорі.
Саме таких людей Господь очікує бачити як у Старому Заповіті, так і в Новому Заповіті – людей, які коряться Йому, служать Йому і дотримуються Божого протоколу.
Практичні поради
Я є справжня Виноградна Лоза, а Мій Отець – Виноградар. Усяку галузку в Мені, яка не приносить плоду, Він відтинає, а всяку, яка родить плід, очищає, щоб рясніше родила. Ви вже чисті через слово, яке Я вам сказав. Перебувайте в Мені, а Я – у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені. Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого. Хто в Мені не перебуває, буде відкинений геть, мов та гілка, і всохне; їх збирають і кидають у вогонь, і вони згорають. Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть – і станеться вам. У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багатий урожай і стали Моїми учнями. Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; тож перебувайте в Моїй любові. Якщо будете зберігати Мої заповіді, то перебуватимете в любові Моїй, так само, як Я, зберігши заповіді Мого Отця, перебуваю в Його любові.
Ів. 15:1–10
1. Якщо ми хочемо в нашому житті по-справжньому приносити плоди, які угодні Богові, нам потрібен Христос кожен день нашого життя, щоб наповнюватися Ним, щоб захоплюватися Ним, щоб приліплятися до Його серця все більше і більше. Щоб наше життя було сфокусоване на Ньому. В єднанні з Ним ми по-справжньому будемо плідними, це буде природно для нас, це литиметься піснею. Нас не потрібно буде змушувати читати Біблію, нас не потрібно буде змушувати молитися. Навчіться захоплюватися Богом, шукати Бога в Його Слові.
2. Як служителі ми часто вчимо інших людей, але нам складно вчитися самим.
Ездра поставив собі за мету неухильно досліджувати Закон Господа, впроваджуючи його в життя, а також навчати Ізраїль Божим постановам і законам.
Езд. 7:10
Тільки після цього він навчав Ізраїль закону і правди. Того самого бракує в нашому житті.
3. Професіоналізм – хороша річ. Робіть ваше служіння якісно, не тяп-ляп, не абияк, але як для Господа, від душі. Бог бажає, щоб ми всі так робили. Наша турбота про дітей, наша турбота про дружину, у нашому служінні, у спілкуванні з колегами.
Що тільки робите, робіть від душі, наче для Господа, а не для людей. Знайте, що від Господа одержите нагороду – спадщину, адже служите Господу Христові!
Кол. 3:23,24
Проклятий той, хто недбало ставиться до Господньої справи
Єр. 48:10а
Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, – для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні!
Рим. 14:7,8
4. Освячення починається з наших думок і виражається у вчинках… Бог бажає, щоб ми освячувалися і перетворювалися на Його образ. “У світлі Христовому ми бачимо світло” (1 Кор. 4:4; Пс. 35:5). Ось що бажає Бог. Ми перетворюємося з образу в образ, коли дивимося на Нього. Це і є христоцентричне життя. Практикуйте постійне умертвіння своєї плоті, егоїзму, себелюбства для розумного служіння Господу (Рим. 12:1,2).
Тому умертвіть [ваші] земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасть, потяг до зла і жадобу до наживи, що є ідолослужінням.
Кол. 3:5
Бо якщо живете по‑тілесному, то маєте померти; якщо ж Духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.
Рим. 8:13
Записано з відеолекції у місії Веселка.
Спасибо за подписку
Следите за нами
Спасибо за коментарий
Следите за нами
Комментарии