Біблія і біль безпліддя. Частина 3

Також дивіться інші частини: 1, 2.

Після серії невдалих циклів лікування лікар сказав нам прямо: “Хоч це і не є неетичним продовжувати спроби лікування безпліддя, але я не думаю, що це буде правильним у вашій ситуації. Ми випробували всі можливі види лікування. Більше мені вам нічого запропонувати. У вас передчасно почалася менопауза”. Ми погодилися з порадою лікаря і припинили лікування.

Я закінчила першу частину питанням: “Як би ви опікувалися мною?” (sic. – Пер.) Ми не шукали допомоги душеопікуна. І ми жодного разу не зіткнулися з такою допомогою. Ми дуже втомилися від усього, що відбувається, і просто хотіли спокою. Але Бог дійсно загоює рани. Час допоміг: час печалі, час, необхідний, щоб усе подолати. Я думала, що ніколи більше не захочу тримати в руках дитину. Але я захотіла цього знову. Ми були в невеликій церковній групі людей, які дбали одне про одного. Вони розуміли і любили нас. Лідер групи часто обережно запитував: “Про що ми можемо молитися за вас?” Це дуже допомагало. Одного разу я подумала, що Бог дав нам так багато обіцянок. Але дечого Він точно не обіцяв. Ніде в Писанні Він не обіцяв дати мені дитину. Він не підвів мене. Бажати дитину – це добре. Але я не можу вимагати цього від Нього. Діти – це благословення, але вони не обіцяні нам кожному особисто. Ми отримуємо благословення не тому, що ми хороші люди або тому, що ми їх заслуговуємо. Вони просто приходять. Це було одкровенням для мене. Мало-помалу я перестала відчувати себе неповноцінною. Я почала вірити в те, що “все сприяє на благо” (Рим. 8:28). Бог добрий, і Він хоче блага для мене. Але це благо не включає в себе біологічних дітей. Мені потрібно було чекати і довіряти Йому.

Через чотири роки після того, як ми припинили лікування безпліддя, ми розпочали процедуру усиновлення. Але в той період сум наздогнав Філ. Проходячи процедуру усиновлення, усвідомлюєш: “Ця дитина не буде схожа на нас”. З моїм смутком було покінчено. Я усвідомлювала, що жодна дитина ніколи не буде схожою на мене, але Філ усе ще сумував із цього приводу. Нам потрібно було впоратися з його сумом. Люди в різні періоди життя сумують по-різному.

Зрештою, ми отримали благословення, яке відрізнялося від того, на яке ми очікували спочатку. І це благословення дуже приємне і дорогоцінне. Бог діяв за допомогою всіх цих випробувань і тривог. Він благословив нас більш ясним уявленням про Себе Самого і про те, яким насправді є християнське життя і на що покладати нашу надію. Це наша довготривала надія. Петро сказав: “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що за великою Своєю милістю відродив нас воскресінням Ісуса Христа з мертвих до надії живої, до спадщини нетлінної, чистої, нев’янучої…” (1 Петр. 1:3).

Бог прославляється, позбавляючи нас страждань, але Він також прославляється, не позбавляючи нас страждань. У будь-якому разі, Бог завжди прагне дарувати нам Своє найбільше благословення: Себе Самого!

Оригінал © The Journal of Biblical Counseling, переклад © Help for Heart.

Також дивіться інші частини: 1, 2.