Як нам підготувати наших дітей до страждань

Хвилююче, важливе і мудре запитання від мами: “Пасторе Джоне, мене звати Малія, і я молода мама хлопчика. Я розмірковую про страждання, які прийдуть у життя мого сина. Так важко буде дивитися на його страждання, але я знаю, що одного разу він зустрінеться з ними віч-на-віч, і, можливо, це станеться якраз на його дитячому шляху. У мене просте запитання: як я можу підготувати його до боротьби зі стражданнями, щоб він зміг їх осилити? Які існують практичні кроки для молодих батьків, щоб навчити дитину того, що страждання є частиною життя, і ми можемо довіряти Богові в них?”.

Свою відповідь я можу звести до трьох пунктів: 1) Вчіть вашого сина славному, всеосяжному біблійному світогляду, в якому стражданню відводиться своє місце. Навчайте його цього. 2) Карайте його з відповідною твердістю і вимагайте від нього самовіддачі. Отже, номер один – повчання, номер два – покарання. 3) Ви є для нього прикладом віри і радості в розпал ваших власних страждань і печалі. Дозвольте мені описати це детальніше на біблійних прикладах.

1. Вчіть вашого сина славного, всеосяжного біблійного світогляду, в якому стражданню відводиться своє місце. Цей світогляд, на мій погляд, містить у собі шість складових. Дозвольте поділитися ними:

а) Бог створив світ, і Він створив його добре – зокрема, наші серця і тіла, але світ був зруйнований, виявився вразливим і недосконалим через гріхопадіння людства. “Усі згрішили і позбавлені слави Божої” (Рим. 3:23). Речі змінили своє первісне призначення. Ми вчимо наших дітей цього. Основною причиною недосконалості є гріх. Смерть прийшла у світ через гріх (Рим. 5:12), страждання прийшли з гріхом (Рим. 8:20), усе творіння стогне і чекає Божого визволення (Рим. 8:22,23). Отже, ми вчимо дітей недосконалості світу;

б) Ми вчимо наших дітей того, що кожен страждає. А ті, хто довіряє і йде за Ісусом, стикаються з гріховною системою світу. Часто християни страждають найбільше: “Багатьма скорботами належить нам увійти в Царство” (Дії 14:22); “багато скорбот у праведного” (Пс. 34:19); “коли Мене [Ісуса] гнали, то гнатимуть і вас” (Ів. 15:20); “у світі матимете скорботу” (Ів. 16:33); “ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення та викуплення нашого тіла” (Рим. 8:23). Отже, ми всі будемо страждати – особливо християни;

в) Бог є суверенним, і ніщо не може перешкодити Йому робити те, що Він хоче робити. “Я є Богом, і немає іншого Бога, рівного Мені. Я від початку провіщав те, що мало статись, наперед те, чого ще не відбулося. Я кажу: Мій задум здійсниться, і все, що Мені до вподоби, Я виконаю” (Іс. 46:9,10). Він сильніший за погоду. Він сильніший і за урагани, і за повені, і за блискавки. Він сильніший за тварин – великих, які можуть напасти на вас, як леви, і мікроскопічних, яких ви не можете навіть побачити, але які можуть заразити чи навіть вбити. Він сильніший за всіх ворогів, які в нас є. Він сильніший за всіх! Діти повинні чути це. Вони отримують цю інформацію. Вони отримуватимуть її швидше, ніж нам здається, і вони можуть знаходити пояснення тому, що неясно. Так, вони можуть. Ніколи не давайте вашим дітям приводу подумати, що страждання існує лише тому, що Бог безсилий;

г) Зробіть Євангеліє абсолютно ясним: Бог послав Сина Свого у світ, щоб страждати з нами і заради нас. Це означає, що, якщо вірити Йому, жодне з наших страждань не є покаранням за гріх. Христос поніс покарання за всі наші гріхи. Він основа того, що Бог нас приймає, у нас є надія на небеса. Там більше не буде страждань. Отже, всі страждання, які приходять у життя християнина, приходять не через те, що Бог карає його у Своєму гніві – о, нехай діти це розуміють(!) – але, це, скоріше, Боже Отцівське покарання заради нашої святості. Про це йдеться в Євр.12:3-11 і 1 Петр. 1:5;

ґ) Отже, у всіх наших стражданнях, Бог благий. Бог мудрий. Бог любить, незважаючи на те, що страждання завдають болю, і в Нього є Свої цілі щодо нас (Рим. 8:28). Ми ніколи не пояснюємо страждання словами: “Бог безпорадний або сатана взяв гору, або це всього лише нещасний випадок”. Ми завжди пояснюємо страждання, наші страждання, словами: “Навіть якщо нам не зрозумілі всі відповіді на запитання про те, чому саме ці страждання прийшли, або чому ці особливі страждання прийшли саме в цей час або з такою інтенсивністю”. Проте ми повинні розуміти, чого Бог нас навчив; а саме, того, що Він є суверенним, благим, і що в Нього завжди є цілі для нашої вічної радості;

д) І остання частина цього всеосяжного світогляду, настане день, коли Бог розставить усе на свої місця. Якщо в цьому житті здається, що будь-яке зло сходить людині з рук, то того дня буде інакше, тому що Бог приведе людину на суд. “В Моїй владі є помста, і Я віддам, – каже Господь” (Рим. 12:19). І буде відплата за всяке добре діло, за яке людина не отримала нагороди або отримала страждання замість благословення, “віддасться ж тобі у воскресінні праведних!” (Лк. 14:14).

Так, тиждень за тижнем ми вчимо наших дітей цих речей, говорячи про них, коли ми йдемо і коли їдемо в машині, коли сидимо за столом і коли лягаємо спати. Просочіть вашу дитину цим світоглядом.

2. Ми караємо наших дітей з відповідною твердістю і вимагаємо від них самовіддачі. “А ви, батьки, не дратуйте своїх дітей, а виховуйте їх у послусі та вченні Господа” – не тільки повчання, а й покарання (Еф. 6:4).

Хто шкодує своєї різки, той ненавидить свого сина. А хто його любить, той напоумленням дбає про його виховання.

Пр. 13:24

Одна з причин, чому я вважаю цей факт (те, що ми ненавидимо наших дітей, якщо не караємо їх у такий спосіб, навіть якщо в деяких країнах нас можуть заарештувати або, ще гірше, забрати дітей) правдою: зухвала поведінка наших дітей, залишена без жодних фізичних наслідків для них, готує їх до того, що в їхньому житті вони не будуть у змозі прийняти покарання від Бога, яке проявляється у фізичній формі. А воно обов’язково прийде у фізичній формі, і ми надаємо їм ведмежу послугу, коли не показуємо, як люблячі батьки можуть з любов’ю відшльопати неслухняну дитину.

Як правило, діти повинні вчитися самовіддачі. Це означає, що вони не повинні отримувати все, що їм хочеться. Помірність є плодом Духа (Гал. 5:22,23) так само, як терпіння і жертовна любов. І ніхто не може бути християнином без Нього, тому що наша гріховна природа повинна бути повалена або “умертвлена”, як каже Павло (Кол. 3:5). Доти, доки ми живемо на землі, ми повинні вбивати наші гріховні бажання. Ми повинні привчити наших дітей говорити “ні” гріховним бажанням протягом усього життя. Нездатність це робити є причиною того, що життя тисяч дітей були знищені. Не чиніть так по відношенню до вашої дитини. Навчіть її самовіддачі.

3. І останнє, що я хотів би сказати – найважливіше або найголовніше: ми повинні бути прикладом віри і радості для наших дітей серед наших власних страждань і скорбот. Адже вони спостерігають.

І не лише нею, а й хвалимося, коли страждаємо, знаючи, що страждання виробляє терпеливість.

Рим. 5:3

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування.

Як. 1:2

Ніщо не матиме потужнішого впливу на життя ваших дітей, ніж ваш особистий приклад віри і радості серед власних розчарувань і страждань.

Насправді, я б сказав, що найбільша проблема виховання дітей – принаймні, я озираюся на те, що зробив як батько за 42 роки (або щось близько того), – не стільки запам’ятовувати всі речі, які викладали з катехізису, а насамперед бути батьком, який росте в благодаті й смиренності, в довірі та радості за часів життєвих злетів і падінь. Саме це діятиме з найбільшою силою в житті наших дітей, у часи їхніх страждань як християн.

Оригінал © Desiring God Foundation.