Як перемагати страх?

Моїм найбільшим страхом був страх перед людьми. Я боявся бути недостатньо гарним в очах інших людей, боявся критики, приниження, зневаги, глузувань, ганьби, боявся помилитися й зробити щось не так, боявся викриття, тому я одягав маски, уникав відвертого спілкування, вибудовував стіни навколо себе й у такий спосіб позбавляв себе свободи, заганяючи в глухий кут. Писання говорить:

Страх перед людьми заганяє в пастку…

Притч. 29:25

Я був, немов птах, який потрапив у пастки і не може виплутатися, хоч би як не тріпотів і не гархорився. Страх скував і паралізував моє життя у всіх його сферах.

Який вигляд це мало в моєму житті?

Я був пасивним у прийнятті рішень з будь-яких питань. Коли було необхідно розмовляти і розв’язувати будь-які питання з людьми, я завжди відкладав їх у довгу шухляду, що рано чи пізно призводило до негативних наслідків, особливо в сім’ї. Постійно знаходив собі переконливе виправдання, чому щось не зробив, не вирішив те чи інше питання. Через мої страхи я часто був дратівливим, пригніченим, замкнутим, поглинутим собою і своїм зовнішнім виглядом. Якщо напередодні заходу треба було вирішувати якусь важливу справу, я завжди погано спав. Також вплив страху позначався і на моїй фізіології: часте сечовипускання, постійний розлад шлунка, підвищена пітливість (важкі болісні зітхання) та інше.

Особливий страх сходив на мене перед аудиторією, який супроводжувався сухістю в роті, нервозністю, тремтінням у голосі та спітнілими долонями. І цей страх породжував ще більшу напругу через надмірну увагу до себе. Як у мене вийде? Який я маю вигляд? Як мене оцінять? І інші болісні питання супроводжували мене в проповіді та виступі перед аудиторією. Таким чином, я звеличував людей у своєму серці до такої міри, що якась надумана мною думка значно впливала на мою поведінку і спроби догодити аудиторії.

Раніше мені було важко говорити “ні”, навіть коли розум кричав про те, що треба відмовитися. Я намагався догодити людям і бути добрим у їхніх очах, тому ліз зі шкіри геть, щоб зробити те, про що мене попросили. Наслідком цього, як правило, був збиток у розв’язанні питань, що стосувалися інтересів сім’ї, що призводило до частих напружень і конфузів. Інтереси інших людей я ставив вище, ніж інтереси своєї власної родини.

Про різні прояви страху в моєму житті можна розповідати годинами, якщо глибоко покопатися і, проаналізувавши, бути чесним із самим собою. Гадаю, що багатьом читачам вдасться зробити те саме, будучи відвертими із собою (варто лише згадати ситуації, в яких вам доводилося брехати, маніпулювати, змагатися, уникати людей, ставати прихильником всіляких дієт чи учасником різноманітних проєктів, у яких доводилося ділитися з людьми євангелієм). Таким чином, страх перед людьми має різні обличчя і прояви.

Людина зі страхом перед людьми зациклена на собі й не здатна по-справжньому піклуватися про інших людей і здійснювати самовіддане служіння в церкві. Перебуваючи в такому стані, людина не може повноцінно служити Богові й захоплюватися красою євангелія та стосунками з Христом.

Першу згадку про страх ми зустрічаємо в першій книзі Біблії, коли Адам почув голос Бога в раю, відчув страх і сховався через свою наготу.

І відкрилися їм обом очі, й зрозуміли вони, що були нагі, тож вони зшили листя смоківниці й поробили собі пояси. Почувши голос Господа Бога, Який ходив у саду в час денної прохолоди, Адам і його жінка сховалися від Господа Бога серед дерев раю. Тоді покликав Господь Бог Адама, і запитав його: Де ти? Той відповів Йому: Я почув Твій голос у саду, – і злякався, бо я нагий, тому й сховався.

Бут. 3:7–10

У цьому уривку ми бачимо, що страх пов’язаний із соромом. Людина після гріхопадіння боїться бути відкритою, вразливою і нагою. Будучи нащадками Адама, ми маємо відчайдушне бажання ховатися від інших, не бажаючи бути викритими і відкритими. Натомість Євангеліє закликає нас бути відкритими, чесними і не боятися визнавати свої проступки навіть перед іншими людьми.

Далі в книзі Буття з діалогу з Богом ми бачимо, що гріховний страх Адама спонукав його виправдовуватися перед Богом і звинувачувати іншого.

Писання наповнене безліччю прикладів, які описують гріховний страх людини перед іншими людьми, а також його катастрофічні наслідки в історії як окремих людей, так і всього ізраїльського народу:

1. Страх перед людьми призводить до непослуху Богу

Після цього Саул сказав Самуїлові: Я згрішив, оскільки порушив Господній наказ, як і твої слова; але я боявся народу, тому й виконав їхнє бажання.

1 Сам. 15:24

2. Страх породжує заздрість, досаду, гнів, суперництво і навіть бажання вбити іншу людину

Граючи й танцюючи, вони вигукували: Саул знищив тисячі, а Давид десятки тисяч! Саул був дуже роздратований, адже йому не сподобались такі вигуки, тому він сказав: Давидові приписують десятки тисяч, а мені – лише тисячі! Йому бракує хіба що царства! З того часу й надалі Саул підозріло дивився на Давида. Наступного дня сталося так, що Саулом заволодів злий дух від Бога і, перебуваючи в своїх покоях, він став несамовитим. Тимчасом як Давид грав, перебираючи майстерно струни, як це робив щодня, у Саула в руці був спис. Саул кинув списа, вирішивши: Приб’ю Давида до стіни, але Давид двічі ухилявся від нього. Тож Саул почав боятись Давида, оскільки зрозумів, що з ним Господь, а від Саула Він відступив.

1 Сам. 18:7–12

3. Страх перед людьми здатен завадити нам бути добрими слугами в Домі Божому

Хіба тепер я покладаюся на людей, чи на Бога? Хіба я намагаюся догодити людям? Якби я і досі догоджав людям, то не був би рабом Христа.

Гал. 1:10

4. Страх породжує невіру

Але не ставайте бунтівниками проти Господа! Тож не бійтеся людей того краю, бо він для нас – пожива. Адже їхній захист відійшов від них, а з нами Господь! Не бійтеся їх! Проте вся громада закричала: Побити їх камінням! У цю мить у Наметі Свідчення всім Ізраїльтянам об’явилася слава Господня. І Господь сказав Мойсеєві: Доки цей народ зневажатиме Мене? До яких пір не довірятимуть Мені, незважаючи на всі ознаки, які Я вчинив серед них?

Числ. 14:9–11

Бог – Бог-ревнитель, Він вимагає, щоб тільки Йому поклонялися і відчували тільки перед Ним побожний страх. Боятися фараона або іншого народу більше, ніж Бога, значить чинити віроломно.

Про це ж писав пророк Ісая: «За ким ти побивалась, кого боялась, що говорила неправду, забувши про Мене й викинувши зі свого серця та розуму?..» (Іс. 57:11а).

5. Маловір’я породжує страх

Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене! І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?

Мт. 14:30,31

Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж убити не можуть; бійтеся більше того, хто може і душу, і тіло погубити в геєні.

Мт. 10:28

6. Страх спонукає ховатися і чинити потайки

Був один чоловік із фарисеїв на ім’я Никодим, старійшина юдейський. Він прийшов до Ісуса вночі й сказав Йому: Равві, знаємо, що Ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може робити таких чудес, які Ти робиш, коли би Бог не був з ним.

Ів. 3:1,2

Таким чином, з Писання ми бачимо, яку руйнівну силу має страх і які його наслідки. Страх гріховний, якщо ми мобілізуємо всі сили не для благочестивої та богобоязливої мети, а також якщо не виявляємо любові до людей.

Страх пов’язаний з нашим сподіванням (у що ми віримо і покладаємо свою надію). А також страх пов’язаний з нашими цінностями, те, чим ми дорожимо, що любимо найбільше, керуватиме нашим життям.

У любові немає страху, але досконала любов проганяє страх, оскільки страх несе страждання; хто ж боїться, той недосконалий у любові.

1 Ів. 4:18

Страх є наслідком недовіри до Бога, той, хто не довіряє, не може бути досконалим у любові, оскільки не довіряє себе Богові. Правомірно відзначити і той факт, що в контексті Іван говорить про страх перед Божим судом, використовуючи загальний принцип у конкретному випадку. Таким чином, осягаючи Божу любов, ми маємо відвагу навіть у день суду, якого нам не варто боятися, бо Бог у нас, а ми в Ньому (1 Ів. 4:16). Саме Божа любов, явлена нам у Христі Ісусі, дає можливість християнину любити, і вона ж виганяє страх, у якому є мука.

У цьому уривку страх протиставлений любові. Отже, мій страх залежатиме від того, куди буде спрямована моя любов. Що більше я люблю Бога, то менше боятимуся людей. І що більше я залежатиму від людей та їхньої любові до мене, то більшим мій страх буде перед ними. І цей страх дедалі більше закриватиме від мене Бога. Також страх відгороджує нас від любові: він зосереджує нашу увагу на самих собі й заважає служити іншим людям і Богові.

Схема з навчального посібника “Як допомагати людям справлятися зі страхами” для студентів Міжнародного інституту душеопікунства “Coram Deo” (модуль 6):

Страх	Любов
Дивиться на можливість наслідків	Шукає можливості давати
Нехтує обов’язками	Виконує задачі сьогоднішнього дня
Веде до більшого страху	Веде до більшої любові
Тікає від людей/проблем	Спрямована на людей/проблеми
Ховається/прикривається	Відверта, відкрита
Захищає себе	Не боїться бути вразливою

Ще приклад співіснування любові та страху

Все ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу

Ів. 12:42,43

Тому по всьому Старому Заповіту червоною ниткою проходить і багаторазово повторюється думка, щоб людина не боялася інших людей, царів та інших (наприклад, Втор. 1:29; 3:2,22; 7:18), але боялася Бога, поклонялася Йому, шанувала найбільше у своєму житті саме Його. Кожен день нашого життя – це день поклоніння або Творцеві, або творінню. Я буду поклонятися Богу або чомусь іншому. Якщо я відчуваю раболіпний страх перед людьми або чимось іншим, у моєму поклонінні не порядок.

У будь-якому випадку страх – це двері до нашого серця. Страх виходить із любові або до себе, або до Бога. Отже, наш страх визначатиме об’єкт нашого поклоніння.

Страх є важливим аспектом заповітних взаємин. У Повторенні Закону явно простежується ця думка:

А тепер, Ізраїлю, що Господь, твій Бог, вимагає від тебе? Лише того, щоб ти шанував Господа, свого Бога, ходив усіма Його дорогами, любив Його й служив Господу, своєму Богові, від усього свого серця і з усієї своєї душі, дотримуючись Заповідей Господа і Його постанов, які я тобі сьогодні заповідаю, для твого добра.

Втор. 10:12,13

За Господом, вашим Богом, йдіть услід, Його шануйте, Його Заповідей дотримуйтесь, Його голосу слухайте, Йому служіть і Його тримайтесь.

Втор. 13:4

Таким чином, страх може бути або ідолопоклонницький, або синівський. Синівський страх: коли я боюся образити або засмутити улюбленого Отця, оскільки я поважаю, шаную і люблю Його. Ідолопоклонницький страх: коли я стурбований собою і своїми цінностями.

Підсумок:

1. Нам необхідно глибоко дослідити своє серце і зрозуміти те, чому моє серце поклоняється. Якщо ми виявляємо в ньому віроломство, неугодний Богові “скарб”, ідолопоклонницьку любов до самих себе, нам необхідно сповідувати свій гріх перед Богом, глибоко журячись за нього, як журиться Давид за гріх із Вірсавією.

2. Нам необхідно змінити об’єкт нашого поклоніння, дедалі більше з кожним днем зростати в любові та вірі до Бога й розумінні любові Христової до нас, що виганяє страх (1 Ів. 4:18) і робить нас спроможними не зациклюватися на самих собі, а дає свободу й відкриває більше можливостей для любові до людей і служіння їм на славу Божу (Гал. 5:6). Таким чином, вчіться жити в страху перед Господом.

3. Нам життєво необхідно постійно пізнавати, хто є наш Бог у Писанні, осягати Його велич, силу, Його всемогутній суверенітет, Його святість. Тим самим зміцнюватися у вірі – це ліки для нашого серця від страху перед людьми, тоді Творець буде Творцем, а творіння залишатиметься творінням.

4. Наслідуйте великих мужів Божих, які теж боялися, але продовжували сподіватися на Бога, тим самим виявляли істинне поклоніння Своєму Господу і Спасителю:

Помилуй мене, Боже, бо по мені топчеться людина, цілий день вороги утискують мене. Мої вороги щодня наступають на мене, оскільки безліч тих, що борються зі мною, Всевишній, щоразу, як огортає мене страх, я на Тебе покладаюсь, – на Бога, Слово Якого я славлю; на Бога покладаю надію, й не боюсь! Що може заподіяти мені людина?

Пс. 56:2–5

Хто з-поміж вас боїться Господа, нехай прислухається до голосу Його Слуги! Хто ходить у темряві, й позбавлений світла, нехай покладається на Господнє Ім’я і довіриться своєму Богові.

Іс. 50:10

Тому бійтеся Господа і служіть Йому щиро й віддано; геть відкиньте богів, яким служили ваші прабатьки на другому боці Ріки (Євфрат) і в Єгипті, але служіть лише Господу!

Іс. Нав. 24:14

Страх перед людьми заганяє в пастку, а хто покладається на Господа, буде у безпеці.

Притч. 29:25

5. Дослідіть інші уривки Святого Письма, які говорять про страх (Вих. 23:32,33; Числ. 13:26-33; 14:9; Втор. 31:12,13; 1 Сам. 17; 2 Цар. 17:34-41; Йов. 38-42; Пс. 22:4; 55:2-4; 61; 90; 118:120; 120; Притч. 10:24; 28:1; 29:25; Іс. 8:11-14; 51:7-8; 57:11; Єр. 17:5-10; Дан. 1,3,4,6). Бог Великий, Писання закликає віруючих боятися тільки Його (Мф. 10:28-39; Лк. 12:4,5; 1 Петр. 3:6,13,14; Рим. 8:15; 2 Тим. 1:7).

6. Для загального повчання рекомендую також статті: у першій і у другій частинах “Ліки від страху і сумніву”.

7. Зверніться по допомогу до зрілого служителя вашої церкви, пастора або біблійного душевного опікуна нашого центру, який допоможе вам аналізувати страх вашого серця і надалі допоможе вам скласти план зі зміни вашого стилю життя задля позбавлення від старої людини та зодягання в нову (Еф. 4:22-24). При цьому важливо бути акуратними, звертаючи увагу на те, щоб не “приклеювати плоди” у вашому житті (тобто щоб людина мала правильну мотивацію любити інших зі слухняності Богові, а не просто позбутися свого страху). Необхідно спрямовувати людину в глибокому покаянні до заміщення захисних реакцій на любляче служіння іншим людям з любові до Христа.

8. Аналізуйте ваше серце та його мотиви. Якщо ви хочете побачити, наскільки у вас присутній страх Господній, подивіться на те, як ви реагуєте, коли втрачаєте щось дорогоцінне вашому серцю. Чи доводить це вам, що Бог більший за всі ваші обставини і втрати?

9. Кожен день свого життя живіть для Божої слави і Його цілей, а не для себе (Рим. 11:36; 1 Кор. 10:31; 2 Кор. 5:15; Кол. 3:17,23).