Як говорити з дітьми про війну в Україні

Минулого тижня мені, як батьку, довелося зробити одну з найскладніших речей: поговорити з моїми дітьми на похмуру тему. У цьому випадку, про війну.

Такі розмови складні, але важливі. Хтось буде знайомити наших дітей з боями і насильством. Найкраще, якщо це будемо ми, тому що ніхто не перетворить розмову про війну на розмову про Ісуса краще, ніж ми.

Нижче пропоную кілька тем, на які ми спілкувалися з моїми старшими синами (Я не говорив із двома моїми молодшими). Я просто юрист і батько, який, як і ви всі, копається в усьому цьому, але я молюся про те, щоб ці теми розмов допомогли вам мислити в біблійному ключі про те, як допомогти вашим дітям переварити вторгнення в Україну.

1. Мир – це не норма; це виняток. 

Дуже важливий урок з Біблії та історії полягає в тому, що мир – це рідкісне явище. Бог не дивується, коли народи бунтують. (Дії 4:25; Пс. 2). Ми також не повинні. Незважаючи на те, що ми створені за образом Божим, усі люди занепалі і здатні на жахливе зло. Прогрес і час не можуть це змінити; лідери так само продажні, спраглі влади і жорстокі, як і завжди. Нам було б добре пам’ятати про це за часів відносного миру.

2. Але! За мир варто боротися!

Я постійно запитую моїх хлопчиків, “Коли настає той єдиний випадок, коли вам дозволено з кимось битися?” Вони відповідають, “Коли ти захищаєш когось іншого”. Так, ми занепалі, але ми були створені для світу. Це образ Божий у нас, і він вартий того, щоб за нього боротися. Насправді, це єдина причина, через яку ми повинні боротися. Тому що Бог любить і захищає невинних (Повторення Закону 19:10), ми не є пасивними перед обличчям неминучого зла, натомість, ми повинні бути вірними.

3. Зло реальне, але ми не боїмося.

“Це погано, але вам не потрібно боятися,” кажу я своїм синам. Нашою відповіддю на зло має бути мужність, а не здивування. Ми можемо бути винятково хоробрими, тому що Христос переміг цей світ (Івана 16:33). Серйозному християнину не потрібно боятися смерті та страждання. Коли ми стикаємося зі злом, ми вільні робити те, що правильно, не тільки те, що безпечно. Використовуйте світові кризи для того, щоб нагадати дітям про те, що постать християнина перед лицем зла має бути сміливою, а не боягузливою. Нестачі в цих можливостях немає.

4. Добре і правильно оплакувати насильство.

“Ми повинні дозволити нашим дітям бачити нас зломленими злом і стражданням, для того щоб вони знали, що є інший шлях, крім безсердечного прийняття цього”.

Страх не є правильною відповіддю, а печаль – правильна. Справді, плач необхідний, бо насильство завжди варто оплакувати. Неправильно, що злі люди перебувають при владі. Недобре, що бідних зневажають, а невинні помирають. І це не просто прийнятно говорити про це Богові – це важливо для наших сердець, щоб ми це робили (див. Пс. 73, наприклад). Також, важливо, щоб діти бачили нас такими, що плачуть. Ми повинні дозволити їм бачити нас зломленими злом і стражданням, для того щоб вони знали, що є інший шлях, крім безсердечного прийняття цього. Ми можемо оплакувати зло і бути хоробрими одночасно. Насправді, іноді це найсміливіший вчинок.

5. Не сумуйте – Бог справедливий.

Розмови про суд не популярні. Але це здебільшого тому, що ми не розуміємо зла. Часто, коли зло піднімає голову, ми хочемо, щоб прийшла сильна людина і все владнала. Так, є один такий, який приходить, його ім’я Ісус. Він буде судити світ. (Ось що робить благу звістку про Ісуса такою прекрасною: ми, які заслуговуємо на суд, прощені!) Але нагадуйте собі та вашим дітям, що Бог чує, як невинна кров волає з-під землі (Бут. 4:10). Він не залишить це безкарним. Добро може й не перемогти за нашого життя, але добро врешті-решт переможе. Тож будьте мужніми.

6. Ми повинні молитися.

Одна з найрадикальніших дій, яку може зробити християнин перед лицем зла – це молитися. Молитви не повинні бути складними. Достатньо простих закликів про пощаду. Позбав українців. Зроби їх мужніми. Зроби і нас мужніми. Прийди зі Своїм судом. Нехай добро переможе. Господь, будь милостивий. Тримай нас міцно. Дай мир. Той, хто одягнений у всеозброєння Боже, “завжди в молитві” (Еф. 6:18). Моя головна думка в розмові з моїми синами полягала не в тому, щоб “лобіювати, щоб Америка надала більше підтримки Україні”. Це було так: “Коли ви ляжете сьогодні ввечері, помоліться за них. Зробіть це і завтра”. Молитва – це те, що мають робити християни, і світ цього потребує.

7. Ми повинні грати.

Так, грати. Це також акт сміливості перед лицем зла. Пам’ятайте, ця розмова для старших дітей, але навіть старші діти це все ще діти! Один із найкращих подарунків, який ви можете їм подарувати, це біблійна істина про те, що світ, зрештою, буде в порядку (Івана 16:33). Є небагато речей, які втілюють надію на Євангеліє більше, ніж гра. Подумайте про гру як про літургію проти зла. Не губіться в заголовках. Не втрачайте своєї присутності вдома. Не відключайтеся. Don’t tune out. Не ходіть у гніві, наляканому стані, або постійно на взводі. Батьки – захисники, що стримують натиск усієї темряви світу, щоб вітальня могла стати місцем для уяви та гри. Будьте сміливими – сідайте на килим і грайте!

Тож, ідіть уперед і будьте батьками. У важкі часи наші діти потребують нас найбільше. Милість Божа нехай буде з вами, Мамо і Батьку. Помоліться, а потім займіться цим.