Ведіть війну: пастор і його люди в боротьбі проти гріха. Частина 1

Також дивіться другу частину.

З роками мені стало зрозуміло, що не всім подобається ідея про те, що життя – це війна. Пам’ятаю колегу, який практично сорок років тому скаржився, що йому не допомагає опис християнського життя через образ війни, але йому потрібен образ сім’ї. Бог – наш Отець, ми – його діти, християни – брати і сестри, а життя – це спілкування. Я також згадую, як двадцять років тому під час кризи в нашій церкві ціла група моїх церковних друзів критикувала мене за те, що я надто багато акцентував увагу на тому, що християнське життя – це боротьба, боротьба віри, і вона нагадувала мені, що ярмо Його благе і тягар Його легкий.

Критика потрібна нам усім, тому що всі ми схильні спотворювати істину застосуванням. Ми всі можемо взятися за біблійну істину і так її подати, що вона стане абсолютно неспівставною з тим місцем, яке вона займала в Біблії. А наше мірило – Біблія, хіба не так? Пастор має ставити запитання: “Чи буду я говорити те, що в Біблії? Чи буду я використовувати її і говорити все за нею? І чи буду я розставляти акценти так, як вони розставлені в Біблії?”

А в Біблії християнське життя описується інколи як сімейне життя, інколи як життя хлібороба, інколи як життя атлета, інвестора, учня, керівника, раба чи солдата. Усе це важливо. Усе це робить певний внесок у спосіб життя, який долає гріх, і в життя, сповнене поклонінням і святістю.

Але коли справа доходить до безпосередньої роботи над гріхом, що залишився в нашому житті, образи християнського життя стають менш приємними і більш суворими. І що ближче ми підбираємося до роботи безпосередньо з власним гріхом і з дияволом, то смертельнішими стають образи. І звісно ж це ніяк не зумовлено стилістикою. Це тому, що центральна точка нашого позбавлення від гріха – це вбивство Сина Божого. Якби наше спасіння від покарання і сили гріха було іншим способом (мирним, приємним, ніжним), то християнське життя могло би бути справою, що не доходить до крові. Але коли в центрі всього – криваве розп’яття, нас не повинно дивувати те, що в роботі над гріхом, для руйнування якого помер Христос, ми втягнуті в дуже серйозний військовий конфлікт.

Ось один із превалюючих новозавітних прикладів того, як Бог нас рятує від вічного покарання і всепоглинаючої сили гріха. Він був умертвлений за ваш гріх. Ви були умертвлені в Ньому і померли для гріха. Тому умертвляйте в собі кожне ворушіння цього тіла гріха, щоб не виявилося, що ви труп, а не завойовник, і мертві. Він був умертвлений за ваш гріх. Ви були умертвлені в Ньому. Умертвляйте гріх у собі.

Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності.

1 Петр. 2:24

Тож ми поховані з Ним через хрещення в смерть… стара наша людина розп’ята разом з Ним, щоби гріховне тіло позбавити влади… Ми, що померли для гріха, як далі будемо жити в ньому?

Рим. 6:4,6,2

Я розп’ятий разом з Христом… А ті, хто є Ісуса Христа, вони розіп’яли своє тіло з його пристрастями та пожадливостями.

Гал. 2:19; 5:24

Адже ви померли, і ваше життя поховане з Христом у Бозі.

Кол. 3:3

Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому.

Рим. 7:4

І якщо Він був умертвлений за нас, а ми були умертвлені в Ньому, тоді що? Він не каже: “Оскільки Христос помер за вас, а ви померли для гріха в Ньому, то немає ніякої війни”. Він каже: “Тому умертвляйте гріх!” Давайте умертвляти в собі те, що умертвило Його – наш гріх.

Если живете по плоти,Бо якщо живете по‑тілесному, то маєте померти; якщо ж Духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

Рим. 8:13

Тому умертвіть [ваші] земні члени.

Кол. 3:5

Але я виснажливо вправляюся і приборкую своє тіло, щоби, проповідуючи іншим, самому не виявитися недостойним.

1 Кор. 9:27

Я щодня помираю!

1 Кор. 15:31

Він був умертвлений за ваш гріх. Ви були умертвлені в Ньому. Умертвляйте гріх у собі.

Це не мирний образ. Це не милий образ. Тому що гріх не є милою реальністю. Усі людські страждання, особливо страждання Сина Божого, призначені зображати (для таких безглуздих душ, як наші) неймовірну огидність і образливість гріха. Тому Бог віддав світ цій жахливій марноті (Рим. 8:20), щоб виявити, наскільки потворний і образливий гріх.

Він настільки потворний і настільки образливий, що:

– єдиним способом вирішення є смерть нескінченно гідного, божественного заступника (Іс. 53);

– усі людські смерті (мільярди і мільярди смертей) є результатом одного гріха (Рим. 5:12);

– вічні свідомі муки – це справедлива і належна йому відповідь (Об’явл. 20:10; 14:11);

– він виправдовує вбивство хананеїв, тому що беззаконня поколінь нарешті досягло повноти (Бут. 15:16; Втор. 9:4,5);

– Ісус описує його в притчі, як борг, що не підлягає погашенню, який коштує 10 000 разів 20-річних зарплат (Мт. 18:24);

– Бог призначив 1 500 років заповіту закону, щоб затулити кожному вуста, і всі побачили, що жодна людина не може бути виправдана ділами закону, бо через закон приходить лише пізнання гріха, а не визволення від нього (Рим. 3:19,20).

Конфлікт з потворною і образливою реальністю – справа не мирна і не приємна ні на Голгофі, ні у вашій спальні, ні на кухні і ні у вітальні. Якщо ми вірні, то щоразу, зустрічаючи тріпотливу силу гріха, ми зустрічаємо її з мечем. Ніякого перемир’я, ніяких компромісів, ніяких полонених. Боріться до смерті.

Отже, цілком імовірно, що я поставив надто сильний акцент на тому, що життя – це війна; що ми аж ніяк не можемо вимагати миру з гріхом або прагнути мирного співіснування; що наш ворог ніколи не дрімає; що ми завжди маємо бути напоготові й не бути безтурботними. Нехай інші судять, чи не занадто я роздув цю тему. Моє сприйняття таке: скоріше я приділив їй мало уваги, ніж багато. “Умертвляйте гріх, інакше він уб’є вас” – це не просто гарний вислів Джона Оуена [“Умертвіть гріх у віруючих” із праць Джона Оуена, том 6, 9], а й гарний повтор апостола Павла.

Наскільки небезпечний гріх?

Наскільки небезпечний гріх для вас? І як ми його будемо умертвляти? Іншими словами, як нам успішно вести війну? І я в курсі, що заголовок цього матеріалу: “Пастор і його люди в боротьбі проти гріха”. По суті, все, що я говорю, призначене допомогти пасторам відповісти на запитання: як мені допомогти моїм людям долати гріх у житті? Як же мені допомогти їм вести успішну війну з їхнім гріхом?

Наші люди повинні знати, наскільки небезпечний гріх, щоб вони належним чином змогли стати перед лицем свого ворога. Думаю, одна з причин, чому так багато служінь поклоніння в Америці мають такий веселий, кумедний, розважальний, повсякденний, несерйозний, жартівливий, дріб’язковий і просто безглуздий характер, полягає в тому, що не вистачає розуміння того, що в цьому служінні на карту поставлено щось дуже важливе. Це служіння – для розваги затверджених віруючих і для того, щоб невіруючі бачили, як ті розважаються, щоб вони знали, що християнство – це весело. А “весело” стало найпоширенішим словом серед пасторів для опису своєї радості в служінні. Це говорить багато про що.

Мене назавжди змінив курс семінарії з Римлян 1-8 з Деном Фуллером [Dan Fuller] 45 років тому. Я згадую те доленосне обговорення Римлян 8:13. Я назавжди перестав дивитися на поклоніння, малі групи, душеопікунство або особистий час для роздумів, як раніше. “Якщо живете по плоті, то помрете, а якщо духом умертвляєте діла плотські, то живі будете”.

Це означає: якщо ви живете по плоті, то загинете у вічному гніві Божому. А якщо ви Духом умертвляєте діла плотські, то врешті знайдете вічне життя. І Павло не зупиняється, щоб сказати: “Тепер я звертаюся не до тих, до кого звертався до цього, “святих” у Римі (Рим. 1:7). Я звертаюся тільки до необраних, які, можливо, слухають, тому що насправді тільки ви, необрані, помрете. Усі інші – в безпеці. Тому до них я не звертаюся”. Павло не так говорить до церков.

І це не те, як ми повинні говорити до наших церков. Він звертався до них, як до віруючих, що сповідують. І в 15-му вірші він міг сказати: “Ви не прийняли духа рабства, [щоб] знову [жити] в страху, але прийняли Духа усиновлення”. Я звертаюся до вас як до християн, справжніх дітей Божих.

Але в 10-му вірші він зміг сказати римській церкві: “Якщо Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведності”. А потім у 13-му вірші він додає: “Якщо живете по плоті, то помрете”. Ви загинете.

Як він міг так звертатися до “святих” у Римі? Сьогодні тисячі пасторів ніколи б так не зверталися до своїх людей. І це одна з причин, чому люди відчувають, що на цьому служінні або в цій проповіді на кону не стоїть нічого масштабного, вічного, приголомшливого або чудового. Павло міг так говорити, бо в його розумінні те, як люди приймають і реагують на слово Боже, підтверджує те, ким вони є: істинно народженими від Бога чи ні (див. 1 Ів. 4:6).

Дитя Боже, якого торкається Дух Святий, чує слова “якщо живете по плоті, то помрете, а якщо духом умертвляєте діла тілесні, то живі будете” і каже у своїй душі: “Це Боже благодатне попередження мені, щоб безпечно привести мене до вічного життя. Це Божа милість до мене, щоб допомогти мені взяти щит Духа і покластися на обітницю Його благодаті, і вести війну з гріхом, який залишився в моєму житті. Бог – мій Капітан, який безпечно веде мене по полю битви”. І на цьому шляху послуху християнин насолоджується упевненістю і надійністю в тому, що немає жодного осуду.

Але світська людина, коли чує Римлян 8:13, каже собі: “Мені таке попередження не потрібне. Я – християнин. Я в безпеці. Заради всього святого, я врятований благодаттю. Мені не потрібні такі загрозливі слова: “Якщо живете по плоті, то помрете”. Це для когось іншого. Звичайно ж, боротися зі спокусами – це добре. Але не треба все уявляти так, ніби це велика справа. Не думаю, що моє вічне життя тримається на умертвінні гріха“. Ось як мислить світський християнин, і його тихий бунт проти Божого Слова відкриває його справжнє обличчя.

Сорок п’ять років тому я сидів і дивувався Римлянам 8:13, а потім я подумав: я виріс, проводячи різницю між проповідями про порятунок і проповідями-настановами. А тепер я бачу, що кожна проповідь-настанова є проповіддю про спасіння. Вічне життя здобувається тільки на шляху любові до істини, довіри Христу, насолоди Богом, залежного від Духа умертвіння гріха. І це вся суть проповідування, а не його частина, – допомагати нашим людям дотримуватися біблійних прикладів: Христос помер за мій гріх, я помер із Христом для свого гріха, тепер я веду війну зі своїм гріхом і вмертвляю його. Дух підтримує святих через Слово щонеділі. Кожна проповідь – спасительна проповідь для Божого народу. Вона підтримує його. Що означає, що недільний ранок – серйозне питання. Справді серйозне. Серйозне у вічній перспективі. І, як ми побачимо, найрадісніша година тижня.

Наскільки небезпечний гріх? Він настільки сильний і оманливий, настільки всепроникний, що якщо його не вбивати, то вб’є він. Іншими словами, умертвіння нашого гріха – це опис нашого прагнення до святості в негативних рисах. І в Євреям 12:14 говориться: “Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа”. Іншими словами, існує умертвіння гріха, існує святість, без якої немає вічного життя. Ось наскільки небезпечний гріх. Ось наскільки важливо переслідувати святість.

Ісус сказав про це так: “Якщо ж твоє праве око спокушає тебе, – вийми його і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби пропав один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни [вогняної]” (Мт. 5:29). Іншими словами, якщо ви влаштовуєте перемир’я зі своїм гріхом (якщо у своєму житті ви починаєте дотримуватися світського прикладу, який не веде війни з вашим гріхом), то ви підете в пекло.

Наскільки гріх серйозний? Нескінченно серйозний. Наскільки серйозним є ведення битви з гріхом? Нескінченно серйозним. На кону стоїть ваша доля у вічності. Ось що я маю на увазі під “нескінченно серйозним”.

Чи дано це попередження тому, що наше виправдання, коли Бог 100 відсотків за нас, а не проти нас, більше не ґрунтується тільки на благодаті, тільки на Христі й тільки по вірі? Ні. Воно дане тому, що благодать, яка також виправдовує, на основі цього й освячує. Вона дана тому, що Христос, який нас прощає, на основі цього також і бореться за нас. Воно дане тому, що віра, яка з’єднує нас із Божою жертвою викуплення від Його гніву, на цій основі також з’єднує нас і з Його силою.

Ось як Бог спасає. Його благодать виправдовує й освячує. Його Син – наша досконалість і наше очищення. Його дар віри з’єднує нас із прощенням Христа і силою Духа. Ось як Він спасає. Якщо ми спробуємо розділити ці частини і сказати: “Мені потрібно тільки, щоб дали виправдання, приписали досконалість і дарували прощення, але я не хочу освячення, очищення і сили”, то отримане вами не буде біблійним спасінням. Бог так не спасає.

Якщо ви хочете бути спасенними, то ви вітаєте благодать, яка діє у виправданні та освяченні. Ви вітаєте Христа за поставлену досконалість і здійснене очищення. І у вас є віра – канал прощення за гріх і канал сили для святості. Ось як ви їх отримуєте. Ось як ви ними володієте. Ось як вони ведуть свою спасительну роботу. Юда каже, що благодать без сили – розпуста (Юда 1:4). А в Євреїв сказано, що Христос, який допомагає нам бути угодними Богові, – великий Пастир (Євр. 13:20,21). Яків каже, що віра без діл мертва (Як. 2:17).

Тому так, небезпечний. Смертельно небезпечний. А умертвіння гріха – єдиний шлях життя. Але ні, це не тому, що благодать замінили заслуги. Це не тому, що Христа замінило наше “я”. І не тому, що віру замінили справи, а тому, що благодать, Христос і віра є каналами передачі сили і святості, а також наділення прощенням і досконалістю.

Оригінал © Desiring God Foundation, переклад © Help for Heart.

Також дивіться другу частину.