Ти цього справді потребуєш?

Коли ви востаннє говорили або, щонайменше, думали таке: “Мені потрібно [заповніть пропуск] у моєму житті”?

Можливо, для вас це було б життя в певному місці. Можливо, певна робота, про яку ви весь час мріяли, або певний рівень зарплати. Можливо, ви прагнете певного статусу або стосунків: бути чоловіком/дружиною, батьком, дідусем/бабусею, директором компанії, політиком, якого обрали, старшим пастором або ким завгодно ще.

Слово “потрібно” – одне з найнеточніших і найбільш неправильно використовуваних слів у словниковому запасі людей. Якщо “потреба” означає щось суттєве для життя, тоді у нас, насправді, немає необхідності в більшій частині того, про що ми говоримо, що нам потрібно для життя. Найімовірніше, це просто бажання (не обов’язково гріховні), але просто бажання, а не потреби.

Чи варто проводити таку різницю? Гадаю, так! Я виявив, що коли ми називаємо щось потребою, у нас усередині відбувається три суттєві метаморфози:

1. Ми відчуваємо, що ми маємо право на те, що ми назвали потребою.

2. Ми відчуваємо, що ми маємо право вимагати те, що ми назвали потребою.

3. Ми судимо про любов інших за їх бажанням надати нам те, що ми назвали потребою.

Уявіть собі таку ситуацію: мама взяла сина в магазин, і він побачив кросівки, яких йому захотілося. Не знаючи різниці між бажанням і необхідністю, він каже: “Мамо, мені потрібні-і-і-і-і-і-і-і ці кросівки”. Потім він починає їх вимагати, і коли його мама каже “ні”, син вважає, що вона його не любить, тому що вона не дала йому те, що, як він сказав, йому було потрібно.

Це виглядає смішною (і, на перший погляд, безневинною) взаємодією між мамою і дитиною, проте я вважаю, що ми іноді так само чинимо по відношенню до нашого Небесного Отця. У своєму серці ми визначаємо, що в нас є “потреба” в житті, тоді як це всього лише бажання. Потім з часом ми починаємо вимагати цього, і якщо Бог нам цього не дає таким чином як або тоді, коли ми вимагаємо, то ми вважаємо Його нелюблячим.

Нагадуйте собі таку істину: той простий факт, що Біблія говорить, що Бог добрий, не означає, що Він автоматично даватиме нам те, що ми у своїх земних серцях визначили для себе благом.

Мабуть, Бог за Своєю благодаттю звільняє нас від незначних меж нашого скупого визначення того, що є благом, щоб ми могли пережити ту неймовірну і насичуючу благодать, яку Він запланував для нас. Благодать пропонує нам пережити те, що вічно право, істинно і благо. Благодать привертає нас до такого блага, яке ми не могли б уявити, заслужити або заробити.

Не менш важливо наступне: не треба думати про Бога, що Він завжди “утримує” від Своїх дітей. Навпаки, Він надзвичайно щедрий і вже дав “усе те, що потрібне для життя і побожності” (2 Петр. 1:3). Ісус каже нам не турбуватися про життя, тому що наш Небесний Отець знає точно те, чого ми потребуємо, і має намір нас цим забезпечити (Мт. 6:25-34).

Добре, якщо християни прагнуть мати гарний будинок, успішну кар’єру та комфортне життя. Але ще краще бути в такому стані, коли у вас більше немає потреби у всьому цьому, щоб бути задоволеним життям. Бог благословить вас матеріальним, але кожна забезпечена Ним добра матеріальна річ має бути знаком, що вказує на те благо, яке можна знайти тільки в Ньому.

Ось суть усього: те, чого ми потребуємо, і те, що обіцяє Бог, це не ситуація, місце, володіння, становище або стосунки. Чого ми справді потребуємо, і що було нам дано за допомогою Христа, так це Він Сам. Чи може що-небудь бути кращим подарунком ніж це?

Питання для роздумів

1. Назвіть два або три земні бажання, актуальні на даний момент?

2. Що хорошого в них?

3. У чому існує небезпека того, що ці добрі бажання ви перекваліфікуєте на егоїстичні потреби?

4. Напишіть список усіх ваших потреб, які були задоволені або щодня задовольняються Христом.

Оригінал © Paul Tripp Ministries, переклад © Help for Heart.