Страшно спати одній із вимкненим світлом!

Нещодавно одна знайома написала прохання про те, щоб я помолився: у неї є великий страх засинати, у зв’язку з тим, що в неї вчора був поганий сон і панічне відчуття демонічної присутності, в результаті минулої ночі до ранку вона так і не заснула.

Незважаючи на те, що ця дівчина є християнкою і знає, що лукавий, як пес на прив’язі в Господа всього Всесвіту, і що без Божественного відома нічого не може з нею зробити, тим не менш, вона нібито відчувала його фізично і не могла нічого зробити, вона відчувала його присутність.

Протягом півгодини спілкування по Скайпу з Божою поміччю в мене вийшло наставити й утішити цю сестру так, щоб вона знайшла мир у серці та спокійно вирушила спати з упованням на Господа.

На жаль, це не поодинокий випадок у моїй практиці. Уже троє опікуваних зверталися з подібними проблемами (хоча і контекст, і переживання дещо відрізняються). Двоє з них християнки й одна дівчина – ні.

Перша опікувана не могла спати одна в кімнаті, обов’язково з чоловіком. Коли вона їздила на навчання в інше місто і її селили в кімнату одну, то для неї це був суцільний жах і трагедія.

“Коли я намагаюся заснути і ще не стемніло, то мені дуже легко це зробити, я майже не боюся. Тому помолившись, я збираюся з думками і якщо вдається швидко відключитися – тоді мені пощастило. Але якщо раптом я почую найменший шурхіт або ще що-небудь, то за секунду я можу вже сидіти на ліжку – і більше не засну. Мені постійно здавалося, що за мною хтось спостерігає… що цей хтось поруч і стежить за мною. Часто мені здавалося, що зараз чиясь рука торкнеться мого тіла. Ці думки майже весь час були, поки були заплющені очі”.

Підтримка

Завдяки вашiй підтримці ми маємо змогу перекладати статті, відео та інші матеріали з душеопіки. Також підтримувати служителів, які хотіли б навчатись, однак не мають такої фінансової змоги. Будь-яка сума є значна.

Підтримати

За словами другої моєї опікуваної, її бабуся з дитинства розповідала їй страшні історії, про те, що бабусю вночі чіпає домовик. Це сформувало в її розумінні, що є нечисті сили, і це сприяло її боязні спати без світла. Вона побоювалася, що хтось із темряви почне її душити. Їй постійно снилися демони й домовики. Прокидаючись від кошмарів, вона відчувала оніміння в усьому тілі і не могла сказати ні слова. Унаслідок чого вона швидко вставала, вмикала світло, її трусило від страху, що хтось на неї нападе і що з нею трапиться щось недобре. Так тривало близько 15 років. І навіть коли опікувана увірувала, протягом півроку подібні страхи все ще не відступали. Допоки на душеопікунстві вона не дізналася про величного Бога і Його суверенну владу та могутність.

У третьої опікуваної (вона була не християнка) найсильніший страх був від самотності в темряві. Їй страшно було спати ночами, їй ввижалися різні видіння, її розум у ці моменти був скутий поганими думками, їй постійно снилися страшні сни. У кімнаті стояло піаніно, і їй постійно ввижалося, що хтось із нього на неї постійно дивиться, їй здавалося, що в найтемніших куточках кімнати хтось причаївся, а також що ось-ось хтось із балкону зайде до неї в кімнату. Єдине, що її рятувало, – це увімкнене світло, за якого вона могла засинати, до цього мучила себе до знемоги просиджуванням в інтернеті або соцмережах. Також ця дівчина – вже будучи дорослою – просила, щоб хтось із батьків спав із нею в кімнаті, тільки так вона могла заснути. Так тривало з самого дитинства до її дев’ятнадцятиріччя.

З милості Божої, кожній з цих опікуваних вдалося перевести погляд з їхньої зацикленості на самих собі й паралізуючому страху в бік суверенного Бога. Перевести погляд на Того, хто контролює всі обставини їхнього життя, і наставити їх довіритися пануванню Господаря всього Всесвіту.

“Дозвольте нагадати, що диявол і вся когорта нечестивців повністю утримується Божою рукою як вуздечкою, тож вони не здатні ані замислити будь-яких підступів проти нас, ані, навіть замисливши їх, підготуватися, ані, навіть якщо вони повністю спланували їх, поворухнути пальцем для їхнього виконання, якщо тільки Він не дозволить їм і справді не буде керувати ними”.

Жан Кальвін

Свідоцтво однієї з опікуваних, яка навчилася спати без світла, покладаючись на Свого люблячого Небесного Отця, що захищає її та піклується про неї:

“Кілька років тому, я дуже боялася вночі спати одна. Настільки сильно, що не могла ні їсти, ні лежати. Я навіть боялася заплющити хоча б одне око, хоч на хвилинку. Так і могла всю ніч лежати з розплющеними очима, поки не відключалася від знемоги. Вмикала радіо, щоб відволіктися, але через деякий час вимикала, бо воно заважало прислухатися. Я вслухалася в шерехи, здавалося, чути все, що відбувається навколо, за стінами. Жила в постійному стресі.

Чого ж я боялася? Боялася найбільше сатану і темних сил. Боялася, що коли буду одна і мене нікому буде захистити від сатани, він нападе і вб’є або заподіє шкоду моєму тілу чи душі. Боялася побачити будь-кого з темних сил і в жодному разі не перебільшувала їхні можливості, я знала, що вони можуть дуже багато чого, і їхня сила значно перевищує нашу. Усе це мене дуже лякало, і в цьому страху я жила довгі-довгі роки. Слід зазначити, що страх наступав тільки, коли я залишалася сама, без захисту.

Нині я спокійно сплю, залишаючись удома сама, але до цього я прийшла не одразу, а після довгих наполегливих тренувань ходіння вірою і тривалого біблійного душеопікунства. Що ж сталося?

З Божого Слова я дізналася про безпеку. Ключовим віршем став: “У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!” (Пс. 4:9). Я усвідомила, що Бог – Той, Хто контролює життя, сили і мій сон. Якщо Йому не буде завгодно, то жодна жива душа ні у фізичному світі, ні в духовному не зможе заподіяти мені зла, бо Бог вищий за всіх ангелів, які існують, і вищий за сили піднебесних. Ну, а якщо буде в Його волі, щоб зі мною щось трапилося вночі, то я точно не зможу перешкодити своїм неспанням Йому зробити це. Зате вранці точно отримаю розбитий стан на день і відсутність сил, здорового глузду для нового робочого дня.

Також мене змусив замислитися про силу Бога ось ще один уривок: “Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся! Чи ж не п’ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий. Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!” (Лк. 12:5-7).

Бог контролює моє життя повністю, Він знає, скільки волосся на моїй голові, Він говорить у Своєму Слові, що я дорога для Нього. Тоді чого мені боятися?

Ще мені подобається вірш із Псалма: “Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться” (Пс. 17:47). Якщо Бог мене врятував, помер на хресті, то невже Він не захистить мене вночі, коли я спатиму?! А якщо щось навіть і трапиться, то мені було потрібно зрозуміти, що я нічого не контролюю: биття свого серця і дихання, але серце б’ється, коли я сплю і без моєї участі, бо Бог піклуватися про це.

Читаючи ці рядки з Писання, я зрозуміла, що мені не потрібно бути рятівником свого життя, не можу сама себе врятувати, не можу контролювати все, що відбувається вночі. Бо Бог дав мені ніч, щоб відпочивати і набиратися сил для служіння Йому вдень, тож я маю відпочивати і в цьому виявляти Йому послух, а не бути на троні свого життя і контролювати його. Я не можу контролювати нічого у своєму житті і протистояти волі Бога теж не можу, але мені потрібно твердо засвоїти, що Бог любить і дбає про мене і що Він – мій захисник.

Щоразу, коли я відчувала страх, засинаючи вночі, я цитувала ці вірші, читала Слово, молилася Богові, просячи захисту вночі, і засинала. А вранці могла дякувати Йому, що ніч була сповнена відпочинку і снів!

Бажаю вам пройти такий самий шлях, тримаючись тільки за Бога, дозволивши Йому контролювати ваш день і вашу ніч”.