Сім’я, в якій панує Євангеліє в період карантину

Вимушений карантин через коронавірус у нашій країні, та й у всьому світі, обов’язково позначиться на наших стосунках із чоловіком. Добре чи погано – залежить від самих стосунків. Одні сім’ї під час карантину ще більше зблизяться, інші сім’ї ще більше віддаляться одна від одної, а деякі й зовсім зруйнуються.

Деякі друковані видання вже віщують кризу, що насувається в інституті сім’ї.

Більшість сімей у нашій країні загнали в замкнутий простір. У свої сім’ї і в приміщення, обмежені чотирма стінами. І, як правило, це невеликі квартири, в яких мало можливості побути на самоті, щоб не збожеволіти від того, що цілодобово сидять на шиї діти, від яких нікуди подітися. Якщо це школярі – їм потрібно допомагати осягати дистанційне навчання і на додачу ще з ними потрібно робити уроки. Що більше дітей, то глобальніший цей виклик! Немає можливості їх здати в садочок, відвезти до школи і піти на роботу. Немає можливості запросити няню, яка посиділа б із дітьми, тоді як ти змушений працювати. Усе змінилося, багато сімей не готові до такого повороту подій. Стрес, дратівливість… Занепокоєння щодо заробітку… Неоплачувана вимушена відпустка на багатьох підприємствах і фірмах призводить до того, що багато людей змушені проїдати свої заощадження, а дехто їх просто не має, і вони змушені в буквальному сенсі слова зводити кінці з кінцями.

Це приводить багато сімей у стан невизначеності, відчаю, паніки, розгубленості. Безумовно, таке нервування позначатиметься на стосунках. Якщо в сім’ї обоє батьків працюють онлайн, потрібно визначати, чия робота важливіша. Хто перший піде у ванну? Хто робитиме уроки з дітьми? Чия відповідальність втихомирити дітей, які б’ються? Як змусити дітей вчитися вдома самостійно? О котрій годині лягати спати? О котрій вставати? Хто проявлятиме лідерство? Хто візьме на себе відповідальність за ті чи інші обов’язки? Чим годувати сім’ю, коли немає роботи і запаси вже закінчуються? Що потрібно здати в ломбард, щоб отримати хоч якусь копійку? Усі ці та багато інших питань впливатимуть на стосунки подружжя між собою.

До всього іншого, багато проблем, які накопичувалися роками у стосунках у подружжя, загострюватимуться і виходитимуть на поверхню. Карантин створює умови, коли неможливо ігнорувати проблеми, і від них неможливо сховатися.

Наші сім’ї в період карантину та світової пандемії мають нам нагадувати Ноїв ковчег, у якому панує безпека, мир, порядок серед шторму, бурі, смерті, хаосу, що вирують за її дверима.

Як нам, християнам, жити в цей непростий час під замком у наших сім’ях? Як не піддаватися наростаючому занепокоєнню в країні і зберігати душевну рівновагу?

Нам необхідно вчитися жити Євангелієм і застосовувати Його істини в будь-яких обставинах.

Як же нам застосовувати Євангеліє в родині, перебуваючи під замком на карантині?

1. Пам’ятайте про те, Хто наш Бог і ким ми є у Христі

Усе в нашому житті починається з Бога. У будь-яких обставинах нашого життя нам необхідно звертатися до Нього, щоб, пізнаючи Христа, зміцнюватися Його силою. Саме про це і молиться Павло:

«Тому й ми від того дня, коли це почули, не перестаємо за вас молитися і просити, щоб ви сповнилися пізнанням Його волі в усякій мудрості й духовному розумінні; щоб ви поводилися гідно Господа, аби догодити Йому в усьому, приносити плід кожною доброю справою та зростати в пізнанні Бога, зміцнюючись усякою силою – за могутністю Його слави, для всякої витривалості та терпеливості. З радістю дякуймо Отцеві, Який знайшов нас гідними частки у спадщині святих у світлі. Він визволив нас від влади темряви та переніс до Царства Свого улюбленого Сина, в Якому маємо викуплення [Його кров’ю], прощення гріхів…» (Кол. 1:9-14)

Якщо Бог ввів нас у царство Свого улюбленого Сина через віру в Ісуса, ми маємо прощення гріхів. Божий гнів більше не висить над нами. Господь вилив його на нашого заступника Ісуса Христа. Завдяки Його крові, мої гріхи омиті, і я прощений! Це дарує мені вічну безпеку навіть у розпал епідемії. Тому для християнина смерть – це початок вічного життя! Ця істина приносить величезну втіху моєму серцю. Бог на мене більше не гнівається. Усі мої гріхи покриті. Господь проводить Своїх дітей через труднощі, перетворюючи наш характер на образ Ісуса Христа.

Наш Бог керує всіма процесами в цьому світі:

«В Ньому створене все, що на небі й на землі, – видиме й невидиме, – чи престоли, чи панування, чи начала, чи влади, – все через Нього і для Нього створене.17 Він – раніш усього, і все існує в Ньому» (Кол. 1:9-17).

Розуміння цих істин має приносити в наш сімейний ковчег умиротворення. Це умиротворення подібне до того, як мале дитя тримається за руку матері з упевненістю, що воно в надійних руках. Наш Небесний Отець поруч. Ми Його! Жодна волосина не впаде з нашої голови без Його відома! Наш Бог піклується про нас, ми не самотні в цій безодні лиха! Як Бог був у ковчезі з Ноєм 40 днів і 40 ночей, так Господь не залишить нас посеред усього цього карантину. Еммануїл – з нами Бог! Ця проповідь Євангелія здатна втішати і заспокоювати наше налякане серце.

2. «Перебувайте на лозі»

У цей період агонії та поганих новин нам необхідно кожен новий день починати не з новинної стрічки фейсбуку, а з тихого часу з Богом у молитві та вивченні Його Слова. Книга Псалмів, як ніяка інша книга, підходить для цього. У ній описано справжнє життя християн без прикрас. Замість того, щоб тримати свої почуття і думки під замком, нам необхідно вчитися виливати їх перед нашим Господом, подібно до того, як це робили псалмоспівці. Вони залучали Бога у свої переживання.

Нам необхідні сили на кожен день. Почніть свій день із поклоніння. Вмикайте гарне Богоцентричне поклоніння і наповнюйте своє серце істиною. Наша душа потребує насичення понад усе інше. Якщо Христос вставав вельми рано і мав тихий час із Богом, то наша душа і поготів потребує усамітнення, щоб почати кожен новий день з Отцем Небесним.

«Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже. Моя душа прагне Бога, – Живого Бога! Коли ж я нарешті прийду і з’явлюся перед обличчям Бога?» (Пс. 42:2-3).

Він наша лоза, а ми гілки, коли прибуватимемо в Ньому, приноситимемо добрі плоди (Ів. 15:1-5). Нам потрібні сили на кожен день. Наскільки мудріше їх черпати біля джерела води живої, ніж з раннього ранку наповнювати своє серце черговою порцією невтішних новин. Жити Євангелієм, мати єднання зі Своїм Богом, щоб черпати сили й любов для своїх ближніх від Нього!

3. Не живіть для себе, але зважайте на інтереси членів своєї сім’ї

“Сьогодні не твоє свято!” – з цими словами я прокидаюся щоранку, опускаючи ногу на підлогу зі свого ліжка. Мій Христос кожен день Свого життя прожив не заради Свого комфорту, а заради виконання волі Божої.

Господи, як ти хочеш, щоб я прожив цей день?

Як я можу сьогодні прославляти Мого Господа і Спасителя своїми вчинками в родині?

Ці питання допомагають мені мислити не егоїстично, а Христоцентрично, полонячи всяку думку на послух Христу. Жити Євангелієм, не жити, як споживач, але жити як дарувальник, не шукати свого, але користі моїх домашніх.

Що я можу зробити, щоб у цьому дні виявити любов до своєї дружини?

Мене любить Бог. Бог врятував мене, грішника. Він проявив до мене незаслужену милість. Не дав мені того, на що я заслуговую. І дарував мені те, чого я не гідний. Як я можу в цьому дні явити благодать своїм дітям? Які мої слова, вчинки допоможуть їм розквітати?

Як це може виглядати практично? На кожен день вашого карантину випишіть сертифікат вашим дітям, у якому буде вказано, що в цьому дні одна-дві години (виходьте з ваших реалій) вашого часу безроздільно належать вашій дитині. У цей час ви не в гаджеті, але проводите час із вашою дитиною так, як вона хотіла б. Скажу вам чесно: це чудова нагода зануритися у світ вашого сина чи доньки і зрозуміти краще його інтереси, захоплення, бажання. Спробуйте це!

4. Проявляйте любов у тому, щоб замість когось зробити його роботу/обов’язки

Христос помер замість мене: на Себе взяв мій гріх і покарання від Бога, а мені замість цього дарував Своє прощення гріхів і явив незаслужену милість.

Подумайте, як у цьому дні ви можете послужити своєму партнеру. Запропонуйте щось, що ви могли б зробити замість нього. Замініть його. Викупіть цей час, звільнивши, наприклад, свою дружину від її повсякденного обов’язку, і виконайте цю відповідальність за неї. Дайте їй пів дня вихідного, взявши дітей на себе або протягом дня проявіть ініціативу в тому, щоб готувати їжу для своєї родини. Почніть зі сніданку! Минулого тижня я приготував сніданок, це були яйця “пашот”, експеримент вдався з першого разу. В інший із днів, нехай і під чуйним керівництвом своєї дружини, я вчився готувати салат олів’є. Усім сподобалося, ніхто не помер 🙂 Любов не шукає свого! Почніть з малого!

«Улюблені, любімо одне одного, адже любов є від Бога, і кожний, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов. Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав Свого Єдинородного Сина у світ, щоб ми через Нього жили. Любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Він полюбив нас і послав Свого Сина як примирення за наші гріхи. Улюблені, коли Бог нас так полюбив, то й ми повинні любити одне одного!». (1 Ів. 4:7-11)

Цей уривок допоміг мені зрозуміти, що таке справжня любов у сім’ї. Любов – це жертва! Практикуйте жертовну любов у своїй родині, яку Христос проявив до вас! Це і означає жити Євангелієм!

5. Наші слова виражають наше поклоніння

Після воскресіння Ісус з’являється Марії Магдалині і просить її, щоб вона передала “братам Його” (Ів. 20:17) про те, що Він воскрес із мертвих і йде на певний час до Отця Свого та їхнього Отця, до Бога Свого та їхнього Бога. Того ж дня, ввечері, Ісус являється Своїм учням за таких обставин:

«…коли двері, де зібралися [Його] учні, були замкнені через страх перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам! Промовивши це, показав їм руки та бік. Побачивши Господа, учні зраділи. Тоді Ісус знову сказав їм: Мир вам! Як послав Мене Отець, – і Я посилаю вас!» (Ів. 20:17-21).

Я не знаю, як вам, але моє серце переповнює захват і побожний трепет, коли я бачу таку чуйну, ніжну і делікатну реакцію Ісуса Христа до Своїх наляканих і збентежених учнів.

Подібно до цих учнів і ми перебуваємо за зачиненими дверима в збентеженні, розгубленості, незнанні, як бути далі.

Усі учні розбіглися від Ісуса, відвернулися від Нього, зрадили Його. І тепер, у цей самий момент, вони в страху ховаються, в надії врятуватися від переслідувань іудеїв. Зверніть увагу, Ісус, говорячи з Марією Магдалиною, ототожнює Себе зі Своїми учнями. Він називає їх братами, не дивлячись на їхню боягузливу поведінку, Ісус нагадує їм, що Бог від них не відвернувся і не перестав бути їхнім Отцем. Мало того, коли Він приходить у світлицю до учнів, Він не висміює їх, не докоряє їм за їхні проступки, невір’я, зраду. Його слова сповнені ніжності, Ісус двічі їх запевняє в мирі та виявляє їм Свою прихильність і благодать. Хіба це не дивно? Так чинить благодать. Це і є Євангеліє! Ми грішники, але Господь помилував нас! Ми ховаємося, але Він знаходить нас! Ми позбавлені спокою, а Він приходить і приносить нам Свій мир!

Практикуйте у вашій родині ніжність, підтримку, підбадьорення. Несіть у ваші родини мир, який отримали від Ісуса завдяки Євангелію.

«Любіть один одного по‑братерськи, пошаною один одного випереджайте» (Рим. 12:10).

На сьогоднішній день ми відчуваємо дефіцит ніжності. Вчіться практикувати її щодо вашого партнера. Практикуйте слова подяки і підбадьорення. Усвідомлено шукайте можливість хвалити ваших дітей, віддаючи славу Богові. Павло наказує нам, щоб ми в повазі до ближніх випереджали один одного. Які дивовижні слова! Друзі, помічайте старання вашого партнера, відзначайте те, що в нього добре виходить. Це важливо, оскільки наше серце більше схильне помічати погане, критикувати, проявляти невдоволення. Нам необхідно старанно вчитися за все дякувати нашому Богові і в шанобливості випереджати один одного, бігаючи наввипередки!

Як ми ще можемо практикувати ніжність у родині? Дивіться одне одному в очі, практикуйте обійми, частіше цілуйте ваших дітей. Одним з найбільш зрозумілих проявів ніжності з боку дружини може бути посмішка до свого чоловіка. Посміхаючись, ви можете показати своєму чоловікові вашу добру прихильність, свою підтримку, схвалення. Висловлюйте свої думки словами з пошаною в прихильній манері, беріть за руку вашого чоловіка, частіше обіймайте, висловлюйте слова підтримки, зацікавленості в його справах, планах і роботі. Звертайтеся до вашого чоловіка на ім’я. Це прості рекомендації, які здатні перетворити й освіжити багато шлюбів.

Який вигляд має життя, коли ми пізнали Христа?

“Оскільки ви чули Його і в Нього навчилися, – адже істина в Ісусі, – то треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, аби ваш розум оновлювався духом, щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини” (Еф. 4:21-24)

Як це? А ось як: припиняйте робити гріховні речі, дедалі більше практикуйте вчинки, які б відображали Божий характер.

«Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для зміцнення [віри], щоб воно принесло благодать тим, хто слухає» (Еф. 4:29).

Наші слова або збудовують, або руйнують, або несуть життя, або ведуть до в’янення. Наша мова або відображає характер Ісуса, або характер диявола. Своїми устами ми або будуємо Боже царство, або своє власне.

Подумайте, як ви можете приносити у ваші родини той мир, який Ісус приніс своїм учням? Як можете проявити до ваших ближніх доброту і співчуття, яке Бог у Христі проявив до вас (Еф. 4:32)?