Сила Його слави

Ви хочете дізнатися, у чому ваша проблема? Ви не достатньо любите Ісуса. Я знаю це, не тому що я знаю вас, а тому що я знаю себе. У мене та ж сама проблема. Така сама проблема в моєї дружини і моїх дітей. І моя паства теж має цю проблему.

Те ж саме і з людьми, яких я зустрічаю на конференціях. Скрізь, де є проблема з гріхом, причина криється саме в цьому. Чоловіки не люблять своїх дружин, як Ісус любить свою Церкву, оскільки чоловіки не люблять Ісуса як належить. Діти не слухаються своїх батьків, оскільки вони недостатньо люблять Ісуса. Пастори пом’якшують Біблію, бо вони не люблять Ісуса, як слід. Політики жадібні до влади, адже вони мало люблять Ісуса. Багаті люди страждають від скупості, бо вони не люблять Ісуса як треба. Бідні люди страждають від жадібності з тієї ж самої причини. Знайдіть гріх і ви знайдете серце, яке недостатньо любить Ісуса. Знайдіть Ісуса і ви знайдете рішення своїх проблем. Станеться саме те, що Ісус обіцяв.

Це добре, що євангельські християни прокинулися від своєї побожної дрімоти. Це добре і правильно, що ми маємо займатися справою проголошення панування Христа над усім. Але факт: Господь майже не має ефекту на наші серця. Ми воюємо в культурних війнах, оскільки вони просто є проголошенням війни між насінням жінки і насінням змія. Але змій хитріший за всіх звірів польових. Він узяв біблійну мудрість про те, що ми повинні піклуватися про наші душі, і перетворив її на побожність, яка заперечує життя в світі. А тепер він використовує біблійну мудрість про те, що ми повинні стверджувати суверенні права царя Ісуса, і перетворив її на обмирщення і заперечення заклику до благочестя. Ісус же, зі свого боку, закликає нас шукати Царства Божого і Його праведності.

Як же ми можемо шукати “перш за все” дві різні речі? Ми можемо робити це, якщо зрозуміємо, що зброя нашої боротьби та сама, яка змінює світ, це зміна нас самих. Панування Христа буде проголошуватися в політичній, соціальній, творчій і культурній сферах тільки до тієї міри, до якої проголошується царювання Христа над Його народом, і через це проголошення. І ми тільки тоді покажемо велику євангельську істину про те, що цей світ належить нашому Отцеві, коли житимемо, як пілігрими, які визнають, що цей світ не є нашим домом, а тільки місцем мандрівки.

Через наше світське мислення ми приймаємо спосіб зміни, звичайний для нашої культури. Ми думаємо, що ми змінимо себе і світ, тільки якщо ми напишемо більше книжок, знімемо більше фільмів, оберемо більше політиків, випустимо більше пристосувань і додамо більше програм у наші церкви. Ми думаємо, що освячення – це доктрина, яку треба вивчати, а не покликання, якого треба досягти. Насправді, це ні те, ні інше. Ми не повинні досягати покликання, але повинні будувати особистість. Освячення це не просто засіб, через який ми стаємо святішими, але засіб, яким ми стаємо більше схожими на Ісуса. Так само як Син Божий є вираженням образу слави Отця, так і ми, Наречена Христова, – образ нашого вічного Нареченого. Прославляючи Його, ми стаємо більше схожими на Нього.

Це Божа обітниця: мета нашого освячення – прославлення. “Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.” (1-е Ів. 3:2). Ви спостерігаєте в цьому зв’язок? Ми не знаємо, якими будемо, але ми знаємо, що будемо такими, як Він. Як ми будемо подібні до Нього? Через що це буде здійснено? Ми побачимо Його, як Він є. Це слава нашого Царя, цього не станеться, бо Він вірно трудитися, щоб нас змінити, і не станеться через Слово Його сили, але Він змінює нас силою Своєї слави. Бачення Його робить нас подібними до Нього.

І це приводить нас назад до наших проблем. Наше освячення проходить довго і важко, просто тому що ми не шукаємо Його обличчя. Ми не жадаємо Його присутності. Ми не шукаємо бачення Його слави, оскільки вона не справляє на нас достатнього враження. Наші серця в полоні помпезності й сили, блиску й розміру, яскравих вогнів і брязкалець цього світу. Ми не знаходимо Його славу достатньо великою, тож ми не такі, як Він. Ми дивимося через каламутне скло, а воно каламутне через нашу любов до мирських справ. Якби ми любили Його, ми б шукали Його. Якби шукали, то знайшли б. Якби знайшли, то побачили б. І якби побачили Його, то були б подібні до Нього. І віра в те, що нам каже Іван, очисти нас: ” кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.” (1-е Ів. 3:3). Так нехай це ж можна буде сказати і про нас.

Оригінал © Ligonier Ministries, переклад © Help for Heart.