Шизофренія

Д-р Чарльз Ходжес, Конференція: АCDC 2016

Шизофренія – це джерело величезних страждань і розгубленості. Але всередині цього страждання є надія. Для початку визначимо, що таке шизофренія. Це психічне захворювання, для якого характерні порушення мислення (наприклад, марення), сприйняття (наприклад, галюцинації) та поведінки (наприклад, неорганізоване мовлення або кататонічна поведінка), втрата емоційної чуйності та крайньої апатії, а також помітне погіршення рівня функціонування в повсякденному житті. Я маю намір пояснити це визначення тим чи іншим способом.

Грецьке слово “схизо” означає “розділяти, розщеплювати, розколювати”, а також “думати, розум”. Це має щось спільне з “розділеним розумом”. Визначення в словнику мало пояснює, яке руйнування несе в собі шизофренія. Люди, у яких шизофренія, стикаються з життям, у якому все, що вони роблять, зменшується і скорочується. Зазвичай не працюють на повну силу своїх можливостей. Вони становлять більшу частину бездомних людей, і дехто оцінює, що половина всіх бездомних – шизофреніки. Вони становлять менше 1% всього населення США, але на них припадає 20% усіх виплачених допомог із соціального забезпечення, 25% усіх лікарняних у США. А їхня тривалість життя на 20% менша за решту населення. Ризик смерті таких людей від будь-якої причини, в середньому в 2,5 раза перевищує, ніж загалом по країні.

Часто люди думають, що шизофренія – це роздвоєння особистості. Зазвичай такий висновок роблять після того, як бачили особистість людини до і після хвороби. Насправді це не зовсім так. Іноді ще говорять про множинне розщеплення особистості. Але обидва ці терміни неправильні. Зараз проводять дослідження, яке, можливо, проллє світло на причини шизофренії. І тоді нам буде відомо, що з цим захворюванням робити.

Уперше я зіткнувся з людьми, які страждають на шизофренію, у віці 6 років. Я жив в Індіанаполісі, і там була психіатрична лікарня. Ми часто проїжджали повз, і я бачив людей, які стояли за парканом, і я тоді й гадки не мав, чому вони там стоять. Але я знав, що я там бути не хочу разом із ними. А потім я зіткнувся з ними, коли вступив до медичної школи в 1973. І я потрапив у палату з психіатрично хворими. По роботі вже. Я був на першому курсі в коледжі і проходив практику в палаті з шизофреніками. Серед цих людей були чоловіки, які уявляли себе Ісусом Христом або Іваном Хрестителем. Вони збиралися разом. Іноді ці люди чули голоси, які говорили їм робити дивні, а іноді й жахливі речі. І вирішенням цих проблем було одне – торазин. Це було одне з основних заспокійливих, яке буквально заміняло гамівні сорочки і камери з м’якою оббивкою, а також фронтальну лоботомію в психіатрії. Ці ліки заспокоювали занепокоєний розум пацієнтів із галюцинаціями, маревних і схильних до насильства.

Торазін був відкритий випадково і швидше навіть завдяки інтуїції. Було відомо, що він викликав заспокоєння. І колись у Франції використовували крижані ванни як лікування. Людей, яких вважали божевільними або жорстокими, поміщали в такі крижані ванни. Але для того, щоб помістити їх туди, спочатку їм давали торазин, який робив їх більш поступливими. Але одного разу в них закінчився лід. І вони виявили, що пацієнти стали спокійнішими навіть без крижаних ванн, а тільки після прийняття торазину. Багато з ліків, що застосовуються в психіатрії, були винайдені випадково.

Отже, у тій групі лікарів нас навчав чоловік на ім’я Рамахандран. Він приходив двічі на тиждень на півдня, розповідав нам те, що ми мали знати протягом решти тижня, щоб доглядати за цими хворими. Одного разу я запитав у нього: “Яка доза торазину для людини, у якої шизофренія, достатня?” Він відповів: “Ви просто збільшуєте дозу, поки пацієнт не перестане говорити, що він чує голоси”. З того часу, ліки вдосконалилися. Я пам’ятаю, як приходили люди з галюцинаціями, у мареннях, у гамівних сорочках, а кілька днів потому йшли без усього цього.

Проблема, звісно, була в догляді за такими хворими, оскільки багато хто не хотів приймати ліки. Я їх не звинувачую. Багато хто говорив, що після ліків їх ніби заливали бетоном: рух і координація сповільнювалися, мислення гальмувалося.

Та лікарня закрилася з кількох причин, але основною був торазин. Тоді сподівалися, що пацієнти з психозом і галюцинаціями житимуть нормальним життям, повернуться в суспільство, якщо прийматимуть ліки. І була надія.

Але потім вирішили, що не можна утримувати людей у лікарні проти їхньої волі, навіть якщо ми розуміємо, що їм так буде краще. І в деяких випадках, це дійсно так. І їх усіх розпустили. На той час вірили, що вони самостійно прийматимуть ліки, дотримуватимуться призначених зустрічей у клініці, повернуться в суспільство, знайдуть роботу, облаштують нормальне домашнє життя, і що їх не ув’язнять у такі місця, як психіатричні лікарні. На жаль, багато хто перестав сам приймати ліки, тому що від них їм ставало ще гірше.

Кожен із нас одного разу бачив людину, яка страждає на шизофренію. Можливо, просто на вулиці. Одного разу я побачив таку людину, яка лежала на сонечку на траві біля торгового центру. Їх часто можна побачити з продуктовими візками, в яких знаходиться все, що їм здається, належить їм. Вони не перебувають під чиїмось особливим захистом. Тобто, це люди, які живуть серед нас, бачать і чують те, що більше ніхто інший не бачить і не чує. Я часто кажу, що в людей із хворобою Альцгеймера, є щось подібне. У мого батька хвороба Альцгеймера. Бувало, він не спав усю ніч, набирав у ванну воду, закриваючи стічну трубу, кажучи про те, що зараз вода замерзне. Він працював у компанії, що займається промисловими кондиціонерами величезних розмірів. І мій батько дивився не на ванну, він бачив той величезний кондиціонер. І він “вимивав” його, “очищав”. Це і була шизофренія. Це як кінотеатр, де ви дивитеся один фільм, а вони інший. Але ви в одному приміщенні, і ви не бачите і не чуєте те, що бачать і чують вони. Ви не зможете їх переконати в чому-небудь. І це горе для людей, які живуть із ними.

Питання в тому, що ми можемо зробити і як їм допомогти? Чому в біблійному душеопікунстві ми повинні займатися цим? І що взагалі біблійне душеопікунство повинно робити з шизофренією?

Можу сказати, що ми можемо сильно допомогти таким людям. Одного разу я був наставником у душеопікуна, який консультував жінку, що страждає на шизофренію. Вона боролася з цим. І те, чого ми її навчали, допомогло їй. Я думаю, ми можемо допомагати таким людям, якщо відповімо на три запитання:

1. Чому з’явилася шизофренія?
2. Хто схильний до шизофренії?
3. Як ми можемо застосувати Писання в цій ситуації?

Отже, перше запитання. Що таке шизофренія, звідки вона з’являється? Шизофренія – це не тільки стан марення або галюцинацій. Це набагато більше, ніж просто голоси, або щось чого не бачать інші, або, коли ви не той, хто ви є. Якби шизофренія виражалася тільки в цьому, багато людей уже б одужали. Найгірше те, що такі люди не вірять у свої можливості функціонувати в нормальному суспільстві. І так триває довгий час. Це прогресуюче порушення. Зрештою, вони втрачають здатність діяти в непередбачуваних ситуаціях у школі, на роботі, на відпочинку, піклуючись про себе та спілкуючись з іншими людьми. Саме цей аспект викликає найбільшу проблему.

Давайте коротко пройдемося питанням, як зрозуміти шизофренію. Є 4 аспекти:

• позитивні симптоми,
• негативні симптоми,
• порушення розумових здібностей (когнітивні порушення),
• емоційні порушення психіки (афективні порушення).

Це 4 різні аспекти, що стосуються діагнозу “шизофренія”.

Позитивні симптоми являють собою психотичну частину шизофренії. Включають в себе галюцинації того, що можна почути, побачити, відчути на запах, на смак. Ці симптоми можуть включати в себе голоси, люди уявляють себе богом, бачать людей, яких немає. Це все причина першого діагнозу. Іноді таке може відбуватися і при депресивних станах, маніакальній депресії, зловживанні психотропними речовинами, побічних явищах від прийому ліків. Ці симптоми піддаються медикаментозному лікуванню. Але не завжди повною мірою.

Негативні симптоми включають в себе те, як люди, які страждають на шизофренію, спілкуються з іншими людьми. Такі пацієнти втрачають можливість відповідати емоційно, вони розвивають так званий “сплощений афект”. Їхні обличчя не посміхаються, не хмуряться, вони втрачають можливість висловлюватися словами, відповідати на запитання. Це частина інтелектуального розладу. Вони втрачають бажання працювати, відпочивати, дружити з людьми. Вони перестають піклуватися про себе і про те, що їх оточує. Ці симптоми не дуже добре піддаються впливу медикаментів.

Когнітивні порушення. Це можливість звертати увагу, запам’ятовувати будь-що, використовувати мовлення, робити повсякденні справи й ухвалювати важливі рішення. Це все порушується. Поточні ліки для лікування позитивних симптомів, психотичний аспект, не підходять для лікування когнітивних симптомів, і від них стає навіть гірше. Ось чому вони й не хочуть їх приймати. Цікавий факт: я не зустрічав жодного шизофреніка, який би не курив. Чому? Нікотин допомагає їм із мисленням. Нікотин, як наркотик, покращує когнітивні (розумові) симптоми певною мірою. Але й зворотний ефект від куріння та нікотину загалом досить значний, тож ми не рекомендуємо таким людям курити. Судинні проблеми виникають від нікотину: впливають на кровоносні судини, виникають хвороби серця. Тому ми не можемо рекомендувати куріння, як спосіб лікування шизофренії.

Емоційні порушення психіки. Пацієнти з шизофренією мають “плоский” вираз обличчя, часто абсолютно не відповідають оточенню, в якому перебувають. Вони не можуть адекватно реагувати на ситуацію так, як би ви припускали. Вони борються зі своїм настроєм, депресією, деморалізованим станом, а іноді (5-10%) трапляються і суїциди. Це параноїдальні шизофреніки, вони можуть мати високий рівень інтелекту, здатність сформулювати план і виконати його. Вони деморалізовані, бо втрачають сім’ю і роботу, мету в житті. Саме тут ми, як душеопікуни, можемо бути корисні, де ми можемо запропонувати їм надію.

Це все підтипи шизофренії. Є такі, які вважаються параноїдальними. Це відноситься до психозу. Вони думають, що їх хочуть схопити. У будь-якому разі, визначення таких людей стосується того факту, що в них трапляються напади психозу. Ці люди намагаються робити, що в їхніх силах, якщо хто-небудь може їм допомогти.

Є й такі люди, у кого трапляються певні порушення. У них порушене мислення, досить дивне. Вони рідко мають роботу, не можуть підтримувати особисті стосунки. І це найгірше.

Деяких вважають кататоніками (ті, хто впадає в ступор). Вони ніяк не взаємодіють з навколишнім світом, вони дивно поводяться, ніяково. У них не виходить нічого зробити добре. І ти не можеш зрозуміти глибину людської боротьби.

І залишкова категорія людей, які не входять до попередніх. Шизофренічна форма порушень. Зазвичай у таких людей галюцинації, мани, але в них не було їх півроку. Більшість людей не хочуть, щоб на них вішали ярлик із діагнозом, доки не мине понад півроку.

І шизоафективні – це люди, у яких є періоди психозу без афективних симптомів, і іноді їх відносять до ранньої шизофренії. Це прогресуюче порушення. З часом воно погіршиться. Зазвичай таке відбувається з молодими людьми, більше зустрічається серед чоловіків. З них 10% можуть вилікуватися. У них можуть бути окремі прояви психозу з будь-якої причини, але те, що в них було, це не шизофренія. Як казав мій друг-психіатр, це “закон третини” – 1/3 стане краще, 1/3 залишиться без змін, 1/3 стане гірше. Я б сказав, що у 55-60% людей з таким діагнозом він залишається до кінця життя. А 35% матимуть деякі зниження активних фаз порушень.

У таких хворобах складно чогось очікувати. Наприклад, на відміну від діабету. Ви консультуєтеся з лікарем, робите, що він каже: сідаєте на дієту, не їсте солодкого, приймаєте ліки, перевіряєте рівень цукру в крові, перевіряєте зір, і очікуєте поліпшення. За великим рахунком, якщо дотримуватися всіх приписів, можна прожити досить довго без особливих ускладнень. Якщо хто не дотримується, тому ампутують обидві кінцівки, вони залишаються без зору і без нирок. Із шизофренією так не буває. Ви можете слідувати всьому, що каже лікар, а окремі напади можуть все одно траплятися. І так весь час. Це погані новини. 80% людей, які перестали приймати препарати, поверталися до попереднього стану, до колишніх симптомів. А під час психотичного нападу виявляється, що когнітивні та негативні симптоми погіршуються, і вони не одужують.

Я не думаю, що це відбувається тільки через те, що такі люди не приймають ліки. Я думаю, що так би сталося в будь-якому разі. Будь-яка людина, у якої сталося психотичне порушення, хотіла б знати, чи станеться воно ще раз. У 30-50% таких людей воно ніколи більше не повториться. Це статистика. Я не знаю причину, чому в них стався перший подібний випадок. Може вони занадто багато курили марихуану. Хоча є зв’язок між регулярним курінням марихуани і збільшенням рівня випадків шизофренії та біполярного розладу у людей молодого віку. Може, тому що марихуана змінює мозок. Буквально. Ми можемо побачити ці зміни на МРТ. Ці зміни не минають, коли ви кидаєте палити. Це наукові дослідження.

Шизофренія – це важка проблема для пацієнта, його сім’ї та друзів, роботодавців, для тих, хто доглядає за ним. Як я вже говорив, 5-10% закінчують життя самогубством. Такі люди страждають від відчаю, знаючи, що вони в кайданах цієї хвороби, яка краде в тебе буквально все, що тобі дорого. Вона забирає твій розум, твою особистість. Але ми можемо їм допомогти.

Говорячи про патологію. Хто схильний до цієї хвороби і чому? Яка біологічна основа шизофренії? Точно поки що не встановлено. Наші технології недостатньо просунуті, як мали б бути. Зазвичай я не кажу, що це хвороба, доки не буде встановлено, у чому патологія. Іноді є хвороби, які не мають патологій, які ми можемо продемонструвати. Наприклад, мігрень. У моєї дружини мігрені, у її мами теж була мігрень. У нас 4 дітей. Дві доньки і два сини. Одна з дочок дуже схожа на її маму зовні. Друга більше схожа на мене. Та, що схожа на мене, не має мігрені. Та що схожа на її маму, має мігрень. За дослідженнями лікарів мігрень – генетична проблема. Але ми не можемо пояснити, що викликає їх. Ми можемо дещо побачити за допомогою МРТ, але ми все ще не можемо з’ясувати першопричину.

Але я вірю, що шизофренія має патологію. І хоча я часто критикую комп’ютерну томографію, яка визначає, є хвороба чи ні, одного разу я подивився на знімки КТ, і я подумав, що в цьому щось є. Сканування МРТ точно не допоможе при виявленні шизофренії. Усе, що ви можете побачити, це знімок голови в певний момент. Але якщо ви подивитеся на знімки голови людини з шизофренією впродовж 5 років, ви побачите, що фронтальні та скроневі частки головного мозку стали меншими. Припускаємо, що це може бути якесь аутоімунне порушення, яке руйнує частину головного мозку людини. Воно може початися в якийсь момент і тривати певний час до явного погіршення стану. Іноді говорять про вовчак або тиреодит, де ключову роль відіграє наша імунна система, яку спровокувати може вірусна інфекція.

Тобто, таким чином, може виникнути процес, який поступово зменшує фронтальну частку, що відповідає за інтелект людини, а потім скроневу частину, через що відбуваються галюцинації, що зустрічаються в таких людей. Може звучати безнадійно, але є деякі факти, що вселяють надію. Це дослідження, проведене в клініці в Бразилії з використанням варфарину і кумадину для лікування тромбів. П’ятеро людей, які там лікувалися, вважали себе шизофреніками. Їх лікували цими препаратами від іншої хвороби. Але їхні симптоми шизофренії зникли, у них перестали з’являтися галюцинації. Здавалося, процес хвороби зупинився. Якщо ми говоримо про аутоімунну природу, яка спричиняє руйнування в організмі, давайте подивимося, що робить з організмом процес накопичення тромбів. Воно все взаємопов’язане.

Є дослідження, яке говорить, що на клітинному рівні є схожість між шизофренією і біполярним розладом, або навіть маніакальним біполярним розладом.

Що стосується зв’язку марихуани і шизофренії, про що ми говорили раніше. Очевидно, що зловживання психотропними речовинами викликає проблеми у 80% людей, які страждають на шизофренію. Сюди входять алкоголь, наркотики, деякі ліки. Деякі дослідження вказують, що люди, які курять марихуану, перебувають під більшим ризиком розвитку шизофренії, ніж їхні однолітки, які не роблять цього. Амфетаміни можуть викликати галюцинації та психотичні порушення. Дітей, у яких, як кажуть, є синдром гіперактивності, садять на препарат адерол, коли виростають, продовжують приймати ліки. Ще однією лікарською проблемою є препарат вікодин. Лікарям часто забороняють його виписувати пацієнтам. А далі амфетаміни та інше, бо зростає населення, яке їх потребує. Є безліч препаратів, від яких людям потрібно триматися подалі: екстазі, галюциногени. Вони можуть мати тривалий ефект на мозок і безліч неврологічних порушень. Їх слід уникати. Я часто кажу людям, які їх вживають, що, використовуючи ці наркотики, вони руйнують частину мозку, яка їм може знадобиться в майбутньому.

Лікування шизофренії – це ліки. Я не буду про це говорити сьогодні. Скажу тільки про одне дослідження. У ньому йдеться про те, що лікування людей із шизофренією приносить більше користі тоді, коли ліки дають у моменти галюцинацій та інших порушень, ніж, коли давали тривалий час загалом. Оскільки такі ліки можуть мати й побічні ефекти. В іншому дослідженні писали, коли ви говорите про зменшення мозку в розмірі, то, коли ви використовуєте антипсихотичні препарати, вони також зменшують мозок.

Дослідження, які я тут згадав, говорять нам про те, що користі більше буде, якщо таких людей лікувати ліками епізодично.

Як ми можемо допомогти таким людям? По-перше, вам знадобиться терпіння. Мені подобається 2 Тимофія 2:24-26 “Адже Господній раб не повинен сваритися, але має бути до всіх привітний, здатний навчати, терпеливий, такий, хто з лагідністю наставляє противників, чи не дасть їм Бог покаяння, щоби пізнали істину і вирвалися з тенет диявола, який зловив їх живцем, аби вони виконували його волю”. Щоб піклуватися про людей із шизофренією, вам знадобиться багато терпіння. Це не короткочасне душеопікунство. Це не курс на 6 тижнів, це може тривати два роки.

Також від нас вимагається пам’ятати, що говорить апостол Яків. Якова 2:12-13 “Так говоріть і так робіть, як ті, хто має бути суджений Законом свободи. Тому що суд без милосердя на того, хто не чинив милосердя. Милосердя ставиться вище суду”. Це можливість нам бути милостивими з людьми, з якими важко.

1 Солунян 5:14 “Просимо вас, брати: напоумляйте тих, хто порушує порядок, підбадьорюйте малодушних, захищайте немічних, будьте терпеливими до всіх”.

Одного разу, коли стало відомо, що у Чарльза Гестона хвороба Альцгеймера, його відповіддю стала фраза “Що не можна вилікувати, потрібно перетерпіти”. Шизофренія – щось у цьому роді. Її не можна вилікувати. Лікування іноді неприємне. Але ми можемо зробити, що в наших силах, щоб допомогти людям жити життям, яке прославляє Бога і дає їм шанс рости і змінюватися, і ставати схожими на Христа.

Отже, як ви допомагаєте слабким? Мене часто зупиняють, запитуючи, у чому сенс життя. Це питання душеопікунства. Хоче ця людина говорити з вами чи ні? Бо якщо такі люди не захочуть вашої допомоги, що буде? У таких випадках потрібно уважно вислуховувати їх самих. Ось чому Бог дав нам два вуха й один рот. Я часто кажу, що спочатку половину часу сеансу потрібно дати їм, щоб вони говорили.

Чи знають вони, хто вони? Чи знають вони, де перебувають? Чи знають вони, хто президент? Чи висловлюють вони якісь божевільні ідеї? Якщо ви задоволені відповідями, бачите, що вони розумні, тоді ви можете з ними працювати. Якщо ні, їм варто звернутися до лікаря. Консультування людей, які нераціональні, це марнування часу. Ви не зможете говорити про серйозні речі. З людьми, які вважають себе кимось іншим, або висловлюють божевільні ідеї, вам варто їх направити до лікаря.

Чи проходить консультування на добровільних засадах? Так. Скільки має бути сесій? У біблійному душеопікунстві, якщо у вас немає правильної причини для цієї роботи, на вас може чекати невдача. Повинна бути внутрішня мотивація опікуваного, а не тому що так сказала сім’я. Вони самі мають цього бажати, бажати прославляти Бога своїм життям.

Той, кого ви консультуєте, віруюча людина чи ні? Біблійне консультування не працює з невіруючими людьми. Чому? Тому що єдина причина, через яку ми можемо змінити наші життя, це через Святого Духа, який живе в нас, і милість Божу, що робить це можливим. Ми не можемо дивитися на невіруючих людей, пропонувати їм принципи Писання й очікувати від них, що вони будуть його виконувати. Хоча, якщо вони невіруючі, я буду з ними довго розмовляти, і щоразу буду ділитися з ними Євангелієм.

Чи розуміють вони, що означає прогресуюче освячення, що таке зростання і зміна? Багато хто з нас не знав, що це таке, поки не почав розбиратися в душеопікунстві. Дуже важливі два вірші. Римлян 8:28-29 “Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його постановою, все сприяє до добра. Адже кого Він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина, аби бути Йому первістком серед багатьох братів”. Багато шизофреніків повинні вивчити це.

У фільмі “Ігри розуму” з Расселом Кроу, його герой не був дурним, він був досить розумною людиною. Він міг вчитися, і багато шизофреніків, з ким ми розмовляємо, здатні до навчання. Тому ми зобов’язані їх навчати. І якщо вони віруючі, ми можемо припускати, що Дух Святий дасть їм можливість це робити. Я закликаю не навішувати на них ярликів, і не списувати абсолютно все, що з ними відбувається, на процес хвороби, пам’ятаючи, що вони мають гріховну природу, і що вони можуть здійснювати такий самий вибір зла, як і будь-хто з нас. І в них ті самі проблеми, вони стикаються з тими самими питаннями.

Вони також можуть отримувати і вигоду від навчання під час душеопікунства. Вони мають навчитися, як справлятися з гнівом, тривогою, як розв’язувати проблеми з біблійного погляду, як ухвалювати хороші християнські рішення. Навчитися виконувати роль чоловіка або дружини, батька або матері. Як управляти бюджетом, і мати потребу працювати. Якщо в них немає порушень з інтелектом, ми повинні допомогти їм знайти роботу. Вони повинні навчитися читати Писання, запам’ятовувати уривки з Писань, вчитися розуміти важливі істини з Біблії. Ми повинні їх цього вчити. Їм потрібна також допомога в щоденних справах, щоб вони не просили милостиню де-небудь, а потім витрачали гроші на наркотики та інші справи. Іноді їм потрібен одяг, пояснення з приводу гігієни. Їм потрібна церква, куди вони зможуть приходити. І в них має бути приміщення, куди вони можуть приходити у вашій церкві. Їм потрібна Біблія, той, з ким можна помолитися разом у малій групі. Їм потрібні друзі, яким вони можуть бути підзвітними. Вони мають навчитися, як справлятися з відчаєм.

Ми можемо їм сказати, як Павло сказав до Филип’ян 4:10: “Я дуже зрадів у Господі, що ви тепер знову отримали змогу піклуватися про мене. Ви й раніше піклувалися, але не мали відповідної нагоди”.

Говорячи про Римлян 8:28-29, ми можемо сказати, що є страждання, але є і мета.

1 Коринтян 10:13 “Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати”.

Шизофренія – це не більша проблема, яку потрібно перенести в житті, ніж хвороба Альцгеймера чи менінгіт, від якого сліпнуть, а інколи й без кінцівок. Багато хвороб є важким тягарем у житті людей. Люди, які страждають на шизофренію, можуть мати мир і задоволення в цьому стані, в якому перебувають. Але, як і всі ми, вони повинні знати, що Бог їх ніколи не покине в цих випробуваннях. Що може відокремити нас від любові Божої? Ніщо.

Як ми можемо їм допомогти впоратися з відчаєм? Невіруючим людям-шизофренікам – ніяк. У них немає надії. Взагалі-то всі люди без Христа не мають надії. Взагалі життя без Христа жахливе. Але, коли вони приходять до Христа, у них з’являється надія. У них є майбутнє. Вони можуть служити, можуть допомагати іншим людям, які борються, як і вони. У них є надія на вічне життя. Є надія на зцілення. Я вірю, що Бог може зцілювати людей, у яких є шизофренія, але я не думаю, що Він обирає зцілювати всіх, у кого шизофренія. Але вони все одно зцілюватимуться, вірно? Так. Коли побачимо Ісуса, як Він є. Отже, у них є надія на Христа.

Як допомогти слабким людям? Для початку, ви можете уважно їх вислухати. Не ігноруйте гріхи в житті людини з шизофренією. Про їхні гріхи необхідно згадувати. Галатів 6:1 “Брати, якщо і впаде людина в якийсь переступ, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідності, кожний пильнуючи за собою, щоб і самому не потрапити в спокусу”.

Якщо ми ігноруватимемо гріх у їхньому житті та шукатимемо виправдань для них через їхній діагноз, ми залишимо їх там, де вони були до цього, без надії. Ми повинні вказувати на гріх, щоб вони розуміли це. Іноді вони можуть думати, що вони Бог або Ісус, який бореться з дияволом, робити якісь відчайдушно погані речі, і їхня відповідальність буде за це зменшена через їхнє обмежене розуміння.

Був випадок, коли жінка втопила своїх 5 дітей у ванній. Її, звичайно ж, посадили до в’язниці. Але винуватим був чоловік, який знав про стан своєї дружини, і нічого не зробивши, щоб запобігти такій ситуації, таким чином дозволив їй це зробити. У неї був психотичний розлад, коли це сталося.

Медикаменти. Я думаю, піклуючись про людей, у яких був не один випадок, а серія випадків, потрібно давати ліки регулярно. Це, ймовірно, найбезпечніше і найкраще, що можна зробити. Але так не має бути надалі. Я сподіваюся, що можна буде дістатися до причин на клітинному рівні і потім знайти правильний спосіб лікування. Це має бути мета у вивченні шизофренії. Знайдемо причину, знайдемо і спосіб лікування.

Сім’я має підтримувати таких людей і намагатися проводити більше часу з ними. А ми маємо допомагати таким сім’ям. Це їхня “робота” – піклуватися про тих, кого вони люблять. Іноді допомога родині так само важлива, як і допомога пацієнтам. Іноді їх потрібно навчати, як поводитися з такими людьми, про саму хворобу. Не перекладайте провину на них. Ми не повинні перекладати тягар відповідальності та провини на їхні сім’ї. На цих людей чекає тривалий “проєкт”. Їм необхідні наставництво, підзвітність, підбадьорення. Це не легкий процес, і він не багатьом підходить. Це консультування займе не 6-8 тижнів, це тривалий процес.

Джерело: https://biblicalcounseling.com/?download_file=874&order=wc_order_57d9299edfd6b&email=andimov%40gmail.com&key=48d070ec2f5c02992191225706c04de8