Що їмо, тим і станемо

Надія є те ж саме для нашої душі, що й енергія для тіла. Так само як наші тіла потребують енергії, нашим душам потрібна надія, щоб рухатися.

Коли тілу потрібна енергія, ми їмо. А коли нашій душі потрібна надія, чим ми її живимо? Обіцянками.

Чому ми живимо душу обіцянками? Тому що обіцянки – це те, що стосується майбутнього, а надію ми переживаємо, коли думаємо про майбутнє – про те, що станеться за десять хвилин, десять місяців або десять років.

Ми ніколи не сповнюємося надії про минуле. За минуле можна бути вдячним. Минуле може надихати або навіть забезпечувати надійне майбутнє для нас. Але всі прекрасні речі, що сталися в минулому, ніяк не живлять надією, коли майбутнє здається похмурим.

Однак якщо майбутнє обіцяне, душа сподіватиметься, навіть коли сьогодення похмуре, тому що надія допомагає нашим душам рухатися.

Тому ми харчуємося обіцянками, в які душа вірить, перетворюючи їх на надію.

Їжа, яка отруює

Їжа для тіла може бути як здоровою, так і шкідливою. І та, й інша дають енергію. Але здорова їжа генерує правильну енергію, поліпшуючи роботу всіх систем тіла, підвищуючи опірність організму, збільшуючи його витривалість і довговічність. Шкідлива їжа впливає прямо протилежно і сприяє руйнуванню тіла з плином часу.

Подібним чином є як “здорові обіцянки”, так і “шкідливі”. І ті, й інші на короткий час дають надію. Але здорові обіцянки виробляють правильну надію, яка сприяє здоров’ю людської душі. Шкідливі обіцянки отруюють душу і призводять до смерті.

І фізичне, і духовне харчування є важливим, бо ми стаємо тим, що їмо. Але більше уваги варто приділяти тому, чим харчується душа, оскільки на карту поставлено набагато більше.

Світ і диявол добре обізнані, що душі харчуються обіцянками, тому, як і шкідливої їжі, шкідливих обіцянок повно скрізь. Вони добре просуваються (зауважте, кожна спокуса згрішити несе обіцянку якогось щастя), привабливо запаковані, смачненькі (хоча й невисокої якості), зручні та мають особливу чарівність саме тоді, коли ви втрачаєте надію. Вони підсовують швидке задоволення хибної надії, і ви втрачаєте апетит до справжніх здорових обіцянок.

Але шкідливі обіцянки завжди розчаровують, тому що це задоволення в момент занепаду надії завжди тягне за собою почуття провини, сорому і порожнечі. Вони ніколи не принесуть обіцяного щастя, тому що наші душі створені для кращої надії. І так, шкідливі обіцянки захоплюють, бо втрата надії жене нас шукати швидке хибне задоволення.

Їжа, яка несе життя

“Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст” (Втор. 8:3; Мт. 4:4). Наші душі були створені харчуватися великими і дорогоцінними обітницями Божими (1 Петр. 1:4).

Ці обітниці не просто людські висловлювання, а живі й дієві (Євр. 4:12), що виходять безпосередньо від живого Слова – Ісуса Христа (Ів. 1:1). Він є Слово Бога (Об’явл. 19:13), і “всі обітниці Божі в Ньому “так” і в Ньому “амінь”” (2 Кор. 1:20).

Що може дати більше надії нашій грішній душі, ніж обітниці Ісуса цілковито пробачити наші гріхи, усунути гнів і суд Отця проти нас, завжди бути з нами (Мт. 28:20) і подарувати нам вічне життя в присутності Бога з повнотою радості й задоволення (Пс. 16:11)? Тільки в Ньому ми знаходимо “майбутнє і надію” (Єр. 29:11).

Саме тому Ісус назвав Себе хлібом життя (Ів. 6:35). Благодать, явлена в Його смерті та воскресінні, гарантує невичерпний потік майбутньої благодаті, що дає надію і поширюється до вічності. Харчуватися цими обіцянками означає їсти живий хліб і жити вічно (Ів. 6:51).

Ісус зробив Біблію сховищем поживної, живої їжі для душ Своїх святих. Вона наповнена обіцянками, і нас запрошують їсти досита безкоштовно (Іс. 55:1)!

Ви можете змінитися

Така жива їжа більше необхідна для нашого здоров’я, ніж здорова їжа для тіла. Так у тому, щоб правильно їсти для добробуту нашого тіла, ми знаходимо добрий урок правильно живити душу для її добробуту. І одним із таких цінних уроків є те, що наші смаки змінюються.

Наші смаки зумовлені звичками та неправильним розумінням їжі. Як і вживання здорової їжі, вживання здорових обіцянок потребує ретельного планування: треба виробити нові звички дисципліни, які не такі зручні й цікаві, як шкідливі обіцянки. І якщо ми звикли до сильно перероблених, солодких, непотрібних обіцянок, розроблених так, щоб викликати звикання, ми можемо спершу сприйняти смак і текстуру справжньої їжі як менш приємну.

Але ці звички та смакові вподобання змінюватимуться в міру того, як ми дотримуватимемось режиму, і дедалі більше відчуватимуться суттєві, надійні та глибокі переваги.

Єдиний спосіб зламати звичку до шкідливих обіцянок – це розвивати смак до багатих, поживних, тривалих, таких, що глибоко задовольняють та істинних обіцянок. Щоб розвинути смак до справжньої їжі, треба її їсти. Ми маємо бути терплячими. Колишні смаки не змінюються, а нові не набуваються відразу. Може виявитися корисним почати змінювати деякі звички у звичайній їжі, щоб цей досвід ілюстрував духовну реальність. Але коли ми втомимося, Бог допоможе нам “скуштувати і бачити”, що Він благий (Пс. 34:9).

“Бог надії” хоче, щоб ми бенкетували в Його обітницях і сповнювалися “всілякою радістю і миром у вірі, щоб… силою Духа Святого збагатилися надією” (Рим. 15:13).

Оригінал © Desiring God Foundation, переклад © Help for Heart.