Що робити, якщо гнів бере гору над тобою?

— Ні, я не можу стриматися!

— Але ти можеш.

— Не можу.

— Можеш.

— Тоді скажи, як мені стриматися!

— Саме це я хотів почути від тебе насамперед. Як і багато інших, ти повірив у брехню, що за певних обставин ти абсолютно не в змозі стримувати себе. Це невірно, скажу я, тому що Біблія запевняє нас, що якщо ти знаєш Ісуса Христа як свого Спасителя, ти можеш стриматися. Бог закликає тебе чинити саме так: “Нерозумний увесь свій гнів виявляє, а мудрий стримує його” [в англ. ‘стримуючи втихомирює його’. – Перекл.] (Пр. 29:11).

— Але в цьому і полягає моя проблема: я просто не можу стримати і втихомирити гнів.

— Коли ти кажеш, що не можеш, ти насправді маєш на увазі, що не будеш або не хочеш. Ти міг переконати себе, що не можеш, але це не впливає на факт: ти можеш. Бог так каже.

— Ну, якби ти знав, як мені важко це робити, ти б напевно думав по-іншому. Ти не уявляєш собі, скільки разів я намагався стриматися, але, врешті-решт, все одно вибухав. Адже ти не знаєш моїх обставин.

— Я думаю, що знаю, і все одно залишаюся при думці, що “не можу” – неправильне слово для опису твоєї ситуації. Наведу тобі приклад: Джоан скаржилася, що діти виводили її з себе, і це стало відбуватися дедалі частіше й частіше. Іноді вона вибухала, як вулкан Везувій. Блискавки й попіл розліталися на всі боки. Так от, Джоан…

— Я цілком розумію Джоан!

— Чудово, я так і думав, що ти її зрозумієш. Коли вона прийшла до мене на консультування, вона так само, як і ти, сказала, що абсолютно не могла стримувати свій гнів. Вона сперечалася зі мною, наводячи практично ті самі доводи, що й ти. Я сказав їй тоді: “Джоан, давай, я зараз опишу тобі типову ситуацію, і ти скажеш мені, наскільки вона близька тобі. Уяви собі, що зараз вечір дощового дня, і все в цьому дні пішло не так. У тебе сьогодні почалася менструація, на плиті збігло молоко, а твої діти-дошкільнята весь день просиділи вдома під замком і… (можеш сама дописати інші деталі). Давай тепер далі уявимо, що діти вже вкотре почали метушитися, у хід пішли кулаки, потім сльози і все інше. Ти спочатку намагалася триматися, але ось настає той момент, коли ти більше не можеш стримувати свій гнів. Натомість ти вибухаєш, як вулкан, уже з найменшого приводу. Слова виливаються, як лава. Всюди розмітається вогонь і попіл, руйнуючи все навколо. Діти пірнають під столи або намагаються сховатися в шафі. Картина дуже мальовнича. І раптом, у самому розпалі подій, дзвонить телефон. На лінії місіс Грін, голова місцевої спільноти пліткарок. Найменше ти б хотіла, щоб тебе в такому стані почула саме вона. Отже, що ти робиш? Звичайно ж, ти їй дуже мило відповідаєш: “О, здрастуйте, місіс Грін, рада вас чути… і т. д.”. Що ти щойно зробила? Стримала себе!” У цю мить Джоан вставила: “Саме це і сталося минулого тижня”.

—  І зі мною таке траплялося.

— Бачиш, значить і Джоан, і ти можеш контролювати себе, коли ви дійсно цього хочете, коли у вас є сильна мотивація і коли ви робите правильне і серйозне зусилля. Проблема в тому, що ви навчилися не дбати про те, щоб брати свій гнів під контроль із певними людьми і в певних обставинах. Але ви навчилися стримуватися в тих ситуаціях, у яких, ви вважали, що такі спалахи вам просто так із рук не зійдуть.

— Думаю, ти маєш рацію.

Ця невелика сцена ілюструє вельми поширену проблему. Чоловіки і жінки (справжні християни і християнки) чомусь вчаться випускати на волю свій гнів у присутності членів сім’ї, проте вони навчилися контролювати його в присутності інших людей. Чоловіки, які влаштовують своїм дружинам жорсткі догани щонайменше раз на два тижні, стають надзвичайно ввічливими й легкими у спілкуванні на роботі та в десятках інших міжособистісних ситуаціях. Причина, звісно ж, у тому, що вони (як підкреслює курсив) навчилися і того й іншого. А оскільки такої поведінки навчилися, то є надія на зміни. Можна розучитися робити те, чого ви навчилися. Можна навчитися нового способу реагувати на обставини так, щоб догоджати Богові і витіснити старі зразки поведінки. Ба більше, той факт, що ви навчилися стримуватися хоча б у якійсь ситуації, вже показує, що ви здатні навчитися так поводитися. Це означає, що ви можете навчитися так поводитися навіть удома.

— Ну хіба не дивно, що ти, людина, яка працює, вважаєш набагато важливішим навчитися контролювати свою поведінку з начальником на роботі, ніж зі своєю дружиною? “Але ж я можу втратити роботу, якщо не буду стримуватися”, – відповідаєш ти на свій захист. Саме так. Найімовірніше, ти б її втратив. Але зверни увагу, що, користуючись таким аргументом, ти показуєш, наскільки погано ти визначив свої життєві пріоритети. Гроші, які ти заробляєш на роботі, більш відчутні й матеріальні, тому ти ставиш свою роботу в більший пріоритет. Проте твої стосунки з дружиною і з Богом набагато важливіші, а ти руйнуєш ці стосунки. Через те що і Бог, і твоя дружина люблять тебе, ти думаєш, що можеш безкарно ображати їх. Але це не так. Це стає перешкодою у твоїх стосунках. Бог написав: “Чоловіки, любіть дружин і не будьте суворі до них” (Кол. 3:19). Неконтрольована поведінка неприйнятна. Це гріх. Цей гріх залишається гріхом незалежно від того, де ти його чиниш: вдома чи десь іще. Те, що твоя дружина терпить тебе довше, ніж твій начальник, не змінює цей факт. Отже, якщо це гріх, то ти повинен припинити так чинити. І як ми вже побачили, це можливо. Бог Сам сказав, що Він допоможе тобі: “Усяке роздратування, гнів, лють, крик і зневага хай віддаляться від вас разом з усякою злобою” (Еф. 4:31).

— Але як?! Я вже все перепробував, у мене нічого не виходить.

— Значить очевидно, що ти ще не перепробував усього; ти не спробував вчинити так, як каже Бог. Це безпрограшний спосіб. До того як ми перейдемо до обговорення способів і засобів подолання гріховного прояву гніву, про які ясно говориться в Біблії, давай розглянемо ще один спосіб. Багато людей намагаються гріховно розібратися з гнівом, коли замість того, щоб вибухнути, вони замикаються. Вони залишають свій гнів варитися на повільному вогні. Вони тримають його всередині, дозволяючи йому накопичитися і викристалізуватися. Ці люди сповнені гіркоти й обурення. День за днем вони нагадують собі про старі печалі та сиплють сіль на старі рани. Коли Біблія говорить про стримування гніву, вона зовсім не має на увазі, що альтернативним способом розв’язання проблеми є занурення в себе або обурення. Стримування гріховного прояву гніву відрізняється від замикання в гніві. Саме з цієї причини замикання гніву всередині – це ще одна гріховна крайність, яка також засуджується Богом: “Гніваючись, – не грішіть; сонце хай не заходить у вашому гніві” (Еф. 4:26). Обурення не може бути відповіддю на проблему втрати контролю над гнівом, точно так само зірватися на ближньому не буде відповіддю на проблему обурення. Людина, яка заганяє свій гнів всередину і накопичує його, грішить так само, як і людина, яка вибухає, як вулкан Везувій.

— То яке ж тоді рішення проблеми гріховного гніву? З одного боку, ти кажеш, що Біблія засуджує вихлюпування гніву назовні, а з іншого – що гнів не можна замикати в собі. Хіба це не приводить нас до одного єдиного висновку, що гнів – це завжди гріх?

— Ні, це неправильний хід думок. Правда, що обидва види прояву гніву, про які ми говорили, засуджуються Біблією, проте з цього не випливає, що будь-який гнів – це гріх. Зверни увагу, що в щойно наведеному уривку (Еф. 4:26) Павло каже, що в гніві ми не повинні грішити, замикаючись і дозволяючи сонцю заходити в нашому гніві. Зі слів “гніваючись, не грішіть” ясно випливає, що сам по собі не всякий гнів буде гріховним. Гнів, як і будь-яка інша дана нам Богом емоція, є доречною і корисною емоцією, коли вона виражається відповідно до принципів, які Бог встановив у Писанні, і використовується в тих цілях, які Він виклав у ньому. Насправді, такий гнів навіть може відображати гнів Самого Бога в подібних обставинах. Наступні вірші показують, що є таке поняття, як праведний гнів: “Бог… приборкує (людей) щодня” (Пс. 7:12) і “[Ісус], глянувши на них з обуренням” (Мк. 3:5).

Давай спробуємо зрозуміти, що поганого в цих двох видах гніву, які Бог засуджує, а потім поговоримо, які альтернативи пропонує Біблія таким проявам гніву. Спочатку зверни увагу, що жоден із грішних способів, до яких вдається людина, не вирішує проблему. Ба більше, кожен із цих способів тільки призводить до появи нових і гірших проблем. Гнів – ця потужна рушійна сила, яка штовхає людину до руйнування. Але складність у тому, що Бог не давав нам права руйнувати інших людей або наші власні тіла. Вільний випуск гніву назовні спрямований на руйнування людей (або предметів, що потрапили під руку). А замикання гніву всередині спрямоване на руйнування нас самих (навіть якщо це ненавмисно, дія його саме така). Виміщення гніву на людях або предметах, коли хтось випускає пару, справді дає змогу вивільнити енергію гніву, але в такий спосіб, що абсолютно не розв’язує проблему, яка від самого початку викликала цей гнів. Натомість безконтрольно вивільнена енергія, розрахована на нанесення шкоди оточуючим, завдає ще більшої шкоди. Придушення гніву, коли його замикають усередині, вивільняє енергію гніву всередину нашого тіла. Ця енергія, яка насправді має спонукати до вжиття правильних дій для розв’язання проблеми, що спричинила гнів, натомість спрямовується на нас самих і призводить до напруження, колітів, виразок та інших подібних явищ.

Прислухайся до важливих слів з Еф. 4:29: “Жодне гниле слово нехай не виходить із вуст ваших, а тільки добре для повчання у вірі, націлене на розв’язання проблеми, що виникла, щоб воно приносило благодать тим, хто слухає” [мій власний переклад. – Авт.].

Бачиш, слова, сказані нами іншим людям, навіть якщо вони неправильно вчинили по відношенню до нас, повинні бути такими, які приносять їм благодать і допомогу, а не словами, які руйнують їх. Руйнування інших перебуває повністю у владі Бога, а не нас (див. Рим. 12:18-21). Для нас зараз набагато важливішим є той факт, що слова, сказані з причини гніву (саме це передбачає контекст), мають бути спрямовані на руйнування проблеми, а не людини. Психіатри та інші люди іноді дають вкрай хибну пораду, рекомендуючи так зване маятникове мислення і дію. Якщо хтось тримає гнів усередині, вони можуть запропонувати зганьбити цей гнів на чомусь: на подушці, що символізує іншу людину, тощо. Але, згідно з Біблією, це неправильний підхід. Цей спосіб зазнає поразки, тому що, хоча енергія гніву і виливається по-новому, цей новий спосіб не відповідає Слову Божому, і тому він так само неефективний, спустошливий і непродуктивний, як і перший. Це просто заміна однієї гріховної поведінки іншою. Ба більше, видно, що маятниковий підхід залишає недоторканою саму проблему.

Прагнучи до одного або до іншого положення маятника, ви хитаєтеся від однієї крайності до іншої, проходячи повз біблійну середину, і вам не вдається вивільнити мобілізовану гнівом енергію конструктивно, так, щоб зруйнувати проблему та зміцнити стосунки з іншою людиною і з Богом.

Тепер, на противагу обом схемам, давай розглянемо біблійну альтернативу: націлюй усю свою енергію на розв’язання проблеми у спосіб, запропонований Богом.

Якщо твоєю проблемою є зриви, спалахи гніву, напади люті, а не замикання гніву всередині (друга крайність за біблійною серединою), то прохай Бога допомогти тобі стримувати свій гнів, але не тримати його всередині. Тобто тобі треба навчитися випускати гнів, контролюючи його. Якщо твоєю проблемою є замикання гніву всередині і його утримування, а не його випуск назовні (на іншому кінці маятника за біблійною серединою), проси Бога допомогти тобі вивільняти свій гнів, а не утримувати його в собі. Тобто тобі треба навчитися випускати гнів контролюючи. <…>

Тільки таким чином ти зможеш знайти контроль над цією потужною і важливою силою у своєму житті. Гнів, як і хороший кінь, має бути приборканий. З милості Своєї Бог допоможе тобі взяти свій гнів під контроль, щоб ти використовував його з повагою до Бога, якщо ти намагаєшся слідувати біблійним вказівкам щодо гніву, яких навчає Писання. Тобі не потрібно намагатися робити зміни своїми власними силами. Якщо ти будеш з молитвою шукати керівництва в Біблії, Святий Дух неодмінно дасть тобі сил на це. Ти можеш бути впевнений у цьому, якщо…

— Я знав, що має бути якийсь виверт.

— Так, є, але тільки одна. Усе це Бог обіцяє тобі, якщо ти християнин, але якщо ні – ти не можеш покладатися на цю обіцянку. Християнин – це той, хто дізнався, що він грішник і засуджений Богом через те, що порушив Його закон. Це людина, яка усвідомила, що нічого сама з цим не може вдіяти, і зрозуміла, що Бог зробив для неї все, на що сама людина не була здатна. Христос прийшов, щоб померти замість неї, і взяв на Себе покарання за її гріх. Таким чином, Христос заплатив за порушення закону. Ба більше, оскільки Бог безгрішний, а рай – абсолютно святе місце, Ісус прожив досконале життя замість цієї людини. Замість неї Ісус поніс на Собі весь її гріх заради того, щоб праведність Христа була поставлена цій людині. Усе це відбувається, щойно людина розуміє це послання і вірить йому (тобто покладається на те, що Христос зробив для неї за допомогою Своєї смерті та воскресіння). Саме в той момент, коли вона повірила, їй прощаються гріхи, і вона оголошується святою в очах Бога. Ось ким є християнин.

Дозволь запитати тебе, а ти християнин? Якщо ні, дозволь мені закликати тебе не намагатися насамперед впоратися з проблемою гніву. Почни з найголовнішого. Подивися пильно на своє життя, визнай свій гріх (можна почати з гніву) і те, що ти потребуєш Спасителя. Якщо Бог показує тобі зараз усе це, довір своє життя Ісусу просто зараз.

Християнине, хоч ти й отримав роз’яснення основної динаміки розв’язання проблеми гніву угодним Богові шляхом, найімовірніше, тобі все-таки знадобиться допомога в тому, щоб перебудувати деталі твоєї ситуації. Якщо так, то шукай поради навченого біблійного консультанта або прочитай 31-й розділ “Підручника християнського душоопікуна” (автор Джей Адамс <…>).

Оригінал © Jay E. Adams Ministries, переклад © Вузліб, звірка з оригіналом © Help for Heart.