Що робити, коли шлюб видохся?

Попри те, що Філ та Емілі домовилися зі служителем про сімейне консультування, на зустріч вони прийшли не для того, щоб вирішувати проблеми своєї родини. Насправді, вони вже прийшли до рішення розлучитися. Проте вони були християнами і розуміли, що розлучення – неправильне рішення, оскільки для нього не було біблійних підстав. Не було скоєно перелюбу, ніхто ні від кого не пішов, але вони були незрозуміло нещасні. Вони думали: “Якщо ми тільки переконаємо його, що жити далі в такому шлюбі неможливо, то, ймовірно, він зможе показати нам, як Бог у Своєму законі може зробити виняток для нас”. З таким внутрішнім настроєм вони вперше розповіли свою історію пастору Каннінгему.

– Тепер ви бачите, – підсумувала Емілі, – від нашого шлюбу нічого не залишилося. Я більше не відчуваю жодних почуттів до Філа, нам нема на чому будувати стосунки.

Філ закінчив свої пояснення в тому ж ключі:

— Думаю, ви вже давно не стикалися з такою ситуацією, як у нас. І, хоча ми з Емілі багато в чому не погоджуємося, мушу сказати, вона має рацію в тому, що від нашого шлюбу не лишилося нічого – жодної краплини любові, яку я колись відчував до неї. Усе зникло.

Обидва закінчили свої пояснення з незграбною переконаністю: глибоко всередині вони розуміли, що розлучення – це неправильне рішення, однак останнє слово з цього приводу вони вже сказали. Справді, що ще міг порадити пастор, коли вже не лишилося жодних почуттів, жодної любові, нічого більше не лишилося? Вони чекали, сподіваючись, що він сам замість них винесе остаточний вердикт: “Ну, якщо від вашого шлюбу нічого не залишилося, то, гадаю, іншого варіанту, окрім як розлучитися, у вас немає”. Вони сподівалися, що, почувши від нього щось подібне, вони зможуть позбутися неприємних відчуттів, викликаних почуттям провини. Насправді ж їм був необхідний цілющий бальзам для їхніх душ.

— Мені дуже шкода чути, що ви переживаєте такий складний час і що перебуваєте в такому жалюгідному стані. Коли шлюб скис і ви виявляєте, що всі ваші спроби знову повернути йому смак зазнають невдачі. Дійсно потрібна допомога. Ви кажете, що більше немає кохання і не залишилося жодних почуттів? Це серйозно. Якщо ви не любите одне одного, залишається зробити лише одне. (“Ну ось, – думають вони, – Зараз він порадить розлучитися!”) Вам доведеться навчитися любити одне одного.

— Навчитися любити? – вигукнули вони майже одночасно.

— Що ви маєте на увазі під “навчитися любити”? – запитав Філ, щойно отямився від несподіваної відповіді.

— Да, – цинічно зауважила Емілі. – Як можна навчитися любити? Почуття з повітря не візьмуться.

— Я не говорю про почуття, – відповів пастор Каннінгем. – Я говорю про любов. Ці два поняття не ідентичні, хоча голлівудські кінофільми, телебачення і “Плейбой” можуть стверджувати зворотне. Насамперед, кохання це не почуття. Насамперед, любов – це намір робити добро іншій людині, бо Бог велів так чинити. Отже, любов починається з бажання догодити Богові. Любов до іншої людини означає готовність віддати їй усе, чого вона потребує, з того, чим ти володієш, бо ти знаєш, що цього хоче Бог. Там, де є справжня любов, незабаром виникають і почуття.

— Я зовсім не очікував почути таке від вас, – сказав Філ.

— І я, – підтвердила Емілі. – Взагалі-то, – продовжила вона, – у мене великі сумніви з приводу того, що ви сказали. Як можна навчити когось любити? І що означає “навчитися любити”?

— Я поясню. Давайте трохи подумаємо, що означає біблійна любов і як можна навчитися такої любові. Спочатку зауважте, що Бог велить нам любити. Ви ж не можете наказати людям відчувати певні почуття?

— І що?..

— Наприклад, якби я сказав: “Емілі! Сердьтеся”, ви ж не змогли б просто увімкнути свій гнів. Вірно?

— Хм, найімовірніше, ні.

— Тому вслухайтеся в ці вірші з Біблії: “Люби Господа Бога твого… Люби ближнього свого, як самого себе!” Це повеління. Бог велить любити. Якби любов спочатку була просто почуттям, не можна було б вимагати любові, ви розумієте?

— Думаю, так, – сказав Філ. – Але яке відношення це має до нас?

— Пряме, Філе. Ти розумієш, що Бог вимагає від тебе любити твою дружину. Послухай, що Він написав через апостола Павла: “Чоловіки, любіть [своїх] дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї” (Еф. 5:25). Пам’ятаєш, що Христос помер на хресті заради Церкви?

— Ви маєте на увазі, що я повинен навчитися любити Емілі так, щоб бути готовим померти за неї?

— Саме так!

— Забудьте! Я б ніколи в житті не навчився любити її так.

— Ми не можемо забути, тому що це Боже повеління. Але, напевно, тобі краще почати з чогось простішого. Біблія також велить любити ближнього – вона в цьому сенсі найближча людина – ти їси з нею разом, спиш із нею…

— Я навіть так не можу любити її!

— І я так не зможу полюбити його!

— Мені дуже шкода це чути, але у вас все одно є надія. Біблія також наполягає на любові і в інших випадках, і для вас це має стати відправною точкою. Бог наказує: “Любіть ворогів ваших”. Бачите, у вас немає іншого виходу. Ви повинні навчитися любити один одного. Це повеління Бога.

— Ні!

— Так. До речі, хочу вас обнадіяти щодо Божого повеління любити: Він ніколи не наказує Своїм дітям робити те, щодо чого Він не залишив вказівок або на виконання чого не дає сил.

— Та що ж це таке! Ми прийшли, щоб ви допомогли нам вибратися з цього безнадійного шлюбу, а ви ще сильніше зав’язуєте вузол на наших стосунках. Дякую за таку допомогу!

—Да уж, допомогли.

— Зачекайте, я ще не закінчив. Якщо ви дійсно хочете вибратися з цієї безнадійності, я можу вам допомогти. Але ви ніколи не знайдете вихід, просто розірвавши шлюб. Насправді, ваші проблеми тільки посиляться, якщо ви підете таким шляхом. Ви не можете повстати проти Бога й очікувати, що все обернеться на краще – “важкий шлях грішника”. Йдучи таким шляхом, ви ніколи не знайдете мир, щастя або позбавлення від своїх нещасть. Адже все це: супутні реалії, що вислизають від тих, хто женеться за ними. Вони приходять лише до тих, хто прагне догоджати Богові, а не собі. Якщо ви покаєтеся у своєму гріху, який ви вчинили в серці, вирішивши покласти кінець вашому шлюбу, і якщо дозволите мені допомогти вам навчитися чинити згідно з тим, що говорить Бог, то знову знайдете мир і радість раніше, ніж зможете це зрозуміти. Одне хочу прояснити одразу: ви не можете робити того, що говорить вам Бог тільки для того, щоб позбутися своїх нещасть; вашим першим і найголовнішим мотивом має стати бажання догодити Богові.

— Ну, ми хочемо догодити Богу. Саме тому ми й прийшли до вас, ми розуміємо, що заплановане нами рішення неправильне. Ми сподівалися, що ви допоможете нам його якось виправдати, але, здається, це неможливо.

— Правильно, Емілі, неможливо. Я вдячний тобі за твою чесність і за ці слова.

— Але я не розумію, що можна зробити зараз із нашим шлюбом, коли він остаточно розвалився? Звісно, ми б хотіли все знову зібрати воєдино, але це здається не реальним. Пасторе, чи не здається вам, що ви обіцяєте більше, ніж можете зробити?

— Знаю, те, що я пропоную, здається нереальним, Філе, але якщо ти серйозний у стосунках з Богом і будеш чинити так, як Він каже, то обіцяю, що через шість-вісім тижнів у тебе буде приголомшливий шлюб!

— Звучить настільки добре, що аж не віриться.

— Так, знаю, але я вже досить часто бачив подібне і знаю, що це правда. Хочу тільки вас попередити, якщо все тільки закінчиться розмовами, то далі благих намірів нічого не піде. Богу не потрібні побиті побожні фрази. Він хоче бачити дії, Він вимагає змін. Багато з цих змін вам дадуться важко, і вам не завжди буде подобатися те, що скаже вам Бог. Але ви повинні слухатися Його і робити це просто тому, що Він так сказав. Ви не завжди будете розуміти, чому Він каже так чинити, проте робіть так, щоб догодити Йому. Вам треба буде виконувати конкретні вимоги. Перше, з чого потрібно почати, – це попросити в Бога вибачення, а потім – одне в одного. Що ви на це скажете?

— Ну, гадаю, що іншого виходу немає…

— Я хочу спробувати. По правді кажучи, я ніколи не хотіла, щоб наш шлюб розпався.

— Добре. Хочу вам зараз наочно пояснити, що собою являє основне біблійне поняття – любов. Перш за все, любов – це не почуття, як ми вже побачили. Любов, насамперед, проявляє себе, коли людина віддає. Почуття зосереджене на собі, а любов зосереджена на іншій людині. Вслухайтеся в ці слова: “Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Ів. 3:16); “І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене” (Гал. 2:20). Не забувайте також про вірш із послання до Ефесян, який я цитував раніше: “Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї”. У кожному вірші, де йдеться про любов Христа, яка є прикладом любові між чоловіком і дружиною, вона асоціюється з віддачею, а не почуттям. І саме з цього вам потрібно почати: ви маєте навчитися віддавати. Ви маєте віддавати одне одному все, що маєте з того, чого потребує інший. Не завжди вам буде легко, бо ви звикли бажати, очікувати й вимагати, а не віддавати. Це все доведеться змінити. Вам навіть доведеться навчитися віддавати, коли ваш партнер не чинить по любові або поводиться так, що його чи її дуже важко любити. Пам’ятайте, що Ісус Христос віддав Себе за грішників, за бунтарів, за ворогів. Тому ви можете бути впевнені, що і ви зможете так чинити, тому що Він сказав нам робити добро нашим ворогам. Якщо ворог ваш голодний – дайте, якщо спраглий – дайте. Так говорив Ісус. Він не говорив: “Спочатку відчуй любов до нього, і потім давай”. Ні, Він просто сказав: “Дайте”. Якби нам доводилося чекати доти, доки ми не матимемо добрі наміри й теплі почуття до своїх ворогів, щоб нагодувати чи напоїти їх, то, цілком можливо, вони б давно померли від голоду чи спраги. Ми повинні віддавати; давати ворогові те, чого він потребує, тому що Бог так каже, незважаючи на те хочеться нам цього чи ні.

— Але хіба ми не будемо лицемірами, роблячи щось для людини, коли нам цього не хочеться?

—Ні, Емілі, ти знову керуєшся почуттями у ставленні до життя, а потрібно дивитися з біблійної перспективи. Лицемірство не визначається твоїми почуттями – хочеться чи не хочеться тобі щось робити. Незважаючи на те, що сьогодні можуть сказати деякі люди, ти повинна робити те, що Бог велить робити, щоб догодити Йому, незалежно від того, хочеться тобі цього чи ні.

— Зовсім вас не розумію, поясніть краще.

— Ну добре, дивись. Перше, що я зробив сьогодні вранці, було те, що мені не зовсім хотілося робити, до чого в мене не було ні найменшого бажання, – я встав із ліжка! Чи став я від цього лицеміром?

— Ну, звісно ж ні.

— Так само і ти не станеш лицеміром, ділячись любов’ю з ближнім, навіть коли тобі не хочеться цього. Мене можна було б назвати лицеміром, якби я почав усім навколо розповідати, що мені було приємно вставати з ліжка, хоча насправді це було не так. Робити те, що Бог нам каже всупереч нашим почуттям, не є лицемірством доти, доки ми не обманюємо себе у своїх справжніх мотивах. Причина, через яку я рано встаю вранці, в тому, що я знаю, що в такий спосіб я поводжуся відповідально по відношенню до Бога і до мого роботодавця. Причина, з якої ти повинна віддавати в любові, по суті, має бути тією самою: бо ти хочеш догодити Богові і, отже, стати відповідальною дружиною (або відповідальним чоловіком) у Його очах. Доки ти не прикриваєш свої дії хибними мотивами на кшталт “я роблю це для тебе, коханий, бо ти так багато для мене значиш”, ти не лицеміриш.

— Треба ж, я ніколи про це не думала раніше. Але ви сказали, що починати потрібно з прощення. А якщо я не хочу прощати Філа? Я маю думати так само, як і у випадку з коханням?

— Ну ось, ти вже мислиш у правильному напрямку. Прощення це теж не почуття. Взагалі-то прощення – це обіцянка. Коли ти у вірі сподіваєшся на Христа, як на свого Спасителя, Бог обіцяє більше не згадувати твоїх гріхів. Це не означає, що Він забуває про них; Бог ніколи нічого не забуває. Насправді, це означає, що Він ніколи не згадуватиме про ці гріхи, щоб знову використати їх проти тебе. Тому, коли ви прощаєте один одного, то обіцяєте, що не робитимете наступних трьох речей щодо проступків один одного. Ви даєте такі обіцянки:

1. Я не буду використовувати їх проти тебе в майбутньому.

2. Я не буду говорити про них іншим людям.

3. Я не буду зациклюватися на них сам.

Є тільки один спосіб відчувати добрі почуття один до одного – це чинити правильно один з одним. Точно так само є єдиний спосіб відчувати правильні почуття одне до одного і навіть забути все заподіяне вам кимось зло – це дотримати таку трикомпонентну обіцянку, яку ви даєте, коли вимовляєте слова “я прощаю тебе”. Розумієте, вам не потрібно відчувати почуття прощення для того, щоб його дати, потрібно просто пробачити. Всупереч усім почуттям Христос сказав нам, що ми повинні прощати брата сім разів на день, якщо він звертається до вас зі словами “я каюсь” (Лк. 17:4). Стало зрозуміліше?

— Фух, боюся, що так. Навіть занадто зрозуміло! Я думаю, що ні Емілі, ні я не маємо здатності чинити так.

— Я дуже радий від вас це чути, тому що ніхто не зможе зробити цього ціною своїх власних зусиль. Але також не можна сидіти без дії і чекати, що Бог просто прийде і дасть вам силу так чинити до того, як ви почнете так чинити. У тому ж розділі Євангелія від Луки учні відповіли на слова Ісуса про прощення людини сім разів на день так: “Примнож у нас віру”. На вигляд звучало дуже смиренно, але насправді це була побожна спроба відкрутитися. Ісус відповів їм на це з гіркотою: “Якби ви мали віру з зерно гірчичне і сказали смоковниці цій: “Вирвись і пересадись у море”, то вона послухалася б вас”. Чи розумієте ви, що Він мав на увазі? Він говорив: “Вам не потрібно більше нічого. Навіть тієї віри, яка є у вас, достатньо, щоб творити чудеса, якщо ви тільки почнете діяти в послуху”. Це ж стосується і тебе, і Емілі. Ви обидва врятовані. Ви повірили в смерть і воскресіння Христа і прийшли до пізнання прощення гріхів і впевненості у вічному житті. У вас живе Сам Святий Божий Дух. Абсолютно вірно те, що самі по собі ви не можете послухатися. Але вам і не потрібно цього робити власними силами. Вам більше нічого не потрібно. Усі ресурси Бога доступні вам, коли ви робите перший крок послуху, щоб зробити те, що велить Бог у Біблії. Якщо ви будете підкорятися Богові щиро, з молитвою і вірою, то Ісус, який обіцяв, що ви “усе можу в Тому, Хто мене зміцнює” вас (Флп. 4:13), дасть вам сил. Найчастіше ця сила з’являється, коли ви вже починаєте діяти в покорі з вірою, а не сидите і чекаєте в недовірі, що Бог проявить у вас свою силу. Кожне повеління Бога дає надію Його дітям, як я вже казав, Бог ніколи не попросить Своїх дітей робити нічого, для чого б Він не надав спосіб, як це зробити, і силу, за допомогою якої це можна зробити.

— Я бачу, що Бог передбачив набагато більше, ніж я міг собі уявити. Здається, у мене починає з’являтися надія. Якщо Біблія говорить про все це, тоді, можливо, в ній є ще й таке рішення для наших проблем, про яке я міг тільки мріяти.

— Абсолютно вірно, Філе! Тільки давай одразу уточнимо: у Біблії є не тільки розв’язання твоєї проблеми, у ній є всі розв’язання для всіх проблем. У Своєму Слові Бог каже, що Він дав нам “усе необхідне для життя і благочестя” (2 Петр. 1:3).

— Так, мені теж цікаво. З чого нам почати? У якому напрямку рухатися?

— Дуже добре. За кілька миттєвостей я поясню вам ваше домашнє завдання на тиждень, яке ви маєте виконати після того, як звернетесь до Бога і один до одного за повноцінним прощенням (я також хочу поговорити з вами про те, як це правильно зробити до того, як ми закінчимо цю зустріч). Але перш ніж іти далі, є ще одне питання, яке я хотів би з вами обговорити. Філе, давай ще раз повернемося до вірша з Еф. 5:25. Пам’ятаєш, Бог наказує: “Чоловіки, любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву”? З цієї частини глави одне зрозуміло точно (повторюється знову і знову): що любити – це наказ для чоловіка, а не для дружини. Якщо у твоєму домі немає любові, то насамперед це твоя провина і твоя відповідальність стежити за тим, щоб кохання зародилося, підтримувалося і зростало.

— Тепер і в мене з’являється надія теж!

— Радий за тебе, Емілі, бо в тебе теж є відповідальність, про яку йдеться в тій самій частині глави. Ми поговоримо про це пізніше. Продовжимо. Павло підкреслює, що чоловік – глава свого дому так само, як Христос – глава Церкви. Це означає, що Він насамперед несе відповідальність за те, щоб у домі була любов. Верховенство має і повноваження, але ми почнемо з обов’язків. Підіб’ємо підсумок того, що говорить Бог: бути на чолі означає бути люблячим лідером дому. Це лідерство має наслідувати приклад, який дав Ісус Христос, керуючи Своєю Церквою з любов’ю. Якщо коротко, то кожен одружений християнин має і привілей, і обов’язок демонструвати стосунки між Христом і Його Церквою. Філе, ти дуже добре знаєш, що не Церква перша звернулася до Христа в любові. Насправді, в 1 Ів. 4:19 написано, що ми (церква) любимо Його, “бо Він перший полюбив нас”. Ба більше, ця любов була виявлена Христом винятково з доброти: у нас не було нічого такого, чим ми могли б привернути Бога. За своєю власною волею і бажанням Бог вирішив вилити на нас Свою любов. Тому, Філе, коли тобі важко проявляти любов, пам’ятай, що Богу це теж не було легко.

— Я завжди хотів бути головою у власному домі, але ніколи не знав, з чого почати.

— І я завжди хотіла, щоб він брав на себе відповідальність і керівництво.

— Що ж, у тих завданнях, що я вам дам, треба буде багато зробити. Це буде добрий початок тижня. Тепер, Емілі. Хоча щодо суті твоєї ролі в домі Бог не вимагає від тебе любові, Він все-таки наполягає на покорі: «Як Церква кориться Христові, так і дружини – чоловікам у всьому» (Еф. 5:24). Дозволь мені пояснити тобі, що це означає. Я думаю, ти будеш здивована, коли побачиш, що пов’язано з цим наказом… взагалі-то, у цьому полягає шлях до повноцінного життя. Для початку…

Ви прочитали достатньо, щоб зрозуміти, що є надія. Філ та Емілі — лише двоє з тисяч людей, які цього року знайдуть допомогу для свого шлюбу в істинному християнському душепіклуванні. А як щодо вашого шлюбу? У ньому теж все навперекосяк? Надія є. Але цю надію можна знайти лише у Христі.

Авторське право належить Джей Е. Адамсу 1975р.

Оригінал © Jay E. Adams Ministries, переклад © Вузліб, звірка з оригіналом © Help for Heart.