Самокопання бреше тисячократно

Нездорове самокопання щодня ставить під загрозу нашу радість у Христі. Багато хто з нас схильний надмірно, неправильно досліджувати себе, що призводить до зневіри.

“Я – невдаха в усьому. Мені не подобається те, яким мене створив Бог. Господь не допомагає мені. Моє служіння нікчемне. Мої дари марні. Моє зростання безнадійне”.

Духовна депресія, що ґрунтується на самокопанні, тисячу разів бреше. Слова Євангелія ж звучать набагато краще.

Коли дослідження себе приносить шкоду

Бог закликає нас досліджувати себе (2 Кор. 13:5; Плач 3:40), однак здорове дослідження себе – складне й небезпечне завдання. Плоть хапається за самокопання як за можливість повернути хід наших думок проти нас. Самоаналіз оманливий, оскільки при цьому часто все виглядає так, нібито ми все правильно робимо: ми не виявляємо байдужості до свого гріха, адже ми хочемо його виявити! Однак якщо самоаналіз робить нас поглиненими собою, а не Христом, то ми підриваємо свою віру.

Чарльз Сперджен якось сказав: “Усе, що забирає у нас віру – зло, особливо ж таке дослідження себе, яке веде нас у напрямку, зворотному від підніжжя хреста”.

Мені знайоме це зло – самоаналіз, що применшує віру, який веде від підніжжя хреста.

Якось я був присутній на молитовній зустрічі з групою пасторів і провів увесь вечір у роздумах про себе та оцінці свого внеску. Очевидно, такого самопоглинання для одного дня було недостатньо, оскільки я пішов із зустрічі і провів залишок вечора в роздумах про себе. Я думав про те, чи не говорив я надто багато чи надто мало, про те, що інші подумали про мене; я досліджував свої мотиви і особливо сподівався, що в молитві не сказав нічого дурного або єретичного.

Якщо темно – розсуньте штори

Шотландський церковний лідер ХIХ століття Томас Челмерс знав, що самоаналіз може бути виснажливою і марною справою. Він порівнював самокопання з наповненою предметами темною кімнатою. Ми не можемо побачити, що в кімнаті, тому що в ній непроглядна темрява. Саме ця темрява і є причиною, через яку розглядання себе часто буває настільки марним.

Як же нам освітити цю кімнату? Однозначно не тим, що будемо намагатися напружити свій зір, і не тим, що будемо більше виділяти часу й зусиль на дослідження темряви. Ми ніколи не зможемо побачити себе чітко, якщо будемо просто ретельніше зосереджуватися на собі.

Натомість Челмерс каже, що нам потрібно дістатися до вікна і розсунути штори. Нехай світло Христове увірветься в темряву вашої душі. В уявленні Челмерса сонячне світло – це правдиве Слово Боже. Він говорив: “Якщо ми не можемо витягти нічого доброго із самоаналізу через усю цю внутрішню сплутаність і туманність, тоді давайте звернемося до істин поза ними – вони виллють потоки світла на будь-яке сум’яття й хитросплетіння душі та, врешті-решт, із легкістю виконають ту працю, що раніше була неможливою”.

Якщо ви загубилися в лабіринті інтроспективних побоювань і усвідомлюєте, що всередині вас сум’яття і хаос, якщо ви обтяжені зрадницьким дослідженням себе, то найкраще, що ви можете зробити – це просочитися сонячним світлом Божої правди.

Прийдіть до слова, почуйте голос Господа і відчуйте, як потік Божественного світла виливається у ваш розум, приносячи ясність і розраду. Промені Євангелія благодаті створюють атмосферу, необхідну для здорового самоаналізу.

Наповніться євангельським світлом

Отже, коли ми звертаємося до Божого Слова, що за світло проливає Євангеліє на темряву самокопання?

Євангеліє привносить у дослідження себе правильне співвідношення. У міру того, як ми вчимося цінувати Христа, ми будемо набагато більше часу проводити, вдивляючись у Нього, а не в себе. Ми дізнаємося, що змінюємося не шляхом розглядання себе, а шляхом розглядання Христа (2 Кор. 3:18). Відомий Роберт Мюррей Макчейн якось сказав: “За кожен погляд на себе поглянь десять разів на Христа”.

Євангеліє привносить у дослідження себе прощення. Бог любить тебе попри те, що знає про тебе найгірше. “Він не чинить нам відповідно з нашими гріхами” (Пс. 103:10). Бог також обіцяє, що якщо ми сповідуємо наші гріхи, то Він простить і очистить нас (1 Ів. 1:9). Тільки коли ми перебуваємо в безпечній любові Божої до нас, то можемо досліджувати себе смиренно, упевнено і плідно.

Євангеліє привносить у дослідження себе правильне сприйняття. Найважливіше, що нам потрібно знати про себе, можна знайти не в розгляданні себе, а в розгляданні Христа. Наша особистість набуває чітких обрисів через призму Його смерті та воскресіння. Ми починаємо бачити, наскільки ми цінні і скільки чого удостоєні в очах Бога, серйозність нашого гріха, славу нашої нової особистості, а також майбутнє, яке ми знаходимо у Христі.

Євангеліє привносить у дослідження себе силу. “Бог любить тебе попри те, що знає про тебе найгірше”.

Благодать перетворює самоаналіз із тирана і тягаря на засіб дії віри, любові та надії. Дослідження себе не має бути схожим на відра води, вилиті на вогонь віри. Навпаки, воно може стати паливом. Ми можемо бачити, над чим Бог працює в нас, і можемо йти впевнено далі, знаючи, що той, хто розпочав у нас добру справу, буде робити її до кінця (Флп. 1:6).

Чи просвіщає вас Євангеліє, коли ви досліджуєте себе? Завжди дивіться вгору перш, ніж подивитися всередину себе. Ніколи не відходьте від підніжжя хреста. Впустіть сонячне світло і дивіться, як розсіюється темрява.

Оригінал © Desiring God Foundation, переклад © Help for Heart.