Рецепт успішному пастору

Я переконаний, що безліч проблем у пасторській культурі є наслідком того, що основним складовим успішного служіння дається небіблійне визначення. Служіння пастора не може формуватися за рахунок досвіду, знань і навичок, служіння завжди визначається істинним станом серця служителя. Цілком очевидно, що для людини, чиє серце перебуває в неналежному стані, знання і досвід можуть становити небезпеку.

Пастори часто борються за живе, святково-радісне, вдумливе спілкування з Христом, яке поклоняється, так сильно, наче Ісус покинув будівлю. Є всілякі види служінь, навчань і семінарів, але виглядає все це ніби у відриві від живого спілкування з живим і всюдисущим Христом. Схоже, що вся ця активність, знання і практичні навички підігріваються чимось іншим.

Служіння стає шокуюче безособовим. Усе крутиться навколо теології, екзегетики, церковного посвячення і зростання; усе спрямоване на підготовку до наступної проповіді, порядок денний чергової зустрічі, призначення лідерів, бюджет, стратегічний план і партнерське служіння.

Ніщо з перерахованого вище, звісно ж, не є неправильним саме по собі. Багато що з названого абсолютно необхідне, але все це не повинно бути самоціллю, не повинно бути двигуном процесу. Усе це має бути відображенням чогось набагато глибшого в серці пастора.

Пастори повинні захоплюватися, любити Відкупителя, тремтіти перед Ним, і тоді все, про що вони думають, бажають, обирають, вирішують, кажуть і роблять, буде рухомим любов’ю до Христа й надійно спочиватиме в Його любові. Пастор має бути завжди відкритий для роботи Відкупителя, що викриває і смиряє, який дає впевненість, спокій і благодать. Серце пастора має пом’якшуватися день за днем у спілкуванні з Христом – так він стане люблячим, терплячим, таким, що прощає, підбадьорює, і таким, що віддає, лідером-слугою. Плани зі створення “механізму” служіння не повинні витісняти роздуми про Христа.

Захист від усіх інших видів любові або антивірус для нечистих мотивів

Тільки любов до Христа може вберегти серце пастора від усіх інших видів любові, здатних викрасти служіння. Тільки поклоніння Христу має силу захистити його від усіх спокусливих ідолів у служінні, які будуть щось нашіптувати на вухо. Тільки слава воскреслого Христа може зберегти від бажання слави самому собі, а це є випробуванням для всіх і руйнує служіння багатьох.

Тільки Христос може перетворити зарозумілого випускника семінарії на терплячу, смиренну і благодатну людину. Тільки глибока вдячність Спасителю за Його страждання може зробити чоловіка здатним до добровільних страждань у служінні. Тільки журячись про свої власні гріхи, ви можете проявляти благодать до бунтівників, яким ви покликані служити. Тільки якщо ваша ідентичність міцно вкорінена у Христі, ви можете знайти свободу і не шукати свою ідентичність у вашому служінні.

Нам потрібно бути дуже обережними в тому, як ми визначаємо готовність до служіння і духовну зрілість. Небезпечно думати, що освічений випускник семінарії готовий до служіння. Ми плутаємо знання і навички з особистою духовною зрілістю. Зрілість – це вертикальне явище, яке має різноманітний зовнішній прояв. Зрілість – це про стосунки з Богом, які ведуть до мудрого і скромного життя. Зрілість у любові до Христа відбивається в любові до ближніх.

Вдячність за Божу благодать виражається в благодаті до ближніх. Вдячність за терпіння і прощення Христа робить вас здатними терпіти і прощати ближніх. Якщо євангеліє спасає вас щодня, то ви можете бути терплячими до людей, які так само потребують спасіння євангелієм. Ось такий ґрунт, на якому росте справжнє успішне служіння.

Оригінал © Paul Tripp Ministries, переклад © Help for Heart.