Розвиток культури душеопікунства та учнівства (витяги з інтерв’ю)

Служіння Слова…

9Marks: Чи вважаєте ви, що пастор може душеопікати з кафедри?

Тім Лейн: Звичайно. Проповідь – це вид душеопікунства, бо є однією зі складових служіння Слова. Однак при цьому мають бути присутні послідовна екзегеза та правильне застосування. Але якщо проповідь вказує людям на Христа таким чином, що вони вчаться поклонятися Йому і живому Богу (Отцю, Сину і Духу), то це – душеопікунство.

9M: Я чув, що в контексті помісної церкви вам більше подобається використовувати слово “учнівство”, ніж “душеопікунство”. Чи правда це?

Т. Л.: Дозвольте зробити невелике уточнення. Слово “учнівство” несе сенс щоденного зростання в благодаті внаслідок дії засобів благодаті в житті церкви: спілкування, Слова, молитви і таїнств. Під словом “душеопікунство” часто розуміють формальну зустріч із дипломованою людиною, яка навчена роботі зі складними проблемами. Однак проблема зі словом “душеопікунство” в тому, що воно натякає на існування іншого рішення або теорії, або послання, яке змінює людину. На щастя, віруючі розуміють, що учнівство виникає під впливом євангелія. Але якщо говорити про душеопікунство, люди можуть подумати, що євангелія недостатньо. А це вже точно не так.

Я вільно використовую обидва слова, але і служіння учнівства в церкві, і служіння душеопіки в церкві (яке зосереджується на більш серйозних проблемах) відніс би до служіння Слова. Вони обидва залежать від одного й того самого послання про зміни (євангелія) і від того самого тексту (Писання).

9M: Тоді опишіть ідеальну церкву в плані душеопікунства та учнівства. До якого образу ми повинні прагнути?

Т. Л.: Я б намалював образ церкви, яка має якомога ширше розуміння того, що таке служіння Слова. Ті, хто акцентують увагу на служінні Слова, зазвичай говорять про проповідь. Мені хочеться сказати: “Так, це дуже важливий аспект служіння Слова, але як же все інше?” Мала група, формальна зустріч наодинці або спілкування в холі, коли хтось запитує поради, – усе це можливість нести служіння Слова.

Тоді як спілкування в холі узгоджується зі служінням з кафедри? Припустимо, пастор проповідує про те, що Писання вчить про гнів. Потім людина, яка чула проповідь, йде до друга і каже: “Я борюся з гнівом”. І в цей момент друг або підтримає церковне служіння Слова, або ні.

Ідеальна церква – це церква, у якій пастори, що займаються більш формальною частиною суспільного служіння Слова, зосереджуються на Христі у своїй проповіді. У такому разі служіння Слова на цьому не зупиняється, воно продовжує діяти в церкві. Служіння учнівства, дитяче служіння, підліткове служіння, служіння місіонерів, служіння поклоніння, друзі та сім’ї – усі вони діють як однодумці завдяки тому, що орієнтуються на Слово і зосереджені на Христі. Старійшини та диякони застосовують Слово у своїй роботі. Батьки вчаться використовувати євангеліє в тому, як вони виховують своїх дітей. Чоловіки і дружини у своїх взаєминах розмірковують про те, що євангеліє займає головне місце. Цей список можна продовжувати далі.

Що стосується душеопікунства, я вважаю важливим наявність добре навченої та більш досвідченої пасторської команди душеопікунів для втручання в серйозні кризи, але вона не повинна сама займатися всім душеопікунством. Ця команда повинна навчати і готувати лідерів малих груп, можливо, для того, щоб вони стали більш досвідченими душеопікунами, які не є рукопокладеними служителями. Вона має створювати культуру учнівства та душеопікунства в житті церкви.

В ідеальній церкві ви плаваєте в морі насичених Словом стосунків. Люди постійно запитують: “Що потрібно, щоб у тому, що ми робимо, ми були спонукувані посланням про спокутну працю Отця, Сина і Духа, яку здійснив для нас Ісус через Його життя, смерть і воскресіння?”

9M: Де в Писанні ви бачите опис такого широкого розуміння служіння Слова?

Т. Л.: Є багато уривків, але в мене в пам’яті виділяються три. Перший: 1Петра 5. Старійшини повинні пасти, живити, піклуватися, наставляти, виправляти, скеровувати і вирощувати овець Словом. Першочергове завдання старійшин – ставити запитання: “Як найкраще ми можемо допомогти нашим людям відповідати образу Ісуса?”

Друге місце: Ефесян 4, особливо в тій частині, де Павло закликає начальників звершувати святих. Лідери повинні думати про те, як вони можуть так оснастити тіло Христове, щоб усі брали участь в освяченні одне одного.

У третьому уривку показано, який вигляд мають 1 Петра 5 і Ефесян 4, коли лідери їх застосовують. Це Колосян 3:12-17, у якому Павло закликає все тіло Христове, а не тільки старійшин-учителів, до того, щоб Слово Христа вселялося в них рясно, щоб вони могли навчити й напоумити одне одного з усякою мудрістю.

Якщо у стосунках у церкві є культура насичення Євангелієм, там зростає і здатність навчати та наставляти одне одного з усякою мудрістю.

9M: Якою ви собі уявляєте реакцію невіруючої людини, яка увійшла в таку церкву?

Т. Л.: Життя зосередженої на Слові церкви – вражаюча апологетика для світу, що спостерігає. У Ефесян 5 Павло каже, що ми повинні жити як діти світла і (він використовує цікаву фразу) “викривати справи темряви”. Слово, перекладене як “викривати”, не стільки говорить про ідею тикання пальцем в інших, скільки про ідею переконання своїм протилежним прикладом. Якщо ми живемо як діти світла, ми ведемо переконливий спосіб життя, який привертає увагу невіруючих. Багате служіння душеопікунства в житті церкви має чудові можливості для євангелізації, оскільки ми живемо в цій культурі й переконуємо інших в істинності євангелія.

Душеопікунство, зосереджене на євангелії

9M: Чи йдеться про ці питання у вашій книзі “Як змінюються люди”?

Т. Л.: Так, у книжці “Як змінюються люди” намагалися викласти вельми базове й засадниче розуміння того, хто такий Бог, ким є ми, у якому світі ми живемо і як відбуваються зміни завдяки спокутній праці Христа. У ній прагнули показати загальну картину і викласти дуже практичний погляд на життя християнина. Можна навіть сказати, що в книжці викладається здорова біблійна і зосереджена на Євангелії християнська психологія.

Сприяння учнівству та душеопікунству

9M: Про які найважливіші моменти повинні думати пастори або старійшини у своєму прагненні розвивати учнівство в їхній церкві?

Т. Л.: Найчастіше в середовищі деяких євангелістів або реформаторів ми насамперед турбуємося про захист чистоти доктрини. Це, звичайно ж, важливо. Але ми також повинні думати про те, як ми допомагатимемо нашим людям жити життям християнина у звичайних проблемах, з якими всі ми стикаємося. Якщо ми не переходимо до застосування нашої доктрини на практиці, ми втрачаємо щось істотно важливе. Як ми по-біблійному визначимо проблеми і труднощі людей? Як старійшинам і пасторам уміло застосовувати Євангеліє так, щоб воно було актуальним у житті людей, у їхньому шлюбі, у їхніх родинах? Такі питання мають бути в полі зору.

Ось чому в цьому контексті мені подобається книга Ефесян. Глави 1-3 Послання до Ефесян – це чудова річ. Подивіться на все чудове, що зробив Бог для вас і для Своєї слави. А потім у 4-му розділі Він бере цей величезний лайнер, що летить на висоті 30,000 футів, і здійснює його посадку. Бог каже: “А ось як це відбувається у вашому повсякденному житті”. У розділах 4-6 йдеться про те, як взаємодіяти разом як церква, як виховувати своїх дітей, яким має бути шлюб, і як ви маєте дивитися на свою роль у світі, в якому Бог вас помістив.

Направлення на душеопікунство та групи відновлення

9M: Багато пасторів вважають за краще перенаправляти своїх опікуваних до професійного душеопікуна, який не відвідує їхню церкву. Що ви думаєте про такий напрям на душеопікунство, і як це працює в культурі учнівства?

Т. Л.: Я б сказав, що в цьому питанні не потрібно бути законником, і, ймовірно, є багато випадків, коли може виникнути бажання перенаправити. Але я б хотів знати два дуже важливих моменти: по-перше, мені б хотілося знати, звідки цей конкретний душеопікун, а також яке його/її розуміння того, як відбуваються зміни. Чи відповідає воно тому, чого вчать у церкві? По-друге, я б хотів знати, чи згодний душеопікун ззовні співпрацювати з лідерами церкви, оскільки основну відповідальність за нагляд за життям опікуваного несуть лідери церкви, а не душеопікун ззовні.

9M: Один із популярних способів займатися учнівством і душеопікунством у церквах – це започаткувати терапевтичні групи (відновлення після залежності, відновлення від грошового боргу, скорботи, сексуальної чистоти тощо). Яку роль мають відігравати такі групи в церковному середовищі?

Т. Л.: Я б сказав, що таким групам справді є місце, щоб люди могли знайти специфічну допомогу в боротьбі з певним гріхом, і в таких групах можна знайти велике підбадьорення. Небезпека виникає тоді, коли люди залишаються в них на невизначений термін і починають визначати себе на основі відчуття особливої боротьби з таким гріхом. Тобто, “я залежний” або “я розлучена людина”, або “я той, хто бореться з порнографією”, а не “я – у Христі”. Насамперед, я ототожнюю себе з тим, що я – християнин, нове творіння у Христі, який бореться з таким-ось конкретним гріхом”.

Я б сказав, що вони мають місце бути, але важливо спрямувати людей із цих груп назад у русло життя церкви, оскільки, зрештою, кожна боротьба з гріхом розвивається за схожою схемою. Це розлад поклоніння. Направте цих людей назад у русло життя церкви, щоб вони були корисними всім.

Оригінал © 9MarksJournal, переклад © Help for Heart.