П’ять способів не дозволити зневірі взяти гору над вами та вашими опікуваними

Смуток і розчарування – звичайні пережиті всіма (і навіть християнами) емоції, проте важливо знати, як не дати цим виснажливим емоціям узяти над нами гору.

По-перше, давайте розглянемо чотири причини того, чому ми впадаємо в зневіру або розчаровуємося.

Йов був засмучений своєю дружиною і друзями. Вони не розуміли. Вони намагалися бути корисними в його стражданнях і питаннях до Бога, однак це закінчилося тим, що вони звалили на Йова ще більше сорому і провини за його нещастя. Ми теж можемо почуватися так, ніби друзі та родина покинули нас у біді. Вони не розуміють, через що ми проходимо або не пропонують своєї допомоги, тоді як нам би цього хотілося. Наше розчарування може перерости в зневіру.

Ілля впав у зневіру через життєві обставини. Незважаючи на наші наполегливі й гарячі молитви, не все виходить так, як нам би хотілося. Ілля сподівався, що після всіх побачених народом Ізраїлю на горі Карміл чудес Ахав та Єзавель покаються і поставлять Бога на перше місце, однак цього не сталося. Як і завжди, цар Ахав і Єзавель були впертими і жорстокосердими, а Ілля відчував зневіру і виснаження і сказав собі, що все його служіння було марним (1 Цар. 19).

Єремія відчув гнів і розчарування в Бозі, коли вважав, що Бог був проти нього, і через це він на певний час втратив надію на Бога (Плач 3). Учні також відчували зневіру після розп’яття Ісуса, доки Він не воскрес із мертвих. Вони сказали: “А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля” (Лк. 24:21). Вони не могли побачити велику картину і відчували розчарування через те, що Ісус не боровся за Своє царство.

Петро відчував розчарування в собі, коли усвідомив, що він не був настільки хоробрим, наскільки він себе вважав. Ісус попереджав, що він зречеться Його, проте гордість Петра не давала йому ясно бачити себе (Мт. 26:31,74,75). Ми теж можемо відчувати зневіру або навіть депресію, коли нам не вдається відповідати власним чи чиїмось очікуванням.

У зневіру впадають навіть найсильніші та найкращі з людей. Нижче наведено п’ять кроків, які можна використовувати, коли ви починаєте відчувати, що вас засмоктує чорна хмара зневіри.

1. Будьте чесними

Нічого доброго не вийде, якщо ви будете прикидатися, що не відчуваєте того, що відчуваєте. Ви не можете вжити заходів проти негативного почуття, поки спочатку не визнаєте, що воно у вас є. Сильний християнин не той, хто ніколи не відчуває негативних почуттів. Це той, хто зрозумів, що треба робити, коли вони в нього/неї з’являються і як із ними впоратися по-біблійному.

2. Подбайте про своє тіло

Якщо ваше тіло не працює, ваші думки, емоції та воля також слабшають. Мені подобається, що перед тим, як про щось говорити, Бог спершу подбав про тіло Іллі й послав воронів нагодувати його. Іноді життєві обставини повністю спустошують нас, і нам потрібно натиснути на паузу, перестати діяти і просто відпочити та наповнитися новими силами.

3. Зверніть увагу на світ ваших думок

Зрілість у вірі означає, що ми вчимося мислити правдиво (Флп. 4:8) і полонити кожну думку на послух Христу (2 Кор. 10:5).

Усі ми намагаємося осмислити те, що відбувається з нами в житті. Ми намагаємося зрозуміти, чому щось сталося і що це все означає. Дуже важливо звертати увагу на те, які історії ми розповідаємо собі про себе самих, про інших, про Бога або про конкретну ситуацію, а також на те, чи є ці історії насправді правдивими. Наприклад, якщо подивитися на те, що собі говорив Ілля, коли впав у зневіру, то більша частина цього була неправдою, однак оскільки він про це думав, це збільшило його страждання (див. 1 Цар. 19).

Єремія також говорив собі про Бога те, що не було правдою, і оскільки у своєму розумі він вірив у власну версію реальності замість Божої, він втратив надію (див. Плач 3). Зауважте, у 21-му вірші в його думках і серці починаються зміни. Він каже: “Але я нагадую своєму серцю минуле, і від того оживає в мені надія”. Коли змінилися його думки, пішли і його негативні емоції, хоча обставини залишилися ті самі.

4. Навчіться дивитися на життя крізь подвійну лінзу

Коли апостол Павло наставляє нас преображатися оновленням нашого розуму (Рим. 12:2), він говорить нам, що потрібно тренувати свій розум мислити інакше, ніж у минулому. Частково це тренування полягає в тому, щоб навчитися одночасно бачити як тимчасове (життя важке), так і вічне (у Бога є в цьому мета).

Павло чесно оповідає про своє тимчасове страждання, коли каже, що його гноблять з усіх боків, він перебуває у відчайдушних обставинах, його переслідують і принижують. Проте, це не зробило його гнобленим, відчайдушним, покинутим або знищеним. Чому ж ні? Тому що він навчився твердо фокусувати свої духовні очі на вічній перспективі. Він каже: “Тому ми не сумуємо… коли дивимося не на видиме, а на невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме вічне” (2 Кор. 4:8-18).

Павло ніколи не применшував біль тимчасового, проте зневіра не перемагала, бо він знав, що Божі цілі були в дії (ще один приклад див. Флп. 1:12-14).

5. Пригорніться до Бога

Це правда, що життя важке, люди нас справді розчаровують і роблять нам боляче, і ми не завжди розуміємо Бога або Його шляхи. Пророк Наум говорить про день скорботи і нагадує нам, що “Господь добрий, – притулок у день скорботи, – Він знає тих, котрі на Нього покладаються” (Наум 1:7). Якщо у нас немає близьких довірчих стосунків із Богом, то проблеми в житті можуть стати нестерпними. Псалмоспівець вигукував: “{Я впав би у відчай} [у російських/українських перекладах відсутні. – Прим. перекл.] але я вірю, що побачу благодать Господа на землі живих” (Пс. 26).

І останнє. Найкраще вигнати негативне почуття можна за допомогою іншого почуття. Біблія вчить нас: “За все дякуйте, бо це Божа воля в Ісусі Христі щодо вас” (1 Сол. 5:18). Подяка – потужний протидіючий засіб проти зневіри. Ми можемо бути нездатними дякувати Богові за важку ситуацію, в якій ми перебуваємо, але ми можемо навчитися шукати того, за що ми вдячні в ній.

Оригінал © Association of Biblical Counselors, переклад © Help for Heart