П’ять переваг внутрішньоцерковної душеопіки

Одного разу друг сказав мені: “Бог чудово мене знає. Адже Він знав, що я б не вижив у цьому світі без піклування і любові, які дає християнська громада”.

Бог ніколи не хотів, щоб християни жили самі. Тому Він створив церкву на землі й дав у такий спосіб християнам місце, де вони могли б збиратися для спільного поклоніння, підзвітності, повчання та богоугодного докору. Насмілюся навіть сказати, що наша віра не може проявитися в повноті у відриві від сповненого любов’ю спілкування з іншими віруючими в помісній церкві.

Але через те, що християни часто бояться відкрити свої проблеми знайомим людям, зазвичай вони шукають душеопікунів в інших церквах. Звичайно ж, багато душеопікунів добре знають свою справу, і я вірю, що наставляння поза церквою відіграє свою важливу роль. Але все-таки хочеться довести, що в спеціалізованому душеопікунстві в контексті помісної церкви є настільки явні переваги, що я б навіть запропонував зробити його нормою церковного життя.

Пропоную вам п’ять аргументів на користь душеопікунства в рамках помісної церкви.

Довіртеся тим, хто піклується про вас

По-перше, душеопікунство в рамках церкви має на увазі підпорядкування лідерам, які вже дбають про вашу душу.
Якби ви могли обирати між людиною, яка нічого про вас не знає і не має жодних зобов’язань перед вами поза межами зустрічей з душеопікунства, та людиною, яка дасть відповідь перед Богом за те, як вона дбала про вашу душу, кого б ви обрали?

Слухайте наставників своїх, тому що вони відповідальні за ваш духовний ріст. Коріться їм, щоб вони могли виконувати свою справу з радістю й без гірких зітхань, бо це корисне для вас.

Євр. 13:17

Душеопікуни душеопікують, пастори пасуть. Душеопікуни допомагають вам і спрямовують на вірний шлях. А пасторам дано доручення допомагати вам і нести відповідальність за вас протягом усього життя. Як правило, двері душеопікуна будуть відчинені для вас, якщо ваша проблема знову спливе. Але пастор завжди у вашому житті, тож якщо проблема виникне знову, він уже буде йти поруч із вами і говорити про неї. Душеопікун допомагатиме, піклуватиметься і проявлятиме любов. А пастор допомагатиме, піклуватиметься, проявлятиме любов і, на додачу до всього, здійснюватиме владу над вами через служіння Слова.

І пастор, і душеопікун роблять важливу роботу в Царстві. Але сама природа стосунків із пастором передбачає постійне посвячення членам його помісної церкви. Таким чином, у контексті церкви завдання пастора виходить далеко за рамки завдань душеопікуна.

Якщо ви боретеся з проблемою, само собою вам захочеться поговорити з кимось, у кого є досвід у душеопікунстві. Останні 20 років ринок християн-душеопікунів неухильно зростав. І сьогодні можна знайти набагато більше компетентних біблійних душеопікунів, ніж двадцять років тому. Але що, якби ви могли звернутися до людини, яка була б одночасно і кваліфікованим душеопікуном, і вашим пастором? Що, якби можна було об’єднати ці дві професії в одну? Уявіть собі людину, яка пройшла навчання в галузі душеопікунства, яка нічого не брала б за зустрічі з вами (що дасть змогу уникнути напруження зі страховкою), яка присвятила себе тому, щоб пастирювати вас і вашу сім’ю ось уже двадцять чи тридцять років, і яка завжди в зоні доступу – у вашій власній церкві. Хіба ви не хотіли б хоча б спробувати?

Збудування один одного у вірі

По-друге, душеопікунство в рамках церкви зміцнює наше посвячення збудовувати одне одного у вірі.
Одне з пріоритетних завдань, які дає нам Писання, – це необхідність того, щоб християни збудовували одне одного у вірі.

Він Сам дарував одним бути апостолами, другим — пророками, третім — проповідниками Доброї Звістки, а четвертим — пастирями й учителями. І зробив Він так, щоб підготувати людей Божих до служіння й підсилення Тіла Христова, і щоб ми всі прийшли до єднання у вірі та в пізнанні Сина Божого, до зрілості, і досягли висот досконалості Христової.

Еф. 4:11–13

Бог дав церкві пасторів і вчителів, і частиною роботи пастора є душеопікунство, а також навчання інших членів церкви, щоб вони могли душеопікати одне одного (див. також 1 Сол. 5:14). Робота біблійного душеопікуна є частиною загального проєкту побудови церкви на шляху до зрілості та досягнення повноти у Христі.

У душеопікунстві завжди існує спокуса “усувати неполадки” в життях людей. Але кінцева мета біблійного душеопікунства – це духовне зростання. Пастори-душеопікуни використовують свої дари, тому що вони хочуть, щоб люди досягали зрілості у Христі.

Розширюючи наш завіт

По-третє, душеопікунство в церкві є природним продовженням нашого завіту один з одним, як членами однієї церкви.

Завіти – важливі інструменти в житті церкви. Вони являють собою посвячення членів однієї церкви один одному. Звертаючись до душеопікуна у своїй церкві, людина довіряє себе тому, хто вже пов’язаний з нею посвятою будувати стосунки, у центрі яких Христос. Біблійне душеопікунство має бути природним продовженням завіту, в який ми вступили як члени однієї церкви.

Не всі церкви мають формальний завіт. Але незалежно від того, є він чи ні, усі церкви відчувають, як їм потрібно жити разом, а в цьому – суть завіту. Моя церква сформулювала у своєму завіті кілька основних ідей, які визначають, чого ми хочемо досягти в кімнаті душеопікунства та за її межами:

“Ми будемо трудитися і молитися за єдність Духа в союзі миру”.

“Ставши членами церкви Христа, ми житимемо в братерській любові, ніжно дбатимемо й пильнуватимемо один над одним, а також, залежно від обставин, сумлінно наставлятимемо й докорятимемо один одному”.

“Ми радітимемо щасливим хвилинам одне одного і будемо прагнути носити тягарі та труднощі одне одного з ніжністю і співчуттям”.

“З Божою поміччю ми будемо намагатися жити у світі обачно, відкидаючи нечестя і світські потяги, пам’ятаючи, що ми добровільно поховали себе в хрещенні та воскресли з символічної могили, і тому зобов’язані тепер вести нове, святе життя”.

З одного боку, кожен член нашої церкви присвятив себе виконанню цих обіцянок щодо кожного іншого члена церкви. З іншого боку, наша церква зі щедрістю відокремила одну людину – мене – для постійного служіння на повний час, щоб допомагати їй у виконанні цих обіцянок у сферах особливої потреби. Звичайно ж, і я, і інші старійшини повинні багато працювати і нагадувати громаді, що все це залишається їхнім обов’язком. Як я вже казав, я як пастор душеопікунства також покликаний спорядити громаду, щоб вона могла виконувати це служіння.

Інші переваги душеопікунства в рамках однієї церкви

По-четверте, є й інші переваги того, щоб пастор-душеопікун і людина, яка шукає душеопікунства, належали до однієї церкви.

Багато світських схем консультування (душеопікунства) наполягають на тому, щоб спілкування душеопікуна і його клієнтів не виходило за рамки консультування. Але якщо душеопікун і опікуваний ходять в одну церкву, їм це тільки на руку, і ось чому:

• Це дає можливість душеопікуну виявляти характер Христа на прикладі свого життя, як на зустрічах, так і в звичайному житті. Так можна побачити, чи відповідають слова душеопікуна його справам, його життю та участі в церковному житті. Душеопікун може переконатися, що його наставник не тільки говорить правильні речі, а й живе ними.

• Це дає душеопікуну краще уявлення про найважливішу сферу життя опікуваного – його духовне життя.

• Це дає можливість обом брати участь разом у різних служіннях.

• Це дає їм змогу служити одне одному і молитися одне за одного.

• Це дозволяє їм разом зростати, проходячи через ті самі обставини і роблячи щось разом. Коли вони співають, поклоняються, слухають проповідь Божого Слова, моляться, вивчають Писання, носять тягарі, дбають про громаду, разом прославляють Господа, вони беруть участь у житті одне одного, і, таким чином, разом збудовуються у вірі.

Нещодавно один із наших пасторів проповідував за Посланням Филимону, і його глибокодумна проповідь спонукала членів церкви поділитися зі мною тим, як їм буває важко прощати. Яка безцінна можливість! Душеопікун обговорив із душеопікуваним проповідь пастора і те, як Боже Слово нас формувало. І ми отримали цю можливість лише завдяки тому, що буваємо разом на недільних богослужіннях.

Більше підзвітності та спільна турбота

По-п’яте, внутрішньоцерковне душеопікунство забезпечує більший потенціал підзвітності у розв’язанні спільних проблем, а також можливість знати, хто ще в церкві може розділити з вами ношу душеопікунства.

У пастора є унікальна можливість чути, як люди діляться своїми переживаннями. Часто ніхто інший не чує і не знає багато чого з того, що відомо пастору. Як же пастор-душеопікун може використати свої унікальні знання на користь? Коли з’являється член церкви, який бореться з якоюсь проблемою, пастор-душеопікун може послужити йому, підказавши іншу людину, яка проходила через ті самі труднощі. У душеопікуна з іншої церкви немає жодних інших людських ресурсів, з яких він міг би черпати – жодної людини з оточення душеопікуваного, хто міг би допомогти. Єдине, на що такому душеопікуну доводиться розраховувати – його власна мудрість.

Але хіба мудрість не при багатьох радниках (Пр. 11:14; 24:6)? Чому б не запропонувати близьким друзям людини зіграти більш важливу роль у душеопікунстві та турботі? Чому б не об’єднати людей зі спільними проблемами, щоб вони підтримували одне одного і допомагали одне одному боротися? Нехай колишній алкоголік підтримає в боротьбі з пияцтвом того, хто ще не вирвався із залежності, та й хто допоможе жінці, яка стала жертвою насильства, краще за іншу жінку, що пережила таку ситуацію. Нехай вони роблять це як члени тіла Христового. Нехай вони роблять це як брати і сестри, які перебувають у заповіті один з одним. Нехай це роблять ті, хто отримав розраду від Бога і бажає ділитися цією розрадою з іншими. Нехай вони роблять це як люди, що виросли і дозріли у Христі, які тепер хочуть допомагати тим, хто переживає боріння.

Яка чудова картина тіла Христового: не тільки сильні, які допомагають слабким, а й слабкі, які допомагають один одному.

Чи оберете ви душеопікуна зі своєї власної церкви?

Америка пропонує найширший асортимент душеопікунів. Швидше за все, у вашій окрузі їх теж чимало. Але, як я вже згадував раніше в цій статті, у вас є вагомі аргументи на користь душеопікунства у вашій власній церкві. Божий задум для нас – жити і зростати в контексті церкви. Нам корисно черпати силу і підтримку з цієї громади. І мудрістю для нас буде шукати Божої настанови у мудрих членів цієї ж громади.

Оригінал © 9MarksJournal, переклад © Help for Heart.