Провіщення Різдва

Поза сумнівами, це була найважливіша з подій, що супроводжувалась найважливішою з пісень, яка містила найважливішу звістку.  Запрошую разом зі мною поміркувати про цей досить знайомий гімн, – усього в один рядок, – записаний в Луки 2:14 (НПУ): «Слава Богу на небесах, а на землі мир людям, в яких перебуває Його добра воля!»

Ми з Луелою живемо на околиці китайського кварталу міста Філадельфія, а тому, щоб потрапити сюди, в центральну частину міста, під час холодів, я завжди зрізаю шлях через величезний торгівельний центр Macy’s (колись -Wanamakers). Там щороку проводять потужне Різдвяне світлове шоу. Якщо враховувати поточний рік, я його бачив вже 722 рази. Отож, курсую я собі через Macy’s, десь на фоні лунає спів «Слава Богу на небесах» і десь у свідомості спливає думка: «Яке сусідство!» Ми тут біжимо, штовхаємо одне одного, аби здобутись кращої місцини з видом на ілюмінацію. Цікаво, хто з присутніх має хоч якусь уяву про значення цих слів?

Цікаво, чи знаємо ми? У знайомих речах є щось таке, що занурює наш розум і серця у якусь розумову та духовну монотонність. Ми припиняємо думати, чути, ми припиняємо ставити питання… Ми припиняємо розмірковувати. Я впевнений, що ці слова – глибокий і широкий сенс слів цього невеличкого гімну, – часто розуміють неправильно.

Так, це гімн, що відзначає народження обіцяного Немовляти-Месії. Однак ці слова дуже чітко визначають також і нашу з вами потребу. А визначивши нашу потребу, вони визначають і місію цього Немовляти у яслах.

А якщо вони визначають нашу потребу, і якщо вони визначають Його місію, то послухайте-но, що я скажу: ці слова не тільки провіщають народження, вони провіщають смерть! Ці слова справді відображають нашу потребу. «Слава» і «мир» – це два ключових слова цього невеличкого гімну «Слава Богу на небесах, а на землі мир людям, в яких перебуває Його добра воля!»

Не знаю, чи помітили ви це за собою, але ви зосереджені на славі. Ви уважні до слави. Ви шукаєте слави. Ви трохи шаленієте від слави. Все, що ви робите у своєму житті, все, що кажете, кожне ваше рішення і кожна реакція у стосунках прагне тієї чи іншої слави. Ви скаже: «Поле, я не розумію, що ти маєш на увазі». Що ж, давайте відправимось у подорож по Біблії.

Ви були створені для життя, націленого на Божу славу. Ви були створені для життя, головним рушієм якої мало бути прославлення Бога та догоджання Йому. Ви були створені, щоб жити згідно самого практичного значення цих слів – для богоспрямованого існування, зосередженого на вищому існуванні, щоб ви насправді могли стверджувати, що Бог є причиною всього, що ви робите.

Ми знаємо, що твориво було створене нагадувати нам про славу Бога і вказувати на неї. Усе, що було створене, мало вказувати нам на особу, характер та план Бога, нагадувати нам знову й знову, – куди б ми не поглянули, – що Бог є і що Він має бути центром нашого існування.

Пекучий холод і сніг, настання яких ви ще не бажаєте, чи прекрасний спів пташок, чи неймовірно яскраві барви осіннього листя, чи жахлива буря, чи дотик іншої людини або ж тон її колосу, пломенистий ранок чи темна ніч – усе це, вся ця слава є лише тінню, покликаною відображати єдину справді славну славу – славу Божу.

Ось як усе мало бути, але у сумну мить непокори і бунту Адам і Єва обрали життя заради слави творіння, а не Божої слави. Чогось у твориві вони побажали більше, аніж побажали Бога. І з тієї жахливої миті у наших серцях з’явилось змішання слави і війна за славу. Не завжди ми живемо для слави Божої. Існує й інша слава, яка може боротись у вашому серці за місце цієї єдиної слави.

Припустімо, що цього тижня ви застрягли у заторі. Мало ймовірно, що у цей час ви перш за все розважали про славу Божу. Ви не думали, що цей затор – нагадування, похмуре нагадування про те, що Бог контролює усе. Слава Йому, що не я! Навряд чи ви так подумали. Дуже часто ми забуваємо про Божу славу і живемо заради слави іншої. Насправді можна стверджувати, що кожен гріх у своєму корені замінює Божу славу на якусь славу творіння.

У чому суть похоті? Похіть замінює славу Бога славою хвилинної сексуальної насолоди. Матеріалізм заміщає славу Бога володінням матеріальними речами. Гордість обирає жити більше для власної слави, аніж для слави Божої. Слава усім нам запаморочила мізки. Усі ми якимось чином є крадіями слави.

І якщо ви цього тижня розмірковували про своє життя, то скоріш за все, не зможете від щирого серця сказати: «Цього тижня я жив заради слави Божої». Скоріш за все, ви не зможете цього сказати. Бувають часи, коли тінь слави стає для вас більш цінною, і ви переконуєте себе, що не можете жити без неї – і тоді вашим життям більше рухатиме поклоніння творінню, а не Творцю.

І, послухайте, це ніколи не приводить до спокою у серці, це ніколи не приводить до внутрішнього миру, це ніколи не приводить до вдоволення, адже тінь слави не в змозі наповнити ваше серце. Вона не була створена для цього. Ви не можете зробити створений мир особистим месією для себе. Не вдасться цього ніколи. У нас проблема зі славою. Ми усі спокійні, однак знаходимося в епіцентрі війни за славу. У кожного з нас буває мить, коли слава паморочить нам голову. Всім нам, буває, хочеться творива більше, аніж Творця.

«Слава Богу на небесах!» Уявіть, яким би був світ, якби кожна людина жила саме так. Уявіть собі – як би то воно жилося у світі, в котрому кожне серце кожної людської істоти було кероване славою Божою. Так, прийди, Господи Ісусе! Бачте, ми не говоримо тут, перш за все, про щось духовне чи релігійне.

Це і є те життя, для якого Бог створив усе людство. Усе людство було покликане, обране і створене, щоб жити для слави Божої. У цьому і полягає суть людяності. Таким був план створення. Але потім, у мить самопрославлення і бунту, його було порушено, і, як наслідок, ми всі живемо в центрі війни за славу і змішання слави.

Друге слово – це слово «мир». Мир серед тих, на кому перебуває Його добра воля. Ви і я були створені для миру з Богом. Нас створено для того, щоб стосунки з Богом були найважливішим у нашому житті. Нас створено, щоб виявити високу честь бути поклонниками, слухняними, друзями Божими. Ця дружба з Богом повинна була стати найзначущішою реальністю нашого життя.

І цей мир з Богом дозволив би нам мати внутрішній мир. Не просто мир, бо ми сильні, не мир, бо ми мудрі, не мир, бо ми знаємо майбутнє далі, але мир від того, що ми маємо стосунки з Тим, хто всім цим керує і хто спрямовує нас Своєю рукою. Нехай ми не знаємо всього, що нам треба знати і не можемо передбачити наступний день – завдяки нашим стосункам з Богом ми маємо мир всередині сердець. Якщо цей шалом з Богом порушується, наші серця втрачають спокій.

Одного разу, коли Бог у прохолоді дня зійшов поспілкуватись з Адамом і Євою у Садку, Він зіткнувся з чимось жахливим. До цього моменту картина була прекрасною. Вони – друзі Божі, з якими Він розмовляв і спілкувався. Як чудово! Але цього разу щось Адам і Єва не біжать Йому назустріч. Вони не раді бачити Його. Ні! Охоплені провиною і страхом вони ховаються, бо виявили непослух і мир з Богом було зруйновано.

Мені подобається це старозавітне слово «шалом», оскільки воно змальовує щось більш суттєве, аніж просто відсутність конфлікту. Воно показує, що все знаходиться на своєму певному місці і працює належним чином. Мир з Богом означає, що я маю мир всередині. Але маємо ми його не завжди. Всі ми переживаємо тривогу, а інколи вона буває такою, що від неї не сховатись; ми переживаємо гнів, розчарування, зневіру, депресію та розпач; нашим серцям буває так важко знайти спокій.

Чи знайомі вам ті безсонні ночі, коли мозок невпинно перебирає безкінечний список усіх «а що, якби?» Коли, прокидаючись і знов занурюючись у сон, так хочеться мати безмежну владу. Мир з Богом; мир всередині.

Третє, для чого ми були створені – це мир з людьми. Бачте, якщо я не маю миру з Богом і не маю миру всередині, мені стає дуже складно жити в мирі з іншими людьми, і у нашому житті з’являються конфлікти. Не думаю, щоб будь-хто минулий рік прожив без конфліктів, – навіть минулий місяць, можливо, навіть минулий тиждень – без жодних моментів роздратування, нетерпіння чи гніву. А може, це сталось у когось учора? Сьогодні вранці?

Дивовижно, що навколо нас так багато неспокою, так багато конфліктів. У нас проблема з миром. Пошкоджені стосунки з Богом ведуть до внутрішнього пошкодження, до пошкодження оточуючого нас суспільства. Поправді, ця пісня відображає велику дилему людства. Крадії слави! Шалом розбитий і, визначаючи нашу потребу, цей невеличкий гімн воістину спрямовує нас до місії Месії.

Послухайте-но! Ви знаєте, що перш за все Ісус прийшов не з політичною місією для заснування земного царства. Він прийшов не з освітньою місією, щоб просто змінити наш світогляд. Ісус прийшов не з психологічною місією, щоб просто переконатись, що нам добре. Ісус, насправді, прийшов навіть не з релігійною місією, щоб переконатись, що ви чините релігійно прийнятні діла. Ні, місія Ісуса набагато радикальніша і фундаментальніша, і якщо ви цього не розумієте – ви хибно розумієте Його місію.

Якщо у мене проблема зі славою і якщо у мене проблема з миром, значить у мене проблема з серцем. Моя проблема не стільки у моїх стосунках чи ситуації. Моя проблема полягає в тому, що у моєму серці щось зламалось. Давид правильно це розуміє, коли молиться: «Створи в мені серце чисте, Боже» (Пс. 50:12, НПУ). Ось, що нам потрібно: радикальна, особиста, довгострокова переміна серця, тому що наша проблема у ньому.

Пророцтва про прийдешнього Христа дуже ясно провістили, що Він прийде владнати цю проблему. «Я дам вам нове серце … і видалю з вашого тіла кам’яне серце і дам вам серце тілесне» (Єз. 36:26, УТТ). Ось Його праця – щоб це кам’яне серце, що опирається змінам, стало серцем, яке оживив Бог і зробив здібним змінюватися, і щоб народ, який колись жив для власної слави, за Його благодаттю почав жити для Його слави. І не тільки у релігійних питаннях, але щоб кожного дня свого життя ці люди своїми словами і думками, своїми діями, стоїм ставленням і своїми бажаннями жили для слави Божої!

Щоб там, де у повсякденному житті починаються серйозні випробування, було щось, що мене мотивує, щось більше за мої бажання і уявні потреби, також має бути щось більше за мої швидкоплинні задоволення. Щоб у мене насправді було серце, охоплене славою Божою – ось місія Ісуса! І щоб за благодаттю і цілком незалежно від власних справ мене приведено було у мир з Богом.

Послухайте-но! Це ненормально, що величезні маси людей не живуть у мирі з Богом. Не нормально, коли люди, що крокують цими вулицями, живуть у відриві від миру з Богом.

Не нормально, що безліч людей в Україні зовсім не переймається питанням миру з Богом. Не нормально, що значні сегменти народів, що мешкають на цій планеті, зовсім не прагнуть зрозуміти, що воно значить – жити в мирі з Богом. Це не нормально! Не нормально! Не нормально! Це не нормально, тому що епіцентром людського існування мають бути стосунки з Богом.

Зрозумійте, коли ви гуляєте вулицями і усвідомлюєте, що більшість цього не розуміють, це має краяти ваше серце, це має змушувати вас плакати і позбавляти спокою, тому що якби нормальним було жити у порушених стосунках з Богом, Ісусу приходити було б непотрібно. Так, мене це надзвичайно хвилює, це важливо.

Це було б жахливою трагедією, якби, скажімо, я прокинувся і усе своє життя прожив би заради крихітної слави, що не здібна мене ніколи наситити. Це було б неймовірною трагедією, якби я не переймався миром з Богом. Подібні речі не нормальні. Ісус тому і прийшов, щоб моєю єдиною надією була Його благодать. Я не можу втекти від свого серця. Я можу переїхати в інше місце. Я можу позбутися стосунків, але єдине, від чого я не в змозі піти – це стан мого серця.

Моя проблема – я сам! А тому Господь і Спаситель мусів прийти. І коли ви чуєте слово «Спаситель», знайте, усвідомлюйте, що саме ви чуєте. Вам не потрібен Спаситель, доки ви у змозі собі допомогти. Саме слово «Спаситель» говорить про те, що вас потрібно спасати. Ці слова насправді визначають нашу потребу. Вони насправді визначають місію Христа.

Але вони чинять ще дещо: вони визначають ціну цієї місії для нас. Остання фраза згаданого гімну добре передає цю думку: «на землі мир людям, в яких перебуває Його добра воля!» Мир тим, на кому перебуває Його благовоління, мир тим, кому дана Його благодать.

Бачте, єдина надія на мир – це благодать, а знаряддя благодаті – смерть. Збагніть, ми всі стали винними через цю викрадену славу і порушений мир, тому що замість того, щоб жити для Бога ми прагнули бути Богом, замість вшанування Творця ми поклонялись творінню, а присуд такій провині – смерть. Ви не зрозумієте це Немовля у яслах, якщо не усвідомите, що це дитя прийшло, щоб стати Ягням.

План був такий: Він прийде і з самого першого дня всіма Своїми думками і всіма бажаннями, всіма Своїми вчинками і реакціями буде цілком, повністю і досконало жити для слави Божої. Він заради нас житиме для нашої слави; Він житиме життям, яке ми не здібні прожити. А на хресті, Він понесе наше покарання, Його Отець відвернеться від Нього, щоб ми могли пізнати Його прийняття і мир з Ним. Мир згори, котрий створить внутрішній мир, що наділить нас здібністю мати мир із зовнішніми. Таким був план.

Він прийшов за власним бажанням, Він прийшов усвідомлено. Він знав, якою буде ціна. Він мусив померти, щоб ми жили – щоб з-посеред людей, які живуть для своєї слави, з-посеред людей, які не переймаються миром з Богом, постала група людей, яких усе більше захоплює слава Божа, які захоплені тим фактом, що вони мають мир з Богом. «Слава Богу на небесах, а на землі мир людям, в яких перебуває Його добра воля!»

Якщо за читанням ви думали особисто про себе, якщо ви замислились над останніми декількома тижнями свого життя, ви визнаєте, що у вас і у мене все ще є проблеми зі славою. Ми не завжди правильно розуміємо славу. Визнайте, що у нас є проблема з миром, ми не завжди переймаємося миром з Богом. Не завжди ми маємо мир всередині. І вже поза сумнівами, ми не завжди живемо у мирі один з одним.

Цього ранку, як і завжди, ми потребуємо роботи цієї благодаті. Анголи звіщають про вашу надію. Анголи звіщають про ваше викуплення. Анголи провіщають вам про благодать, благодать прожитого життя, благодать запропонованої смерті – щоб ви могли жити для Його слави і всіма можливими способами відчути Його мир. «Слава Богу на небесах, а на землі мир людям, в яких перебуває Його добра воля!»

Отче, ми говоримо: «Хто такий бог, як наш Бог? Чия милість настільки велика і щедра, як Твоя?» Найглибша дилема нашого життя – це серця, що шукають слави. Ми не можемо самі себе врятувати. Нас може врятувати тільки благодать Твого хреста. Дякуємо Тебе, що ангели провістили народження охочого Спасителя, котрий знав, що Його чекає, котрий знав, що має зробити, і котрий зробив це з радістю… щоб знову звільнити наші серця від рабства непевної слави творива для життя заради Твоєї слави, щоб знову відновити порушений шалом, мир з Тобою, внутрішній спокій у громаді любові, якою є Твій народ. Дякуємо Тебе в ім’я Ісуса, Амінь.

Автор: Пол Тріпп
Перекладач: Заліщук Андрій
Стаття російською: https://helpforheart.org/ru/oglashenie-rozhdestva/
Першоджерело: https://assets.speakcdn.com/assets/1804/advent-announcement-transcript.pdf

(1)