Прощення

Д-р Скотт Стюарт, конференція: ASBC 2016

Отже, сьогодні ми говоримо про прощення. У мене є 6 книжок на полиці, і всі вони мають різні позиції в цьому питанні. Важливо подумати над цією темою. Ми грішимо щодня. Як ми справляємося з нашими гріхами і провиною, якщо нам необхідно шукати прощення в Бога і в інших людей, проти яких ми грішимо? І що ж ми побачимо, якщо звернемо увагу на всі ці різні підходи щодо прощення?

Терапевтичний підхід до прощення такий – прощайте людей. Навіть не треба розмовляти з іншими людьми. Просто прощайте. І це один із найпопулярніших поглядів на це, якого дотримуються багато християнських душеопікунів. Але нам сказано “прощати, як і Бог простив”. І якщо Бог зробив це, ніхто не піде в пекло. Це якась доктрина і віра в універсалізм. Бог просто пробачив кожного. Чи потрібно визнавати свій гріх? Чи потрібно просити вибачення? Може, просто достатньо пробачити в серці й відпустити?

Залишається багато запитань, коли заходить мова про прощення. І думаю, незабаром вийде книжка про 5 поглядів на прощення, оскільки я вже маю таку кількість різних підходів, які опубліковані.

І це справді важлива тема, в якій я б хотів представити історію про Джо та Сюзан. Послухайте і подумайте, що в їхньому житті не так? І що їм необхідно зробити, щоб усе виправити? Думаю, це не нагадає нікому про його життя в шлюбі.

Отже, Джо і Сюзан, обидва хороші християни з підліткового віку. Вони одружені вже 12 років, у них троє дітей: одному сім, іншому п’ять, а третій нещодавно тільки народився. Сюзан також займається навчанням дітей на дому. Джо працює менеджером, і ця робота поглинає весь час.

Отже, черговий важкий день на роботі для Джо. Він прокинувся пізно. Ясна річ, часу на читання Слова і молитву не було. Співробітник неправильно його представив іншій людині. Були проблеми з комп’ютером, і він загубив важливу інформацію. Один із членів його величезної сім’ї подзвонив йому під час обідньої перерви на роботі, і він мав усю перерву спілкуватися з ним. Він не встиг і третини виконати з його списку справ. Очевидно, що він не фокусувався на Господі, не молився про милість більшу частину дня. Дорогою додому, йому вже не терпілося дістатися до будинку, де не буде жодних проблем… Він не міг дочекатися, коли він смачно поїсть свої улюблені страви, про які він натякнув своїй дружині, щоб вона їх приготувала на вечерю. Тобто, коли він під’їжджав машиною на подвір’я, його дружина і діти не матимуть жодних проблем, і він зможе відпочити ввечері, влаштувавшись зручніше, розслабившись. І вночі також не буде жодних проблем.

У Сюзан теж день не дуже склався. День почався з турботи про новонародженого. І знову не було часу на Писання і молитву. Ніхто з дітей не допомагав, а старшого сина ще й покарали за погану дисципліну протягом усього дня. Вона не дуже добре виспалася вночі. Навчання вдома взагалі було катастрофою того дня. Коли вона подумала про те, щоб приготувати вечерю для Джо, у неї не було під рукою необхідних продуктів. Потім зателефонувала одна жінка з церкви, у якої були проблеми зі здоров’ям, і Сюзан намагалася підбадьорити її телефоном якраз за півгодини до того, як приїхав Джо. А вона все ще розмовляє по телефону.

Коли він приїхав, ви можете собі уявити, що сталося, коли вони зустрілися. Джо заходить додому, а там повний хаос. Діти божеволіють, скрізь розкидані іграшки, аромату приготованої вечері, звісно, немає. Сюзан усе ще розмовляє по телефону. А Джо думає, що вона на телефоні весь день. Діти кричать, просять його уваги. Старший син, якого покарано, запитав, чи можна йому йти погратися, і Джо відповів “Звичайно”. Ви можете уявити собі, що це означає для мами, яка займається домашнім навчанням. Джо просить її закінчувати з телефонними розмовами, і потім ставить їй запитання: “А що ти взагалі робила цілий день?” Клас!

Сюзан не вірить, що він може ставити їй таке запитання. Джо парирує, що це її прерогатива, і, напевно, вона просто не може з усім цим справлятися. Тому нехай Сюзан повертається на роботу, а вони наймуть когось, хто зможе з цим упоратися. Сюзан каже йому, що він самозакоханий бовдур, який тільки й думає, що про себе. “А хто ж іще про мене подумає? Я маю про себе дбати”, – каже Джо. Сюзан починає ридати, йде. Джо почувається виправданим, і він іде нагору в спальню переодягнутися.

Час вечері. Весь фокус на дітях. Вони зганяють свій гнів на дітей. Але вони не обговорюють, що ж сталося за цей день. Сюзан прибирає після вечері, купає дітей, вкладає їх спати і йде лягати спати сама. Джо йде до себе в кабінет працювати на комп’ютері. Він дивиться допізна телевізор. А коли Сюзан уже спить, йде в ліжко і Джо. І так щодня.

Але тієї неділі пастор проповідував за Євангелієм від Матвія, 18 розділ. Про те, як впоратися з гріхом, як любити одне одного в тілі Христа. Це засіло в їхній голові. Я повернуся до цього випадку за хвилину. У брошурах є запитання:

– Щось не так у стосунках Джо і Сюзан? (Я думаю, ми всі погодимося).

– Вони відображають чи затьмарюють Євангеліє? Чи бачать люди Христа в їхніх стосунках один з одним?

– Чи був скоєний який-небудь гріх між Джо і Сюзан?

Що відбувається з людьми зараз? “Нехай любов покриє все” – ось звична відповідь серед багатьох євангелістів сьогодні. Любов не покриває гріх, доки не будуть стикатися. Якщо ви так робили, ви тоді не практикувалися в церковній дисципліні. У Писанні немає місця, де йдеться про те, що “нехай любов покриє все”. Любов може заховати щось або проігнорувати. Але це неправильне цитування 1 Петра 4:8 “Насамперед майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів.“.

Але зазвичай відбувається так:

– Чому ти не розібрався в ситуації?

– Любов усе покриє.

Люди в церкві в Коринті дозволяли любові все покривати, багато речей, навіть те, що чоловік мав сексуальні стосунки зі своєю мачухою. І церкви сьогодні дуже схожі. Я наведу приклади в загальних рисах. Вони схожі на церкву в Коринті, де з гріхами не розбиралися. Просто вирішували, що любов усе покриє.

Створіть свій список, з чим ви буде розбиратися, а з чим ні. У Біблії такого списку немає. Але деякі книжки на моїй полиці мають такі списки. У вас виникають різні ситуації, запитання. Наприклад, кражі, перелюбства. Ви розбираєтеся з цим. Решту просто ігноруєте.

Коли ми говоримо, що Джо і Сюзан могли б кваліфіковано служити іншим, чи могли б вони проводити консультації щодо шлюбу, щодо дошлюбних стосунків? Могли б вони навчати інших людей? І дивлячись на їхнє життя, ми б в один голос сказали б “Ні, звісно”. Вони самі потребують допомоги.

Я хочу пройтися по цих питаннях. Це стосується теми “Прощення”.

Притчі 28:13 «Хто втаює свій гріх, той не матиме успіху, а хто його визнає і залишає, той буде помилуваний». Дуже важливий вірш про живу мудрість.

Притчі 27:4-6 «Лютість жорстока, гнів невгамовний, але хто встоїть перед заздрістю? Краще відвертий докір, ніж нещира любов. Докори друга є ознакою вірності, тоді як поцілунки ворога зрадливі».

Дуже цікава мудрість. Люди кажуть: я занадто люблю, щоб якось розбиратися з усім цим. Ні. Це означає, ти не любиш достатньо. Ми подивимося на це. Є кілька ключових думок і запитань.

Перше. Є кілька ключових вчень, які варто обговорити, і на які варто поглянути і розібрати, коли ми говоримо про прощення.

Ви не зможете впоратися з прощенням, якщо ви не розібралися з гріхом. Отже, деякі основні вчення стосуватимуться теми Божої праведності, Його святості, Його справедливості, бо саме тут ми порушуємо Його закон. Ви повинні будете мати справу з гріхом, визначаючи його чітко і ясно. Впоратися можна тільки з чітко визначеними гріхами. Є грубі порушення того, що в Писанні, на які ви не особливо хочете вказувати людині, сперечатися з нею.

Багато церков розділяються, коли стоїть питання про вподобання, не про вчення. Ви не повинні вступати в суперечку з приводу тих чи інших уподобань. Яка біблійна відповідь: віддай перевагу чомусь іншому. Не сперечайся на тему переваг. Не сперечайся в питаннях совісті. Вивчайте Писання, і тоді ви будете розуміти, що Писання говорить. А потім працюйте над своєю свідомістю. Не сперечайтеся з людьми в питанні совісті, а також з приводу мотивів їхнього серця. Не кажіть: я знаю, що ти хочеш або хотів, або про що думав. Ми не всезнаючі. У Святій Трійці для нас вакантного місця немає, щоб бути всезнаючими.

Це гріх презумпції, коли ви починає судити мотиви людей. Не судіть людей, не сперечайтеся з ними в питаннях мудрості. Розумніше буде визнати, що це мудрість. Не сперечайтеся з людьми, якщо це не грубе порушення вказівок із Писання.

Я знаю одного хлопця. Він говорив про деякі свої вподобання. Він відвідував нашу церкву, і я представив його своїй дружині, а він заявив, що в жінок волосся має бути трохи коротшим. “О Боже! Це жахливо”. Так, у неї було коротше волосся. Влітку.

Ми привезли його до нас додому. Він їхав машиною, зайшов у двері, і каже: “Не можу повірити – у вас є телевізор!” – “Ну так, але він вимкнений”. – “Ви підкорилися цьому світу”.

Він використав Римлян 12:2, щоб посперечатися зі мною на тему володіння телевізором. Я сказав: “Але, постривай, ти ж їхав у машині, а там напевно радіо є. Ну, серйозно, це ж не те питання, про яке варто сперечатися. Має бути чітке порушення того, що написано в Біблії.” Але він читав усе, що він хотів, у контексті того вірша. Він не довго затримався в нас. Два тижні. Відвідав нашу церкву. У нього було багато проблем з нами та нашою церквою. Він зблизився з іншою сім’єю в церкві за два тижні і підбадьорював їх залишити нашу церкву і переїхати до амішів у Пенсільванію, що ця сім’я і зробила.

Це була літня людина, і в неї з усім були проблеми.

Отже, вам доведеться мати справу з явним гріхом.

Інше вчення про почуття провини, усвідомлення, визнання і каяття. Це ключові речі. Людина має усвідомити, коли ви вивчаєте тему прощення, що гріх призводить до почуття провини, коли б ми не порушували Боже слово. Потім настає усвідомлення, чітке усвідомлення, визнання перед Богом, каяття і віра. Ось до чого потрібно прагнути. Є кілька ключових вчень, говорячи про прощення.

Друге. Прощення суддівське і батьківське. Навіть не довго читаючи Писання, ви виявляєте, що є два види прощення. Одне нам потрібне, коли ми не відроджені. Нам потрібне Боже прощення всіх наших гріхів. Як судді, тому що Він наш суддя, ми під Його гнівом, ми були не врятовані. Багато книг говорять про таке суддівське і батьківське прощення в Писанні. Джей Адамс і Доктор МакАртур у своїх книгах про прощення говорять про це. Це прощення і виправдання. У Посланні до Колосян 2:13 говориться “пробачивши нам усі гріхи”, за всі гріхи заплатив Ісус Христос на хресті. Христос забрав гнів, який був на нас, Він був нашим суддею, а тепер нам прощено все, коли ми навернулися до Христа по вірі.

Другий аспект прощення – батьківський. 1 Івана 1:9 “Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності“. Це впливає на наше спілкування з Господом, не стосунки з Господом. Гріх може віддалити спілкування з Господом. Тому ми повинні щодня зізнаватися і каятися заради спілкування з Господом.

Коли я грішу щодо моєї дружини, нам не потрібно заново одружуватися. Але це впливає на наше спілкування. І я маю зізнатися у своєму гріху, щоб попросити в неї прощення, щоб наше спілкування було відновлене.

Є два аспекти. Книжка Кріса Брауна “Розпаковуючи прощення” найкраще намагається допомогти зрозуміти, що Писання вчить про прощення. Автор пише про Боже прощення.

“У єдиного істинного Бога є тверде рішення прощати з милістю тих, хто кається і вірить, що вони примиряються з Богом. Це рішення не усуває всіх наслідків. У Колосян 3 розділі та Ефесян 4:32 написано “прощайте один одного, як і Бог у Христі простив вас”. Це як дзеркало, як Бог прощає, так і ми повинні прощати один одного. Це рішення того, кого образили, пробачити того, хто кається за моральну образу, і примиритися з тією людиною, хоча не всі наслідки цього рішення обов’язково будуть виключені”.

Я бачив таких віруючих людей, чиїх доньок зґвалтували, а коли злочинця спіймали, сім’я каже, що вони пробачають їм, або навіть самі доньки кажуть, що вони пробачають тих, хто ґвалтував.

Питання в тому, чи зізнався цей хлопець у гріху і чи попросив прощення. Ні. Але Бог прощає не так. Бог завжди бажає пробачити, але Він не просто дарує прощення людям. Тільки якщо буде зізнання, каяття. Ви не знайдете цього в Писанні.

Ісус на хресті сказав: “Прости їм, бо вони не знають, що роблять“. Але це було не проголошення. Ісус не оголосив про прощення Своїх убивць. Це було молитовне прохання до Його Отця. “Отче, прости їм, бо вони не знають, що творять“. Коли Отець відповів на цю молитву? Приблизно через 40 днів у день П’ятидесятниці. У Діяннях 2 розділ. Там були ті самі люди, які і вбивали Ісуса. Вони були в Єрусалимі. Петро встав і почав проповідувати Євангеліє, він дивиться на них і каже, що Месія, обіцяний у Старому Заповіті, прийшов, що це був Ісус. І що ви зробили з Ним? Ви Його вбили. Їх звинувачували, і багато хто говорив Петру: “Що ми можемо зробити?” Петро відповідав: “Покайтеся і віруйте”. І в Писанні сказано: “І багато хто так і зробив”. І прямо тоді, всі їхні гріхи, навіть убивство Христа, були прощені.

Те ж саме відбувається і зі Степаном, коли його били камінням. Він піднімає очі, бачить Христа і каже: “Не звинувачуй їх у цьому”. Чия це була відповідальність? Хто засудив його до смерті і вбивав? Це було під відповідальністю Павла. А через кілька днів він уже був на шляху до Дамаска з метою переслідувати церкву. З’явився Господь і рятує Павла. Молитви отримали відповідь. І всі гріхи Павла, зокрема й ті, що стосувалися смерті віруючих, яких він переслідував, включно зі Степаном, були прощені. Не тільки наші серця повинні бажати прощати, а й ви не можете не прощати, поки хтось не попросить вас пробачити їх за їхній гріх, а ви скажете ні. Ось коли ви непрощаючий. Це інший спосіб думати, а не якась терапевтична модель, про яку ми звикли чути.

Третє. Прощення передбачає, що хтось скоїв певний гріх. Ми не маємо справу з уподобаннями, свідомістю, мудрістю. Ми маємо справу з конкретним порушенням Божих заповідей у Його Слові. Тому ми повинні визначити результати гріха і наше ставлення до Бога, і як ми згрішили проти когось.

Ми подивимося на два слова, які використовуються в Новому Завіті для позначення терміна “прощення”. Одне з цих слів – “afieymi”. Означає “відпустити або перестати триматися за щось”. Це те, що ви робите: хтось заборгував вам, і в цьому контексті згрішив проти вас, і ви відпускаєте. Здебільшого саме це слово використовується в Євангелії в цьому контексті. Якщо хтось згрішив проти вас, ви йдете до цієї людини, ви розмовляєте про цей гріх, і якщо вона розкаюється, ви прощаєте.

Луки 17:2-3 «Коли згрішить твій брат, – докори йому, а коли покається, – прости йому».

Матвія 18:15 «Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата».

Є ціла методика того, що тобі робити, коли брат чи сестра у Христі згрішили проти тебе. Явний гріх.

Але в посланнях є інше слово, яке Дух використовує для терміна “прощення” – “carissa, charis”. Використовується для позначення також терміна “милість”, коли ви говорите про прощення. Прощайте швидко, щедро, постійно. Так прощає нас Бог, як батько блудного сина. Він швидко біжить до сина, швидко його прощає.

У посланні до Колосян 3 розділі, до Ефесян 4 розділі “прощайте, як і Бог пробачив нас“. Ось як ви повинні чинити з тими, хто згрішив проти вас.

Є різні дискусії з приводу того, а що якщо невіруюча людина згрішила проти вас? Якщо це злочинець, ми йдемо в правоохоронні органи. Ви не будете сперечатися з невіруючими, казати, що вони вчинили гріх, і що ми всі грішні, а потім казати “перемагай зло добром”, “підстав іншу щоку” тощо.

Є уривки, де йдеться про братів і сестер, а є про неврятованих людей. Є прощення. Є обіцянки. Ось чому прощення ще називають обіцянкою. Єремії 31:34 “І вже не звертатимуться один до одного й брат до брата, кажучи: Пізнай Господа! Оскільки кожен з них знатиме Мене, – від найменшого, і до найстаршого з них, – говорить Господь, – тому що Я прощу їм провини і їхніх гріхів більше не згадаю“. У Бога немає амнезії, Він обирає не згадувати про те, що ми зробили. Це Божа милість.

Три обіцянки, які ви даєте:

– ви обіцяєте не згадувати людині знову після того, як вони попросили про прощення, щоб їх не образити;

– ви не говорите про це з іншими людьми (так, можуть бути винятки, якщо це кримінальні випадки: сексуальні домагання, про які потрібно повідомляти в поліцію);

– ви не будете зациклюватися на цьому самі. І це найскладніше. Ви обіцяєте не ворушити минуле.

Отже, три обіцянки – результат прощення.

Четверте. Раніше ми говорили про терапевтичну модель прощення більше, ніж про біблійну. Але ми живемо тим, у що ми віримо. І ми робимо те, у що ми віримо. І важливо те, що ми віримо у вчення з Писання. Отже, четверте – любити інших. Це означає, що ми шукаємо їхнього освячення і Божої слави. Любити інших означає не те, що вони зробили для мене. Як християнин, я більше переживаю про їхнє зростання у вірі та Божій славі. Не про свою образу, або як мені з нею впоратися, наскільки я менш сприйнятливий. Це не те питання, на яке варто робити акцент. Питання в тому, що вони згрішили проти Бога і проти мене. Але найголовніше, їхні стосунки з Богом, як Бог може бути прославлений у тому, що вони ростуть у своїй вірі. Ось, що має нас турбувати. Ми побачимо кілька різних притч. Хіба ми не вдячні Нафану, який любив Давида настільки, що він пішов і поговорив з ним про свій гріх. Він міг позбутися голови, але він любив Давида. Мабуть, це було важко зробити.

П’яте. Оскільки ми повинні любити одне одного, любов прирівнюється до прощення? Чи прощення особливий аспект прояву любові. Дозвольте пояснити. Багато хто сьогодні думає, що якщо ви любите людей, ви їх просто прощаєте. Оскільки любов дорівнює прощенню. Хтось згрішив проти мене. Мені просто необхідно пробачити його. Чому? Тому що ви повинні любити їх. Любов у Біблії не така. Любов не прирівнюється до прощення. Не прирівнюйте їх. Прощення – це прояв того, що ви любите когось, коли вони визнали свій гріх, попросили вибачення, а тоді ви прощаєте їх. Ось, що робить любов.

Інший приклад. Дисципліна. Деякі з вас – батьки. Якщо ви любите свою дитину, ви виховуєте їх весь час? Ви говорите про дисципліну протягом усього дня? Ні. Ви караєте їх, коли вони зробили щось неправильне. Можливо, вони навіть не шкодують про це, обурюються, поводяться безцеремонно, і все заперечують. Але ви ж не хапаєтеся щоразу за різки і не виховуєте їх у такому ключі. Виховання, дисциплінування – це те, що робить любов у певній ситуації. Те ж саме і з прощенням. Прощення – це один з аспектів любові. Але не прирівнюйте їх один до одного. Не намагайтеся засуджувати своїх дітей весь час, тільки якщо вони поводяться не так у чомусь.

Любов має ширше значення. Це основа. З іншого боку, любов виражається інакше залежно від ситуації. 1 Солунян 5:14 “Просимо вас, брати: напоумляйте тих, хто порушує порядок, підбадьорюйте малодушних, захищайте немічних, будьте терпеливими до всіх“. Що ви робите з боягузливими людьми? Ви намагаєтеся якось підбадьорити їх. Ви не будете їм докоряти. А що робите зі слабкими? Допомагаєте їм. Тому є інший спосіб, як любов може виразити себе залежно від ситуації.

Любов має ширший сенс. Любов виражається по-різному, залежно від того, як кривдник ставиться до свого гріха. Наприклад, церковна дисципліна. Якщо ви скажете, що ми вже ж пробачили вас. Навіщо проходити через усю процедуру церковної дисципліни? Ми оголосимо про це в церкві, тому що ми пробачили їм. Але це не має значення, поки людина не попросила прощення, не зізналася у своєму гріху.

Серце того, кого образили, має бути схоже на Боже серце, яке завжди бажає пробачити, любити. Образа – це не протиставлення прощенню. Образа – це антонім любові. Ви перестаєте любити їх, ви перестаєте молитися за них, ви перестаєте піклуватися про них. Замість цього ви починаєте вирощувати свій біль, ви ображаєтеся. Але ваше серце завжди любляче, завжди шукає прощення і примирення.

Я хочу показати вам уривок, який ілюструє це. Матвія 18:23-34. Ми зазвичай сприймаємо це, як уривок про відновлення церкви або про церковну дисципліну. Тут йдеться про турботу про ближнього, який згрішив проти вас. Я думаю, ви побачите цей умовний елемент прощення.

«Тож Царство Небесне подібне до чоловіка‑царя, який хотів розрахуватися зі своїми рабами. Коли почав він розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен десять тисяч талантів. А як той не мав чим віддати, пан наказав продати його, жінку, дітей і все, що має, і віддати борг. Тоді раб, упавши ниць, кланявся йому й благав: Потерпи ще мені – й усе тобі віддам. І пан того раба, змилосердившись, відпустив його, а борг йому простив. Коли вийшов той раб, він зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв, схопив його, почав душити, проказуючи: Віддай те, що винен! А той другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все тобі віддам. Він же не забажав і вкинув його до в’язниці, доки не віддасть борг. Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все, що трапилося. Тоді його пан покликав його та каже йому: Лукавий рабе, весь той борг я тобі простив, бо ти вблагав мене. Хіба не слід і тобі було змилосердитися над своїм співрабом, як я змилосердився над тобою? І його пан, розгнівавшись, передав його катам, доки не віддасть увесь борг»

Я думав, що господар пробачив йому гріх. Ні. Якщо ви не прощаєте іншим, що в Біблії написано? Бог не пробачить і вас. Християнин, який не прощає, – це оксюморон (несумісне поняття). Чому ми маємо прощати комусь, хто згрішив проти нас? Навіть якщо він і зізнався в цьому, визнав свою провину? Тому що Бог пробачив нас, весь наш борг.

Це не означає, що ви ходитимете й казатимете всім: я тебе пробачив, я й тебе пробачив, я пробачив того, хто мене вдарив, я просто їх пробачаю, всіх пробачаю. А вони навіть із тобою і не говорили. Тут про гріх узагалі не йшлося, його не обговорювали. Так буває у шлюбі, у стосунках між батьками і дітьми, де є серйозні гріхи. І буває, ви говорите: та, забули це; я все пробачив. Якщо уявимо, що я візьму якийсь предмет, уявімо, що це гріх, і покладу на стіл. Потім накрию його чимось. Він зник? Та ні ж, він тут.

Коли ви говорите про стосунки, і є якісь питання, і вони стають стіною між нами. Це як цеглинка – несповіданий гріх – який переростає в стіну. Це те, що відбувалося з Джо і Сюзан. День за днем, одне й те саме. І все накопичувалося і накопичувалося. “Я пробачила його”. Хм. Це не прощення. Хіба Джо попросив, щоб Сюзан його пробачила? А якщо попросив і сказав: “Я згрішив проти Бога і тебе, я зробив щось неправильне. Я хочу, щоб ти дещо зробила. Будь ласка, ти пробачиш мене?” І ось тепер, якщо вона скаже: “Ні”, вона не виявила прощення.

Просто подумайте, що може статися в наших церквах сьогодні? Якщо ми почнемо діяти згідно з біблійним принципом прощення, а не згідно з терапевтичною моделлю.

Шосте. Прощення з умовою чи безумовне? Чи може бути і так, і так? Я вірю, що Писання вчить, що прощення в Писанні завжди з умовою. Визнаючи свій борг або гріх, якщо ви просите прощення.

Коли люди дивляться на розіп’ятого на хресті Христа, люди дивляться на Степана, якого побивали камінням. Але є один вірш у Біблії, на який написана ціла книга. Він дуже небезпечний, якщо ви починаєте дійсно вивчати Писання. Марка 11:25 “І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець Небесний простив вам ваші провини“. Чи вчить цей вірш про безумовне прощення? Вибачте і все? Зачекайте. Наприкінці цього вірша йдеться про умову. Якщо ви цього не зробите, “Отець небесний не пробачить вам гріхів ваших”.

Але будьте обережні, взявши тільки один цей вірш. Потрібно дослідити все Писання. Інакше можна збитися з вірного шляху. Давайте повернемося на один вірш раніше і подивимося в контексті.

Марка 11:24 “Тому Я кажу вам: Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам“. Іноді цей вірш виривають із контексту і використовують неправильно ті, хто просуває культ процвітання. “Називайте і вимагайте!” Вони взяли це гасло з цього вірша. Івана 15:7 “Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть – і станеться вам“. 1 Івана 3:22 “і чого тільки попросимо, одержимо від Нього“. Ви не можете просто взяти один вірш, не досліджуючи все інше Писання.

Так само і з прощенням. Якщо ми подивимося на цей вірш через усе Писання, ось як цей вірш прочитується. Марка 11:25. Тут ми бачимо чітку вказівку “прощайте”. Тобто “коли б ви не молилися, завжди прощайте, щоб і Отець ваш Небесний прощав вам”. Ми знаємо, як нам звертатися до Господа про наші гріхи.

1 Івана 1:9 “Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності“. З чим ми стикаємося тут, то це те, що ми вже маємо піти до нашого брата чи нашої сестри, обговорити гріх, вони вже попросили вибачення, і тут Писання каже, щоб ви продовжували прощати їх. Запам’ятайте це. Коли ви молитеся, часто що відбувається? Коли ви молитеся за інших людей, ви говорите: “Я молюся за Джо. О, я не можу повірити, що він зробив мені” або “Я молюся за свою дружину Сюзан. Не можу повірити, що вона обізвала мене тупицею”. Розумієте? Вона вже зізналася у своєму гріху, ви прощаєте. Коли у вас є стосунки, тенденція до того, щоб починати згадувати гріх, і повторювати його знову і знову, може спливати. Але якщо ви обговорили гріх, все, що Писання каже зробити, тоді просто продовжуйте прощати. Ви не можете зробити це один раз і зупинитися. Ви продовжуєте прощати і прощати, тому що сатані подобається згадувати все, що було раніше, і звинувачувати нас, і звинувачувати один одного.

Але якщо ви подивитеся на все Писання, тут ідеться про прощення з умовою. Тобто, серце, яке завжди бажає прощати. Має відбутися зміна, коли є явний гріх.

Сьоме. Що означає “покриваючи гріх”? У Старому Завіті “покривати” (“kafar”) означало “спокутувати, загладити”. Тобто в Старому Завіті, коли був гріх, що ви мали зробити з цим? Ви мали піти, зізнатися у скоєному гріху, принести жертву. І коли була принесена гідна жертва, було визнання провини, що робив Господь? Він прощав у борг. Прощення в Старому Заповіті було в борг. До приходу Христа. Що Він мав зробити на хресті, і зробив, то це всі наші гріхи були відкуплені, покриті. Покриття гріхів відбулося після зізнання, каяття, а не до того.

Псалом 32:5 “Я визнав перед Тобою свій гріх і не приховав своєї провини. Я сказав: Визнаю свій гріх перед Господом. І Ти простив мою провину“. Покриття гріха тут відбувається в кінці всього процесу, а не на початку. У Писанні близько восьми віршів на тему покриття гріха, і всі вони говорять про те, що це відбувається наприкінці процесу, а не на початку, що дуже часто практикується.

Восьме. Ставлення нашого серця має бути схожим на Христове щодо інших людей. Коли ми грішимо по відношенню до інших людей, що буває досить часто в цьому світі, не повинно бути місця для помсти, образи, засудження чиїхось мотивів. Має бути милосердне, співчутливе, скромне, завжди любляче ставлення, як віруючої людини. Тому що Божий Дух живе серед нас, щоб це робити. Ми повинні досліджувати наше власне серце. Для початку, переконайтеся, що ви не шукайте пил в оці ближнього, коли у самих там колода (Матвія 7 глава). Ми завжди хочемо пробачити з якоюсь агресією.

Дев’яте. Зміна. Це означає, що людина визнає, що вона робить щось неправильно, свій гріх, і вона просить вибачення. Вона бере відповідальність за наслідки, а ви даруєте прощення. Коли хтось згрішив проти вас, найголовніше це вертикаль, а не горизонталь. Найголовніше питання: чи прийшли вони до Господа, щоб попросити прощення в Нього. А ви пам’ятаєте, що в душеопікунстві, коли люди кажуть, що вони згрішили, ви маєте запитати, а чи зізналися вони в тому Богові й тій людині.

Бути людиною, яка не пробачає, означає, що, коли винна людина визнає свій гріх проти вас, а ви кажете, що не прощаєте її. Але ж це зовсім не схоже на дії Христа в нашому житті. Це затьмарює Євангеліє. Якщо це відбувається у вашому серці, тоді це насправді жахливо неправильно. Ви прощені Господом? Ви тоді ставите таке питання про його спасіння, якщо вони не згодні прощати.

Десяте. Як з любов’ю підійти до віруючої людини з несповіданим гріхом проти іншої людини. Для початку помоліться. Заспокойтеся. Якщо хтось згрішив проти вас, запитайте себе: “Чи зможу я проявити любов? Можливо, ця людина мала на увазі щось інше? Чи можу я повернути це в бік любові, щоб думати краще про цю людину?” Джо і Сюзан не спали через немовля. Джо розумів, що важко справлятися з усім цим протягом дня, виховуючи дітей. Можливо, Сюзан не виявила до Джо теплого ставлення й уваги, коли він прийшов додому. Спробуйте якось повернути цю ситуацію.

Любов вірить у найкраще в людях. Переконайтеся, що у вашому оці немає колоди, що ви не робили нічого, що могло б спровокувати якийсь гріх. Зрозумійте, що найбільше, що може принести любов, це допомога в зростанні у вірі. Тому скромно, з милосердям ставте запитання “Я правильно тебе зрозумів? Ти справді мене так обізвала?” Ефесян 4:29: “Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для зміцнення [віри], щоб воно принесло благодать тим, хто слухає”. З віруючими людьми потрібно сперечатися рідко. Просто ставте запитання. “Я правильно вас зрозумів?” У такому разі вже працює Дух Святий у житті християнина. І людина може сказати: “О, вибач, це було неправильно з мого боку, вибач мене.

Але якщо людина каже: “Так, я саме так тебе і назвав, і мав саме це на увазі”, може, там глибша проблема, може, ще якийсь гріх є. Тоді дайте час Духу Святому працювати в цій людині. Якщо вона підтвердить те, що вона сказала, те, що вона мала на увазі, тоді наведіть кілька місць із Писання: “Ви розумієте, що в Ефесян 4:29 говориться, що “Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для зміцнення [віри]”. А якщо він скаже, що йому байдуже, що там написано, тоді все дійсно ще гірше. Тоді це вже не справа п’яти хвилин, щоб пояснити, як Дух Святий працює і засуджує.

Дайте деякий час. Якщо настане момент, коли віруючому християнину байдуже, що там написано в Біблії, і так триває вже кілька днів, і вони не розкаюються, тоді шукайте допомоги, запросіть брата чи сестру. Попросіть допомогти в цій справі, і це буде заради блага цієї людини і слави Божої.

Отже, закінчуючи цю тему, хочу сказати таке. Коли маєте справу з віруючим із несповіданим гріхом, після довгих молитов, усіх фактів, зібраних про дану ситуацію, не зациклюйтеся на Ефесян 4:26, Матвія 5:23. Якщо вони не слухають, почекайте кілька днів, покличте на допомогу інших людей. Якщо ж почують і попросять вибачення, визнають свою провину, прощайте їх. Робіть це з милосердям, швидко, щедро, постійно.

Закінчуючи свою історію, скажу, що Джо визнав свій гріх, попросив вибачення в Сюзан за багато вчинків, які з його боку були егоїстичними, грубими, такими, що порушували Писання. Вона швидко сказала, що прощає його. Вона сказала, що вона також була неправа, що не виконувала належним чином роль дружини і матері. Відбулося прощення і примирення у стосунках.

Але якщо у вас є люди у вашому житті, яких ви любите, чи будете ви грішити проти них так явно і відкрито? Принаймні ви зупинятиметеся і запитуватимете себе “А чи все я роблю правильно в тій чи іншій ситуації?” А церква має бути тим місцем, де має бути присутня сильна любов одне до одного, де мають бути чистота і святість. Ми говоримо не про щастя, а про святість у церкві.

Джерело: https://biblicalcounseling.com/?download_file=874&order=wc_order_57d9299edfd6b&email=andimov%40gmail.com&key=8e072d2bd902a0ed53ba6e2156ca80bc