Проблема мастурбації або онанізму

Практично щотижня мені ставлять запитання про те, як подолати або перемогти проблему мастурбації.

Юнаки та дівчата шукають якогось особливого рецепта для перемоги над цим гріхом.

Секрету ніякого немає – тільки Божа благодать може допомогти.

Але ось, що важливо знати:

1. У вашій боротьбі немає нічого незвичайного. Сексуальні проблеми виникають у кожного здорового молодого чоловіка або молодої жінки. Тільки не думайте, що ви хворі, ненормальні або що-небудь у цьому роді лише тому, що ваш статевий інстинкт заявляє про себе так помітно. Сексуальний потяг – це дар Божий, тому його треба прийняти, але якщо він спотворюється, то в підсумку Божий дар, даний людині як благословення і радість, приносить тяжкі страждання.

2. Мастурбація є наслідком нашої похоті, навмисної сексуальної стимуляції та перегляду або читання порнографії. Ось ті проблеми, з якими необхідно боротися і яким важливо протистояти. Якщо гріхи похоті та порнографії будуть переможені, то і проблема мастурбації відпаде сама собою.

Мастурбація за своєю суттю – використання своєї сексуальності для самозадоволення. Це не тільки оскверняє людину тим, що вона вступає в статевий зв’язок із самою собою, а й ще виховує в ній збочене, гріховне уявлення про сексуальність, яке, скоріш за все, згубно вплине на формування її сексуальних стосунків у майбутньому, коли вона вступить у шлюб, поставивши під загрозу добробут її майбутньої сім’ї. На жаль, для багатьох мастурбація стала важкою гріховною звичкою.

Я не можу пригадати жодної розмови з жодним християнином, який займався б мастурбацією і після цього почувався б чудово. Завжди почуття задоволення змінювалося почуттям провини, сорому, самотності й печалі від обманутих надій. Серце наповнювалося болем і відчаєм.

Дозвольте дати кілька практичних порад.

1. Перемога над гріхом можлива тільки для справжніх віруючих

Апостол Павло говорить такі важливі слова в 1-му Посланні до коринтян:

Хіба ви не знаєте, що неправедні не успадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні блудники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні наклепники, ні розбійники Божого Царства не успадкують. І такими були деякі з вас, але ви обмилися, ви освятилися, ви виправдалися Ім’ям Господа Ісуса Христа і Духом нашого Бога. Все мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та ніщо не повинно заволодіти мною.

1 Кор. 6:9–12

Апостол показує, що коринтяни, які увірували в Христа, раніше були рабами своїх пристрастей і забаганок, вони були справжнісінькими рабами гріха. А, навернувшись до Христа, вони не тільки отримали прощення своїх гріхів, а й нову ідентичність у Христі – вони стали синами і дочками Божими. У нас нова природа (2 Кор. 5:17). Ми тепер стали здатними жити святим і праведним життям, хоча й не ідеальним, і не безгрішним.

2. Наша гріховна плоть буде завжди боротися за гріх

Тому боротьба з гріхом відбуватиметься в нас усе життя, що залишилося, аж до дня нашого остаточного спокутування, коли ми зустрінемося з Христом і отримаємо нові безсмертні тіла (Рим. 7;8). Тому не варто бентежитися боротьби зі спокусами.

Народжений від Бога не погоджуватиметься жити в гріху і прагнутиме протистояти спокусам (1 Ів. 3:9), але все ж таки він може згрішати (1 Ів. 1:8). Але ми маємо Заступника – Ісуса Христа – за нас і можемо приходити до престолу благодаті за прощенням (1 Ів.1:9; 2:1).

Наша честь полягає не в тому, щоб ніколи не падати, а в тому, щоб знову вставати і, оновлюючи своє серце вірою і надією на жертву Христа, продовжувати посвячено йти за Богом.

3. Розум – поле битви

Якщо наповнювати розум поганою і шкідливою інформацією, то це призведе до поганих вчинків. Тому важливо охороняти свій розум від брехні та гріха. Як? Заповнюючи його святими і корисними речами, наповнюючи його істиною Божою.

Апостол Павло говорить у Посланні до филип’ян:

Наостанку, брати: те, що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, – коли яка чеснота або коли яка похвала, – про це роздумуйте.

Флп. 4:8

А Господь Ісус підкреслив важливість Істини в нашому житті для нашого преображення:

Освяти їх істиною [Своєю]! Твоє Слово – то істина.

Ів. 17:17

Мудрий Давид дає настанову молодим людям:

Як юнаку зберегти чистою свою дорогу життя? Лише дотриманням Твого слова!10Усім своїм серцем шукаю Тебе, – не дай мені ухилитись від Твоїх Заповідей.11Я бережу Твоє слово у своєму серці, щоби мені не грішити проти Тебе.

Пс. 119:9–11

Тому нам важливо бути уважними до того, що ми дивимося, читаємо, слухаємо. Уся ця інформація зачіпає нас, впливає на нас, формує нас.

Ісус Христос говорить у Нагірній Проповіді такі актуальні слова:

Світильником для тіла є око. Тому, якщо твоє око буде чистим, все твоє тіло буде світлим, а коли твоє око буде лукавим, то й усе твоє тіло буде темним.

Мт. 6:22,23

Якщо ви дивитеся порнографію, переглядаєте дурні й небезпечні серіали або фільми, читаєте погані журнали, слухаєте порожню музику, то не варто дивуватися, що ви слабкі до сексуальних спокус.

Наповнюй свій розум істиною Божою, вчи Писання напам’ять – Слово Боже живе і дієве (Євр. 4:12). Візьми за добру звичку читати і вивчати Писання постійно, слухати хороші біблійні проповіді, перебувати в молитві перед Небесним Отцем щодня.

4. Тіло – інструмент, що потребує самодисципліни

Апостол Павло пише:

Кажу це по‑людському, з огляду на немічність вашого тіла. Бо як ви віддавали ваші члени в рабство нечистоті й беззаконню для беззаконня, так тепер віддайте ваші члени в рабство праведності – для освячення. Бо коли ви були рабами гріха, то були вільні від праведності.

Рим. 6:19,20

Наше тіло саме по собі нейтральне, хоча й смертне. Воно дане нам Богом на певний час, щоб ми вживали його для благих цілей.

Раніше віруючі були рабами гріха, вони надавали своє тіло на служіння йому. Тепер же, каже Апостол, їм необхідно представити своє тіло на справу служіння Богові.

Про це він говорить у Посланні до римлян:

Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму. І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням [вашого] розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале.

Рим. 12:1,2

А в Посланні до ефесян він відзначає ще один факт у нашому покликанні як християн – творити добрі справи.

Тому що ми – Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували.

Еф. 2:10

Християни – це ходячі фабрики добрих справ. І нам не слід віддавати себе злим і поганим справам.

Мастурбація “полегшує напругу” лише тимчасово. Очевидна проблема тут у тому, що це напруження скоро повернеться і мастурбація знадобиться знову і знову. Якщо ми не вчимося знаходити угодні Богові, прийнятні шляхи полегшення нашого стресу і напруги, яку ми відчуваємо, мастурбація може перетворитися на звичку, яку дуже важко подолати.

Не можна заперечувати, що щойно ми відчули задоволення від еротичних відчуттів, виникає певний елемент звикання. Мастурбація викликає звикання тому, що перші еротичні відчуття, які ми відчуваємо в житті – стимулюючі. Для наших нейронів це незабутній досвід, який відбивається дуже глибоко в нашому мозку. Нейронні зв’язки буквально “переписуються”. Це, можливо, звучить ново для вас, але є багато наукових доказів цьому.

Але ми не повинні стати рабами нашої похоті або нашого тіла, або гріховного світу, або сатанинських спокус. Апостол каже, що він утихомирює і поневолює тіло, щоб бути корисним Богові для служіння (1 Кор. 9:27). Тому продовжуйте йти шляхом самодисципліни фізичної (1 Тим. 4:8) і розумової (2 Кор. 10:5).

5. Гріх є продуктом нашого помилкового поклоніння. Все починається в нашому серці

Ісус ясно про це говорить, ми читаємо Євангеліє від Матвія:

Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага. Це те, що опоганює людину.

Мт. 15:19,20

У нас у всіх у серці є особлива надія, надія на щось або когось, яка, як нам здається, зробить нас щасливими.

А тепер подивіться на проблему гріха через цю призму.

Людина, ви і я, була створена для поклоніння. Іншими словами, ви не можете не поклонятися, це ваша природа, це так само, як не дихати або не їсти. Але замість поклоніння Богові ви спрямували свій погляд на щось або когось іншого. І почалося: “О, яка жінка”, “О, який чоловік”, або “О, мої гроші”. І вам стали цікаві нові речі, статус, становище, влада, робота, сім’я, діти, кар’єра, гроші тощо. Ви стали гнатися за цими речами, прагнути до них, жити заради них. Вони стали домінантою вашого життя. Але тому що ці речі не можуть задовольнити вашу потребу в поклонінні, то вони стали вести вас до гріха в житті.

Наприклад, ви зустріли жінку, яка вам сподобалася. Але через те, що вона не може бути постійним задовольняючим об’єктом поклоніння, то… ви стали шукати іншу, щоб розбурхувати свої почуття, емоції, бажання, і такий безперервний пошук тієї єдиної триватиме все життя. І ви її ніколи не зустрінете, тому що її просто не існує. Ви шукаєте не там. Жодне творіння, жоден чоловік чи жінка не здатні задовольнити одне одного, скільки б вони не старалися.

Або ви думаєте: ось мені треба домогтися цього статусу. І ви працюєте старанно, його досягаєте. Але він не приносить щастя, а робить вас жадібним, заздрісним, зарозумілим. І так народжується гріх у вашій поведінці. Це все через помилкове поклоніння. Якщо щось ставиться вище за Бога, значущіше за Бога, цінніше за Бога, важливіше за Бога, то це не може задовольнити нашу душу і наситити її, але ми все ж таки женемося, шукаємо, переслідуємо, намагаємося, і згодом ці речі стають нашими безмовними божками, яким ми безглуздо поклоняємося. Ідоли не сховалися десь у джунглях Африки, не мешкають тільки на берегах річки Гангу, вони не були тільки в стародавньому світі, вони зараз, просто зараз живуть і процвітають у наших життях. Хоча вони й не можуть ні задовольнити, ні наситити нашу душу.

Подивіться, яким божкам ми сьогодні поклоняємося – багатству, стосункам, якимось дрібничкам і порожнім іграшкам. Це нерозумно, смішно і ніяк не може нас зробити щасливими. Більшість людей, які зараз живуть у цьому місті, вірять одній відвертій брехні, що для їхнього повного щастя їм потрібно те чи те. Можливо і ви вірите в це самі. І проблема не в тому, що хочете бути щасливим. Бог створив нас для поклоніння: Він бажає, щоб ви були щасливі. Просто проблема в тому, де і кому ви поклоняєтеся. Якщо об’єкт вашого поклоніння не Бог, а щось тимчасове, обмежене, то воно не здатне задовольнити й наситити вашу душу, ви переживете чергове розчарування. Сьогодні в нас є проблема з розумінням суті гріха. І тому ми ніяк не можемо побачити його жах і отримати від нього свободу.

Зазвичай, люди на запитання, що таке гріх, дають вам список різних поганих вчинків. Але він мені особливо не допомагає, а тільки підтверджує, що я грішник.

Розумієте, якщо проблема людства – тільки список аморальних вчинків, і це все, тоді нам не потрібен Спаситель. Нам не потрібен Ісус, який би вмирав за наші гріхи на хресті – нам просто потрібно чинити краще. Але це дорога в нікуди. Це не вирішує наших проблем.

Це подібно до проблеми бур’янів на дачі. Ви їх методично прибираєте. Причому щороку. Але біда в тому, що навіть коли ви повисмикували, здавалося б, усі бур’яни, через кілька днів вони знову звідкись з’являються. Ось у цьому-то і є проблема – якщо я скажу, що проблема мого незадоволення полягає в хтивості або гніві, то мені потрібно намагатися стати кращим, долати ці свої недоліки. Але ці гріхи всього лише наслідки моєї гріховної природи, яку я маю від самого народження, результати мого неправильного поклоніння. Хибна діагностика проблеми призводить до того, що церковні храми та кафедри психології світських вишів сповнені людей, які борються із симптомами, ніж із самою хворобою.

І тому нам потрібно подивитися на природу нашої хвороби, якщо ми справді бажаємо вилікуватися, якщо ми справді хочемо почати жити щасливим життям.

Мартін Лютер справедливо зауважив, що Божий наказ “нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм” (Вих. 20:3) і заклик вірити тільки в Христа для нашого виправдання (Рим. 3:4), по суті, одне й те саме. Говорити, що у нас не повинно бути ніяких інших Богів, і говорити, що ми не повинні намагатися досягти спасіння без Христа – суть одне.

Бог каже: “Оскільки Я один єдиний Бог, то тільки Я повинен бути твоєю впевненістю, довірою і вірою, і ніхто інший”.

По суті, ця заповідь говорить нам, що будь-що, окрім Христа, через що ми сподіваємося знайти почуття прийняття, радості, значущості, надії та безпеки – за визначенням, є нашим богом – чимось, чим ми захоплюємося, служимо і на що сподіваємося. Насправді ідоли можуть бути хорошими речами (наприклад, сім’я, досягнення, робота і кар’єра, романтика, таланти, навіть служіння Богові), які стають для вас тим, що має дати вам значущість і принести вам радість, яких так жадають ваші душі.

Вони змушують нас бігти за ними і – валять нас на землю. Вірною ознакою присутності ідолопоклонства в нашому житті є надмірне занепокоєння, гнів і пригніченість, тому що наші ідоли завжди нас обманюють. Розумієте, якщо ми втрачаємо щось хороше, то ми засмучуємося, але якщо ми втрачаємо ідола, то ми будемо просто спустошені. Якщо ми не позбудемося ідолопоклонства, не виконаємо першу заповідь, то ми не будемо здатні виконати всі інші.

Ми не зможемо подолати брехню, блуд чи крадіжку доти, доки на фундаментальному, серцевому рівні наша надія, радість та ідентичність не будуть пов’язані з Богом. Коли ми брешемо, наприклад, то наша репутація (гроші або щось інше) в той момент для нас більш значуща для нашої самооцінки та щастя, ніж любов Христа. Якщо ми обманюємо з грошима, то гроші та майно, а отже, наш статус і комфорт, які ми набуваємо з ними, стають для нашого серця більш важливими, бо дають відчуття значущості та безпеки, ніж наша ідентичність у Христі.

Ідолопоклонство є коренем усіх наших гріхів і більшості проблем.

Тому якщо корінь усякого гріха є ідолопоклонство, а ідолопоклонством є небажання дивитися на Ісуса заради нашого порятунку й виправдання, тоді корінь усякого гріха є небажання вірити євангелію, що Ісус і лише Ісус є нашим виправданням, праведністю та відкупленням.

То що ж нам потрібно, щоб змінилася наша поведінка? Що нам допоможе жити благочестиво? Рішення не полягає просто в тому, щоб ми доклали більше зусиль або залякали себе, щоб почати робити правильні речі. Але нам потрібно застосовувати євангеліє до ідолів нашого серця, які завжди є альтернативою самопорятунку поза Ісусом. Наша неможливість домогтися практичної праведності, по суті, є результатом нашого небажання радіти нашій поставленій праведності у Христі. Наші невдачі в царині освячення найчастіше пов’язані з нашим неправильним розумінням нашого виправдання у Христі. Ми ніколи не змінимося доти, доки не прийдемо до того, щоб наші серця були міцно вкорінені в євангелії, а не брали мотиваційну силу в наших ідолах.

І коли євангеліє знаходить дім у наших серцях (Еф. 3:16-19), воно нарешті руйнує ці внутрішні мотиви, що спрямовують нашу гріховну поведінку, і перемагає ці гріховні потреби. Нам не потрібно брехати, бо наша репутація не є найголовнішим для нас. Нам не потрібно реагувати на щось або на когось у гніві, тому що ніхто не може зачепити наше справжнє багатство. Євангеліє руйнує і гордість, і страх, які були основними мотивами для моралістської поведінки або зміни нашої зовнішньої поведінки.

Євангеліє руйнує гординю, тому що воно говорить нам, що ми були настільки поганими і загубленими, що Ісусу знадобилося померти за нас.

Воно також руйнує страх, тому що воно говорить нам, що ми не можемо що-небудь зробити, щоб втратити або зменшити Його любов до нас.

Коли ми повністю приймаємо ці істини, то наші серця не просто утримуються в моральних кайданах, а справді змінюються. Їхня фундаментальна орієнтація буде трансформована Божою благодаттю.

Ми вже не житимемо морально просто тому, що це дає нам певні переваги або дає змогу нам почуватися краще. Натомість говоритимемо правду і зберігатимемо наші обіцянки просто через любов до Того, хто помер за нас, хто зберіг Свою обіцянку, незважаючи на неймовірні страждання, яких Він зазнав через Свою вірність. Євангеліє скеровує нас творити правильні речі не заради себе, а заради Бога, заради Христа, через бажання знати, бути схожими, тішитися і любити Того, хто врятував нас. Така мотивація може рости тільки всередині того серця, яке було глибоко зачеплене благодаттю.

Останні поради

1. Підзвітність – є деякі гріхи, яким ми не зможемо запобігти або подолати, якщо в нашому житті не буде здорової духовної підзвітності більш зрілим християнам. Знайди такого і молись із ним, вчись у нього, проси допомоги.

2. Щоб гріховні нахили зникали, необхідно не просто і не тільки боротися з ними, а й зростати духовно. Важливо любити Бога все більше і більше, через краще розуміння євангелія. А тут ніяк не обійтися без пасторського піклування у вашому житті для зростання духовного.

3. Потрібно наповнити своє життя Божою істиною і служінням Йому. Це наше покликання і наше життя. Навіщо витрачати своє коротке життя даремно (1 Кор. 7:35)?!

Оригінал © Сайт Євгена Бахмутського, коректура © Help for Heart.