Приборкання похоті

Псалом Давида, коли він перебував у Юдейській пустелі. Боже, Ти мій Бог, Тебе я пильно шукаю. Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній. Я так виглядав Тебе у Святині, щоби побачити Твою силу і Твою славу! Адже Твоя милість краща за життя. Мої уста Тебе величатимуть. Тож буду прославляти Тебе поки житиму; в Ім’я Твоє підноситиму свої руки. Хай наповниться моя душа немовби жиром та ситою їжею, а мої уста радісними вигуками висловлюватимуть хвалу Тобі. Я згадую про Тебе на своїй постелі, – в нічні години роздумую про Тебе. Адже Ти прийшов мені на допомогу, і я радітиму в тіні Твоїх крил. Моя душа приліпилася до Тебе, – мене підтримує Твоя правиця. Ті ж, котрі лише шукають, аби погубити мою душу, зійдуть у підземні безодні. Вони будуть віддані під владу меча, стануть поживою шакалів. Але цар радітиме в Бозі, – буде пишатися кожен, хто Ним присягається, тому що уста неправдомовців будуть закриті.

Пс. 63

Я не знаю, як ви, але коли мені потрібно щось зібрати (модель чогось, меблі, або прилад), мені потрібні 2 речі: інструкція і картинка. Зазвичай я витягую інструкцію, і там усе написано по кроках, як що робити. І десь через кілька кроків я вже починаю плутатися, і, не витримуючи, беру коробку і дивлюся на картинку того, що має вийти. На коробці намальовано те, до чого я прагну, велика картина того, що, зрештою, має в мене вийти. Ця картинка дає мені надію, що коли я, нарешті, через років 5 або 6 закінчу складати те, що в мене зараз лежить у дуже розібраному стані, у мене може вийти і може навіть запрацювати те, що обіцяє ця картинка! Картинка дає повне уявлення того, що зараз лежить у маленьких детальках, і це додає сили та бажання продовжувати розпочате.

З іншого боку, якщо в нас є тільки картина кінцевого результату, ми б відкрили коробку, подивилися на ці всі детальки, і, напевно, так би й не змогли закінчити конструювання без інструкції. Для бажаного результату потрібно і те й інше.

Зараз багато говорять про духовне. У газеті “Волстріт Джорнал” я прочитав таку інформацію – якщо додати слово “душа” або “дух” до назви книжки, її продаж зросте на 15%. Зараз усім цікаво говорити про душу, про духовне, про переживання незрозумілого. Багато людей замислюються про це. За останні 25 років зріс інтерес до всього духовного: у кожній релігії, де говориться про переживання Бога, де обіцяється зустріч із Ним – додалося прихильників. Але саме через це виникає питання, як же знати точно, що пережите мною і є зустріч із Богом? І що Бог, з яким я зустрічаюся, – це справжній Бог?

Можливо, навіть серед вас є люди, які ходять до церкви роками, але так ніколи й не відчували присутність Бога глибоко, в духовному плані. Можливо, для вас віра весь цей час була списком правил і законів, яких ви намагаєтеся дотримуватися зі змінним успіхом. І, з іншого боку, ви заходите до книжкової крамниці, яка забита літературою з духовними переживаннями християн, і складається враження, що вони переживають духовні чудеса просто щодня! Такі люди, нам здається, завжди благословенні по-особливому, і в них завжди все добре, в них завжди багато одкровень від Бога, саме тоді, коли їм потрібно. І ви починаєте себе запитувати: “Це так я маю жити чи ні?”.

Мені здається, що багато хто змішує поняття, і в цьому всьому потрібно розібратися. Особливо це потрібно тим, хто тільки-но прийшов до Христа, бо новачки почуваються розгубленими в будь-якій справі. Це мені нагадує улюблений жарт моєї мами, яка каже, що їй потрібно написати книгу під назвою: “Як виховувати першу дитину так, ніби вона вже п’ята”. Перша дитина – батьки завжди про все переживають і метушаться, п’ята – вже не так, дитина плаче, ну то й що, нехай поплаче. Коли у вас перша дитина, щоб не трапилося, ви ставите собі питання: “А це нормально?”. Так само і у вірі, коли ви тільки починаєте своє життя у Христі, то хочете знати, що є норма? І це абсолютно природно!

У Біблії ми бачимо багато прикладів того, як відбувається зустріч із Богом: Ісая, Мойсей і палаючий кущ, Марія і ангел. Але це все як барвиста обгортка – загальне уявлення, а життя – це маленькі детальки, які потрібно знати, як скласти разом. Для цього нам усім потрібні інструкції, і не тільки! Нам потрібно, щоб хтось розповідав про майбутні перепони, труднощі і як їх обходити, як навчитися відрізняти справжнє від надуманого. Нам потрібні покрокові інструкції так само, як і загальне уявлення.

Книга псалмів – прекрасний приклад того, як людина переживає і відчуває Бога зсередини! Це щоденник переживань, а не просто факти того, що відбувається, але переживання того, що відбувається! Пс. 63 – чудовий приклад того, як можна випробувати Бога, але не просто дізнатися про Нього, а дізнатися Його Самого! Сьогодні хочу поговорити про характеристики справжнього переживання зустрічі з Богом. І кожна характеристика не просто тест на перевірку, чи в правильному напрямку ми рухаємося, а свого роду дисципліна для нас, що допомагає зростати. Ми поговоримо про досвід зустрічей із Богом.

Цар Давид починає з таких слів: “Боже, Ти мій Бог, Тебе я пильно шукаю. Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній. Я так виглядав Тебе у Святині, щоби побачити Твою силу і Твою славу! Адже Твоя милість краща за життя. Мої уста Тебе величатимуть”.

І ось вам перша характеристика, за якою ви можете себе перевірити, чи дійсно ви знайшли справжнього Бога. Ви Його зустріли, якщо відчуваєте духовний голод (або духовний апетит). Ви можете знати, що ви наближаєтеся до Бога, коли ви починаєте відчувати, що ви від Нього далеко. Біблія ніколи не говорить, що результат пошуків Бога – це коли ви Його знайшли. Але Біблія постійно говорить, що ви шукайте Бога тільки тоді, коли ви Його вже знайшли. Ви не шукаєте Бога, поки Він не зустрівся з вами.

Ще Біблія каже, що хоча в людей може бути духовний голод, здебільшого спрацьовує природна тенденція оминати справжнього Бога. Люди потребують духовного, але не завжди шукають у правильному місці. У Діях 17:22 Павло в Афінах, побачивши безліч ідолів, звернувся з такими словами: “Мужі афіняни, з усього бачу, що ви дуже побожні… я знайшов також жертовника, на якому написано: Невідомому Богові! Отже, я вам і проповідую Того, Кого, не знаючи, ви побожно шануєте”. Здебільшого люди хочуть знати Бога, у нас усіх є потяг до духовного. Але через гріх ми хочемо Бога загалом, але зокрема – не хочемо! Шукати справжнього Бога і Його справжніх одкровень – самі ми на таке не здатні.

Давид називає Бога – своїм Богом. Це доводить і показує їхні взаємини. Яких і скільки людей у вашому житті ви можете назвати своїми? Якщо ви не знаєте мене і почуєте від мене слова: “Моя Катя, мій Давид, мій Майкл, мій Джонатан”, ви подумаєте, що це моя сім’я. Ви не використовуєте слово “мій” стосовно людей, з якими у вас немає близьких стосунків.

А тепер зверніть увагу на порядок слів: “Ти – мій Бог, тому шукаю Тебе”. Не говориться, що я Тебе знайшов, тому Ти – мій Бог. Ви можете дізнатися, що ви зустріли справжнього Бога за тим, чи є у вас спрага і голод за Ним. І якщо ви відчуваєте цю порожнечу, коли Його не відчуваєте, це знак того, що Він торкнувся вас. Інакше кажучи, якщо ви здатні відчути Його відсутність у своєму житті, значить, ви здатні відчути Його присутність і прибували в ній, а отже, ви зустрічалися з Ним. І якщо ви знаєте і розумієте те, про що я зараз говорю, – це теж доказ того, що ви Його зустрічали. І що більша жага до Його присутності, то глибше ви відчуватимете її.

Я почав цю проповідь з того, що пошук Бога не обов’язково означає справжнє духовне переживання, і що всі шукають щось у духовному плані. Як же дізнатися, що шукане – справжнє?

Джонатан Едвардс у своїй книзі наводить як приклад Пс. 63, щоб проілюструвати ознаку справжньої спраги за справжнім Богом. Подивіться на слова Давида: “Тебе прагне моя душа, за Тобою нудьгує тіло моє в землі пустинній, спраглій і безводній. Я так виглядав Тебе у Святині, щоби побачити Твою силу і Твою славу! Адже Твоя милість краща за життя. Мої уста Тебе величатимуть”.

Коли ми тільки стаємо на шлях віри, наші перші кроки (рішення відвідувати церкву, займатися служінням) майже завжди мотивуються впевненістю, що Бог, будучи люблячим, зглянеться на наші бажання і дасть нам те, чого ми хочемо. Ми очікуємо отримати неможливе – Він нам дасть. Для одних – впевненість у завтрашньому дні, для інших – мир у душі, для багатьох – бажання знайти вирішення численних побутових і життєвих проблем. І в цьому немає нічого поганого, але це ще не ознака того, що ви вже зустрілися з Богом. Це ще не той пошук, про який пише Давид, ще не та спрага.

На початку ми приходимо до Бога, щоб щось отримати від Нього, щоб Він нас доповнив. Це майже завжди наша перша мотивація в пошуках Бога. Але коли ми Його все-таки знайдемо… Давид на початку свого життя теж молився такими ж словами: “Якщо любиш мене, врятуй мене від ворогів моїх, якщо любиш мене, врятуй сина мого від смерті, якщо любиш мене, врятуй мою армію…”. А тепер він каже: “Твоя милість, Твоя любов більша, краща за життя!”. Іншими словами, Давид каже, що якщо він має Божу любов і милість, більше нічого в цьому житті не потрібно! Якщо в мене є Твоя любов і милість – це і є моє життя.

Джонатан Едвардс каже, що знак справжнього глибокого переживання Бога – це коли ви задоволені тільки тим, хто є Бог, а не тим, що Він може вам дати. Те саме говорить і Давид: якщо в нього є Бог, більше нічого й не потрібно в цьому житті. Якщо в мене є Божа любов, честь, мудрість, милість, благовоління… чиє благовоління мені ще потрібно? Давид починає це розуміти і проголошує це.

До якоїсь міри ми всі це розуміємо. Але якщо ми будемо тільки молитися списком прохань: “Бог дай те і це”, не вивчаючи Біблії, не слухаючи відповіді Бога, не шукаючи Його, тоді ми будемо просто хотіти духовного задоволення, але ніколи не зустрінемо Бога по-справжньому. Але коли ви просто сядете і почнете читати Святе Письмо про Його святість, суверенність або велич і в результаті зрозумієте, що усвідомлення того, хто Він є, вас приводить у здивування і дає вам справжній спокій і справжню впевненість. Адже тільки подумавши: “Цей Бог – Творець усього, який тримає все в Його руці, який має владу над усім. Він – мій Бог”, ви не відчуваєте спокій, але все ще переживаєте про свої проблеми, значить, на вас ще тільки чекає зустріч зі справжнім Богом!

Ознака справжнього глибокого духовного переживання Бога – це новий вид “апетиту” за Богом, це спрага зустрічі з Ним! Ви бажаєте Його, а не щось від Нього! То як же досягти такого стану? Що я можу зробити для того, щоб переживати Бога по-справжньому?

Перше, коли ми говоримо про апетит будь-якого роду, найголовніше не зіпсувати його! Коли я був ще маленьким, моя мама часто говорила мені, що якщо я буду їсти печиво і цукерки до вечері, то зіпсую собі апетит. І звісно, вона мала рацію. Коли я їв одне або два печива до вечері, у мене пропадало бажання їсти. Але проблема вся в тому, що для мого тіла потрібна справжня їжа! Мами про це знають, і тому дуже зляться, коли діти їх не слухають.

Гріх руйнує ваш апетит! Коло таких речей можна звузити до трьох: бажання влади, бажання плоті та гроші – є найсильнішими замінниками Бога. Вони забирають потребу захоплюватися Богом, переживати Його, любити і спілкуватися з Ним. Вони дають приємні переживання, але псують ваш апетит. Для більшості з нас це головна причина, чому ми не переживаємо Бога глибоко й до кінця в нашому житті: ми псуємо собі апетит дуже сильними замінниками, які на певний час задовольняють нашу потребу в чомусь, але не вгамовують спрагу! У такому разі просто почніть коритися Йому. Звертайтеся до Нього, тоді ви почнете приходити до тями і побачите, що всі ці “замінники” вам не потрібні і Бог може задовольнити будь-яку вашу потребу.

Наприклад, ви можете відчувати дискомфорт у духовному плані, але кохана людина скаже, що з вами все гаразд і ви заспокоїтеся. Це приклад того, як апетит був зіпсований. Якщо ви хочете повернути апетит по Богу, вам потрібно перестати використовувати замінники!

Друге, якщо ви хочете розвинути свій апетит щодо Бога, почніть вивчати Бога і те, ким Він є. Читайте і вивчайте всі Його атрибути, а не тільки ті, які корисні вам. Так, ми знаємо, що Він люблячий, милостивий і всепрощаючий, але водночас Він ще й святий, всемогутній, досконалий, гідний хвали! Як каже Давид: “Я так виглядав Тебе у Святині, щоби побачити Твою силу і Твою славу”.

І третє, коли ви впізнаєте Його через Біблію, подякуйте Йому: “Спасибі, Боже, за те, що ти всепрощаючий, спасибі за Твою славу і любов…”. Коли ми це робимо, то самі наближаємося до Нього, до розуміння того, хто Він.

І навіть якщо після всього цього ви відчуєте дистанцію між тим, де ви і де Бог, нагадуйте собі, що це і є ознакою того, що Бог вас торкнувся! Ви б ніколи не відчули цієї відстані, якби ніколи не прибували в Його присутності.

Шукайте Бога, не псуйте собі апетит замінниками, читайте про Нього, прославляйте Його, а не тільки просіть. І пам’ятайте, що, відчуваючи Його відсутність, ми все ближче наближаємося до Нього! Твоя милість і любов кращі, ніж життя, мій Боже!

Оригінал © Kingdom Life, переклад © Help for Heart.