Позбудься вигаданої дівчини. Сповідь безнадійного романтика

Чи чули ви міф про хлопця, який закохався у власноруч зроблену статую?

Коли його мармурова богиня сяяла в сонячному світлі, Пігмаліон усміхався.

Обидва стояли безмовні. На відміну від натовпу, який він зустрічав на брудних вулицях, у ній була бажана краса. Після кількох місяців роботи (різьблення та оздоблення) з’явилася вона: його кумир, його краса і його кохана.

Він прозвав її Галатея.

Період побачень із Галатеєю

Коли я вперше почув історію Пігмаліона, я почав сміятися. Чоловік, який розчарувався в реальних жінках, пішов ліпити статую і потім закохався в неї. Безглуздо.

Але потім я вчинив необачно: почав думати про це.

Міф стурбував мене. Образ нікчемного чоловіка, який закривається від реальних жінок для того, щоб закохатися в щось підроблене і несправжнє, не залишав мене. Де я вже бачив це? Коли я задумався, образ ставав яснішим. У дурості Пігмаліона я побачив своє відображення: я був закоханий в ідол, богиню, яку сам створив.

Для мене Галатея була комбінацією ідеалів. У неї була усмішка дівчини з обкладинки журналів, розум ученого, благочестя жінки з 31-го розділу Притч, фігура моделі. Її усмішка завжди б втішала, приготована нею їжа була б неперевершено смачною, і її компанія завжди б розважала. Вона була ідеалом, з яким порівнювалася кожна смертна жінка з плоті й крові.

І коли жінка не дотягувала, я, так би мовити, зачиняв двері щільніше і припускав, що залишуся самотнім назавжди.

Печаль полягала в тому, що самотність із Галатеєю була кращою для мене.

Недосяжна досконала любов мала кращий вигляд, ніж досяжна недосконала любов.

Клайв Льюїс відображає сутність цієї переваги в “Царстві тіней”: “Найсильніша радість полягає не у володінні, а в бажанні”. Нескінченна насолода, вічне блаженство твоє тільки тоді, коли потаємне бажання недосяжне. Недосяжне кохання виблискувало яскравіше за кохання з людською недосконалістю. Мені хотілося добутової романтики.

Тому я залишився з Галатеєю. Вона була невразлива до тління і хвороби – пластикове листя не сохне.

Класичний романтик

Стосунки з благочестивою жінкою в церкві здавалися мені занадто земними. Як Пітер Лейтарт діагностував:

«У класичних романах чоловік, дійсно, не хоче довести до логічного кінця свої стосунки: одружуватися і справлятися з одноманітністю щоденного спільного життя. Шлюб для романтиків здається надто приземленим. Романтик впивається перешкодами. Він хоче відчувати почуття любові, але при цьому не допускає її здійснення у стійких і заповітних стосунках… Чоловік, який вважає, що його кохана має бути ідеалом досконалості, не може терпіти навіть натяку на недосконалість. Це і є причина, чому романтик не хоче підходити надто близько до своєї коханої; глибоко в душі він знає, що, якщо підійти надто близько, він виявить вади й недосконалості…».

Див. Brightest Heaven.

Будучи класичним романтиком, я насолоджувався перешкодами. І написав у щоденнику через роки:

«З букетом пишним яскравих троянд
На підвіконні лежу, співаю про красу,
Мила гонитва мені за блиском цих очей…
Але вдячний кріпосній стіні».

Я бажав кохання без недоліків із занепалого світу. Я був змучений луною першого і другого розділу книги Буття, не здатний впоратися з третім розділом: з занепалим чоловіком і шлюбом. Тому Галатея стала притулком від неминучого: шлюб зі сльозами, боротьба та розчарування. Шлюб характеризувався, в моєму розумінні, в основному буденністю та банальністю. Галатея стояла як мармурова фортеця, запобігаючи звичайному розчаруванню так само, як і відсутність Джейн для Елізабет у «Гордості та упередженні»:

«І якби в подорожі могла взяти участь Джейн, перспектива цієї поїздки була б цілком досконалою. „Втім, це навіть добре, — міркувала Елізабет, — якщо щось станеться не так, як хотілося б. Якби все було влаштовано як я хочу, я неодмінно мала б з часом розчаруватися. А тепер, постійно сумуючи про майбутню розлуку з Джейн, я можу певною мірою сподіватися отримати від поїздки приємне задоволення. Задум, у якому всі частини складаються вдало, ніколи не буває успішним. І тільки якщо якась прикра дрібниця порушує гармонію, можна уникнути повного розчарування“».

Я зустрічався з Галатеєю, бо вона давала мені надію. Можливо, вона в людському вигляді була десь поруч. Можливо, вона справді існувала. Я думаю, причина, чому мені було прикро, полягала в тому, що я досі не знайшов її.

Позбудься Галатеї

Допустіть правління Галатеї у своєму житті, і вона стане жорстокою по відношенню до реальних жінок і земних взаємин. Зв’язок із нею обійдеться вам дорого. Продовжуйте зустрічатися з Галатеєю і ви будете:

– душити важливих людей у ​​вашому житті (дружину) непомірними очікуваннями;

– затримуватись на самоті, коли Бог показує вам чудові варіанти;

– побіжно зустрічатися без жодних зобов’язань або рішень;

– продовжувати поклонятися своєму кумиру.

Позбавтеся її (його) — благаю вас. Я буду першим і очолю цю ходу. Слідуйте за мною.

Прощальний лист

Моя чарівна Галатея!

Чи можу кинути тебе,
Посмішку, що тепліше за пустельний пісок?
Як мені не думати про тебе
З кришталевим черевичком у руці?

О діво Галатея! Що пострілом
З очей пронизуєш моє тіло!
Розбитий я блиском примарних рум’ян,
І хліб не милий, ледве чую твій обман.

Душа моя! Залишся ж на згадку
Я зверну свій погляд від мармуру до глини.
Хоча в душі страшна дірка,
Все ж таки відмовлюся від ваших чар і від зла.

Цариця Галатея! Бути підданим твоїм
Немислимо – кров у жилах холоне.
Шукав по книгах я, спалюючи за лучиною лучину,
Тепер кидаю ідол свій у вир.

О Галатея!

Піти прийшла моя пора,
Не пити мені вина Амура.
Зрозуміло лише здалеку,
Що ти – лише спрага Божества.

Галатея — спрага по Богу

Але є певна правда у цьому міфі.

Через роки я усвідомив, що Галатея була переважно недоречною спрагою по Богу. У мене було, як кажуть теологи, переусвідомлення есхатології. Я прямо зараз чекав неба на землі, тому шукав піднесений роман і хотів знайти його зі смертною людиною. Але Бог — оповідач краще за Діснея. Галатея всесвіту прийшла, щоб любити своїх невірних, слабких, розбитих, занепалих, потворних, нечистих і бунтівних людей. Своєю смертю Він один зробив свою наречену красивою. Галатея померла через безбожних.

І Він знову прийде. Він Галатея. Усі кволі, слабкі й недосконалі наші подружжя вказують на Нього.

Оригінал © Desiring God Foundation, переклад © Help for Heart.