Портрет теплого християнина

“Ані наукові сумніви, ані атеїзм, ані пантеїзм, ані агностицизм, що поширилися нині на нашій планеті, не загасять світло Євангелія… але горде, егоїстичне, корисливе, марнотратне, бездушне благополуччя, супроводжуване відвідуванням церкви”.

Фредерік Д. Гантінгтон

Отже, існує незбагненний, безгрішний, вічний Бог, який любить нас, тендітні створіння, яке Він створив Своєю безмірною любов’ю. І, незважаючи на те, що ми можемо померти будь-якої миті, але думаємо, що наші нікчемні життя є досить приємними порівняно з любов’ю до Нього, Він наполегливо любить нас досконалою і несамовитою любов’ю.

Я знаю єдиний спосіб, як відповісти на Його любов, подібно до героя однієї з притч Христа:

Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, й купує те поле.

Підтримка

Завдяки вашiй підтримці ми маємо змогу перекладати статті, відео та інші матеріали з душеопіки. Також підтримувати служителів, які хотіли б навчатись, однак не мають такої фінансової змоги. Будь-яка сума є значна.

Підтримати

Мт. 13:44

Людина з радістю продала все, що в неї було, заради придбання того єдиного, що мало для неї значення. Він знав, що він знайшов Царство Небесне, і воно цінніше за все, що він мав раніше, тому він віддав за нього все.

Такою має бути відповідь на Божу любов. А як ми зазвичай відповідаємо, коли знаходимо такий скарб?!

У Сполучених Штатах цифри нас вражають. Ми оцінюємо успіх події за тим, скільки людей прийшли або скільки вийшли вперед на покаяння. Ми вимірюємо церкви, вихваляючись кількістю парафіян. Нас приводять у захват великі натовпи людей.

Ісус ставив під сумнів такого роду обчислення. У Лк. 8 говориться, що коли зібралося багато народу, Він почав говорити їм притчами так, що ті слухали, але не розуміли.

Сьогодні на великих зібраннях спікери надто зосереджені на тому, щоб послання було доступним кожному. Спікери не користуються тактикою Ісуса і не прагнуть втратити нещирих слухачів.

Ісуса не цікавили люди, які лише прикидалися, що йшли за Ним.

У притчі про сіяча Він пояснює, що насіння є істина (слово Боже). Насіння, що впало при дорозі, означає тих, хто слухає, але у кого диявол швидко краде слово, Насіння, що впало на камінь, – це ті, що не мають кореня. Здавалося б, є і глибина, і ріст, але лише тільки на поверхні. Насіння, що впало в тернину, – це ті, які слухають слово, але незабаром пригнічуються турботами життя, багатствами і насолодами. Але насіння, що впало на добрий ґрунт, пускає корінь, росте і приносить плід.

Я застерігаю вас: не прикидайтеся, що ви хороший добрий ґрунт.

Я думаю, більшість парафіян в Америці – ґрунт, який заглушає насіння своїми тернями. Терни – це все, що відволікає нас від Бога. Коли ми хочемо Бога і ще море всього іншого, це означає, що в нашому ґрунті є бур’яни. Стосунки з Богом не можуть зростати, коли є прихильність до грошей, гріхів, розваг, улюблених спортивних команд, до будь-яких згубних звичок або захоплень.

У більшості з нас життя переповнене непотрібними речами. Як пише Давид Гоец: “Коли хорошого життя занадто багато, воно закінчується токсикозом, деформуючи нас духовно”.

Багато різних речей гарні самі по собі, але разом вони перешкоджають здоровому плідному життю для Бога.

Повторюся: не прикидайтеся, що ви хороший добрий ґрунт.

Стосунки з Богом змінили ваше життя? Ви бачите ознаки Божого Царства у своєму житті? Або ви заглушаєте його, віддаючи занадто багато часу, сил, грошей і думок на задоволення цього світу?

Вас влаштовує ваше “благочестиве життя”, яким ви живете, аби тільки потрапити на небеса і мати гарний вигляд порівняно з іншими? Чи ви, як Павло, можете сказати, що хочете “пізнати Його, і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, відповідно до смерті Його” (Флп. 3:10)?

Дуже довго в цьому вірші для мене було занадто багато Ісуса. Я думав, що вірш мав закінчитися на слові воскресіння, щоб у мене склався привабливий портрет популярного Ісуса, який не зазнав жодних страждань.

Відповідь, яку я отримав від християн, переконала мене в правильності сформованої думки, що не було жодної причини прагнути до глибшого пізнання Христа. Мені сказали, що я і так добрий і “досить благочестивий”.

Проте це суперечило всьому, що я читав у Біблії, тому я повністю відкинув усе, що говорила більшість інших людей, і почав порівнювати всі аспекти свого життя з тим, що написано в Писанні. Дуже швидко я зрозумів, що американська церква – місце, в якому складно влаштуватися, якщо хочеш жити життям новозавітного християнина. Найчастіше американське християнство прагне лише до гарного шлюбу, виховання дітей, які не лаються матом і регулярного відвідування церкви. Слова Христа рідко сприймаються всерйоз і буквально, немов вони тільки для “неврівноважених радикалів”. Більшість із нас хочуть жити збалансованим життям, тримати все під контролем, завжди перебувати в безпеці й не зазнавати страждань.

Ви могли б сказати про себе, що безмірно закохані в Ісуса Христа? Чи вам більше підходять слова: байдужий, напівприсвячений, теплий?

Біблія каже нам випробовувати самих себе, тому далі на сторінках моєї книги я пропоную вам опис теплих, напівприсвячених, байдужих, зайнятих собою людей. Поки ви будете читати приклади, я закликаю вас до того, щоб уважно і чесно подивитися на своє життя. Подумайте не про те, ким ви хочете колись стати, а про те, хто ви зараз і яке ваше життя.

Теплі люди регулярно відвідують церкву тільки тому, що, на їхню думку, “порядні християни” мають регулярно ходити до церкви.

Теплі люди жертвують гроші на благодійність і в церкву… доти, доки це жодним чином не позначається на їхньому рівні життя. Вони дають, поки в них є невеликий надлишок, поки давати легко. Зрештою, адже Бог любить того, хто доброзичливо дає?

Теплі люди в делікатній ситуації зазвичай обирають те, що популярно, замість того, що правильно. Вони хочуть бути прийнятими і в церкві, і в світі. Їх більше турбує, що думають про них люди (тому вони відвідують церкву і дають пожертви), ніж що Бог думає про їхні серця і життя.

Теплі люди не хочуть врятуватися від своїх гріхів – вони хочуть врятуватися від покарання за гріх. У них немає ненависті до гріха, вони не відчувають жодного жалю за гріх, вони просто шкодують про те, що Бог каратиме за гріх. Теплі люди не вірять у те, що нове життя, яке пропонує Ісус, буде кращим, ніж їхнє гріховне старе.

Теплі люди люблять історії про людей, які роблять радикальні вчинки заради Христа, але самі ніколи не зважаться на щось подібне. Вони вважають, що подібні вчинки можуть здійснювати тільки “екстремальні” християни, а не середньостатистичні.

Теплі люди рідко розповідають про свою віру сусідам, співробітникам на роботі або друзям. Вони бояться бути відкинутими, бояться порушити комфорт людей, тому намагаються не обговорювати такі особисті питання, як приналежність до релігії.

Теплі люди вимірюють свій рівень моральності та благочестя, порівнюючи себе з світськими людьми. Вони почуваються цілком комфортно, оскільки все-таки прийняли Ісуса не так, як грішники, і в них, звісно ж, усе набагато краще, ніж у будь-якого невіруючого.

Теплі люди кажуть, що вони люблять Ісуса, і Він безсумнівно є частиною їхнього життя. Але тільки лише частиною. Вони дають Йому всього лише частину свого часу, своїх грошей, думок, але не дозволяють Йому взяти повний контроль над своїм життям.

Теплі люди люблять Бога, але не всім своїм серцем, усією душею і розумом. Вони неодмінно намагатимуться переконати тебе, що намагаються любити Бога всім своїм серцем, всією душею і розумом, але таке посвячення неможливе для звичайної людини, воно тільки для пасторів, місіонерів і радикальних християн.

Теплі люди люблять інших людей, але не прагнуть любити ближніх, як самих себе. Їхня любов, як правило, проявляється до тих, хто любить їх, тобто до своєї сім’ї, друзів, до тих людей, яких вони знають і з якими спілкуються. Зовсім мало вони люблять тих, хто не відповідає взаємністю, ще менше – тих, хто не звертає на них уваги, нехтує ними, тих людей, чиї діти досягають більших успіхів у житті, або тих, з якими важко спілкуватися. Їхня любов вкрай умовна і дуже вибіркова, і, як правило, вона обмежується певними рамками.

Теплі люди служитимуть Богу і людям, але завжди з обмеженнями, вони приділятимуть рівно стільки часу, грошей і сил, скільки забажають.

Теплі люди набагато більше думають про своє життя на землі, ніж про вічність на небесах. День у день вони зосереджені на справах, які їм необхідно виконати сьогодні або найближчим тижнем, вони думають про те, як їм провести відпустку, або про купівлю нової машини… І дуже рідко, якщо взагалі коли-небудь, вони розмірковують про подальше життя. К. С. Льюїс писав так: “Якщо ви подивитеся на історію, то ви побачите, що християни, які найбільше зробили для свого покоління, були тими людьми, які думали про наступне покоління. Коли християни перестали думати про майбутнє, вони стали неефективними”.

Теплі люди вдячні за багатство, розкіш і комфорт, які їх оточують, і рідко думають про те, щоб давати якомога більше бідним. На це в них є готова відповідь: “Ісус ніколи не говорив, що гроші – корінь зла, Він говорив, що зло – це любов до грошей”. Незліченна кількість теплих людей відчувають себе “покликаними” служити багатим; зовсім небагато з них відчувають себе “покликаними” служити бідним.

Теплі люди роблять усе необхідне, щоб уникнути почуття провини. Вони хочуть робити найменший мінімум, бути “досить хорошими”, але не витрачати занадто багато зусиль. Вони запитують: “Як далеко можна зайти і не згрішити?”, замість того щоб поставити собі запитання “Як мені утримувати в чистоті свій храм Духа Святого?”. Вони запитують: “Скільки мені потрібно давати?”, замість того щоб запитати: “Скільки я можу дати?”. Вони запитують: “Скільки часу я маю проводити в молитві та читанні Біблії?”, замість того щоб сказати: “Як би я хотів не піти сьогодні на роботу, а сісти й читати Біблію”.

Теплі люди постійно думають, як би не зробити зайвих вчинків, а діяти одразу напевно, вони раби духу контролю. Саме тому вони не можуть жертвувати й ризикувати заради Господа.

Теплі люди почуваються в безпеці тільки тому, що відвідують церкву, виголошують сповідання віри у віці дванадцяти років, були охрещені й виросли в християнській родині, голосують за республіканців і живуть в Америці. Як пророки Старого Заповіту попереджали Ізраїль, що народ ізраїльський не врятується тільки через те, що він живе на землі ізраїльській, так і ми не врятуємось тільки через те, що до нас приклеєно ярлик “християнин”, або тільки через те, що люди наполегливо продовжують називати нас “християнською країною”.

Теплі люди не живуть за вірою, їхні життя так влаштовані, що їм не потрібна віра. У них немає потреби вірити Богу, на крайній випадок у них завжди є ощадний рахунок у банку. Вони не потребують допомоги Бога – у них є пенсійна програма. Вони не прагнуть того життя, яке приготував для них Бог, – тому що самі продумали і розпланували все своє життя. У них немає постійної залежності від Бога – тому що найчастіше вони здорові і їхні холодильники завжди наповнені. Насправді їхні життя не сильно змінилися б, якби вони раптом перестали вірити в Бога.

Теплі люди, можливо, п’ють і лаються менше, ніж будь-яка інша людина, але майже нічим більше вони не відрізняються від звичайної невіруючої людини. Вони прирівнюють своє відносно очищене життя до святості, але, насправді, більш неправильними вони й бути не можуть.

Описаний вище портрет теплої людини не є всеосяжним визначенням християнина, і також він не є знаряддям суду спасіння ваших віруючих друзів. Але, як написано у 2 Кор. 13:5, це заклик: “Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі, пізнавайте себе”.

Ми всі – зіпсовані людські істоти, ніхто з нас не має абсолютного імунітету проти вищеописаної поведінки. Однак існує різниця між життям, сповненим таких звичок, думок і поведінки, і життям, яке перебуває в процесі радикальних змін.

Пізніше ми звернемося до змін, але зараз настав час серйозного дослідження самих себе.

Коли я вчився в середній школі, я серйозно думав про те, щоб піти у флот, особливо коли побачив рекламу, де йшлося про те, що флот “для обраних, гордих, для моряків”. Але відштовхнуло мене те, що в рекламі всі постійно кудись бігли. Постійно. А я ненавиджу бігати.

Але знаєте що? Я не потрудився попросити їх змінити правила спеціально для мене і дозволити мені менше бігати, робити менше віджимань. Я прекрасно розумів, що це було б нерозумно і безглуздо. Усі знають: якщо ти йдеш у флот, то зобов’язаний робити все, що тобі скажуть. Ти повністю належиш флоту.

З якоїсь причини нам не спадає на думку, що в християнському житті все точно так само. Ісус не сказав, що якщо хочеш слідувати за Ним, то можна бути тепленьким. Він сказав: “Візьми свій хрест і йди за Мною”. Ісус сказав:

Отже, сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим посолите? Ні на землю, ні на добриво вона не придатна – її висипають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Лк. 14:34,35

Ісус не проводить тут якусь дрібну аналогію. Він звертається до тих, хто не готовий віддати все, хто не готовий пройти за Ним весь шлях. Він каже, що безглуздо слідувати за Ним мляво, байдуже, бо це тільки зіпсує наші душі. Він каже, що така сіль не годиться навіть “на добриво”.

Оце так! Чи вам сподобається почути Сина Божого, який каже: “Ти навіть добриво зіпсуєш”?

Коли сіль солона, гній стає добрим добривом… Але байдужа, непосвячена віра абсолютно марна. Вона не годиться навіть для гною.

Див. книгу “Безумная любовь“.