Похмурий дух сушить кістки (свідоцтво опікуваної)

Веселе серце як хороші ліки, а пригнічений дух сушить кості.

Пр. 17:22

Я за освітою медик, тому для мене все просто було: аналізи, діагностика, постановка діагнозу і призначення лікування. Але щодо себе я зіткнулася з незрозумілим явищем: жодне лікування не допомагало мені вирішити проблеми зі здоров’ям. Підвищення тиску і втрата свідомості постійно супроводжували мене. Жодні препарати не допомагали.

Трохи пізніше я зіставила факти і звернула увагу, що занепокоєння і хвилювання призводили до підвищення тиску і непритомності. Але для мене, як і для багатьох людей, дуже важко було пов’язати моє погане самопочуття зі своїм душевним станом. Я не вважала свою хворобу причиною моїх духовних проблем. Тривалий час спостерігаючи за причиною і наслідком, дійшла висновку, що душа і тіло, психіка і соматика – це єдина система, де все між собою переплетено і тісно пов’язано.

Я помітила, як будь-які сильні й глибокі емоційні переживання в мені неминуче позначалися на моєму фізичному стані [порівн. “сумував Амнон до того, що захворів” (2 Сам. 13:2а). – Ред.]. Відповідно, якщо страждає одне, то друге не змусить себе довго чекати. І ми можемо спостерігати це на простих прикладах: коли нам погано фізично, то настрій, емоції та поведінка тріщать по швах.

У своїй медичній практиці мені ніколи не доводилося бачити сяючу від радості невідроджену людину, яка лежить при смерті. У хворобі складно носити маску благополуччя. У той же час, хвороби викликані стражданнями душі. На сьогодні лікарі зазначають, що причини хвороб криються не тільки в порушеннях фізіології організму, а й безпосередньо залежать від духовного стану людини.

Наприклад, гіпертонічна хвороба або ішемічна хвороба серця залежать від пригнічуваних переживань. Саме тому чоловіки набагато частіше страждають на ці хвороби, їм більш властиво приховувати і пригнічувати свої емоції.

Глибоко розмірковуючи про свій стан, я помітила, що, живучи з гіпертонічною хворобою, часто пригнічувала і приховувала свої емоції, будучи рухома страхом. Я не дозволяла собі показати іншим слабкості та страждання, а часом вони були дуже сильні. Я не дозволяла людям і Богу допомогти мені в моїх труднощах, розділити переживання і турботи. І це поступово з’їдало мене, не давало перепочинку, позначалося на фізичному здоров’ї. Постійна втома, дратівливість, неуважність, розсіяна увага, головні болі вихолощували мене. Мій душевний стан посилював хворобу.

Стреси, переживання і хвилювання призводять до гіпертонічного кризу. Виразка шлунка, дванадцятипалої кишки та інші проблеми зі шлунком найчастіше проявляються в людей, схильних до депресій і жалю до себе, життя яких дуже “важке”. Різкі зміни призводять до розладу шлунка. Недовірливість – сестра алергії. Атопічний дерматит, екзема, бронхіальна астма провокується не тільки порушенням дієт і прийомом ліків (тобто фізіологічними причинами), а й стресами, переживаннями, змінами місця проживання.

Головні та шлункові болі – найкраща відмовка, коли тобі чогось дуже не хочеться робити. Викриваючи себе, я побачила, що можу симулювати їх спеціально або несвідомо. Мій організм розуміє: якщо я дам сигнал, що болить голова або живіт, я звільню себе від неприємних переживань. Навіть найбанальніша застуда може бути пов’язана з внутрішнім світом. Я помітила по собі, що набагато частіше хворію на застуди, коли втомилася або пригнічена.

Лікарі вивели основні причини психосоматичних захворювань (які з’явилися на тлі психологічного неблагополуччя):

1. Хронічний стрес, емоційні перенапруження.
2. Тривалий вплив сильних емоцій (образа, злість, гнів або страх).
3. Пригнічені емоції.

Проаналізувавши себе, я побачила, що погіршення мого захворювання пов’язане з усіма пунктами, і перебіг хвороби міг бути набагато легшим. Я постаралася простежити, чи є зв’язок внутрішніх переживань із непритомністю та підвищеним тиском, але фізіологічних пояснень, чому я непритомнію на тлі високого тиску, не виявила.

У багатьох людей тиск піднімається, але вони не непритомніють і не потрапляють у реанімацію. У всіх погіршеннях мого здоров’я можна простежити, що було внутрішнє переживання, не різке, а поступове (і тому складно було простежити зв’язок із хворобою). Були також і добрі часи, коли я була вільна від постійного почуття провини, образ, гніву, переживань, від внутрішніх терзань, самобичування. Мир із Богом зігрівав моє серце, і в ці періоди в мене не було проблем зі здоров’ям. Тиск не підвищувався по 3-4 роки, я не непритомніла і абсолютно не пила пігулок.

Це вказує на наявність зв’язку духовного здоров’я з фізичним. Упродовж душеопікунства з Божою поміччю вийшло побачити кілька провокувальних чинників, які посилювали перебіг хвороби:

1. Несповіданий гріх, а точніше сказати, глибоке почуття провини за гріхи, які я не сповідувала перед Богом.

2. Придушення всякого роду емоцій (гнів, роздратування, біль, гіркота, радість і багатьох інших). Я не дозволяла собі на людях плакати. Постійно придушувала своє невдоволення і образу в собі – все це я переживала всередині, щоб ніхто не бачив мене слабкою і безпорадною – для мене це смерті подібно.

3. Я не приймала і вважала для себе принизливим просити про допомогу в людей, а сама не могла впоратися з труднощами і випробуваннями. Бачачи свою нездатність впоратися самостійно, я все одно не зверталася по допомогу, а починала займатися самокопанням і самобичуванням за те, що не могла дотягнутися до тих стандартів, які сама ж і вигадала.

4. Я намагалася знайти спокій і задоволення в різних сферах: навчанні, роботі, зовнішності, гріховних розвагах, але врешті-решт розбивалася, навіть досягаючи поставлених цілей, бо не отримувала того, чого так хотіла: щастя, комфорту і задоволеності. Я занурювалася в муки від страхів, що ніколи не буду щаслива, і провини за все, що робила проти волі Бога. Туга, немов сіра хмара, накривала і душила мене.

5. Знаючи свою потребу в Богові, я всіляко тікала від Нього, подібно до Йони. Був період, коли я не хотіла приймати обставини, які Бог посилав у моє життя. Бунтуючи проти Нього, я навіть деякий час не ходила до церкви, не молилася і не читала Біблію. Я змушувала себе вірити, що без Бога буду щаслива.

6. Я приховувала проблеми зі здоров’ям від друзів і рідних, та й сама відмовлялася вірити в те, що хвора, і цим лише погіршувала перебіг хвороби, навантажуючи себе надміру і відмовляючись від ліків. Або, навпаки, впадала в паніку, що моє здоров’я не повернути, і піддавала себе непотрібним обстеженням, пила безліч ліків, які лише завдавали шкоди.

Озираючись назад, мені страшенно соромно дивитися на своє життя, на ті вчинки, які я зробила, і навіть на те, що роблю зараз. Як знову не впасти у відчай і не намагатися шукати собі виправдання, але знайти свій спокій і щастя? Бог, працюючи з моїм серцем, дає зрозуміти, що моє справжнє щастя, спокій і комфорт – тільки в Ньому, в Його обіймах. Усі мої гріхи, провини, війна проти Бога вже викуплені дуже дорогою ціною – кров’ю Ісуса Христа, який помер за мене. І все це абсолютно незаслужено. Господь, незважаючи на всю мою гидоту, все одно проявляє Свою благодать і любов через людей, які дбають і допомагають мені, навіть якщо я це абсолютно не ціную. Я побачила потребу і величезне благословення в тому, що можна розкривати своє серце (через емоції і переживання) перед іншими, визнавати свої слабкості і неспроможність, просити допомоги в Бога і друзів у боротьбі з собою. Я побачила, що це не смерть (як мені здавалося), але величезне щастя. Це приносить біль, але через цей біль я знаходжу зцілення. Це і є милість Божа. Моє серце вкрай зіпсоване, і я прошу Бога висвітлювати його Своїм світлом, змінювати його так, як заманеться Йому, і сподіваюся, що це початок шляху моєї зміни в образ Христа.

Яка б не була причина хвороби (фізична чи емоційна), якщо людина з Богом і має щастя в Ньому, то будь-яка хвороба переноситиметься легко. Вона не буде поглиблена хибними страхами, невиправданими надіями, почуттям провини, бо Бог над усім, зокрема й над хворобами. Він знає, як допомогти і полегшити! Тільки в Ньому – наша надія, розрада і полегшення.

Тож, заприязнися з Богом, уклади з Ним мир, – і через це прийде до тебе добробут.

Йов 22:21