Огранка душі: вступ

У цій рубриці розміщуються нотатки про героїв віри, які переживали важкі часи втрат, хвороб, катастроф, засуджень, зрад, болю і скорботи. І, незважаючи на це, продовжували жити для слави Господа, пахнучи подібно до «дерево, посаджене біля потоків води, яке приносить свій плід у належну пору і листя якого не в’яне. В усьому, що тільки він робить, матиме успіх.» (Пс. 1:3).

Де ці люди брали сили? Де знаходили розраду у своїх скорботах? Як вони пройшли долину смертної тіні, продовжуючи плодоносити? У цій рубриці ми постараємося знайти відповіді на ці запитання, допомагаючи своєму серцю, щоб “не розлінилися, а наслідували” їх (пор. Євр. 6:12) і “згадувати наставників наших, що проповідували нам слово Боже, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідувати їхню віру” (Євр. 13:7).

Щоб жити благочестиво перед лицем Божим, ми присвячуємо себе молитвою Давида:

Хто зауважує свої помилки? Від таємних провин очисти мене, – як і від зарозумілості стримай Свого слугу, аби не панувала вона наді мною! Тоді буду непорочним і чистим від тяжких гріхів. Слова моїх уст і роздуми мого серця нехай будуть Тобі до вподоби, Господи, – Скеле моя й мій Викупителю!

Пс. 19:13–15

Але дивлячись на історію християнства, ми бачимо, що не тільки Давид був щирим, а й багато інших чоловіків Божих:

«Я знаю, що собі я не належу, приношу моє серце в істинну жертву Богу».

Жан Кальвин

Підтримка

Завдяки вашiй підтримці ми маємо змогу перекладати статті, відео та інші матеріали з душеопіки. Також підтримувати служителів, які хотіли б навчатись, однак не мають такої фінансової змоги. Будь-яка сума є значна.

Підтримати

Ці слова стали девізом усього його життя, а на його гербі зображено простягнуту до Бога руку, що тримає серце і напис prompte et sincere ‘невідкладно і щиро’. Не всі чоловіки віри мали подібні девізи, але на їхньому прикладі ми можемо бачити, як Бог обмежив їхні серця випробуваннями, втратами і хворобами.

Сподіваємося, що Визволитель очищає наші беззаконня та відполірує грані нашої душі. Подібно до гілок на Лозі ми маємо надію і силу боротися з розбещенням серця, щоб “невідкладно і щиро” жити плідним життям на Його славу.