Неспіврозмірна любов Христа. Частина 1

Один із фарисеїв просив Його, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу. А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.

Лк. 7:36–38

У цьому епізоді Євангелія ми бачимо мудрого, люблячого і прощаючого Ісуса і двох людей, які по-різному ставляться до Ісуса, сприймають Його по-своєму. Ісус полюбив Своїх ворогів і не відмовився від запрошення гордого і критичного фарисея, хоча знав, що його група вороже налаштована проти Нього.

Одне велике запитання, яке має хвилювати кожного з нас, розмірковуючи над цією подією: ким Христос є для мене особисто? (Як я сприймаю Ісуса, як я ставлюся до Христа?) Відповідь на це запитання впливає на те, як ми сприймаємо самих себе та інших людей. І навпаки, те, як ми сприймаємо самих себе, впливає на те, як ми сприймаємо Бога, і ця історія тому підтвердження.

Як ми бачимо, фарисею на ім’я Симон у цьому уривку протиставлена грішниця.

“Фарисей”: коли ми чуємо це слово, який образ виникає в нас у голові? У перших християн було чітке розуміння, про кого йдеться.

Фарисеї вийшли з кіл хасидимів “відокремлених”, і тому фарисеї теж відокремлювали себе від культури, опираючись асиміляції (значення слова фарисей теж “відокремлений”). Вони протистояли сильній елліністичній партії. Фарисеї, як вважається, були під керівництвом книжників.

Фарисеї любили Біблію (в тому вигляді, в якому вона була) і намагалися бути вірними Богу. Вони були вченими, їхні дослідження Писання породили Мішну і Талмуд. (Але все ж вони передавали з покоління в покоління певні практики, яких не було в Торі.) Фарисеї зберігали істину в елліністичній культурі, з нетерпінням чекаючи приходу Месії.

Яка проблема у фарисеїв? Чому Христос у Новому Заповіті гнівається на них?

Вони трималися переказу старців; залишили заповідь Божу – прийняли заповіді людські; вважали, що нечистота передається на чистих. Тому дотримувалися ритуальної чистоти “омиття” рук і чаш. Наприклад, якщо ти торкався язичницьких монет на ринку, то тобі після цього необхідно було пройти обряд обмивання через нечистоту, яка тобі передалася. Христовий гнів був пов’язаний з тим, що фарисеї зі своєю традицією нейтралізували дію Слова Божого. Залишили заповідь Божу, прийняли заповіді (придання) людські.

Простий приклад цьому ми бачимо в принципі “корвани”, якого фарисеї дотримувалися. Вони присвячували побожно всі гроші Богові, нехтуючи великою заповіддю пошани до своїх батьків, особливо коли ті перебували в скруті. Таким чином, фарисеї частково використовували релігію, щоб уникати послуху! Отже, їхня прихильність традиціям нейтралізувала заповідь Божу. Це призводило до того, що вони “вустами шанували Бога, але серце їхнє було далеко від Нього”. Вони виглядали значущими й особливими у власних очах, унаслідок цього це вело їх до пихатості й зверхності над іншими людьми.

Найбільшою помилкою фарисеїв було те, що вони своїми заслугами і досягненнями домагалися своєї значущості, рятуючи тим свою душу і викликаючи прихильність Бога до себе. Навіть їхня скрупульозність у законі була саме цим продиктована – врятувати самих себе, ігноруючи жертву спокути.

Таким чином, вони займалися саморятуванням, досягаючи миру і спокою у відриві від Христа як єдиного Спасителя. Саме це і призвело до напруження між Христом і фарисеями. У той час як Писання вказує на Ісуса, як на істинний шалом “спокій”, фарисеї цей шалом шукали поза Ним.

Друзі, чи не схоже це на нас із вами?

У сучасному світі це може виглядати як перфекціонізм, зовнішня самоправедність через дотримання заповідей і слідування зовнішнім речам, замість серцевих передумов. Акуратність, дотримання плану, розклад, пунктуальність роблять декого з нас “святішим” і самозадоволеним? Акцент зміщений на зовнішнє, в якому втрачені милість, благодать, любов до ближніх.

Дія відбувається в будинку фарисея Симона. На думку істориків, будинок заможної людини будувався у вигляді квадрата, і знаходився в центрі відкритого з усіх боків внутрішнього двору. У дворі часто був сад і фонтан, де в теплу пору року їли. Коли на обіді в такому будинку був присутній рабин-учитель, то зазвичай приходили найрізноманітніші люди; їм дозволялося слухати під стіночкою скарби премудрості вчителя. Цим і пояснюється присутність на обіді цієї жінки.

Три звичаї дотримувалися під час прийому гостя: господар зустрічав його, клав руку на його плече і на знак миру цілував його. Цю повагу господар неодмінно виявляв знаменитому рабину. А також це символ вітання, любові та єдності – сучасне рукостискання.

Дороги були запорошеними, а взуття складалося зазвичай із сандалій – підошов із ремінцями. Тому ноги гостя завжди омивали холодною водою, щоб змити з них пил і освіжити їх. Оскільки дороги в Палестині здебільшого не були викладені каменем, у відкриті сандалі неминуче набивалися пил, бруд, пісок, послід тварин та інший бруд.

У ті часи, як правило, запалювали паличку ладану з приємним запахом, на гостя крапали олію троянди або на знак особливої поваги голову почесного гостя під час вечері (бенкету) намащували оливковою олією, змішаною з пахощами.

Правила хорошого тону вимагали виконання всіх цих звичаїв, але в даному випадку, жодного з них не дотримано.

Безіменна жінка – значний контраст із фарисеєм. Багато коментаторів кажуть, що під словом “грішниця” мається на увазі, що вона була повією. Вона грішна, на ній довічне клеймо, її поведінка назавжди наклала відбиток на її репутацію. Коли вона йде вулицею, вона зустрічає осудливий погляд інших людей, у неї тикають пальцями, можливо, діти й підлітки знущаються з неї, обзивають її, називають “повією”, кидають каміння.

Перед нашим поглядом постають дві абсолютно протилежні категорії людей:

“Безіменна” жінка	Чоловік Симон
Блудниця, спала з багатьма чоловіками	Релігійний, фарисей, учитель
Нечестива	Відокремлений, високоморальний
Зіпсована репутація	Репутація на висоті
Позор	У честі
Засуджують	Хвалять
У презирстві	У повазі
Не могла голосувати	Вчив народ, до нього прислухалися
Не могла володіти власністю
Не може свідчити в суді	За ним слідували і приходили за порадою
Іноді вважалася власністю свого чоловіка або батька

Грішна жінка, прийшла з запашною олією в алебастровій (уст. алавастровій) посудині, яка коштувала дуже дорого. Цю олію добували з коріння нарда (сорт дерева, що росло в Індії, з його коріння добували запашний сік, що цінувався дуже дорого). З цього соку, оливкової олії та запашних квітів варили рідину, яку називали нардовим миром. У ті часи, багаті люди мазали ним волосся, бороду і навіть обличчя. На бенкетах у багатих було прийнято дорогим гостям мазати голову, а для надання великої пошани мазали і ноги. Така посудина з олією коштувала приблизно річну зарплату того часу.

Вона хотіла вилити її на ноги Ісуса як подяку, і можливо, це могло бути всім її статком. Коли побачила Його, вона заплакала, і сльози полилися на Його ноги.

Це вказує на різне відношення розуму і серця фарисея і блудниці до Ісуса. Блудниця по-іншому сприймала Ісуса, ніж фарисей. Вона знала, ким Ісус є. Вона чула про те, що Він зробив. Скоріш за все, вона бачила чудеса, які Він здійснював, або чула проповіді, завдяки чому увірувала.

Приходячи до Ісуса в дім Симона-фарисея, ця жінка вже була розтрощена, вона була зломлена, спустошена, скромна, засмучена в покаянні й водночас відважна, оскільки для неї Ісус, на відміну від Симона, більше ніж пророк і вчитель, і вона всім своїм виглядом і присутністю демонструє це.

У той час як господар будинку грубий і неуважний, вона звернула увагу на брудні ноги Христа і припала до них, ридаючи, почала омивати їх своїми сльозами і витирати їх волоссям, цілуючи їх і обтираючи запашною олією. Дивовижно! Якщо брати ще й до уваги етичні звичаї юдейської культури, необхідно звернути увагу на такі аспекти події, що відбувається:

• Не можна торкатися до чоловіка, а жінка-грішниця торкається (але це не гріх).

• Не можна розпускати волосся перед іншим чоловіком (розпустити волосся перед іншим чоловіком – підстава для розлучення, розпустити на людях – знак непристойності, неприпустима поведінка в суспільстві). Але цей проступок, як сказав один із тлумачів, продиктований пристрастю, пошаною, поклонінням, але не хтивістю.

Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: Чи ти бачиш цю жінку? Я увійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла. Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги. Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги.

Лк. 7:44–46

Знаки, на які звертає увагу Христос:

• поцілувати – знак дружби та любові;

• дати води – знак гостинності;

• помазати голову олією – знак особливої поваги.

– Симоне, я знаю твої думки і думки тієї жінки. Вона служить мені; ти пальцем не поворухнув.

Ставлення грішниці до Христа	Ставлення фарисея до Христа
Бачила у Христі більше ніж пророка	Не впізнав у Христі пророка
Уважна	Не уважний
Скромний	Той, хто засуджує
Особлива повага	Презирство
Приклад смирення	Звеличування
Пример любові	Зациклений на своїй персоні
Приклад жертовності	Вимогливий
Приклад щедрості	Скупий
Приклад справжнього покаяння	Черствість
Приклад зламаності	Самоправедність
Приклад чесності	Лицемірство
Приклад поклоніння	Невір’я
Приклад служіння	Засудження
Приклад турботи	Зневага
Приклад уважності	Недбалість
Приклад подяки	Духовна сліпота

Християнство це не просто релігійна практика. Християнство – це стосунки між вами і вашим Спасителем Ісусом Христом! Подібно до того, як безіменна жінка принесла найдорожче, що в неї було, що коштувало величезних статків. Наш Суверенний Бог приносить найдорожче, що в Нього є, – Свого Сина для нашого відкуплення і помилування. Це дивовижна релігія! Ніхто ніколи не робив подібного в інших релігіях для людей. Син Божий, Ісус Христос жертвує Самим Собою, помирає замість нас, терпить покарання за наші гріхи і воскресає для того, щоб ми мали нове життя.

Ця блудниця – унікальний приклад для нас із вами того, який вигляд має справжнє поклоніння і любов розбитого серця до свого Господа і Спасителя. Дивлячись на Христа, пам’ятаймо ще більший дар і неспівмірну Божу любов, як жертву для примирення нас із Богом. Цьому дару немає рівних! Пам’ятаючи про цей дар любові, давайте ніколи не сумніватися в Божій доброті, виявленій до нас, грішників.

Якщо найнижча грішниця отримала помилування і прощення гріхів по вірі в Христа, то і ми, будучи нічим, не кращі за неї, але маємо можливість по вірі в Ісуса бути прощеними від гріхів, позбавленими сорому і провини за свої злочини.

Нехай розуміння цієї істини зміцнить вашу довіру до Христа як Спасителя в повсякденному житті та сприятиме вашій самовідданій жертовній любові до інших людей.

Як жінка змирилася і виконувала роботу найнижчого раба в домі, так і наш Спаситель Ісус Христос, будучи великим Володарем Неба і землі, змирив себе перед учнями, омиваючи їм ноги, як останній раб. Але Його прихід у світ у вигляді слабкої і немічної людини показує його смиренність душі, що, за словами Джона Оуена[1, с. 47], є вищим доказом Божої любові і турботи про гріховних людей. О, ця дивовижна ні з чим не порівнянна Божа благодать!

Питання для роздумів:

• Друзі, як ваша віра і пристрасть проявляє себе в поклонінні Христу? Для вас Христос усього лише пророк чи Він дехто більший?

• Як ваша пошана і вдячність до Спасителя проявляє себе в повсякденному житті?

•Чи марнотратні ви у своєму поклонінні та любові до вашого Господа? Як це може виглядати в повсякденному житті?

• Що відбувається в нашому житті, коли ми (подібно до фарисея) чітко не бачимо себе?

• Як ваша рішучість (подібно до безіменної жінки) може проявлятися в залишенні ваших гріхів?

Література

1.^ Оуен, Джон. Слава Христова.