Не марнуй свій рак надаремно

Примітка редактора: наш друг Девід Паулісон, що представляє Фонд християнського душепіклування і просвітництва, зробив кілька корисних приміток до десяти пунктів Джона Пайпера. Девіду Паулісону нещодавно також поставили діагноз: рак простати. Абзаци, позначені абревіатурою “ДП”, написані Девідом Паулісоном.

Я пишу цю статтю напередодні операції на простаті. Я вірю, що Бог сильний зцілити цю хворобу, чи то за допомогою дива, чи то медицини. Я вірю, що молитися про ці зцілення і корисно, і правильно. Рак не буде змарновано надаремно, якщо його зцілює Бог. Господу воздається слава, а рак для цього й існує. Тому не молитися про зцілення означає змарнувати свій рак надаремно. Але в Божих планах не вказано – зцілити всіх хворих. Є багато інших способів змарнувати свій рак. Я молюся за себе і за вас, щоб ваш біль не був пережитий марно.

ДП (Девід Паулісон): Я хочу до слів Джона Пайпера додати кілька міркувань після повідомлення про те, що й у мене діагностували рак простати (3 березня 2006 р.). Перші десять пунктів належать йому, абзаци після тверджень Джона належать мені.

1. Рак можна змарнувати надаремно, якщо ви не вірите, що Бог задумав його для вас

Недостатньо сказати, що Бог лише використовує наш рак, але при цьому не задумав його. Усе, що відбувається, усе, чому Бог дозволяє статися, відбувається з певних причин, задуманих Ним. Ця причина – Його провидіння. Якщо Бог передбачив, що молекулярні утворення стануть злоякісними, Він може покласти цьому межу, а може й ні. І якщо Він не зупиняє ракові утворення, то в Нього є для цього мета. Оскільки Він нескінченно мудрий, ми маємо право називати цю мету задумом. Сатана цілком реальний і може викликати безліч задоволень і болю. Тому коли він вражає Йова болісними наривами (Йов 2:7), Йов зрештою приписує цей біль Богові (Йов 2:10), і богонатхненний автор згоден з ним: “…всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його… потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього” (Йов 42:11). Якщо ви не повірите, що Бог навів на вас рак, то ви змарнуєте його надаремно.

ДП: Визнання того, що ваш рак – задум Бога, не означає, що ви стали стоїком, нечесною людиною чи одягли на себе маску життєрадісності. Натомість, реальність Божого задуму викликає у вас щирий крик серця і спрямовує його до єдиного істинного Спасителя. Божий задум спонукає до чесної розмови, а не до мовчазної втечі від спілкування. Тільки погляньте, на скільки щирі псалмоспівці в книзі Псалмів, Єзекія в Ісаї 38, Авакум (розділ 3). Ці мужі чесно і беззастережно вірять саме тому, що знають, що Бог є Бог, і лише на Нього вони покладають усі надії. Псалом 27 вчить нас про те, як емоційно і безпосередньо звертатися з молитвою до Бога. Він повинен вас почути і почує. Він продовжуватиме діяти у вас і у вашій ситуації. Таке волання виходить із відчуття потреби в допомозі (Пс. 27:1, 2). Далі висловіть Богові свої особливі переживання (Пс. 27:3-5). Не соромтеся конкретно говорити про те, що у вас на серці. Зазвичай буває, що “різні спокуси” (Як. 1:2), з якими зіштовхуєтеся ви, не відповідають конкретним випробуванням, які переживали Давид чи Ісус, але динаміка віри залишається незмінною. Поклавши на Нього всі свої турботи, вигукніть з радістю (Пс. 27:6, 7). Це мир Божий, який вищий за всякий розум. Зрештою, оскільки віра завжди породжує любов, ваша особиста потреба і радість обов’язково сприятимуть тому, що ви з любов’ю потурбуєтесь і про інших (Пс. 27:8,9). Хвороба може загострити у вас усвідомлення того, наскільки велику роботу Бог здійснював завжди і здійснює зараз у кожній частинці вашого життя.

2. Рак можна змарнувати надаремно, якщо ви вірите, що це прокляття, а не дар

Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом (Рим. 8:1)

Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас (Гал. 3:13)

Бо нема ворожби поміж Яковом, і чарів нема між Ізраїлем (Числ. 23:23)

Бо сонце та щит Господь, Бог! Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить (Пс. 84:12)

ДП: Благословення приходять до нас у тому, як Бог діє в нас, для нас, з нами і через нас. У сцені прокляття Він малює нову велику картину милосердного викуплення. І ваш рак – це одна з цілої низки “смертних тіней” (Пс. 22:4), які постійно нападають на нас. Це і загрози, і втрати, і біль, і знедоленість, і розчарування, і зло. Але в нас, в Своїх коханих дітях, Господь творить найбільше добро в найсуворіших бідах: іноді Він зцілює і відновлює тіло (хоча й тимчасово, до воскресіння з мертвих у вічне життя), але завжди підтримує нас і вчить, щоб ми могли пізнати Його й покохати Його простою любов’ю. Пробираючись навпомацки своїм земним шляхом, сповненим злом, віра стає глибшою та справжньою, а любов — цілеспрямованою та мудрою (Як. 1:2-5; 1 Петр. 1:3-9; Рим. 5:1-5; Рим. 8:18-39).

3. Марнуючи свій рак надаремно, ви шукатимете розради в шансах, а не в Бозі

Божий задум щодо вашого раку полягає не в тому, щоб навчити вас раціонально по-людськи підраховувати шанси. Це світ знаходить розраду в шансах. Але не християни. Інші вважають і хваляться колесницями (відсоток тих, хто пережив захворювання), а інші кіньми (побічні ефекти лікування), ми будемо хвалитись ім’ям Господа, нашого Бога (Пс. 20:8). У 2Кор. 1:9 ясно видно Божий задум: “Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих”. Ваш рак задуманий Богом, зокрема (серед тисяч інших добрих цілей) для того, щоб вибити підпірки з-під вашого серця, щоб ми покладалися виключно на Нього.

ДП: Сам Бог і є вашою розрадою. Катерина фон Шлегель у своєму гімні “Заспокойся, душе моя” (Be Still My Soul) правильно оцінює шанси: ми на сто відсотків страждатимемо, але можемо бути на сто відсотків впевненими, що Христос прийде нам назустріч, знайде нас, утішить і відновить найчистішу радість любові. Гімн “Міцне підґрунтя” (How Firm a Foundation) свідчить про ті ж шанси: ви можете на сто відсотків бути впевненими, що проходитимете через надзвичайні переживання, але з такою ж стовідсотковою впевненістю можна стверджувати, що Спаситель “буде з вами, благословить у лихах, освятить заради вас найжахливіші біди”. Будучи разом із Богом, ви вже не заграєте з шансами, а живете з упевненістю.

4. Рак буде змарновано надаремно, якщо ви відмовитеся думати про смерть

Ми всі помремо, якщо Господь не прийде раніше. І нерозумно не думати про те, що буде, коли ми залишимо тіло й оселимося в Господа. Екклезіяст 7:2 каже: “Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!”. Але як прикласти це до свого серця, якщо про це не думати? Псалмоспівець у Псалмі 90 говорить: “Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!” (Пс. 90:12). Мудро обчислювати свої дні означає думати про те, наскільки їх мало і як скоро вони закінчаться. Як можна придбати серце мудре, якщо ви не думатимете про це? Якщо ми не думаємо про смерть, то це марна трата!

ДП: Павло називає Святого Духа невидимою внутрішньою “запорукою” впевненості майбутнього життя. Через віру Господь дає нам спробувати відчути аромат і віч-на-віч побачити реальність вічного життя в присутності нашого Бога і Христа. Аналогічно ми можемо сказати, що рак – це “запорука” неминучої смерті, яка дає нам змогу спробувати відчути гіркоту того, наскільки реальною є наша смертність. Рак, як дорожній знак, вказує нам на щось більше – на останнього ворога, з яким необхідно буде зустрітися. Але Христос переміг цього останнього ворога: 1 Кор. 15. Смерть переможена. Рак – це лише поплічник ворога, який несе вахту. Якщо ви – дитя воскресіння, то у нього немає жодної влади і тому ви можете сміливо дивитися йому в очі.

5. Ви змарнуєте свій рак надаремно, якщо думатимете, що справжня “перемога” над раком – це не насолоджуватися Христом, а залишитися в живих

Сатана і Бог мають різні задуми щодо вашого раку. Сатана задумав зруйнувати вашу любов до Христа. Бог задумав зміцнити вашу любов до Христа. Якщо ви помрете, це не означає, що рак переміг. Але він здобуде перемогу, якщо ви перестанете насолоджуватися Христом. Божий задум у тому, щоб відвести вас від кормушки цього світу і привести вас на банкет, що дає достатність Христа. Рак задуманий для того, щоб ви могли відчути і сказати: “Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа”. І тоді “… для мене життя то Христос, а смерть то надбання” (Филп. 3:8; 1:21).

ДП: Насолода Христом відображає дві головні дії віри: нагальну потребу і невимовну радість. Багато псалмів звучать “у мінорі”: ми насолоджуємося Христом через прояв нагальної потреби в Ньому, щоб Він захистив нас і вберіг від реальних негараздів, справжніх гріхів, болісних страждань, реальних мук. Водночас багато псалмів звучать “у мажорі”: ми насолоджуємося Спасителем, втішаємося в Ньому, любимо Його, дякуємо за всі Його благодіяння до нас, тішимося, що порятунок у Ньому – це найвеличніша подія у світі, і за Ним останнє слово. А багато псалмів починаються в одній тональності, але потім переходять в іншу. Насолода Христом не однотонна. Ми живемо в цілому спектрі різноманітних людських переживань разом із Ним. Перемогти рак означає жити, знаючи, наскільки Небесний Отець співчуває своєму коханому синові чи доньці, адже Він краще за всіх розуміє, якою крихкою є наша глиняна посудина, а самі ми – лише прах. Ісус Христос – Шлях, Істина і Життя. Жити означає знати Його, а знати Його означає любити Його.

6. Ви змарнуєте свій рак надаремно, якщо будете занадто багато часу приділяти читанню про рак, але мало часу читанню про Бога

Немає нічого поганого в тому, щоб дізнаватися про рак. Невігластво ніколи не було гідністю. Однак прагнення дізнатися все більше, водночас не прагнучи до пізнання Бога, виявляє симптоми невір’я. Рак задуманий для того, щоб послабити нас, щоб ми відчули реальність Бога. Він задуманий з метою, щоб ми відчули заповідь “І пізнаймо, намагаймось пізнати ми Господа!” (Ос. 6:3), і в нас вона набула сили. Він задуманий, щоб пробудити нас до пізнання істини з Даниїла 11:32: “А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме”. Рак задуманий для того, щоб загартувати нас, щоб із нас виросли непохитні, незламні дуби: “та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в’яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!” (Пс. 1:2, 3). Ми змарнуємо свій рак надаремно, якщо ми день і ніч будемо розмірковувати про хворобу, а не про Бога.

ДП: Те ж саме, що зазначено про читання, можна стверджувати і про розмови з іншими людьми. Багато людей проявлятимуть турботу і співпереживання, запитуючи про ваше здоров’я. І це добре. Погано, коли розмова так і залишається на цій темі. Тому відкрито скажіть їм про свою хворобу, попросіть про молитву, запитайте поради, а потім переведіть розмову в інше русло і розкажіть, що здійснює Господь, обдаровуючи вас незліченними милостями. Роберт Мюррей Макчейн мудро зауважив: “Щоразу, озираючись на свій гріх, десять разів споглядай на Христа”. Таким чином, він хотів урівноважити нашу тенденцію багаторазового зосередження на власних падіннях і забувати Господню милість. Те, що Макчейн говорить про гріхи, можна застосувати і до страждань. Сказавши одне речення про ваше онкологічне захворювання, скажіть десять речень про вашого Бога, про надію, про те, чого Він вас навчив, про щоденні маленькі благословення. На кожну годину, проведену в дослідженні та обговоренні ракових захворювань, проведіть 10 годин у дослідженні, обговоренні та служінні нашому Господу. А все, що ви дізнаєтеся про рак, віддайте в молитві Йому заради здійснення Його цілей, і ви не будете зациклені на своєму захворюванні.

7. Ви змарнуєте свій рак надаремно, якщо він приведе вас до усамітнення, замість того, щоб поглиблювати й зміцнювати стосунки та проявляти реальні почуття

Коли Епафродит приніс дари від филиппійської церкви Павлу, він захворів на серйозну хворобу, що ледь не помер. Павло пише филип’янам: “… він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував. Бо смертельно він був хворував” (Филп. 2:26,27). Ось це відгук! Тут не сказано, що вони сумували через його хворобу. Це він сумував, тому що вони почули, що він був хворий. Саме таке серце бажає створити в нас Господь за допомогою раку: серце чуйне до людей, ніжне, турботливе. Не марнуйте свій рак надаремно, занурюючись виключно у себе.

ДП: Наше суспільство, як вогню, боїться смерті. Воно просто зациклене на медицині. Воно ідеалізує і обожнює молодість, здоров’я та енергійність. Воно намагається сховати будь-які ознаки недосконалості. Живучи відкрито, з вірою та любов’ю, ви рясно благословите інших, незважаючи на всі недоліки та немочі. Парадоксально, але саме тоді, коли вам боляче і більше немає сил, розвиток взаємовідносин з іншими людьми зміцнить їх. Коли ви перебуваєте в постійній взаємодії “один з одним”, ваші стосунки будуть схожі на вулицю з двостороннім рухом, де щедре дарування зустрічається з вдячним прийняттям. Ваша потреба дає можливість іншим проявити любов. А оскільки любов – це Боже найвище призначення, зокрема й щодо вас, ви зможете ще краще засвоїти ці чудові й радісні уроки в міру того, як навіть у найбільшій немочі ви проявлятимете турботу про інших. Неміч, навіть та, що несе загрозу життю, може спричинити неймовірне звільнення. Вам просто нічого не залишиться, як тільки приймати любов Бога та інших людей і любити Бога та інших людей.

8. Ви змарнуєте свій рак надаремно, якщо будете засмучуватись, як ті, що не мають надії

Павло говорив такі слова, згадуючи про покійних близьких: “Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають” (1 Сол. 4:13). У будь-якій смерті присутня скорбота. Навіть якщо помирає християнин, відчувається певна втрата: втрата тіла, втрата тих, хто залишається тут, на землі, втрата земного служіння. Але ця скорбота іншої природи, вона пронизана надією. “Ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа” (2 Кор. 5:8). Не марнуйте свій рак надаремно, засмучуючись, як ті, що не мають надії.

ДП: Покажіть цьому світу інший спосіб смутку. Павло говорив, що, якби його друг Епафродит помер, то додався б йому “смуток до смутку”. Він журився, важко переносячи тягар хвороби друга. Цей смуток подвоївся б, якби він помер. Але цей чесний, богоугодний смуток, що супроводжувався любов’ю, цілком співіснував із повсякденною радістю (Филп. 4:4), Божим миром, “що вищий від усякого розуму” (Филп. 4:7) і щирою турботою про улюблених братів (Филп. 2:20). Як у цьому світі можуть співіснувати біль у серці й любов, радість, мир і невигубне відчуття сенсу життя? Але у вірі це співіснування абсолютно логічне.

Насправді, саме через віру, життєві страждання відчуваються гостріше: “смуток до смутку”. Навпаки, саме смуток, що не має надії, найчастіше обирає заперечення, втечу від реальності або спробу чимось себе зайняти. Адже інакше людина просто не здатна прийняти реальність, не впавши в повне сум’яття. Але у Христі ви розумієте, наскільки все серйозно, тому ви гостро відчуваєте всі огріхи цього спотвореного світу. Ви вже не сприймаєте біль і смерть як щось само собою зрозуміле. Ви любите добро і ненавидите зло. Адже ви наслідували образ “страдник, знайомий з хворобами” (Іс. 53:3). Але Ісус вибрав Свій хрест добровільно, заради “радости, яка була перед Ним” (Евр. 12:2). Він жив і помер у надії, що все здійсниться. Він не вгамовував Свій біль, заперечуючи його, або ж за допомогою медикаментів, не замазував його відчаєм, страхом, не метушився в пошуках будь-якої соломинки, зачепившись за яку, можна було б змінити обставини. Останні обітниці Ісуса переповнені радістю, непохитним сподіванням на тлі скорбот: “Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!… сум ваш обернеться в радість!… і ніхто радости вашої вам не відійме! Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість. Це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу” (уривки з Ін. 15-17).

9. Ви змарнуєте свій рак надаремно, якщо, як і раніше, ставитиметеся до гріха несерйозно

Чи приваблюють вас ваші повторювані гріхи так само, як і до того, коли у вас виявили рак? Якщо так, то ви марнуєте свою хворобу надаремно. Рак задуманий для того, щоб відбити апетит до гріха. Гординя, жадібність, похіть, ненависть, непрощення, нетерплячість, лінощі, зволікання – це наші вороги, з якими рак має вести війну. Не думайте лише про боротьбу проти раку. Думайте також і про боротьбу разом із раком. Адже всі ці вади – більш небезпечні вороги, аніж рак. Не марнуйте силу, яку має рак, щоб перемогти цих ворогів. Нехай подих вічності змусить ці вади виглядати такими, якими вони є, – марними та безглуздими. “Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?” (Лк. 9:25).

ДП: Мета страждань вирвати вас із тенет гріха і зміцнити у вас віру. Якщо ви без Бога, то ваші страждання лише посилять гріх. Можливо, ви будете відноситися до життя з більшою гіркотою, відчаєм, залежністю, страхом, люттю? Можливо, ви будете уникати спілкування, журитися і звинувачувати в усьому Бога? Можливо, ви будете вдавати, ніби нічого особливого не трапилося? Або ви звикнете до думки про смерть, причому на ваших умовах? Але якщо ви з Богом і належите Йому, то страждання, передане в Його руки, обов’язково змінить вас. Ця зміна обов’язково настане, рано чи пізно, але свого часу. Тоді ви дієте на Його умовах, приймаючи або життя, або смерть. Він пом’якшить ваше серце й очистить вас від марноти. Він зробить так, щоб ви потребували Його і любили Його. Він упорядкує ваші пріоритети, щоб першочергове зазвичай було на першому місці. Він буде поруч із вами. Безсумнівно, часом ви будете падати, будучи охоплені дратівливістю, сумом, бажанням втекти від реальності або страхом. Але якщо ви спіткнетеся, Він завжди підійме вас. Ваш внутрішній ворог – моральний рак, у десятки тисяч разів смертоносніший за рак фізичний, – буде знищений, якщо ви постійно будете шукати й знаходити свого Спасителя: “Ради Ймення Свого, о Господи, прости мені прогріх, великий бо він! Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати” (Пс. 25:11, 12).

10. Ви змарнуєте свій рак надаремно, якщо не застосуєте його для того, щоб свідчити про істину і славу Христа

Християни ніколи і ніде не з’являються за якимось збігом обставин. Завжди є особлива Божа причина, чому ми опиняємося там або де-небудь ще. Згадайте, що говорив Ісус про небажані й несподівані обставини, що чекають на християн: “Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в’язниці, і поведуть вас до царів та правителів через Ім’я Моє. Але це стане вам на свідоцтво” (Лк. 21:12,13). Те ж саме можна сказати і про рак. Це дано вам для свідчення. Христос безмежно дорогоцінний. І у вас є приголомшлива можливість показати, що Він ще більш дорогоцінний, ніж життя. Не проґавте цю нагоду.

ДП: Ісус – це життя ваше. Він – Людина, перед якою схилиться всяке коліно. Він раз і назавжди переміг смерть. Він закінчить те, що почав. Так нехай світить світло ваше, коли ви житимете в Ньому, Ним, через Нього і для Нього. Один зі старих християнських гімнів так мовить про це:

Христос зі мною,
Христос у мені,
Христос за мною,
Христос переді мною,
Христос поруч зі мною,
Христос мене викупив,
Христос мене втішив і поставив на скелі,
Христос піді мною,
Христос наді мною,
Христос у тиші,
Христос серед небезпек,
Христос у серцях тих, хто мене любить,
Христос на устах друга і незнайомця.

З гімну св. Патрика “Я закликаю ім’я Трійці”
(I Bind unto Myself the Name)

Проходячи через онкологічне захворювання, ви будете потребувати братів і сестер, що показуватимуть вам істину і славу Христа, просто будуть поруч із вами, подаватимуть особистим прикладом життя по вірі і любитимуть вас. Те ж саме ви могли б зробити заради них і всіх інших, щоб ваше серце палало любов’ю Христа, вуста були сповнені надії і щодо друзів, і щодо незнайомців.

Пам’ятайте, що ви не самі. Ви будете мати всю необхідну вам допомогу. “А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі” (Филп. 4:19).

Оригінал © Desiring God Foundation
Переклад уривків з Біблії: Іван Огієнко.