Молитися не тільки за проблеми зі здоров’ям

Як пастори можуть підбадьорювати членів своїх церков молитися не тільки за список хворих? Питання має просту відповідь, але потребує часу: члени церкви почнуть молитися не тільки за потреби зі списку хворих тоді, коли їхні пастори знатимуть, як це робити.

Проблема

Ця справа здається простою, але простою вона не повинна бути. Молитви багатьох пасторів не поширюються далі списку хворих. І навіть такі молитви не вирізняються особливою глибокодумністю чи цілеспрямованістю. Натомість вони моторошно нагадують звіт про догляд за хворими на перезмінці в місцевій лікарні:

Рак товстої кишки в палаті 103 з невизначеним прогнозом… жінка в палаті 110 з жовчним міхуром, який не піддається лікуванню… зламана нога, що добре зростається…

Такі громадські молитви можуть бути інформативними з медичного погляду, але духовно вони збідніли. Зазвичай вони зосереджені на фізичному зціленні. І, як правило, вони зводяться не більше ніж до прохань про хороших лікарів, процедури та медикаменти.

Відвідувачам багатьох церков можна пробачити те, що в них складається враження, що Бог, за великим рахунком, зацікавлений у піднятті нашого здоров’я, і що наша найбільша потреба – блискучий фізичний стан. Їм також можна пробачити те, що вони думають, що Бог не може виконати те, про що ми просимо, адже стільки хронічних хвороб залишається невилікуваними.

Я помітив, що коли з пасторських молитов, молитовних зібрань і списків прибирають більш духовні аспекти, то вони занадто часто розхолоджують і розсіюють віру народу Божого. Молитва стає або нудним перерахуванням знайомих слів, або магічним марновірством, що межує з істерією. Вона зменшує наші очікування від Бога або роздуває очікування, намальовані фантазією.

Вона породжує цинізм. Члени церкви починають припускати, що хворі все одно б одужали в процесі природного одужання або внаслідок медичного втручання.

Вона також породжує інші дивні ідеї та діяльність: одержимість здоров’ям і лікарськими засобами, що характерно для сьогоднішньої мирської культури; практика давати назву своєму зціленню й вимагати його; віра в марновірство, що кількість і пристрасність молитви є вирішальним фактором для того, щоб Бог почув; думка, що молитва володіє певною внутрішньою “силою”; спокуса ставити під сумнів віру людини, якій не стає краще.

Навчитися добре молитися важко. Коли ми звертаємося до Бога, наші слова і думки якимось чином сплутуються. Спотворений синтаксис, побиті кліше, безглузде повторення, фрази-паразити, розмита відсутність прохань, штучний побожний тон і сум’яття, яке повисло в повітрі, – все це ви бачили, чули і робили. Якби ми так само розмовляли з нашими друзями або батьками, вони б подумали, що ми збожеволіли!

Але що,
• якщо зміниться наше розуміння молитви,
• якщо після цього зміниться застосування молитви на практиці,
• якщо зміняться молитовні прохання, з якими ми звертаємося або просимо звертатися інших,
• якщо зміниться приклад молитви, який ми подаємо,
• якщо зміниться наше вчення про молитву…

Біблійна молитва про хворих (за п’ятим розділом Якова)

Існує низка факторів, які можуть привнести в молитву пасторів і церков позитивні зміни. Для початку, нам необхідно розглянути, як Біблія підходить до питання про молитву за хворих.

Якова 5, безсумнівно, показує нам підставу для молитви за хворих.

Як хтось між вами страждає, нехай молиться. Як хтось радіє, нехай співає псалми. Як хтось між вами хворіє, нехай покличе пресвітерів Церкви, і хай помоляться над ним, намастивши його олією в Ім’я Господнє. І молитва віри спасе хворого, і Господь підійме його, а коли він учинив гріхи, вони йому будуть прощені. Тому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоби зцілитися, бо має велику силу ревна молитва праведного. Ілля був людиною з подібними до нас нахилами, та помолився молитвою, аби не було дощу, й дощу не було на землі три роки й шість місяців. І він помолився знову, – і небо дало дощ, а земля зростила свій урожай. Брати мої, коли хтось із вас відхилиться від правди, а його хтось наверне, то нехай знає, що той, хто навернув грішника з його облудної дороги, спасе його душу від смерті й покриє безліч гріхів.

Як. 5:13–20

Яків відводить такій молитві місце не на зборах, а в душеопікунській обстановці. Хворий просить про допомогу. Він зустрічається з кількома пресвітерами. Чесно сповідує гріхи, кається і наближається до Бога.

Щира молитва впливає як на фізичний, так і на духовний стан людини.

Це не означає, що молитися за хворих з кафедри – неправильно. Звичайно ж, ні! Проте варто зауважити, що класичний уривок про молитву за хворих говорить про таку молитву в дуже індивідуальному і міжособистісному контексті.

Яків показово залишає на увазі також і духовні моменти. Пам’ятайте, що це послання загалом говорить про зростання в мудрості. З першого розділу ми дізнаємося, що страждання надають можливість стати мудрішими. Насправді, страждання – добрий дар згори: “З великою радістю приймайте, браття мої, коли впадаєте в різноманітні спокуси” і “А коли комусь із вас бракує мудрості, нехай просить”…

Яків показує духовні благословення страждань на прикладі таких проблем, як бідність, несправедливість і міжособистісні конфлікти. У розділі 5 – на прикладі з хворобою. Він сприймає її як можливість шукати прощення за гріх.

Це не означає, що люди хворіють тому, що вони згрішили. Іноді це справді так, як, наприклад, у випадку з внутрішньовенним вживанням наркотиків і сексуальною розбещеністю, які призводять до СНІДу. Люди справді у хворобі пожинають те, що посіяли гріхом. Але з цього не потрібно робити універсальне правило, оскільки воно призводить до упередженості та безсердечного душеопікунства, як у випадку з Йовом.

Проте на основі цих віршів ми можемо зробити логічний висновок щонайменше про дві духовні істини щодо того, як Бог працює в нас через хворобу. По-перше, хвороба, як і будь-яка інша слабкість і проблема, повинна змусити нас зупинитися, подивитися на себе і шукати Господа.

Це можливість виявити гріхи, які ми були надто зайняті, щоб їх помітити: зневажливість, дратівливість, байдужість, потурання собі, невіру, зневіру, занепокоєння, дух незадоволеності, неблагочестиві амбіції або самовпевненість.

Це можливість виявити гостру потребу в милості Ісуса і глибоке задоволення в Бозі. У вас може з’явитися плід Духа, який би не з’явився, якби не було сильних страждань: стійкість віри, надія й радість, що перевершують обставини, зрілість характеру, зростання в пізнанні любові Божої, більше бажання жити для Бога, а не для власного задоволення, смиренність у слабкості, здатність допомагати іншим стражденним (див. Як. 1:3; Рим. 5:3-5; 1 Петр. 1:6-8; 4:1-3; 2 Кор. 12:9,10; 1:4 тощо).

Друга духовна істина, яку ми можемо почерпнути з Якова 5, полягає в тому, що хвороба, як і будь-яка інша слабкість або проблема, може принести безліч спокус. Чи то захворювання, що загрожує життю, чи то кілька днів нездужання, просто вражає те, що виростає з наших сердець.

• Одні люди скаржаться і нарікають, стаючи дедалі незадоволенішими тими, хто найбільше намагається допомогти.

• Інші зляться на Бога, на себе, на інших або просто на незручності.

• Інші відкидають реальність і роблять вигляд, що все гаразд.

• Інші прикидаються болючішими, ніж вони є насправді, шукаючи приводу уникнути відповідальності на роботі, у школі чи вдома.

• Інші вкладають силу-силенну надій, часу і грошей, щоб переслідувати лікаря за лікарем, книгу за книгою, ліки за ліками, дієту за дієтою.

• Інші намагаються знайти винного аж до судового розгляду.

• Інші просто рухають життям далі, продовжуючи весь час щось робити.

• Інші за слушної нагоди домагаються всієї можливої додаткової уваги і жалості.

• Інші з ненаситністю занурюються у запекле потурання своїм бажанням.

• Інші впадають у зневіру і використовують можливість поставити під сумнів сенс і цінність усього свого існування.

• Інші занадто горді, щоб попросити допомоги, або соромляться це зробити.

• Інші вважають, що Бог націлився на них, і стають болісно зацикленими на кожному реальному або уявному нездужанні.

Ну, ви розумієте, про що я. Як пояснюється в Якова 5, коли існує так багато спокус, які потенційно можуть постукати в наші двері, хвороба надає одну з найцінніших можливостей духовного зростання та пасторського консультування, які тільки можна собі уявити.

Чи зацікавлений Бог у зціленні захворювання? Іноді – так, іноді – ні. Проте він завжди зацікавлений у тому, щоб зробити Своїх дітей мудрими, святими, довірливими і люблячими, навіть в умовах болю, інвалідності та смерті.

Окрім п’ятого розділу Якова

Якщо ми підемо далі й розглянемо багате біблійне вчення про молитву, ми виявимо, що тільки кілька віршів звертають особливу увагу на молитву про хворобу. Але ці кілька віршів істотні й дають нам добру підставу пристрасно просити в Бога зцілення.

В Ісаї 38 Єзекія молить про відновлення свого здоров’я, що й отримує.

У 2 Кор. 12 Павло щиро тричі молиться про позбавлення від болісної поразки, але йому Бог каже “ні”.

У Псалмі 35:12-14 згадується сердечна молитва за відновлення хворих.

Ілля та Єлисей пристрасно звертаються до Бога щодо єдиних синів, чиї хвороби призвели до смерті, залишивши їхніх матерів невтішними (1 Сам. 17; 2 Сам. 4). В обох випадках Бог милостиво повертає життя синам.

З іншого боку, Біблія докоряє Асу, бо “хвороба його піднялася до верхніх частин тіла, але він у хворобі своїй шукав не Господа, а лікарів” (2 Хр. 16:12). Йому докоряють за те, що він не молився у хворобі.

Інтенсивність молитви може мати різний ступінь, досягаючи своєї максимальної сили в благанні та воланні. Просто вражає, наскільки пристрасними і чітко вираженими є в Писанні молитви за зцілення. Ці вірші відверто кидають виклик поверхневим і зосередженим на медпрепаратах молитвам, що їх промовляють саме в тих церквах, які особливо переймаються молитвою за хворих!

Коли пастори і церкви моляться за хворих (що вчитиме хворих шукати Бога заради себе), вони повинні це робити надзвичайно вдумливо і з полум’ям.

Молитва з ширшими біблійними пріоритетами

За всього істотного значення молитов за зцілення в Писанні, переважна більшість біблійних молитов все-таки зосереджена на інших питаннях. Дозвольте мені розділити молитви з Біблії на три великі категорії: молитви за обставини, молитви за мудрість і молитви за царство. Молитви за хворих є різновидом молитов про обставини.

У молитві за обставини ми просимо Бога змінити наші умови: зцілити хворих, дати нам насущний хліб, захистити від страждань і лиходіїв, зробити справедливими наших політичних лідерів, навернути наших друзів і сім’ю, зробити процвітаючими нашу роботу та служіння, дати супутника життя, втихомирити цю небезпечну бурю, послати нам дощ, дати нам дитину.

У молитві про мудрість ми просимо Бога змінити нас: поглибити нашу віру, навчити нас любити один одного, пробачити наші гріхи, зробити нас мудрими в тому, в чому ми схильні чинити нерозумно, дати нам краще знати Тебе, дати нам здатність святити Тебе у своєму серці, не дозволити нам зганьбити Тебе, дати нам розуміння Писань, навчити нас підбадьорювати інших.

У молитві про царство ми просимо Бога змінити все, відкриваючи Себе в більшій повноті, збільшуючи ступінь видимості Його слави та правління, да прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі, бути звеличеним вище за небеса, щоб Його слава була на всій землі, щоб Його слава наповнила землю, як води наповнюють моря, прийди, Господи Іісусе.

Молитва Господня

У молитві Господній представлені приклади всіх трьох категорій, і якщо ми молимося праведно, то всі вони тісно переплітаються. Насправді, прихід царства Божого включає винищення наших гріхів і страждань. Його панування призводить до процвітання досконалої мудрої любові та багатства ситуаційних благословень. І коли ми просимо Бога змінити наші обставини або нас, ми, зрештою, просимо Його явити Свою славу і милість у цьому світі. Така суть цих прохань.

Якщо відокремити будь-яку з цих категорій від решти двох, то молитва швидко прокисає. Якщо ми молимося тільки про поліпшення обставин, то Бог стає “хлопчиком на посилках” (і, зазвичай, хлопчик на посилках, який дещо розчаровує). Він існує для забезпечення наших списків бажань і задоволень, тоді як Його цілі щодо освячення і більшої слави залишаються позаду. Така молитва переслідує інтереси зосередженого на собі “дай мені”.

Якщо ми молимося тільки про особисті зміни, то в нас може виробитися заклопотаність моральним самовдосконаленням. Ми думаємо, що ми духовні, але насправді ми заклопотані собою і відокремлені від інших людей і тих життєвих завдань, які ми повинні виконувати. Але де ж бажання, щоб царство Христа виправило все неправильне, а не просто забрало мої гріхи, щоб я не почувався погано через них? Така молитва переслідує зосереджений на собі аскетизм, що вимагає моральних зусиль, і в якому мало видно істинну любов, віру або радість.

Якщо ми молимося тільки про вторгнення царства, яке змітає все на своєму шляху, то наші молитви будуть надмірно узагальненими і незастосовними до реальності. Ми так молимося, коли не хочемо обтяжувати себе роботою над тим, як безпосередньо царство виправляє справжню неправоту, витирає справжні сльози і видаляє справжні гріхи. Така молитва шукає Бога, Який не торкатиметься справи, доки не прийде час останнього дня.

Писання вміщує незліченну кількість гарних прикладів здійснення молитов із цих трьох категорій.

Псалми

Дозвольте мені зробити кілька нотаток, починаючи з Псалмів – книги розмов із Богом.

Близько дев’яноста псалмів написані в “мінорній тональності”, і в них молитви зосереджені на видаленні гріха і страждань. Однак ці прохання завжди висловлюються у світлі розкриття Богом Своєї милості, сили та царства.

Наприклад, близько третини цих мінорних псалмів показують боротьбу з особистим гріхом і провиною. Але псалмоспівець також часто просить і про мудрість: “навчи мене”, “дай мені зрозуміти”, “оживи мене”.

У ще більшій кількості цих мінорних псалмів у Бога просять зміни обставин: “визволи мене від лиходіїв”, “будь моїм притулком і фортецею в стражданнях”, “винищи Своїх ворогів”. Ці молитви завжди пов’язані з проханням про те, щоб Бог прийшов у царственій славі та силі.

Бог являє себе через зникнення поганих подій або людей!

Також є близько шістдесяти псалмів у “мажорній тональності”. У них виражені радість і хвала, які характеризують панування Божого царства.

Молитви Павла

Нам також варто коротко розглянути кілька молитов Павла. У Флп. 1:9-11 і Кол. 1:9-14 Павло не згадує обставини. У цих уривках немає прохань про зцілення, їжу або захист.

Замість цього, Павло у світлі прийдешньої слави Божого царства просить Бога дати мудрість церквам. І він просить про мудрість, яка б виражалася двома способами: вертикально – в любові до Бога і горизонтально – в любові до ближнього. Благання Павла про те, щоб обидва види любові заглиблювалися в інших людях: “щоб Бог сповнив їх пізнанням про Себе” і “щоб зростала у всякому почутті любов до людей”.

У Еф. 1:15-23; 3:14-21 Павло знову молиться про мудрість у світлі слави Христової. Він не просить про обставини. Насправді, він навіть не просить про зростаючу в пізнанні любов до інших.

Замість цього, він зосереджується на тому, чого ми потребуємо найбільше: “Прошу, щоб Бог дав вам знати Його краще”.

Висновок

Чому члени церкви не моляться за щось іще крім списку хворих? Тому що цього їх не навчили або не показали приклад їхні пастори.

Ми всі схильні молитися за поліпшення обставин, щоб нам себе краще почувати. Такі прохання чесні й добрі тоді, коли вони не є єдиною метою. Якщо їх відокремити від Божих цілей освячення і від сердець, спраглих до пришестя Його царства, такі молитви стають зацикленими на собі.

Навчіть членів церкви молитися з розумінням трьох складових наших справжніх потреб. Вони почнуть молитися про набагато більше, ніж про список хворих. До того ж, ви помітите, що за хворих вони молитимуться в інший спосіб.

Оригінал © 9MarksJournal, переклад © Help for Heart.