Між нами, чоловіками…

У нас є різні спокуси. Тільки Бог знає про це. Для двадцятирічного – імідж – це спокуса, для тридцятирічного – це визнання, для сорокарічного – гроші, для п’ятдесятирічного – це влада.

Сьогодні хочу поміркувати з вами про 101-й Псалом. У ньому є такі слова: “У чистоті серця ходитиму в своєму домі”. У якому місці найскладніше бути християнином? Не в церкві. Там це найлегше. Ми приходимо всі разом, співаємо, молимося одне за одного. Неділя – це прекрасний день, щоб бути укріпленим і благословенним. Але знаєте, де в нас починаються труднощі? Вони починаються там, де ми живемо.

Я народився в домі пастора. Усі знають, що мій батько – прекрасний проповідник і пастор, людина Божа. Але, коли я був маленьким хлопчиком, то бачив батька не як пастора, а як мого батька, чоловіка моєї матері. Іноді, коли моя мама змушувала його втратити самовладання, голос його ставав голоснішим. Як маленький хлопчик, я думав: це цікаво!

Я потім сам був пастором протягом десяти років. І я теж не найсвятіша людина. Іноді дружина що-небудь скаже або щось зробить, що змушує мене втратити самовладання. І мої діти теж це бачать.

Не знаю, чи зміг би я говорити це перед жінками, але я це скажу перед чоловіками. Чоловіки можуть розмовляти з чоловіками. Я сподіваюся, ви зможете так само говорити і з Богом. Де, в якому місці найважче бути праведним і ходити непорочно перед Богом? Це в нашому особистому домі. У мене два сини й одна дочка. Із синами в мене чудові стосунки. Одному 23 роки, а іншому – 21. Вони хороші християни, духовно зрілі. Наше духовне спілкування відбувається на високому рівні. Дочці – 17 років. Вона розумна, але в неї мій характер, а це означає, що її характер із моїм характером конфліктує. У неї жіноча версія мого характеру.

Я дуже емоційний, але жінки більш емоційні. Я називаю свою доньку “царицею драм” або “акторкою”, коли в нас є незгода, вона ніколи не перестає поважати мене як батька, але вона також і не здається. Я теж не хочу поступатися. Наші голоси стають дедалі гучнішими й гучнішими. Дружина каже: “Заспокойтеся, заспокойтеся…” І це смішно спостерігати з боку, але за півгодини я відчуваю, що в дусі моєму не все гаразд. Господь каже: “Ти подав нехороший приклад. Піди і примирися з нею. Налагодь стосунки”. Але я не хочу цього робити. Я – батько. Я – чоловік. Я маю рацію. Але чому в мене все ж таки в душі неприємне відчуття? У вас буває таке відчуття щодо вашої дружини або дітей?

Господь каже: “Смири себе”. Американець, українець чи китаєць – у всіх чоловіків всюди однакова проблема. Наша чоловіча гордість каже нам: “О, я маю себе упокорити? Вони тоді почнуть топтатися по мені”.

Отже, ми не упокорюємо себе. Ми думаємо, що якщо смиримося, то наші діти перестануть поважати нас. Але я хочу сказати, що правильним виявляється протилежне ставлення. Коли ви упокорюєте себе, ви поблажливо ставитеся до серця іншої людини, з якою у вас конфлікт. І конфлікт розвалюється, тобто він не відбувається. Я не кажу, що ви погоджуєтеся. Не в тому річ, щоб погодитися, але потрібно мати християнські стосунки і не мати гордості. Тому що, коли ви не маєте гордості, Дух Святий зможе працювати в житті ваших дітей. І того, чого ви не можете навчити, навчить їх Дух Святий.

Скільки разів ми говоримо про наших дітей: “В одне вухо влітає, а з іншого вилітає”. Це так. Я маю рацію, але чому діти мене не слухають? Тому що наша гордість вчить їх бути такими ж гордими. Смири себе, і Дух Святий працюватиме через тебе і почне змінювати обставини. Це не ваш чоловічий авторитет. Не будемо, як півні, розправляти свої крила.

Отже, я підійшов до своєї доньки і сказав: “Ларисо, я втратив самовладання. Вибач мені. Але все одно я думаю, що твоя думка – це твоя, а я залишаюся при своїй думці, але я зробив це неправильним чином. Прости свого тата. Тато любить тебе”. Вона обійняла мене за шию і сказала: “Тату, я люблю тебе”. І вона написала мені листа з такими словами: “Ти так схожий на Ісуса, коли приходиш і просиш у мене вибачення”. Це виглядає смішно, бо вона знає, що я втратив самовладання. Але вона не втратила поваги до мене, тому що я попросив у неї вибачення. Її повага до мене зросла.

Тепер давайте розглянемо сім обов’язків, які чоловік має взяти на себе. Треба зробити вибір: я буду робити так чи не буду.

1. “У чистоті серця ходитиму в своєму домі” (Пс. 101:2). Ми є прикладом. Діти наслідують нас. Як кажуть, “яблуко далеко від яблуні не котиться”. Правда це? Вони будуть схожі на нас як у хорошому, так і в поганому. Людині властиво спостерігати за іншими і чинити так, як вони.

Жінки мають сильний вплив на наші сім’ї. Але знаєте, що сталося в нашій культурі, особливо в Америці? Ми, батьки, зняли з себе обов’язок навчати Біблії наших дітей, але поклали це на дружин. Ми заробляємо гроші, приносимо додому і кажемо своїм дружинам: “А ти вчи дітей”. Але всьому має бути своє місце. У Старому Заповіті дружини не вчили хлопчиків. Це було завдання батька. Біблія каже: “Отці, візьміть своїх синів. І, коли ви ходитимете з ними, сидітимете з ними, коли лягатимете спати – вчіть їх Моїх законів”.

Хлопчик приймає своє призначення від батька, приймає образ чоловіка. Якщо у батька неправильне розуміння, хлопчик буде слідувати йому. Я був дуже благословенний у цьому, оскільки мій батько ходив перед Богом. І з моїх дитячих років я бачив, як він молився. Він молився зі мною щоранку, з першого класу до випускного. Мій батько був низькорослою людиною, і коли я вже закінчував школу, він дивився на мене знизу і казав: “Давай будемо молитися”. І ми молилися. Коли я ходив у старші класи, я ніколи не вживав наркотиків, ніколи не оскверняв себе сексуальними гріхами, аморальністю, ніколи не скоював великих гріхів, – ніколи, тому що такий приклад дав мені мій батько. Я приходив додому після школи, заходив у свою спальню і бачив, що батько стоїть на колінах і молиться за сім’ю, за церкву. Я відчував присутність Божу на тому місці. Алілуя!

Важливо давати своїм дітям їжу, одягати їх, надати їм ліжко, де б вони спали, – це наш обов’язок. Але є більша відповідальність – навчити їх Божих шляхів. Якщо ти батько, ти повинен молитися зі своїми дітьми. Я молився щодня, коли вони йшли до школи. Якщо ви йдете на роботу до того, як діти встають, моліться з ними ввечері. Діти наслідуватимуть ваш приклад. Це добре, коли мама молиться, але коли молиться батько, у цьому його сила. Біблія каже, що ви – священики.

Зізнаюся, дуже багато разів я хотів піддатися своїй ліні. Тоді моя дружина підходила до мене і говорила: “Джордж, діти йдуть спати. Ти молився з ними?” – “Я не хочу молитися сьогодні, помолися з ними ти”, – відповідав я. Тоді дружина мені заперечувала: “Ти тільки проповідуєш…” – “Добре, добре, йду”, – моментально погоджувався я. Ви й подумати не могли, що моя маленька дружина може таке мені говорити? Вона завжди так робить, якщо я неправий. Скажу чесно, багато разів у мене не було настрою молитися з дітьми. Але, коли дружина так говорила, мені ставало соромно, і я казав: “Добре, добре, мила, я йду”.

Коли ви молитеся з дітьми, не робіть цю молитву надто довгою і нудною. Нехай вона буде короткою, змістовною, цікавою. Читайте кілька віршів, моліться, але робіть це з постійністю. Мої діти ніколи не скаржилися: “Тату, це дуже довго”. Вони ніколи не питали мене, чи потрібно їм молитися. Це стало частиною життя нашої родини. Тому будьте постійні, ходіть у домі своєму з молитвою, зі Словом Божим разом із вашою дружиною та дітьми. Робіть це.

2. “Не положу перед своїми очима жодної негідної речі” (в оригіналі – “речі злої або лукавої”) (Пс. 101:3). Знаєте, про що в цьому вірші говорить псалмоспівець? Він говорить про спокусу, яка приходить через очі. Спокуса бачити жінку оголеною, без одягу. Давайте будемо чесними і відкритими. Ісус це не говорив жінкам, вони не спокушувані через свої очі, як чоловіки. Бог створив чоловіка дуже візуальним. Коли він бачить жінку, то думає, як він провів би з нею час. Він “прокручує” це у своїх думках. У Біблії сказано: “Не чини перелюбу”. Фарисеї говорили, що доти, доки ти не переспав з нею, ти не перелюбствував. Але Ісус говорив, що, якщо ви подивитеся на жінку з пожадливістю (або хтивістю) у своєму серці, ви вже чините перелюб (Мт. 5:27-28).

Отже, Він говорив про очі і про розум. Чому Бог сказав про Йова сатані: “Ти бачив Моєго слугу Йова? Він тікає від зла, він праведний чоловік”. Цей святий чоловік каже: “Я уклав умову зі своїми очима, що не буду пожадливо дивитись на дівчат” (Йов. 31:1). Зупиніться! Йова спокушала спокуса, щоб дивитися на жінок із хтивістю. Але він каже, як він вчинив зі своєю проблемою, коли побачив її: “Я роблю те, що не повинен. Як мені тепер бути?” Дивіться на що-небудь інше. Хтось запитав: “Чи шкідливо це дивитися? Перший раз – ні. П’ятий раз – це вже гріх”. Отже, можна рахувати? Якщо ви вважаєте, то у вас уже є ця проблема. Біллі Грейм сказав: “Ви не можете заборонити пташці сісти на вашу голову, але ви можете не дати їй побудувати гніздо на вашій голові”. Кожен переживає спокусу, щоб подивитися. Навіть літні чоловіки.

Одного разу в церкві я сидів у першому ряду і побачив там одного дідуся. Під час загального співу молода дівчина сходила вниз зі сходинок хору. Цей старий чоловік так задивився на неї, що розвернувся на 180 градусів. Усі вже сіли, а він услід дівчині повертався і повертався. Його племінниця сказала йому: “Дядьку, сідай”. Вона взяла його за руку і потягнула на сидіння. Мені його було дуже шкода, напевно, тому що так дивитися на жінку – соромно і дуже соромно…

Будь ласка, зрозумійте мене правильно: з усіма таке буває. Тому нам потрібно зловити себе, потрібно сказати собі: “Дивись їй в очі або подивись убік”. Тому й говориться: “Не покладу перед очима моїми речі непотрібної”. Йов далі каже: “Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення, і міг би погубити все мною нажите” (Йов. 31:12). Що відбувається, коли слуга Божий потрапляє в сексуальний гріх або аморальність? Це спалює все. Люди не пам’ятають його добрі справи, але кажуть: “Як він міг піти з цією блудницею?” Це вогонь. Між іншим, вогонь ніколи не каже: “Досить”.

Таке трапляється і з порнографією. “Я тільки трошки подивлюся, ну, ще трошки”, – думає чоловік. Але не може вже зупинитися…

Тепер про комп’ютер. Хочу сказати вам, батьки. Якщо ви купуєте своїм дітям комп’ютер для виконання шкільних завдань, не ставте його в спальні дитини із зачиненими дверима. Ви чуєте?! Ставте в офісі або в передпокої, на очах у всіх. Це допоможе їм. Діти сидять годинами за комп’ютером, дивлячись найжахливішу порнографію. Хлопчики роблять це більше, ніж дівчатка. І це проблема. Що більше вони дивляться, то більше їм хочеться.

Хочу сказати і про телевізор. Якщо у вас є кабельне телебачення, якщо у вас є “тарілка”, то підлітки будуть дивитися все. У вас має бути відповідальність перед вашими дітьми, тому що коли вас не буде вдома або коли ви будете спати, вони знайдуть цікаве для них. “Я не поставлю злої речі перед очима своїми”. Це боротьба, яка триває все ваше життя. Постійно будуть якісь спокуси, щоб грішити очима, думками, тілами. Нам потрібно покаятися перед Богом у цьому. І допомагати одне одному.

Тепер практично. Якщо комп’ютер створює вам і вашому хлопчикові проблему вдома, то є одна хороша програма, яка називається “Доглядальниця в інтернеті”. Вона захищає комп’ютер, щоб у нього не могла проникнути ніяка гидота. Її вартість – 29 доларів. Поставте програму на свій комп’ютер, і у вас буде хоча б якась захищеність.

Хтось сказав, що всі чоловіки однакові. Навіть найсвятішим, які люблять Бога, потрібен захист. Ми повинні допомагати один одному. У мене є дуже близький друг у служінні. Коли нам було по тридцять, ми були підзвітні один одному. Я запитував його: “Ти дивився що-небудь погане?” Він каже: “Так. Цього тижня”. Так само і я сповідався перед ним. Соромно в такому зізнаватися, але ми допомагали один одному. Знайдіть хорошу людину і постарайтеся сповідатися один перед одним.

3. Хочеться також поговорити про наркотики, які поширюються в школах. Я скажу вам те, що вразить вас. Сьогодні в Америці є церкви, до яких приходять діти з повними кишенями наркотиків. Вони шукають тих дітей, які не служать по-справжньому Богу, і пропонують: “Тобі дати спробувати?..” Вони продають наркотики на церковній території. На жаль, це правда. На балконі деяких церков пропонують цю отруту, тому що ми живемо в гріховному світі. І ми не можемо зупинити аморальні стосунки, не можемо заборонити комп’ютер, телебачення, не можемо змусити вивертати кишені, бо це Америка. Вони “засудять” нас.

Отже, що ж робити? Моліться за своїх дітей. Тримайте свою руку на їхньому духовному пульсі. Коли діти дуже маленькі, то легше за ними спостерігати, але коли їм 12-14 років, ви з ними не можете бути постійно. Вони в школі, десь працюють, бачать інших хлопчиків і дівчаток, які їздять із ними в машині. Ви не можете бути з ними скрізь і завжди. Що ж вам робити? Моліться: “Господи, відвідай мого сина, мою дочку”.

Вам потрібно знати життя своїх дітей. Якщо вони стануть вживати наркотики, ви побачите ознаки, які скажуть вам, що не все гаразд. Їхня духовність впаде одразу, вони сперечатимуться з вами щодо відвідування церкви. Подивіться в їхні очі. Багато наркотиків впливають на зіниці. Якщо зіниця дуже розширена, то це недобре. Коли діти приходять занадто пізно, вони не захочуть дивитися вам в очі. Біблія каже: “Я хочу, щоб ви були мудрими в доброму і незаплямовані злом” (Рим. 16:19).

Як ви думаєте, чому Бог сказав Адаму і Єві, що вони не можуть куштувати плід від дерева пізнання добра і зла? Він не хотів, щоб вони пережили це на своєму досвіді. Бо, спробувавши зло, вони потрапили в залежність. Неважливо, що це: наркотики, алкоголь, пияцтво, аморальність, азартні ігри. Азартні ігри – це залежність. Коли люди залежні, вони не можуть не грати. Це тягне їх. Це гріх. Ми дивимося на об’єкт гріха – картку. Але проста картка це не гріх. Твоє серце в гріху. Коли когось тягне грати на гроші, вони програють тисячі тисяч. Дружини не знають про це. Деякі чоловіки сплять у церкві, тому що вони втратили гроші, граючи в азартні ігри. Бог хоче бачити покаяння. Не відкидайте Слово, інакше цей азартний гріх стане мережею. Коли ми повторюємо один і той самий гріх, живемо з ним, він стає частиною нашого серця. Тому ми знову і знову це робимо, це і є залежність.

4. Тепер поговоримо про людей у церкві. Природно, що в церкві люди не п’ють алкоголю, не вживають наркотиків, не роблять аморальних вчинків, але є такі речі, які дуже сильно виділяють деяких. Вони дисципліновані, дуже консервативні, знають, як правильно виглядати, правильно говорити. Такими їх бачать люди. Вони створюють вигляд дуже богобоязливих. Тільки ззовні. Але який їх язик, читаємо в 3-му розділі послання Якова. Давид про таких сказав: “Хто потайки поширює плітки щодо свого ближнього, того я знищу” (Пс. 101:5).

Ми говорили про перелюб серця, тепер давайте поговоримо про вбивство серця. Ісус сказав фарисеям: “Не вбий”. Але той, хто ненавидить брата свого, вбиває його вже в серці своєму. Що ми робимо, коли когось ненавидимо? Ми критикуємо їх, представляємо з поганого боку. І це гріх. У притчах згадуються шість речей, які Господь ненавидить (Пр. 6:16). І одна з них – людина, яка сіє розбрат між братами, щоб налаштувати одного брата проти іншого. Але ми пожинаємо те, що сіємо. Що йде від нас, те до нас і повертається. Якщо ви благословляєте людей, благословення повернеться до вас. Якщо ви проклинаєте, то знайте, що це впаде на вашу голову. Наступного разу зупиніть вашу сестру, вашого брата. Скажіть: “Давай благословимо цю людину. Скажемо добре про неї, тому що ми всі винні”. Брати, я сповідую це перед вами.

5. “Пихатого ока й зарозумілого серця я не стерплю” (Пс. 100:5). Хто з вас любить гордих людей? Ніхто. Коли ви бачите гордість у комусь, вам це не подобається. “О, подивися, що в мене є. Ви знаєте, хто я? О, я знаю… Мій будинок, моя машина, все моє… А ти – помовч”. Нам це не подобається. А що думають люди про нас, коли ми говоримо такі самі слова? Гордість легко побачити в інших, але так важко помітити її в собі.

Дозвольте відкрити вам цікавий секрет про служіння. Кожен проповідник, учитель недільної школи і всі, хто щось робить для Господа, можуть загордитися. У Бога немає жодних проблем у Всесвіті, Він може зробити все, що тільки захоче з природою, з тваринами. Тільки людині Бог надає свободу вибору. І все ж Він завжди хоче благословити нас.

Подивіться, що відбувається. Якщо ми слухняні Богові, Він благословляє нас. Коли співає співак, це так добре, така благословенна пісня. Але ми можемо віддати славу Богу, а можемо віддати людині. І одразу виникає проблема. “О, це була найкраща пісня. Ти краще за всіх співаєш”. Нам приємно це, і ми хочемо, щоб нам повторили слова похвали. І перш, ніж ви помітите це, Бог помітить, що ви горді. Він забирає Свою руку благословення. Наступного разу ви співаєте, і у вас виходить, як у захриплого півня.

Зі мною таке траплялося. Це було в Сакраменто, у величезній церкві. Я думав, що буду просто насолоджуватися цим служінням, але я не міг узяти і три ноти. Я запитав: “Господи, чому ж зі мною таке відбувається?” – “Тому, що ти Мене не потребуєш. Ти думаєш, що сам зможеш впоратися”, – відповів мені Господь. “Але, Ісусе, Ти мені потрібен”. Так, дійсно, Він нам завжди дуже потрібен. Тоді Бог смиряє нас. І, коли ми упокорюємося, Бог може більше нас вжити. Коли ж Він не благословляє нас, то в нас починаються проблеми. Перш, ніж Господь благословить нашу проповідь, коли всі задоволені й усім вона подобається, гордість скаже: який ти гарний проповідник!

Як же нам чинити з гордістю? Я роблю так. Кажу: “Господи, все, що в мене є, що б Ти мені не дав, чим володію, я не торкаюся до цього – Ти торкайся до мене”. І коли я думав, що в мене вийшло добре, то не було сили. Іншим разом я не відчував сили в собі, була слабкість, невдоволення собою, але Дух Святий торкався сердець людей. Тому що це не ви, це не я, це Бог. Алілуя! І тепер я не намагаюся здаватися смиренним, а хочу бути самим собою.

Іноді ми дуже багато думаємо про себе і падаємо духовно. Ми говоримо: “Нічого страшного, нічого…” Але це не щиро, це удавано. Ви бачили таких “смиренних” людей? Знаєте, які люди мені подобаються? Ті, які природні, справжні, які є самими собою. Бог хоче благословити нас. “Загибелі передує гордість” (Пр. 16:18). Ми раніше говорили про те, що ми не вибачаємося, не просимо вибачення. Це одна з великих проблем у чоловіків, коли грішимо нашим язиком, коли ображаємо людей своїми вчинками. Хто ці люди, яким завдаєте болю? Зазвичай ці люди у вашому домі: дружина, діти. Чи не так? Хто з нас повертався назад і просив вибачення за свій гріх?

Я не кажу, щоб ви завжди в усьому погоджувалися. Наприклад, ви говорите, що потрібен “блакитний колір”, а ваша дружина каже: “Ні, потрібен зелений”. У цьому немає проблеми. Проблема, коли ви ображаєте одне одного. Ви можете сказати: “Давай поговоримо про вибір кольору пізніше, але якщо я образив тебе, вибач мені”. – “Так, я теж тебе образила, вибач мені”. Я знаю, що для слов’янських чоловіків це зробити дуже важко. Так було і для мене. У мене близькі стосунки з дітьми, дружиною. Не тому, що я не ображав їх, але я йшов до них і просив вибачення, смирявся перед ними. Бог дає благодать смиренним. Він молитви гордих навіть не чує. У Біблії є такий вірш: “Чоловіки, живіть зі своїми дружинами в порозумінні, поводячись, немов з тендітною вазою” (1 Петр. 3:7). В іншому разі Бог не почує вашої молитви. У Біблії так написано.

6. “Очі спрямовані на вірних краю, щоб мешкали зі мною” (Пс. 101:6). Чоловіки люблять бути в компанії з іншими чоловіками. Це природно, це добре. Але проблема приходить до нас тоді, коли ми знаходимо поганих друзів.

Я хочу звернутися до хлопців. Вибирайте собі друзів мудро. Тому що у вашій школі є хлопці, які захоплять вас у найрізноманітніші гріхи. Вони покажуть вам “Плейбой”, порнографію, наркотики, інтернет. Не підпадайте під вплив таких людей.

У школі, коледжі, на будівництві, у банку, в корпорації, на фабриках, водіям потрібно спілкуватися з людьми. Яка б ваша робота не була, ви будете зустрічатися і спілкуватися з людьми. У цьому немає нічого поганого. Якщо ви мудра людина, ви можете їм свідчити, можете чинити добрий вплив на них. Але скільки разів відбувається протилежне! Замість того щоб ви свідчили їм, їхня поведінка починає впливати на вас. Ви починаєте розмовляти, як вони, лаятися, вживати погані слова. І потім думаєте: як же це могло статися?

Ви чуєте це цілий день, і воно закарбовується в підсвідомості, а потім при нагоді повторюється. Вони запрошують вас у нехороші місця, і ви відповідаєте їм згодою. “Я не хочу бути слабаком”, – думаєте ви. Ми, як чоловіки, не хочемо здаватися слабаками. Отже, ви опинилися з ними в барі або в стрип-барі. Ви чули про чоловіків, які ходять туди? Я впевнений, чули. Можливо, дехто з вас там бував. Тільки один раз пішов чи п’ять, десять… Чоловіки, знайте, що це неправильно. Ви знаєте, що це не ваше місце, але пішли, бо хтось повів вас туди. Якщо “християнин” вас туди повів, то він не є вашим справжнім другом. Не йдіть туди більше, і не дозвольте йому туди піти. У вас має бути сміливість, будьте сильними. Вам потрібно сказати: “Я не можу туди піти”. – “Чому?” – “Тому що я віддав своє життя Христу”.

Дозвольте розповісти, що зі мною сталося, коли ще навчався у восьмому класі. Мої однокласники запитали мене: “Джордж, ти підеш на танці?” – “Ні, не піду”. – “Чому?” Я подумав, що, якщо я скажу, що я християнин, вони піднімуть мене на сміх. “Я вивихнув собі ногу”, – придумав я. Це було “сильне свідчення”. Я обманював, бо мені було соромно. Я соромився зізнатися, що я християнин, і тому не піду на танці. Я не використав можливість засвідчити їм про Господа. Але коли я працював у ювелірному магазині в Нью-Йорку, зі мною сталося таке. Одна дівчина сказала мені: “Ти можеш прийти до мене у вихідні дні на квартиру?” Зрозуміло для чого, щоб переспати з нею. Я відповів, що не можу. Вона запитала: “Ти одружений?” Я сказав: “Ні”. – “А що в тебе подруга є?” Я відповів: “Ні”. – “Ти що, голубий?” – “Ні, я не голубий”. Вона тоді запитала: “Що, я некрасива?” – “Ні, не в цьому річ”, – відповів я. “Чому тоді “ні”?!” – “Тому що я віддав своє серце Ісусу Христу і хочу бути чистим до свого весілля”. Її очі розширилися.

Чи скажете ви своєму другові: “Я не піду туди. Я не можу робити те, що не приємно моєму Господу”? Нехай ви навіть будете єдиним. Згадаймо Даниїла, Мисаха, Седраха та Авденаго. Вони були єдиними, які не впали перед бовваном і не поклонилися йому. Усі вклонилися, але не вони. Їм кричали: “Мудрими будьте…” Але вони сказали: “Ми служимо живому Богу”. – “Ви заплатите ціну, вас кинуть у піч або до левів”. Але ці юнаки прийняли рішення: “Ми будемо робити те, що правильно. Нехай ми навіть будемо єдиними в цій країні”.

Мій батько – чоловік Божий, і коли мені було чотирнадцять років, він покликав мене і сказав: “Сину, я знаю, що в тебе зараз важкий вік. Ти думаєш багато про дівчат. Дозволь сказати, що зі мною сталося”. І він розповів мені історію, від якої мій рот відкрився. Мій батько… Його спокушали. Не може такого бути! Я думав, що тільки хлопчики, такі як я, можуть бути спокушені.

Ця історія супроводжувала мене все моє молоде життя. Якщо мій батько залишився чистим, я теж хочу бути чистим. У мене два сини. Коли їм було чотирнадцять років, я сказав їм: “У мене для вас є гарна історія”. І я їм розповідав дідусеву історію. Їхні очі розширювалися. Мій син має намір одружитися наступного року. Він такий гарний, атлетично складений, закінчив чотири роки коледжу. Коли він проходить, я бачу, як усі жінки на нього задивляються. Але він зберіг себе чистим. Чому? Тому що ми якісь особливі? Ні. Ми прийняли рішення. Батько допомагає синові, дідусь допомагає онукові. Алілуя! Почни у своєму поколінні. Не кажи: “Нехай учителі вчать, нехай на вулиці дізнається”. Ні, ні і ще раз ні! Це твоя робота, батьку. Ми чоловіки чи ні? Так. Знайдіть хороших друзів, знайдіть хороших чоловіків, які не будуть захоплювати вас у бари і в стрип-клуби, у місця гріха. Скажіть, хто ваш друг, і я скажу, хто ви.

7. “Кожного ранку я буду знищувати нечестивих краю, аби вигубити з Господнього міста всіх, котрі чинять злочин” (Пс.101:8). Не чиніть нечесно в бізнесі. Ви знаєте, що в Радянському Союзі майже всі обманювали? І навіть сьогодні 70% обманюють. Неможливо бізнес робити без неправди. А Господь каже: “Я не потерплю брехні!”. Одна з десяти заповідей говорить: “Не виголошуй неправдивого свідчення”. Ви знаєте, що найдорогоцінніше з того, що у вас є? Це ваше добре, незаплямоване ім’я, добре ім’я краще за срібло і золото. Несіть його з честю, щоб ваші сини могли наслідувати вас і брати з вас приклад у служінні Господу, у спілкуванні зі своєю дружиною, з сусідами і в особистому житті. Адже не честь для сина безчестя батька його.

Хай благословить Господь усіх вас, Божих мужів, щоб ви на кожному місці могли в молитві піднімати до неба чисті руки без гніву й сумніву! Така молитва не залишиться без відповіді.

З журналу “Слово Християнина”. – №3. – Вінниця, 2009. – С. 20-26.