Мед зі скелі (за Псалмом 81:17)

Віра – це найчудовіше, що є на білому світі. Додайте до неї щось від себе, і ви все зіпсуєте. Одне лише прийняття Христа для того, щоб бути виправданим – це, напевно, найскладніше у світі, але це означає визнати Його Христом. Додайте до Нього що завгодно, і Він уже не Христос.

Коли ви приходите до Бога за прийняттям, то все, що ви принесете з собою крім Христа, назвіть антихристом, проженіть геть. Нехай восторжествує одна лише праведність Христова. Коли сатана покладає на вашу совість тягар гріха, дуже по-євангельськи буде перекласти його з себе на Христа – це і означає сприймати Його як Христа. Коли душа, обтяжена тяганиною, обов’язками й невдачами, можна сказати: “Лише Христос, і нічого, крім Христа, не потрібно для порятунку, виправдання, освячення й відкуплення” (1 Кор. 1:30). Тоді ця душа підноситься набагато вище, ніж можуть дотягнутися хвилі відчаю.

Зробіть Христа своїм прихистком, “бо Він є мир наш” (Еф. 2:14), а не ваші сльози і послух. Христос є ваша праведність, а не те, як ви зростаєте в благодаті. Ви можете знищити Христа, відчуваючи себе прийнятим Богом на підставі власного послуху так само, як і своїми гріхами.

Хто боїться побачити всю огидність гріха, все пекло, на яке здатне серце, той сумнівається в заслугах Христа. Коли тільки ви починаєте робити щось, що компенсувало б ваш гріх, ви відмовляєтеся від праведного Христа, який став гріхом за вас (2 Кор. 5:21). Пам’ятайте, у всьому Писанні жодного разу не засуджується бідний грішник, позбавлений самоправедності.

Ви занадто багато скаржитеся на себе. Чи спонукає вас ваш гріх більше звертати погляд на Христа і менше на себе? Дивитися на свій послух, зміни, на ваше зростання замість того, щоб дивитися на Христа, небезпечно. Увага до свого духовного зростання зробить вас гордим, а до Христової благодаті – тільки лагідним.

Ні на мить не зводьте свій погляд із Христа. Не дивіться спочатку на свій гріх, а дивіться на Христа в першу чергу. Коли ви сумуєте про гріх, якщо можете бачити Христа – відкиньте вбік провину за цей гріх (Зах. 12:10). Нехай гріх розбиває ваше серце, а не вашу надію на Євангеліє.

Коли ми приходимо до Бога, ми не повинні тримати при собі нічого, крім Христа. Будь-які добавки чи попередні заслуги лише отруять і зіпсують віру. Той, хто засновує свою віру на справах і змінах, не розуміє всього, що пропонує Христос.

Чи впадаєте ви у відчай через свій гріх? Ви дивитеся на свою праву руку, потім – на ліву і питаєте: “Де мені шукати благословення?”. Ви спотикаєтеся об усі свої обов’язки та заслуги для того, щоб за їхньою допомогою залатати дірку у своїй праведності та знайти спасіння Відведіть погляд із Христа – і все йде прахом. Бог не захоче дивитися ні на що, крім одного Христа, і вам не варто дивитися на щось, крім Нього.

Ви кажете, що не можете повірити і не можете покаятися. Ви б з більшою охотою прийняли Христа, якби не мали нічого, окрім гріха і горя. Ідіть же до Христа з усією своєю нерозкаяністю (бунтом) і невір’ям, щоб знайти в Нього віру і покаяння – у цьому слава Євангелія. Скажіть Христу: “Господи, я не приніс із собою жодної праведності, у мене немає благодаті, за якою Ти б мене прийняв або виправдав. Я прийшов по них до Тебе, і вони мені вкрай необхідні”. Ми хочемо щось Христу принести (а не прийти до Нього за чимось), а так бути не повинно.

Ось у чому полягає справжня віра – спочивати на вічних скелях Божої любові та благодаті у Христі й постійно жити в променях нескінченної праведності Христової та Його заслуг. Лише одне це змінить вас. Без цього ж серце духовно ні на що не здатне. Мати справжню віру означає без зупинки дивитися на благодать Ісуса і після цього побачити всю порочність, але й дріб’язковість власних гріхів (порівняно з праведністю Христа). Це означає побачити прощення всіх своїх гріхів і з цією думкою молитися, слухати і робити все інше,

Від того, що дивишся на сонце, втомлюються фізичні очі, але що довше ви будете дивитися на Христа (сонце правди), то сильнішим і гострішим буде зір вашої віри. Дивіться на Христа, і ви будете любити Його і жити Ним. Думайте про Нього постійно. Якщо ви хочете бачити ницість гріха, ненавидіти його і оплакувати, тоді не дивіться на гріх, але спершу погляньте на Христа, як Він страждає для того, щоб виконати весь закон за вас. Якщо ви хочете зростати в благодаті й освяченні, то не дивіться на них, але почніть дивитися на Христову праведність.

Християнин ніколи не відчуває нестачі розради, хіба що порядок і послідовність Євангелія порушуються тим, що він звертає увагу на власну праведність, тим самим відводячи погляд з досконалої праведності Христової. Це те ж саме, що жити при світлі свічки замість того, щоб жити в сонячному світлі. Мед, який ви добуваєте від своєї праведності, обернеться гіркотою і світло, яке вона випромінює, обернеться найтемнішою ніччю для вашої душі.

Знову ж таки, якщо ви станете молитися, у вас не буде виходити і це вжене вас у зневіру, зверніть увагу на те, що Христос молиться за вас, використовуючи для цього Своє становище перед Отцем заради вас – чого вам іще бракує (Ів. 14:16)? Якщо вам важко, дивіться на Христа (ваш світ), який дав вам мир зі Своїм вознесінням, заповідавши вам так не переживати, щоб це не завадило вашій духовній втісі або вірі (Ів. 14:1-27; Еф. 2:14). Зараз Він сидить на престолі, перемігши на хресті в найнижчому приниженні всіх і все, що могло б зашкодити вам або вас засудити. Він поніс на собі всі ваші гріхи, печалі, проблеми та спокуси і відправився для того, щоб приготувати для вас багате місце у Своїй родині.

Зробіть для Христа одну милість за всю ту любов, яку Він вам явив, – любіть усіх Його бідних святих і всі церкви, найзнехтуваніших, найнезначніших, найслабших, навіть якщо ви не в усьому з ними погоджуєтеся. Вони закарбовані в Його серці. Нехай вони будуть і у вашому серці теж.

За мотивами трактату “Крапля меду зі скелі Христової» (“A Choice Drop of Honey from the Rock Christ or, A Word of Advice to All Saints and Sinners”, 1665), надано © City to Сity Ukraine.