Материнство і тихий час

Десь посеред відчуття ранкової нудоти, гір посуду і звуків істерики, вираз “тихий час” став мене дратувати. У моєму розумінні, тихий час був духовною формою часу “для себе” – часу, коли я, усамітнившись, живлю свою душу. Але, як усі ми знаємо, материнство найсильніше відбивається на двох важливих речах: особистому просторі та особистому часі. І все починається просто всередині нашого власного тіла. Чимало разів, через нудоту під час вагітності, замість запланованих справ, доводиться провести день біля туалету. Потім, появу дитини супроводжує позбавлення сну, невпинні годування та інші клопоти про новонародженого. Так все і триває в міру того, як діти ростуть, і їх стає більше. Бути мамою означає дізнатися, що під час виходу з дому в когось неодмінно протік підгузок. Це означає, що сьогодні ти збиралася зайнятися справами, але дитина прокинулася з жаром, і весь твій день – це низка прань і турбота про хворе чадо. Із задоволенням, обіймами, сплесками радості змішані сильне виснаження, нервове перевантаження і багаторазові випадки, коли наше терпіння перебуває на межі.

Коли ж у підсумку нам проводити “тихий час”?

Рано вставати! Вірно? А що, якщо в мене всю ніч триватиме так звана “ранкова нудота”? Мені все одно вставати разом із сонцем? А що робити в ті місяці, коли я годую дитину грудьми кілька разів за ніч? Як мені прокинутися до малюка?

У такому разі потрібно просто знайти відповідний час і місце, де ти будеш сама! Правильно? Раніше я казала собі: “Якщо в моєму тихому часі немає певної міри відокремленості, і він не триває впродовж певного часу – цей час недостатньо якісний. Так не вважається”. Дуже довго я в це вірила. Одного разу я сиділа з Біблією в надії провести “якісний час”, і вгадайте, що сталося? Мені завадила дитина. Хтось заплакав. Комусь на горщику потрібна була допомога. Хтось упав зі стільця. Я раптом опинилася в ситуації, коли, читаючи Біблію, лаяла своїх дітей за те, що вони турбували мене в настільки важливий момент. Чому вони не можуть залишити мене в спокої? Я тут намагаюся бути благочестивою!

Упс!

Я так намагалася бути вірною у виконанні завдання, що забула про вірність Особистості. Але ж і фарисей може бути вірним у виконанні завдання. Мені була ненависна думка про те, що мої діти запам’ятають, як я тримаю Біблію в руках, а в серці – ігнорую її. Тож, я мала змінити свій фокус: мені слід було зосередитися на перебуванні з Богом. Для мене ця зміна була революційною. Я залишила перфекціонізм і законництво і наблизилася до Особистості. Знову і знову я ставила собі просте запитання: чи та я людина, яка прагне до Бога? Чи у спілкуванні я з Ним сьогодні? Але, що це означає? Це означає, що я шукаю Його в тихому місці. Це означає, що я жадаю Його Слова! Але це також означає, що, коли мені важко знайти тихе місце, я не мучуся почуттям провини. Той період, у якому я перебуваю, – це Божий дар для мене, мої руки зайняті завдяки тому, що Він у них вклав.

Я більше не вважаю тихий час духовною версією часу “для себе”. Спілкування з Богом не обмежується тим, що в найзручніший для нас час ми сидимо, п’ємо каву, вкрившись теплою ковдрою, і втішаємося істинами зі 139-го Псалма. Зверніть увагу, скільки разів Біблія говорить про те, що Ісус залишив натовпи, щоб побути на самоті… а вони пішли за Ним! І Він служив їм.

Тепер я розумію, що тихий час – не рутина чи черговий пункт у списку справ. Бог, до якого ми прагнемо, – це Бог Отець наш, а не Бог наш наглядач. Біблія не статична: вона сповнена життя, активна, натхненна Богом. Він нас наситить, навіть коли життя галасливе і в безладді. Він почує наші молитви, навіть якщо ми їх вимовляємо над раковиною, повною тарілок. Він продовжуватиме працювати з нами, дбайливо сховавши в обітницях. Ісус заплатив ціну мук, щоб ми могли мати таку ж близькість з Отцем, як і Він. Нам, віруючим, уготовано доступ до Бога такого роду, який дає змогу прийти до Нього і у своїх піжамах, і в найкращому недільному вбранні, і просто посеред пластівців, що розсипалися на підлозі.

Будьте з Богом, де б ви не знаходилися, прямо посеред вашого реального життя, навіть якщо крихітні рученята тягнуться до вашої Біблії і смикають за край, поки ви її читаєте. Пізнавайте Його як дочка, а не як найнятий працівник. Ісус не чергове завдання, яке вам сьогодні потрібно виконати. Він уже на кожній сторінці вашої історії.

Я бережу Твоє слово у своєму серці, щоби мені не грішити проти Тебе.

Пс. 119:11

Оригінал © Missional Motherhood, переклад © Help for Heart.