Facebook як елемент поклоніння

Фейсбук слугує для інформування про події життя учасників цієї соціальної мережі; позиціювання товару чи компанії; сповіщення про сенсаційні події, що нас вразили; а також допомагає потурбуватися про інших учасників соціальної мережі, поділившись із ними важливою, на наш погляд, інформацією. Але водночас Фейсбук, як і будь-яка інша соціальна мережа, здатна стати ареною нарцисизму, де люди можуть жадати визнання і своєрідного самовираження. Людина готова на багато що для того, щоб її помітили, наприклад, прикрасити графіті трамвай або обмалювати стіну в громадському місці.

Зіпсоване людське серце жадає визнання і похвали для втіхи свого егоїзму. З появою соціальних мереж сім’ї стали менше скандалити, оскільки (якщо раніше, не отримуючи свою порцію визнання в сім’ї, вони скандалили) тепер цей дефіцит спілкування вони можуть заповнити виставленими “лайками” на своїй сторінці у Фейсбуці. Подумайте, що відбувається у вашому серці після того, як ви розмістили черговий “пост” від себе або свою фотографію? Ваше серце в передчутті похвали і схвальних коментарів? Наскільки ваше серце перебуває в сум’ятті й досаді, коли після тривалого часу немає “каментів”, і вам здається, що всі ваші друзі вас ігнорують, що ви нудні й нецікаві інтернет-спільноті, члени якої точно так само в більшій своїй масі сидять біля моніторів своїх комп’ютерів і планшетів, очікуючи на визнання в свою адресу?

Черговий лайк на твоїй стіні здатний перетворитися на чергову дозу наркотику, що заворожує тебе, забирає у світ ілюзій, підігріваючи твоє самолюбство і підносячи себе самого на п’єдестал марнославства. Це явище на кшталт нагадує свічку, яка запалюється в храмі, яка заворожує своєю таємничістю і ставиться вона в затишному куточку нашого серця, але характерна відмінність такої дії полягає в тому, що вона ставиться для поклоніння самому собі. Чітко підмітив Спрол-молодший, що “блоги ніколи б не стали такими популярними, якби до них не було додано різноманітних інструментів для оцінювання. Який інтерес у тому, щоб розділяти наші думки зі світом, окрім того, як дізнатися, як багато разів їх переглянули, або як багато визнння вони отримали, або на якому місці ми в опитуванні у Ворлдпрес”.

Парадокс полягає в тому, що в усі часи і століття, людина більшу частину винаходів і наукових відкриттів, в кінцевому своєму результаті здатна використати для поклоніння самій собі…