Джон Оуен: 11 втрачених дітей

Але я повинен залишатись спокійним, очікуючи дня скорботи, який прийде на народ, котрий чинить для нас утиски. Тому хоч би не розцвіла смоківниця й не було врожаю на виноградній лозі; хоча б не вродило оливкове дерево й не було врожаю в полі; хоч би не стало овець у кошарі та скотини в стайнях, – то й тоді радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі мого спасіння! Адже Владика Господь – моя сила! Він зробить мої ноги, як у лані, і на верховини мене поведе!

Авв. 3:16-19

З Оуеном уперше я познайомився, коли проходив тест на знання біографій реформатських богословів. Буквально перше запитання в тесті вразило мене: “У якого реформатського богослова померли за його життя всі 11 дітей?” Цим богословом виявився Джон Оуен. Відтоді я поставив собі за мету дослідити його життя, щоб більше дізнатися про нього і про те, як він зміг перенести таке велике потрясіння.

Українською мовою практично відсутня інформація про нього. А отже, слов’янським пасторам і служителям він мало знайомий. Про його особистість відомо дуже і дуже мало, жоден його особистий щоденник не зберігся, а з листування нам складно зрозуміти, якою людиною він був. Ми стикаємося з непростим завданням: як дізнатися переконання і цінності людини, про яку відомо так мало?

Єдиний шлях – уважно вивчати його книги. На щастя, російською мовою є його книжки (нехай і небагато), на підставі яких ми постараємося краще зрозуміти дії Бога в його житті і характер цього видатного богослова. А головне, де він черпав сили, щоб жити, незважаючи на обставини.

I. Джон Оуен – “Кальвін Англії” [11, с. 173]

За Своєю милістю і благодаттю, 1616 року (у середині духовного відродження пуританської епохи) Господь привів у цей світ Джона Оуена. Бог дав цій людині привілей прожити шістдесят сім років для Своєї слави. Джон народився в родині священика. Уже в 12 років Оуен вступив до Оксфорда, у 16 – він став бакалавром мистецтв, а до 19 років отримав ступінь магістра. Його завзяття до навчання було настільки великим, що часто він спав лише по чотири години на день. Пізніше сам Оуен зазначав, що це сильно підірвало його здоров’я, і шкодував, що недостатньо відпочивав у юності[1, с. 6].

Джон мав чудові інтелектуальні здібності. Це видно з його праць, в основі яких лежало глибоке розуміння благодаті. Чарльз Бріджес вважав Джона Оуена вправним експертом лукавого людського серця і неперевершеним служителем[2, с. 41]. Він був людиною духовного осяяння. Його розумові здібності, відточені серйозними заняттями богослов’ям, поєднувалися з старанно-ревним ставленням до Бога. (Світогляд багатьох пуритан і, зокрема, Оуена мав радикальне зосередження на Богові.) Порівнюючи праці Оуена та інших пуритан, видно, як глибоко відчуте його розуміння величного всемогутнього Бога. Він не “знав” про Бога, але знав Самого Бога. Цей трепет і Боже Слово утримували його душу в постійному благоговінні. Саме тому його праці настільки фундаментальні (хоча читати їх складно).

Читання праць Оуена – це один із найкращих варіантів для тих, хто шукає здорове богослов’я. Англійською мовою доступне його повне 25-томне зібрання творів – воістину найчистіше джерело богословської думки[3, с. 99-101].

Оуена по праву вважають одним із найвидатніших богословів, яких коли-небудь знала Англія. Завдяки своїй вченості та здатності вести дискусії на захист віри, він став плідним письменником, полемістом і сильним пастором-проповідником експозиційної проповіді. У своїх працях відомий своєю біблійною проникливістю, глибоким духовним аналізом і благочестивою настановою для практичного життя.

Його часті проповіді перед парламентом заслужили прихильність Олівера Кромвеля, унаслідок чого Джон став його особистим капеланом у військових походах, що відбувалися в Ірландії та Шотландії протягом кількох років (1649-1650). Пізніше Оуен став віце-канцлером в Оксфорді, був деканом Собору Христа (1651-1660) і обирався до парламенту від Оксфорда (1654). Але пізніше залишив політику через своє священицьке покликання.

Джон Оуен, як ніхто інший, відомий своєю важкою манерою викладу. Необхідно докласти титанічних зусиль, щоб встигнути за ходом його думки. На одній із конференцій Стів Лоусон, жартуючи над ним, говорив, що викладене Оуеном на двохстах сторінках можна помістити на одній (!). Можливо, саме тому багато праць Оуена не популярні. Проте він через уже понад 300 років продовжує впливати і допомагає безлічі відомих сучасних богословів зростати в благодаті та пізнанні Господа Ісуса Христа. Джеймс Пакер, Рождер Ніколь і Сінклер Фергюсон зазначали, що жоден християнський письменник не справив на них більшого впливу, ніж Джон Оуен[1, с. 6].

Наприклад, для Пакера (сучасник Оуена, професор, служитель англіканської церкви, доктор філософії Оксфордського університету) Оуен є взірцем благочестя, найвидатнішим із пуритан, секвоєю в лісі богослов’я[4, с. 81]. Пакер має особисту причину любити Оуена: саме знайомство з його працями в студентські роки врятувало його від небезпеки перфекціонізму та легковажності до гріха (лібералізму) і повернуло його до реальності. Тому Пакер підбадьорює вивчати ці праці, оскільки результат від їхнього вивчення вартий усіх витрачених сил і старанності[4, с. 147].

II. Потрясіння в житті Джона Оуена

У XVI столітті життя було суворим, якщо не сказати жорстоким (відсутність антибіотиків, електричного освітлення та інших благ цивілізації). Часи Оуена вирізнялися не тільки жахливими санітарними умовами (хвороби та епідемії були звичайним явищем), аморальністю, суворістю життям, а й повсюдним варварством.

Сімейне життя Оуена було надзвичайно сумним. Нині ми навряд чи зможемо це зрозуміти, оскільки століття медицини зробило крок уперед: з одинадцяти дітей десятеро померли в дитинстві. Лише одна дочка досягла повноліття і вийшла заміж, але шлюб виявився невдалим, вона повернулася до батьків і незабаром померла від туберкульозу. За вісім років до своєї смерті в Оуена померла дружина Мері Рук, у шлюбі вони встигли прожити 31 рік. Після смерті своєї дружини і до своєї власної Оуен з головою поринув у письмові богословські праці.

Безліч труднощів переслідували його: хвороби (каміння й астма) і критика недоброзичливців і навіть друзів (що завдавало ще більшого душевного болю). Таким чином, читаючи його праці, важливо уявляти контекст, у якому він викладав, тлумачив, аналізував Боже Слово. Усе його служіння – проходження “долини смертної тіні”. Більшу частину життя Бог робив із Джона такого пастора і богослова, якого Він хотів бачити для служіння іншим людям і впливу через його праці. Ключ до розуміння цих богословських праць – глибокі стосунки з Богом.

III. Що давало Джону Оуену сили переносити тривалі потрясіння у своєму житті?

1. Дотик слави Христової дає спокій душі

Аналізуючи найзрілішу останню працю Джона Оуена “Слава Христа” (1684), видно, чим горіло його серце. Оуен у своїй книзі писав таке: “Тільки бачення слави Христової і ніщо інше зможе істинно наситити Божий народ” [5, с. 7].

Оуен вважав, що коли ми бачимо Божу славу, життя християнина і його віра стають дедалі сильнішими і сильнішими[5, с. 11]. Джон також зазначає: “Дивлячись вірою на славу Христа, ми знайдемо спокій для своєї душі. Бо наше серце часто сповнюється занепокоєнням, страхами, турботами, почуттям небезпеки, лихами, некерованими пристрастями та потягами. Через це наша душа наповнюється хаосом, темрявою і збентеженням. Але коли душа дивиться на славу Христа, тоді серце знаходить спокій і мир, тому що “задуми Духа – то життя і мир” (Рим. 8:6)” [5, с. 12, 13].

2. Наповнення розуму день у день духовними думками дає мир серцю

Оскільки Христос єдиний представник Божий для людської душі, ми тільки через вивчення особистості Ісуса Христа можемо пізнавати Його велич: силу Його народження; життя; чудеса; милосердя; силу і славу Його розп’яття; воскресіння і вознесіння як прославленого Відкупителя. Таким чином, тільки через Христа ми можемо правильно прославляти Бога і пізнавати Його славу.

Бог, Який сказав: Нехай із темряви засяє світло! – освітив наші серця, щоби просвітити пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.

2 Кор. 4:6

І ця найбільша перевага дана віруючим людям не тільки тоді, коли вони будуть на Небесах, а й уже тут, у цьому світі, ми маємо привілей споглядати цю славу. В особі Ісуса Христа ми завжди будемо бачити Божу славу в Його безмежній досконалості. Усе це наповнюватиме нашу душу світлом, миром, спокоєм і славою. Саме цей “мир Божий, що вищий за всякий розум, збереже серця наші й думки у Христі Ісусі” (Флп. 4:7).

Крик душі Джона Оуена полягав у тому, щоб споглядати славу Божу через Христа – це найбільша честь, дана віруючим у цьому житті. Він засмучувався з цього приводу, досадуючи, що багато хто не захоплений цією славою Христа, тому так мало християн справді змінюються на Божий образ і Його подобу.

Бог у Своїй безмірній величі не видимий для наших фізичних очей. Ісус Христос є Тим, через кого ми можемо пізнавати Бога і Його характер, красу і велич (Кол. 1:27). Ті, хто не знайомий із цим, на думку Оуена, сліпі й мертві в духовних речах. Адже багато хто з віруючих ледачий і неосвічений, і їхні душі дедалі менше й менше відчувають відвідини благодаті й не відчувають сходу вічної слави[5, с. 14].

Оуен також зауважував: коли ми наповнюємо свою душу розумінням слави Христа, ми стаємо згубними для сатани і його царства, яке він хоче помістити в нас. Те ж саме розумів і апостол Павло, саме тому найбільше він був захоплений Христом і все “вважав за сміття”:

Але що було для мене надбанням, те я визнав ради Христа за втрату. І взагалі, все визнаю за втрату, порівняно з величчю пізнання мого Господа Ісуса Христа, задля Якого я все втратив і вважаю за сміття, аби здобути Христа, і виявитися в Ньому не зі своєю праведністю, яка від Закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю, яка від Бога, через віру; щоби пізнати Його, і силу Його воскресіння, і бути спільником у Його стражданнях, уподібнюючись Його смерті, аби якось досягти воскресіння мертвих.

Флп. 3:7–11

У розумінні Джона Оуена нехтування роздумами духовними, нехтування роздумами про славу Христа робить багатьох християн слабкими[5, с. 35]. А духовні роздуми про Нього здатні наповнювати нас життям і радістю. На цю тему Оуен 1681 року опублікував свою книжку “Духовний склад розуму – чеснота й обов’язок” (The Grace and Duty of being Spiritually Minded), після того, як важка хвороба спонукала Оуена провести багато часу в роздумах про важливість і значення духовності.

Оуен вважав, що наші очі були створені для того, щоб бачити нашого Відкупителя і насолоджуватися стосунками з Ним. Важливий факт, який він помічає, полягає в тому, що якби вся слава Христа і все, що пов’язане з нею, було зосереджено в одному місці, то наш розум не міг би нічого зрозуміти й умістити той концентрат Божественної величі. Замість розуміння ми б заплуталися і нічого не зрозуміли. Тому Бог розташував світло слави Христа по всьому небосхилу Писання. Вбираючи кожну її частину, ми можемо наповнювати свою душу світлом для творення своєї віри та інших людей у Тілі Христовому[5, с. 116].

Маловідомий Оуен продовжує, подібно до речника з високої гори, закликати наші душі спільно з царем Давидом до істини, якої потребує кожна дитина Божа:

Але я в своїй праведності побачу Твоє обличчя, і, пробудившись, насичуся Твоєю подобою.

Пс. 16:15

Підсумовуючи вищесказане, для споглядання слави Христа нам необхідно наповнювати свій розум роздумами про Христа, щоб глибше зрозуміти характер євангелія для нашої душі. Роздуми про благочестиву особистість Христа, фокус на розумінні Його милосердного характеру, розуміння суті голгофської жертви та Його смиренності здатні привести до тріумфу наше серце. Саме ці якості та Його вчинки стали найвищим доказом Божої турботи про гріховних людей. Це, своєю чергою, цілющий бальзам для зраненої душі від життєвих скорбот і потрясінь.

Ще одна важлива складова, яка допомагала Оуену не впадати у відчай у стражданнях і фокусуватися на Христі та духовних думках, – постійна відмова від своїх егоїстичних бажань.

3. Умертвіння гріха і зростання у святості

Чи умертвляєте ви гріх? Наше життя залежить від цього. Оуен був упевнений, що якщо ми не будемо в цьому вправлятися щоденно, гріх позбавить нас миру, радості, благодаті, послабить наше служіння і християнство загалом[6, с. 65]. Тому для роздумів про Христа і Його славу наш стан душі має бути належним, чистим і вільним від земної суєти та пороків[5, с. 35]. На його думку, багатьом людям чужа така вправа, бо вони не умертвили свої земні бажання та егоїстичні турботи[7]. Наша віра в стражданнях часто схильна до слабкості через те, що світло віри в серці замутнене нашими пристрастями і гріховністю, яку необхідно постійно умертвляти. Тому роздуми про Христа настільки важкі і проповідь Євангелія багатьом не приносить користі[5, с. 111].

Джон вважав, що наші похіть і наша гріховність мають величезну силу відволікати нас від Христа, і до того ж сатана завжди готовий затуманити наш розум і перешкодити вірі різними спокусами. Його завдання – засліпити уми людей, “щоби [для них] не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він – образ Бога.” (2 Кор. 4:4).

Глибше аналізуючи праці Оуена, стає зрозумілим і його богослов’я про страждання та реакцію на них. Глибина освячених Богом страждань пробуджує совість до глибокого усвідомлення гріха. Саме гріх – справжня хвороба, а страждання, смерть, недуги тощо є лише її симптомами[8, с. 16]. Саме тому ми ніде не бачимо в його працях скорботу і печаль з приводу смерті своїх 11 дітей і своєї коханої дружини. Оскільки Оуен не боровся із симптомами і наслідками гріхопадіння, але основна його боротьба була спрямована проти самої хвороби – “інфекції” Адама. Ось як Оуен описує цей феномен:

“Велика мудрість душі і безпека для неї в боротьбі з гріхом, що живе всередині, – це негайне скасування його перших спонукань і проявів. Зважитися на все при його першій спробі. Померти, ніж піддатися першому прояву. Якщо завдяки обману гріха або недбалості душі, або плотській упевненості у встановленні меж для прояву похіть, він входить до душі й там знаходить для себе розвагу, то він набирає силу й владу, ненаситно заповнює межі дозволеного йому. Ви ніколи не відчували лють гріха, якщо спочатку не були задоволені його розвагами. Якби ви ставилися до гріха жорстко, як до раба, а не тішили його, як сина, то тепер він би не зазіхав на правління вами” [8, с. 17].

“Спілкування з Богом”, “Розмірковуючи про духовне”, “Що потрібно знати кожному християнину”, “Спокуса і гріх”, “Природа, підступність, сила і панування залишків гріха, що живе у віруючих” – праці, присвячені питанню гріха. Книги Оуена завжди вирізнялися своєю пасторською сердечною проникливістю. У них порушено серйозні духовні проблеми людської душі. У своїх працях Оуен веде активну битву з пороками, спокусами, спокусами, гордістю, бореться за благочестя, святість і важливість сили Духа Святого.

Ненависть до гріха у власному житті робила Оуена таким проникливим, глибоким і практичним у своїй проповіді. Він оголосив війну гріху, до цього ж закликав своїх студентів, церкву і читачів. Гріх, за словами Оуена, “інакше не помре, якщо його постійно не виснажувати”. І додає: “Пощадіть його, і він, залікувавши свої рани, знайде колишню силу” [9, гл. 15]. Пізнання Бога через глибоке вивчення Його Слова і боротьба з пожадливостями серця для Оуена було справою всього його життя:

“Складно передати словами, з якою напористістю і спритністю гріх домагається цього. Іноді він відволікає увагу, іноді викликає втому, іноді вигадує труднощі, іноді збуджує суперечливі бажання, іноді породжує забобони – він так чи інакше заганяє душу в пастку, і вона не може дозволити благодаті отримати повний і остаточний успіх у жодній справі” [9, гл. 15].

4. Життя, сфокусоване на Христі та Його славі

Оуен вважав, що якщо ми по-справжньому не відчули любові Христа у своєму житті, ми не зможемо утримати думки про Нього у своєму розумі. Він був переконаний, що Христос – це їжа, яку дає Бог нашій душі, немає більш піднесеної духовної їжі у Христі, ніж Його замісна жертва за гріхи і безумовна любов до людини.

Для нього Христос був їжею, це давало його душі, виснаженої різними скорботами та втратами, вгамувати біль втрати. Читаючи його книги, помітно, як його душа насичувалась не «ріжками», подібно до блудного сина, але наповнювалася близькими відносинами з Христом. Він не заглушував свої страждання алкоголем, розвагою тіла, пожадливістю, коли 12 разів смерть відвідувала його дім, але Оуен проповідував своїй душі істину про те, що Христос і є його життям (Флп. 1:21).

Джон пише в одному зі своїх творів, що ми, люди, ставши християнами, настільки егоїстичні, що не схильні дивитися далі своїх турбот та інтересів. Отримавши спасіння і прощення, ми мало дбаємо про інтереси Христа. Таке ставлення, на його думку, зростає не з істинної віри та любові до Бога. Він стверджував, що головний обов’язок віри і любові в тому, щоб ми цінували Христа більше за себе, ставили Його інтереси вище за власні [5, с. 65].

Читаючи праці Оуена, чітко видно, як він знову і знову закликає свого читача відмовитись від надмірної поглиненості суєтою цього світу, але до регулярних роздумів над досконалим чином слави Христа, даної нам в Євангелії. Оскільки, дивлячись на славу Христа через дзеркало Євангелія, ми здатні змінюватися в Його образ і подобу. А хто захоплений спогляданням слави цього світу, дивлячись у дзеркало самолюбства, так само змінюватиметься в образ світу [5, с. 103].

Але ж ми не так пізнали Христа! Чим більше ми пізнаємо Христа, тим більше закохуватимемося в Нього. Коли людина закохується в когось, вона постійно думає про об’єкт кохання. Так і ми, якщо любимо Христа, постійно думатимемо про Нього, як сказано в першій заповіді:

Любитимеш Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь].

Мр. 12:30

Уважно розглядаючи глибокі й захоплені роздуми Оуена про Христа, можна сміливо сказати, що для нього Христос «одне пожадання» (Піс. 5:10–16).

На думку Джона Оуена, стосунки з Богом повинні бути дуже усвідомленими та осмисленими. Цю дружбу необхідно підтримувати та розвивати постійними візитами, а не лише у свята [1, с. 197]. Іншими словами, саме якраз у свій розпал наукової, політичної, церковної діяльності необхідно здійснювати візити до Того, хто є нашим найкращим Другом. (Саме це Джон Оуен і практикував у своєму житті.)

Це актуально і в епоху глобалізації, вічної зайнятості та метушні. А Оуен не просто вдавався в такі моменти до Господа зі своїми проханнями, але для споглядання Його величі та ревної боротьби за наповнення своєї душі Божим Словом. Його остання книга цьому пряме підтвердження: вона багато може сказати про спрямованість його серця і пріоритети його життя перед Богом (див. принцип «Coram Deo»).

У житті Оуена ми бачимо великий контраст між його пуританською епохою та сьогоднішнім євангельським рухом. Пакер також відзначає разючі відмінності між ними: пуритани були занепокоєні своїми стосунками з Богом настільки сильно, що євангельський рух ХХІ сторіччя виглядає дуже безтурботним. Євангельські християни, що зустрічаються один з одним, як правило, обговорюють свою роботу, служіння, християнські інтереси, спільних знайомих, стан церкви, проблеми теології, але дуже рідко обговорюю свій повсякденний досвід з Богом, у той час як для пуритан це було повсякденною практикою [4, с. 215].

IV. Чого ми можемо навчитися у Джона Оуена?

1. Аналізуючи життя Джона Оуена, бачачи його життєві потрясіння та стійкість у стражданнях, не можна сприймати це як час поневірянь та боротьби за виживання. Навпаки, цей період слід сприймати як період рясного духовного зростання, особливого дорослішання у вірі та відкриття цілющих джерел для душі в долині плачу (Пс. 84:7).

2. Усвідомлення того, що не варто боятися страждань, — це найкраще середовище для зростання нашої душі, вправ у благочесті та освяченні нашого життя.

3. Розуміння того, що труднощі в нашому житті повинні не віддаляти нас від Бога, а наближати до Нього. З біографії Джона Оуена ми маємо чудову нагоду бачити велику картину того, як Бог використовував його хвороби і випробування, щоб призвести до глибокого богопізнання та очищення його душі, щоб зробити з пошкодженого брудного горщика посудину в честі для почесного вживання у створенні Свого Царства.

4. Живучи в епоху лібералізму, служителям Слова необхідно вчитися проповідувати всю Божу істину, навіть незручну, не намагаючись підлаштуватися під світ і догодити людям. Чому праці Оуена продовжують користуватися популярністю і до цього дня, на відміну від сучасної євангельської літератури? Тому що Оуен у своїх роботах стосується таких глибоких тем, яких побоюються сучасні богослови. Його експозиція Святого Письма оголює закутки нашого гріховного єства і по-пасторськи зміцнює віру в дивовижну благодать Ісуса Христа.

5. Наслідування у тому, як Божа людина, проходячи через «життєвий прес», не ламається, але набуває сенсу для справжнього життя на Славу Божу. Це добрий натхненний приклад для того, щоб «згадувати ваших наставників, які проповідували вам Боже Слово, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру.» (Євр. 13:7). До таких людей варто прислухатися, коли вони говорять про Бога: чому вчать і про що вважають за краще промовчати через неважливість цих речей.

6. Вивчаючи життя і служіння великого пуританіна Джона Оуена, ми можемо навчитися тому, що людське серце подібне до квітучого саду, за яким необхідно постійно доглядати, а умертвіння гріха подібне до прополювання бур’янів у ньому. Якщо не звертати на них уваги, вони заглушать Божу благодать, охолодять наше поклоніння Христу і пізнання Його. Таким чином, ми стаємо не здатними насолоджуватися відносинами з тим, кого ми покликані любити найбільше у світі. Тому необхідно регулярно стежити за своєю душею, чим ми її годуємо, чим наповнюємо, чи вбиваємо ми гріх у собі. Якщо всі ці аспекти ми практикуватимемо у своєму житті, тоді паростки віри, любові та завзяття почнуть процвітати і приносити рясні плоди в нашому християнському житті.

7. Освячення і перетворення на образ Христа мають стати невід’ємною складовою нашого життя. До цього нас закликає Бог і чекає від нас: «Будьте святі, бо Я святий» (1 Петра 1:15-16). Джон Оуен був той, хто справді «освячував Господа у своєму серці» (1 Петра 3:15).

8. Благочестя і святість це не тягар для служителя Євангелія, це праця душі, яка повинна здійснюватися кожним, хто став «Божою долею» (2 Тим. 2:2). Оуен вважав, що це засоби приборкання нашого тіла для життя для Божої слави. Народ Божий був у благоденстві та найкращому своєму стані, коли його лідери мали Божий страх і ходили благочестиво Його шляхами [1, с. 102]. Для Оуена ключове питання полягало в тому, щоб керівна влада в церкві складалася з людей, які радикально освячуються та перетворюються на образ Христа

9. Прагнення до святості завжди пов’язане з пошуком істинного знання про Бога. Саме тому в нашому повсякденному житті молитва, вивчення і роздуми завжди повинні йти пліч-о-пліч. Сенс життя Оуена – зрозуміти розум Христа і відобразити його у своєму житті.

10. Глибоке розуміння Бога і свого «зіпсованого серця» через вивчення літературної спадщини, залишеної пуританами, які можуть допомогти нам сьогодні досягти їхньої зрілості, якої ми так потребуємо.

11. Розуміння благодаті має вести до благочестивого життя християнина. Замість сперечатися, чи можна сучасним протестантам пити вино і в якій кількості, чи є гріхом куріння трубки? Нам як служителям необхідно стати в один ряд з Тимофієм і прислухатися до настанови Павла, щоб бути «прикладом для вірних – словом, життям, любов’ю, вірою та чистотою.» (1 Тим. 4:12). Саме цього і слідував Джон Оуен.

Література

1.↑ Toon, Peter. God’s Statesman: The Life and Work of John Owen. — Exeter, Devon: Paternoster Press, 1971.

2.↑ Bridge, Charles. The Christian Ministry. — Edinburgh: The Banner of Truth, 1967.

3.↑ Халз, Ерол. Хто такі пуритани?

4.↑ Packer, James. A Quest for Godliness. — Wheaton: Crossway Books, 1990.

5.↑ Оуен, Джон. Слава Христа.

6.↑ Оуен, Джон. Що потрібно знати кожному християнину.

7.↑ Оуэн, Джон. Про духовний стан у працях. T. 7.

8.↑ Харіс, Рон. Страждання «як хутро в диму» / Модуль №11. — Coram Deo.

9.↑ Пакер, Джеймс. Слова Бога.