Душеопікунство і психологія: погляд пастора

Сьогодні роль психології неухильно підвищується в нашому суспільстві. Причому пропозицій на цьому ринку безліч, від медійних психологів до академічно підготовлених фахівців.

Усі вони часті гості як на телебаченні, так і на радіо, їхні відповіді та статті присутні не тільки в спеціалізованих виданнях.

Чому так? Причин багато, але одна з основних полягає в тому, що люди хочуть змінитися, по-справжньому.

Але як ми можемо себе змінити?

Наприклад, тварини не обтяжуються зміною себе і стосунків між собою. Вони такі, які є, і керуються не більше ніж природними інстинктами. Тварини не піддаються терапії, не приймають антидепресанти і живуть відповідно до закладеного в них Богом механізму.

Звісно, ми можемо навчити тварин стрибати крізь обруч, та й багатьох інших трюків. Однак, як яскраво показано у фантастичному романі Герберта Вельса “Острів доктора Моро”, кардинально змінити їхні природні характеристики ми не здатні.

У людей теж є притаманні тільки їм риси. Ми не можемо змінити колір очей або свій зріст (хіба що штучним чином). І як ми можемо змінити свій “емоційний тип”?

Якщо ж дотримуватися найпопулярнішої нині дарвінівсько-фрейдистської концепції людини – як тварини, чия еволюція зумовлюється егоїстичним прагненням зберегти свою ідентичність, – то не доводиться особливо сподіватися, що наша поведінка може зазнати якихось кардинальних змін. Тим паче, що достатньо звернути увагу на те, як низько може впасти людина, коли спрацьовує інстинкт виживання, а історія зберегла нам чимало таких жахливих прикладів.

Це припаде не до смаку багатомільярдній індустрії “допоможи собі сам” і терапевтичному співтовариству (і навпаки, посприяє процвітанню косметичної галузі та фітнес-центрам), але, на жаль, якщо ми точно нездатні змінитися, тоді назвемо речі своїми іменами і припинимо витрачати час, нерви і гроші на самовдосконалення. У цьому разі нам прямий шлях до магазину косметики або до фітнес-залу.

Не особливо нам допомагають і гуру сучасної популярної психології на кшталт доктора Курпатова з його постійною боротьбою з дистонією, або Вадима Зеланда з трансерфінгом реальності (де ти маєш переконувати себе, що реальність тебе слухається), або навіть Діля Єнікеєва з її терапевтичними анекдотами. Усе це варте окремої статті. Але все це досить поверхнево. Нам необхідно подивитися в корінь проблеми.

У наш час у психологічній науці особливо процвітають генна та поведінкова теорії, суть яких полягає в тому, що я став таким який є або з народження (спадковість), або внаслідок виховання в дитинстві. І виходить, що принципова зміна людини є практично нерозв’язним завданням.

Тому сучасна психологія, добре усвідомивши, що змінити людську натуру неможливо, спрямувала свої зусилля на зміну її поведінки. Тепер уже майже ніхто не очікує від цивілізованих людей, щоб вони змінювали себе зсередини; достатньо, щоб вони слідували у своєму житті загальноприйнятому закону в суспільстві. Люди сподіваються, що стіна поведінкових норм утримає “внутрішнього звіра”, хіба що за деякими винятками, на кшталт мерзенних злочинців, що опиняються за ґратами. У такій системі уявлень страх покарання – головний стримувальний чинник, який зупиняє людей від того, щоб не скотитися до природної “самості”, як вчать нас у підручниках з еволюції.

Тому останнім часом на сцену вийшла така концепція – я такий який є, приймайте мене таким, і дайте мені таким бути, я хочу бути чесним із самим собою і з іншими¹. Але це анітрохи не допомагає тому, щоб людина справді змінювалася.

А тепер хороша новина.

Біблія говорить про те, що Бог бажає змінити життя людини. І реальні зміни можливі. Біблія не просто говорить про зовнішні речі, вона говорить про сутність усіх речей. Вона показує реальність такою, якою вона є насправді. І найголовніша реальність полягає в тому, що життя перебуває у Бога і в Бозі, а не в людях. А отже, і зміни можливі тільки від Бога. Адже фізичний Всесвіт старіє і руйнується, а отже, він не вічний і не може принести позитивних змін.

Тому наше єдине джерело надії, яке може наповнити нас вічним сенсом і змістом, енергією вічного життя і реальними змінами – це Сам Бог, спілкування з Ним.

Як сказала одна людина, яка вижила в Голокості, “після Голокосту в нас не залишається вибору, чи вірити нам у Бога, оскільки ми вже не можемо вірити в людину”.

Зміна, що відбувається в нас через роботу Бога, воістину революційна. І перш за все, вона змінює саму нашу природу – навіть якщо ми вважаємо, що вона пов’язана корінням з нашими генами й особистісними характеристиками, отриманими через спадковість або виховання. Ісус Христос називає це народження згори або друге народження.

Тут і знаходиться важлива відмінність біблійного консультування від сучасної психології – справжні зміни можливі та відбуваються.

Отже, вони починаються з того, що ми повертаємо Бога-Творця в систему координат нашого життя, причому не кудись, а в самий центр. Адже людина не може змінитися, щоб стати по-справжньому щасливою і задоволеною, поза Богом і без допомоги Бога, без найреальнішої реальності нашого Всесвіту.

Французький математик і філософ Блез Паскаль говорив: “Тільки Бог може заповнити вакуум у серці кожної людини. Ніщо зі створеного людиною цей вакуум заповнити не може. Тільки Бог, якого ми пізнаємо через Ісуса Христа, заповнює цю порожнечу”.

І хоча нещодавно з’явилася так звана філософія трансгуманізму, яка пропонує людям безсмертя в найближчому майбутньому, але й вона не може наситити душу людини, очистити її совість, дати прощення гріхів і принести справжній мир у серце. Просто тому що вона не пропонує нічого більшого, ніж потенційне нескінченне існування, і різні похідні від нього. Ісус Христос же пропонує вічне життя! Справжнє життя.

Адже вічне життя, про яке говорить Ісус, – це не лише нескінченне життя, а й якісно інше життя, життя богошанування, а відтак справжнього задоволення і щастя.

Навіть стародавні греки знали, що просто нескінченне існування не обов’язково бажане. У їхній міфології Аврора, богиня ранкової зорі, закохалася в молоду смертну людину на ім’я Тітон. Коли Зевс запропонував Аврорі дати її коханому все, що вона забажає, вона попросила, щоб він ніколи не помер. Її бажання було виконано, але оскільки вона не попросила, щоб Титон залишався вічно молодим, він продовжував старіти і старіти. Замість благословення він був проклятий і приречений на вічне виродження.

Трагедія сучасної людини полягає в тому, що вона ніяк не може стати щасливою, якщо залишиться центром Всесвіту і свого світогляду. Її справжня проблема лежить за межами почуттів і зовнішньої поведінки, вона знаходиться в духовній сфері.

На жаль, психологія, виходячи з неправильного уявлення про людину, бачить усю проблему в її поведінці (включно з внутрішніми почуттями і настроями), а не в стані серця. І тому рішення проблем поверхневі, поведінкові. Біблія ж пропонує принципове інше і фундаментальне рішення всіх проблем людини. Адже після гріхопадіння Адама і Єви, ми не просто успадкували від них здатність грішити, а й народжуємося вже богопротивниками, тим самим тікаємо від набуття правильного сенсу життя, справжнього щастя і справжнього задоволення. І в корені всього цього лежить наша гординя, наше я, наш егоїзм. Ми любимо не те і не так – любимо себе і речі, що нас оточують. Наші серця гріховні, а не добрі. Нам необхідно зректися свого “я”. Це абсолютно не пов’язано з нашою індивідуальністю, а відноситься до вродженого, гріховного, бунтарського, неспокутуваного “я”, яке є в кожній грішній людині, і яке може тимчасово підпорядкувати собі навіть християнина. Це плоть, “людини з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях” (Еф. 4:22), якій ще треба буде бути відкупленою в прославленні ( Рим. 8:23). Відкинути це “я” означає визнати разом з апостолом Павлом: “Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро” (Рим. 7:18). Відкинути це “я” означає бути щиро переконаним у тому, що людині нема чим хвалитися перед Господом і немає нічого вартісного, що вона могла б запропонувати Йому.

Тому наші головні потреби мають духовну природу, і основна допомога має здійснюватися на духовному рівні. Жодне людське лікування не може змінити серце і душу людини, а лише тільки Бог і Його Слово.

“У Церкви, у віруючих людей є унікальні ліки від хвороби – серця людини, з її неправильною любов’ю, з її даремними та жадібними ідолами, – як казав ще Августин Блаженний у своїй “Сповіді”, – у Церкви є правильний засіб для зцілення та зміни серця людини, і ці ліки – Євангеліє”.

Євангеліє, яке ділить світ на смиренних і гордих, врятованих і тих, хто гине, вільних від гріха і рабів гріха, тих, хто розкаявся, і тих, хто наполягає на наполегливості, тих, хто живе і вмирає.

1.↑ Яскравий приклад – американський телесеріал про “доброго і справедливого” вбивцю на ім’я Декстер.

Коректура © Help for Heart.