Душеопікунство і близькість Бога

Вчення про Божу іманентність (по-іншому – близькість) свідчить нам про Божу безперестанну присутність серед усього Свого творіння та управління ним. Бог не тільки створив світ, а й активно керує всіма його процесами. Ми з відвагою можемо говорити про те, що жодна найдрібніша бактерія у фізичному світі, як і жодне величне створіння в духовному світі (навіть та його частина, що впала та навіки проклята) не виходять з-під Божої опіки й контролю.

Про це нам нагадують біблійні свідки:

– маленький птах, для якого навіть немає підходящої монети на торгу, а тому його продають оптом (“Два птахи за один ассарій! Налітай!”);

– одна волосина, що падає з нашої голови, втрату якої ми помічаємо, тільки якщо втрачаємо тисяч двадцять таких волосин;

– маленький черв’як, що підточує дерево так, що воно помирає за одну ніч (виявляється, і шкідливі комахи підпорядковані Богові, що мені, чесно кажучи, важко зрозуміти… або прийняти);

– велика риба (у синодальному перекладі “кит”), здатна проковтнути людину, що, втім, не зовсім дивно – дивовижним у відомій історії про неї та Йону було те, що вона не тільки зберегла життя пророкові, а й доставила його, немов пасажира, до потрібного місця (ось вам і історія про перший підводний човен!);

– ще одна риба менша, але прославилася тим, що вона допомогла сплатити Христу податок (щоправда, з цієї історії ми можемо черпнути тільки те, що платити податки потрібно, а не як їх платити)…

І ми можемо перераховувати і перераховувати ці історії, як гортаючи сторінки Біблії, так і гортаючи сторінки людської та нашої особистої історії. Навіть зло (автором якого Бог не є) суверенним Богом спрямовується для власної слави і нашого кінцевого блага. Ми живемо у світі, не залишеному на самоплив і не керованому безликою долею. Бог не віддалився від нас, як це стверджує філософія деїзму, і не розчинився в ньому, як стверджує філософія пантеїзму, але панує над ним як Творець і суверенний Владика.

Ця найбільша істина знаходить практичне вираження у філософії та практиці християнського життя. Якість особистого освячення, молитовного життя, благовістя, переживання труднощів і хвороб і багато чого іншого (а точніше, все) залежить від того, наскільки ми підкоряємо їх вченню про Божу іманентність, а також суміжним з ним істинам про Боже володарювання, провидіння і всезнання.

Божа іманентність і душеопікунство

А як щодо душеопікунства? Як істина про Божу безперестанну присутність серед Свого творіння і, особливо, життя людини, створеної за Його образом і подобою, відбивається на нашому служінні душам людей?

Ось що особисто я думаю про це.

По-перше, можливо, людина, яка прийшла на душеопікунство, вважає, що її справа забута в Бога і вона не бачить Його руки у своїх життєвих бідах. Але Бог не тільки перебуває в цій ситуації, а й спрямовує її для досягнення благих цілей для душі людини. Так, ми ще не знаємо цих цілей і не розуміємо повною мірою суть того, що відбувається, але обітниця істини допомагає нам сміливо рухатися в їхньому пошуку. Бог із нами!

По-друге, якою б складною і заплутаною не була душеопікунська ситуація, вона не є гордієвим вузлом для Бога. Він знає всі її хитросплетіння, причини і наслідки, її коріння і плоди. Це спонукає мене шукати мудрості в Нього і багато молитися про Його водійство.

По-третє, істина про Божу іманентність нагадує мені про те, що між душеопікуном і опікуваним завжди присутній третій Учасник. Бог є активним учасником процесу душеопікунства. Я сприймаю себе не більше ніж інструмент у руках Відкупителя, який Бог у Своєму задумі вирішив використати для блага мого ближнього. А тому я маю дбати про своє власне серце, яке перебуває на долоні в Бога – так само, як і серце мого ближнього.

По-четверте, вчення про Божу іманентність спонукає мого опікуваного до відвертості, вкрай необхідної для справжніх змін. Бог не тільки присутній в обставинах життя, а й у найпотаємнішому місці його життя. Він той, хто створив наші серця і досконало знає їх. Бог не обмежиться тільки зовнішніми змінами поведінки без змін на рівні серця. Гріхи нашого серця, хибні боги й оманливі цінності мають бути оголені перед обличчям Того, хто перебуває тут і зараз.

По-п’яте, і, можливо, це найважливіший наслідок осмислення доктрини про іманентність Бога і практики душеопікунства: вчення про безперестанну присутність Бога в усьому й скрізь вимагає від мене завжди моральної або вертикальної оцінки душеопікунської ситуації. Це не означає, що ми завжди і скрізь бачимо гріх як першопричину всіх проблем, але означає, що завжди і скрізь наше серце реагує на події щодо Бога. Воно може реагувати гріховно чи не гріховно, схиляючись перед Ним чи бунтуючи проти Нього, шукаючи захисту й задоволення в Ньому чи прагнучи знайти все це в хибних богів та ідолів цього світу. Ми всі живемо перед обличчям Бога так само, як ми одружуємося, розлучаємося, радіємо, сумуємо, страждаємо, конфліктуємо, ухвалюємо незліченні маленькі або великі рішення… перед Його обличчям! Наша духовна короткозорість не дозволяє нам бачити Бога в усьому, але Писання відкриває нам завісу, і ми бачимо картину нашого життя і боротьби в її істинному світлі та масштабах.

Згадайте, як цю завісу відкриває нам історія з книги Чисел (13 і 14 розділи), в якій народ відмовляється йти в землю обітовану через страх перед її жителями, але завісу відкривають, і ми бачимо, що в цього, здавалося б, звичайного людського, можна сказати, горизонтального страху (сини ізраїльські – сини єнакові), є вертикальний вимір. Бог через Мойсея дає таку інтерпретацію “єнаковофобії”: “І сказав Господь Мойсеєві: Доки буде дратувати Мене народ цей, і доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, які робив Я серед нього?” (Числ. 14:11). Люди не просто злякалися великорослих мешканців Ханаану; вони поставили їх вище за Бога, Його обітниці, Його могутні свідоцтва (про які вони повинні були пам’ятати, адже минуло зовсім небагато часу після їхнього виходу з Єгипту). Будь-який страх має вертикальний вимір і багато що говорить про стан нашого серця перед Богом.

Згадайте, як цю завісу відкриває нам книга Йова, що показує нам Бога як Першопричину страждань Йова, які, однак, мали вищу і благу мету. Вона навіть підкорила Своїй владі підступи сатани, щоб присоромити людиноненависника, зміцнити праведника і прославити Своє Ім’я. І хіба інші історії страждань праведників і нечестивців у Писанні виключають Бога з картини того, що відбувається?

Згадайте також: гнів Каїна; депресію Асафа та Іллі; алкогольну залежність нерозумного з книги Притч і звідти ж сексуальну пастку не мудрого юнака; невимовну радість Павла і причину конфліктів у церкві за Яковом (див. Як. 4:1-4)… В усіх цих біблійних історіях, заповідях, ученнях ми бачимо Бога, по відношенню до якого серце людини завжди активне.

Тут і зараз

Душеопікунство, яке не дає моральної оцінки проблемі людини, не тільки ігнорує доктрину про Божу близькість і присутність у Своєму творінні, а ще й короткозоре.

Ви ж через Писання та особисте застосування допоможіть вашому опікуваному побачити своє життя і боротьбу в її істинному світлі. Відкрийте перед ним завісу вічності. Покажіть їй Бога в контексті її моральної драми, що відбувається тут і зараз. Не будьте фарисеями або друзями Йова, які оцінюють людей за примітивним законницьким шаблоном, але й не будьте саддукеями й атеїстами, які не бачать Бога за подіями, що відбуваються в житті.

Адже в Тебе джерело життя; у сяйві Твоєму ми бачимо світло.

Пс. 36:10

Оригінал © Ekklesia ministry.