Чотири принципи християнської єдності

У Рим. 14:19-23 Павло розповідає, як підходити до питання відмінностей так, щоб це приносило славу Христу і водночас зберігало єдність із нашими братами і сестрами.

Тому дбаймо про мир і про те, що служить для збудування одне одного. Заради їжі не руйнуй Божого діла. Бо все чисте, але біда тій людині, яка їсть на спокусу. Добре не їсти м’яса, не пити вина, – не робити нічого, через що твій брат спотикається, [або спокушується, або слабне]. Ти маєш переконання? Май його для себе самого перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує себе за те, в чому впевнений. А хто сумнівається, коли їсть, – уже осуджений, бо робить це не з віри. А все, що не з віри, – гріх.

Рим. 14:19–23

Цей уривок містить чотири важливі принципи християнської єдності.

Будьте обережні з визначенням гріха

“Усе чисто”. Іншими словами, якщо Біблія не називає щось гріхом, ви не повинні всюди визначати це як гріх. Є багато питань, про які Біблія мовчить, дає свободу або, принаймні, не займає певної позиції. У таких випадках жоден християнин, незалежно від того, наскільки проникливим і духовним він себе вважає, не має права оголошувати щось гріхом або неприйнятним за будь-яких обставин. Багато що Біблія називає гріхом (що й так, на наш погляд, могло б забрати в нас досить багато часу). Цікаво, що духовна гординя знаходиться майже на чолі списку. На жаль, багато християн свої особисті переконання намагаються нав’язати іншим. Вони хочуть, щоб їхнє переконання стало всеохоплюючою нормою для всіх християн. Або ж вони дивляться зверхньо з безмовним осудом на тих, хто не поділяє їхніх переконань. Але щойно ви подібним чином чините, ви, по суті, стаєте фарисеєм, який створює небіблійні правила і зобов’язує всіх їх дотримуватися. Такі сфери переконань включають помірне вживання алкоголю (на відміну від пияцтва, безсумнівно, забороненого в Писанні), контроль народжуваності, перегляд фільмів про Гаррі Поттера, вживання бекону, гра в карти, світська музика, використання електрики і так далі.

Слідуйте за своєю совістю

“Що не по вірі, те – гріх”. Отже, якщо ви впевнені, що Бог не хоче, щоб ви щось робили, навіть якщо Біблія мовчить з цього приводу, не робіть цього! Для вас це буде гріхом! Можливо, у самому предметі або в дії немає нічого поганого. Однак оскільки ви переконані, що Бог не хоче, щоб ви щось робили, чинити опір Йому буде проявом непослуху, а отже, гріхом. Тому дотримуйтеся своїх переконань. Живіть згідно з ними, якщо вірите, що Бог вас так веде. Тільки не нав’язуйте їх іншим, інакше тоді ваші проблеми будуть значно серйознішими, ніж вживання бекону чи перегляд фільму про Гаррі Поттера.

Служіть ближньому, а не собі

“Краще не робити нічого, через що твій брат спотикається”. Тобто, якщо вибір у тому, скористатися своєю свободою чи послужити братові, ми завжди маємо обирати друге. Завжди. Нам дана безмежна свобода у Христі не для того, щоб ми робили те, що хочемо, а щоб відмовитися від неї заради інших і отримати можливість стати більш схожими на Христа. Безперечно, хрест Христа доводить, що служити іншим важливіше, ніж відстоювати свої права. Ті, хто має свободу в певній сфері, мають бути достатньо зрілими і не нав’язувати її людям, які є більш чутливими у своїх поглядах. Але чи означає це, що нам слід припинити пити каву, їсти бекон, дивитися телевізор і користуватися електрикою? Чи закрита якась тема, оскільки хтось може спіткнутися, якщо випаде нагода?

Користуйтеся свободою в любові

“Ти маєш віру? Май її в собі перед Богом”. Відповімо “ні” на запитання вище: служити іншим нашою свободою не означає, що ми стаємо такими ж суворими у своїх переконаннях. Це означає, що ми використовуємо нашу свободу з обережністю і готові відмовитися від неї заради інших. Принцип не в тому, що я ніколи-ніколи не буду щось робити, якщо це може змусити когось спіткнутися. У протилежному випадку, ви опинитеся суворим вегетаріанцем, який не користується електрикою, бо “десь там” живе суворий вегетаріанець аміш, який може спіткнутися через вашу свободу. Любов існує не в теорії, а тільки на практиці. Павло стверджує тут такий принцип: “Якщо моя свобода в певній сфері слугує спотиканням для людини, поряд з якою я зараз перебуваю, я утримуватимусь у її присутності”. Тож насолоджуйтеся свободою, яку вам дарував Бог, але користуйтеся нею за різних обставин так, щоб вона не слугувала спотиканням для інших. У крайньому разі ви можете насолодитися тарілкою бекону, коли перебуваєте наодинці з Богом і дякуєте Йому за те, що свинина така чудова. Не переживайте, для Бога це не буде спотиканням. Зрозумійте, цей принцип не означає, що ми перестаємо користуватися свободою. Він означає, що час від часу ми відмовляємося від своєї свободи заради блага тих людей, яким ми справді служимо і які в цю мить можуть спіткнутися.

Якби ми всі як християни застосовували ці прості біблійні принципи, було б менше незначних суперечок і розбіжностей у тілі Христовому.

Останнє зауваження

При цьому слід зазначити: намагаючись свої особисті переконання зробити законом для інших віруючих, людина насправді намагається стати Богом. Тільки Бог має право встановлювати повеління для всіх християн. У такому разі ми повинні чинити так, як чинив Ісус: сміливо руйнувати фарисейські лжезакони. Якщо хтось суперечить Божій волі людськими переконаннями, нам слід не звертати уваги на таку людину і навіть бути готовими зробити їй зауваження. Ісус часто так робив, коли фарисеї перешкоджали Божій роботі та волі своїми небіблійними переконаннями. Він відкрито кидав їм виклик і продовжував роботу Свого Отця. Такою була відповідь Ісуса. Здається, Йому навіть подобалося іноді діяти на нерви релігійним фарисеям. Зрештою, Він міг би не дратувати їх, якби хотів, але він так не робив. Можливо, Він хотів показати тим, на кого фарисеї поклали свої тягарі, що людина може щиро любити Бога без додаткового вантажу штучних обмежень.

Оригінал © Каплиця Голгофи, переклад © In Lumine Media.