Чим відрізняється ідолопоклонство від простого бажання?

Більшість із нас визнають, що насолода чимось, окрім Бога, починаючи з найблагороднішого дару і закінчуючи найнижчим задоволенням, може перетворитися на ідолопоклонство. Павло говорить у Кол. 3:5: “жадоба до наживи… є ідолослужіння”. Любостяжання – це бажання володіти чимось, крім Бога, невірним чином. Але що означає “невірним чином”?

Причина, з якої це дуже важливо, охоплює як наші взаємини з Богом, так і з оточуючими нас людьми. Ідолопоклонство руйнує наші взаємини з Богом і людьми. Усі проблеми в людських взаєминах – починаючи від сімейних і закінчуючи дружніми, сусідськими, а також стосунками з однокласниками й колегами – коріняться в різних формах ідолопоклонства, а саме в бажанні мати будь-що, окрім Бога, у невірний спосіб.

Отже, нижче я представляю свою спробу осмислити з біблійної точки зору неправильне бажання володіти чимось, крім Бога. Що робить насолоду ідолопоклонством? Що перетворює бажання на любостяжання, яке є ідолослужінням?

1. Насолода стає ідолопоклонством, якщо вона заборонена Богом. Наприклад, перелюб, блуд, крадіжка та брехня заборонені Богом. Деякі люди в той чи інший момент вважають такі справи насолодою, інакше вони їх не робили б. Ніхто з нас не грішить із почуття обов’язку. Але така насолода є ознакою ідолопоклонства.

2. Насолода стає ідолопоклонством, якщо вона неспіврозмірна цінності бажаного. Якщо ми сильно бажаємо чогось малозначного, це ознака того, що ми починаємо перетворювати ці предмети на ідоли.

3. Насолода стає ідолопоклонством, якщо вона не пронизана вдячністю. Коли наша насолода чим-небудь схиляє нас не думати про Бога, то це вірна ознака ідолопоклонства. Але якщо насолода викликає в нас почуття вдячності Богові, ми захищені від ідолопоклонства. Почуття вдячності за те, що ми не заслужили цю насолоду, проте отримуємо її даром за Божою благодаттю, свідчить про те, що ідолопоклонство взято під контроль.

4. Насолода стає ідолопоклонством, коли ми, отримавши Божий дар, не вважаємо Бога бажанішим за сам дар. Якщо цей дар не породжує в нас усвідомлення того, що Бог, Дарувальник дару, є набагато кращим за сам дар, то дар стає ідолом.

5. Насолода стає для нас ідолопоклонством, коли вона сприймається нами як наше право і ми починаємо її вимагати. Можливо, ми бажаємо якогось цілком законного задоволення. Може бути й так, що інша людина зобов’язана надати вам шлях до цього задоволення. Можливо, буде правильним сказати їй про це. Але коли це виражається в незадоволених вимогах, ідолопоклонство набирає сили.

6. Насолода стає ідолопоклонством, коли вона відволікає нас від виконання наших обов’язків. Якщо ми витрачаємо час у гонитві за насолодою, знаючи при цьому, що інші справи чи люди потребують нашої уваги, то ми впадаємо в ідолопоклонство.

7. Насолода стає ідолопоклонством, коли вона породжує почуття гордості за те, що ми можемо відчувати цю насолоду, а інші не можуть. Особливо це відноситься до насолоди в релігійних справах, таких як молитва, читання Біблії та служіння. Прекрасно, коли ми знаходимо насолоду у святих справах. Однак пишатися цим – ідолопоклонство.

8. Насолода стає ідолопоклонством, коли при цьому ми байдужі до потреб і бажань інших людей. Свята насолода супроводжується обізнаністю про потреби інших і може бути відкладена на певний час заради того, щоб допомогти іншій людині знайти її. Людина може відкласти свою молитву, щоб стати відповіддю на молитву іншого.

9. Насолода стає ідолопоклонством, якщо ми не бажаємо, щоб через нього Христос був звеличений як найбажаніша особистість. Насолода чимось іншим, окрім Христа (наприклад, Його добрими дарами), пов’язана з ризиком звеличити дар над його Давачем. Одне зі свідчень того, що ми не заражені ідолопоклонством, – це щире бажання, щоб так не сталося.

10. Насолода стає ідолопоклонством, коли вона не поглиблює нашу здатність до святої насолоди. Ми – все ще грішники. Задовольнятися своїм гріхом – ідолопоклонство. Тому ми бажаємо свого перетворення. Одні види насолод зменшують нашу здатність до святої радості, інші ж збільшують її. Треті можуть діяти або так, або інакше, залежно від того, як ми до них ставимося. Якщо нас не хвилює, яким чином будь-яка насолода впливає на нашу святість, то ми впадаємо в ідолопоклонство.

11. Насолода стає ідолопоклонством, коли її втрата руйнує нашу впевненість у Божій доброті. Можна сумувати за втратою чого-небудь, не впадаючи при цьому в ідолопоклонство. Але коли сум підриває нашу довіру до Бога, тоді це ознака того, що втрачений предмет стає нашим ідолом.

12. Насолода стає ідолопоклонством, коли її втрата паралізує нас емоційно, тож ми не можемо виявляти любов до інших людей. Це так званий горизонтальний ефект недовіри до Бога. Знову скажу: великий сум не завжди є ознакою ідолопоклонства. Ісус відчував глибоку скорботу. Але якщо через невиконання наших бажань ми стаємо емоційно нездатними робити те, до чого закликає нас Бог, то це тривожний сигнал, який свідчить про загрозу ідолопоклонства.

Щодо самого себе і щодо вас я молюся словами з 1 Івана 5:21: “Дітоньки, остерігайтеся ідолів!”.

Оригінал © Desiring God Foundation. Див. також альтернативний переклад на Реформатському погляді.