Чи можуть християни одружуватися з нехристиянами? Біблійне богослов’я

“Здається, що все так чудово. Що може піти не так?” – слова цієї пісні написав Бен Вайсман для виконання Елвісом Преслі, проте я часто чув подібні до них слова від неодружених християн, коли ті почали романтично захоплюватися нехристиянами. Після чого часто слідував шквал інших коментарів:

“Я думав(ла), що Біблія каже, що мені не слід впрягатися в одне ярмо з невіруючими, однак, коли я розглянув(ла) контекст 2 Кор. 6, виявилося, що там узагалі не йдеться про шлюб, а про те, що християни повинні триматися окремо від нехристиян у церкві. Після цього я спробував(ла) знайти хоч один вірш, у якому б ішлося про те, що християни не повинні одружуватися з нехристиянами, і не знайшов(ла). Я поговорив(ла) з християнами, яким я довіряю, і вони також не змогли знайти жодного вірша! Тому я, напевно, був(ла) неправий(а) і я вільний(на) розвивати такі стосунки.

У будь-якому разі, ця людина насправді зацікавлена в Євангелії і сказала мені, що він/вона вважає, що моя віра – щось вельми привабливе, чого він/вона взагалі не хотів(ла) би міняти. Насправді, я думаю, що ця людина буде підбадьорювати мене до віри навіть більше, ніж багато хто з християн”.

Підтримка

Завдяки вашiй підтримці ми маємо змогу перекладати статті, відео та інші матеріали з душеопіки. Також підтримувати служителів, які хотіли б навчатись, однак не мають такої фінансової змоги. Будь-яка сума є значна.

Підтримати

Деякі притаманні багатьом людям, які не перебувають у шлюбі, спокуси (як, наприклад, спокуси порнографії, формуються таким чином, що християнин знає, що він неправий, і тому проблема часто полягатиме в тому, що, відчуваючи провину, вони ховатимуться. Після сповідання гріха проблема полягатиме не в тому, щоб вони визнали, що згрішили, а в повільному, болісному процесі каяття.

Однак спокуса романтичного захоплення нехристиянином має іншу форму. Люди намагаються не приховати, а виправдати його: насамперед у своїх власних очах, а потім – і в очах інших християн, які намагаються попередити їх про той шлях, на який вони ступають. Якщо в них виникає відчуття, що все чудово, вони звертаються до Писання, намагаючись довести, що це справді правильно.

У цій статті я не представлю метод консультування людей, які стикаються з цією спокусою. Така стаття має показувати більш чітку картину того, який вигляд має шлюб: ухвалення рішень щодо кар’єри, де жити, як витрачати гроші, як ростити дітей тощо. Усі ці питання посилюються, якщо ви з чоловіком(дружиною) живете заради різних речей. <…> Крім усього іншого, таке консультування повинно включати ретельне дослідження мотивації, а також повторне дослідження вірності та доброти Бога, який закликає нас не йти на компроміс у нашому посвяченні Йому, а довіряти Йому.

Натомість я пропоную короткий огляд біблійного богослов’я щодо стосунків з невіруючими. Я хочу донести таку думку: не розвивати стосунки з невіруючою людиною – це питання послуху Богові. Я спробую якомога ясніше показати, що незалежно від того, які почуття в такому разі виникають, вони є спокусою називати правильним те, що Бог називає неправильним. Бог жодним чином не виступає на підтримку таких почуттів.

Якщо чиєсь логічне обґрунтування не вступати в романтичні стосунки з людиною, яка не вірить, висить лише на кількох віршах, що підтверджують таку ідею і вирваних із контексту, то я цілком упевнений у тому, що воно зникне після обміну кількома поглядами, невеликого прояву уваги та наснаги ймовірністю налагодження стосунків на все життя.

На превеликий жаль, я також бачив, що у випадках, коли переконання, що стоять на такій слабкій основі, усувають під час зародження потенційних взаємин, людина в такій ситуації перебуває не в кращому стані для ретельнішого вивчення Біблійного вчення і для закладання надійнішої біблійної основи.

Короткий огляд біблійного богослов’я

Я сподіваюся, що ця стаття буде хоч певною мірою корисною для тих, хто опинився в такій ситуації, і більшою мірою корисною для тих християн, які мають твердо вирішити не розпочинати романтичних стосунків із нехристиянами задовго до виникнення такої спокуси.

Хотів би прояснити: найчастіше захоплення романтичними стосунками виникає, коли людина проводить багато часу з людиною протилежної статі наодинці. Нещодавно в мене була болюча розмова з близьким другом, який сказав, що він ніколи ні з ким не планував вступати в романтичні стосунки. Однак він проводив із цією людиною наодинці години на проліт після опівночі протягом кількох тижнів.

Якщо ви не хочете романтично захопитися кимось, не залишайтеся годинами наодинці. Якщо у вас є гарна нагода поділитися Євангелієм з кимось протилежної статі, познайомте цю людину з благочестивим християнином її статі. Якщо людина справді зацікавлена в Євангелії, вона буде так само рада почути його від інших, як і від вас. Якщо Господь бажає, щоб ви одружилися, то Він явно покаже це в тому, що ви матимете можливість шукати таких стосунків, якщо ця людина навернеться у віру!

Ба більше, було б дивним шукати вірш, який забороняє зустрічатися з нехристиянином, з кількох причин.

По-перше, побачень у нашому розумінні насправді не існувало в біблійні часи. По-друге, відповідь на запитання “з ким одружуватися?” має виходити з цілісного біблійного богослов’я про те, що таке шлюб, а не просто з одного вірша або декількох правил.

Я переконаний у тому, що якщо християнам заборонено одружуватися з нехристиянами, то зустрічатися з нехристиянином – це щонайменше навмисний відхід у спокусу. Якщо ви не можете одружитися з людиною без здійсненого Святим Духом у її серці надприродного навернення, над яким ви не владні, то від самого початку було б вельми нерозумно і жорстоко розглядати варіант такого шлюбу.

Тепер, сподіваюся, я можу показати, наскільки ясно Біблія говорить про те, що гріх віруючому одружуватися з невіруючим.

1. Шлюб повинен являти образ Бога в дотриманні Божих повелінь плодитися і панувати (Буття 1)

У Бут. 1:26-28 Бог задумує шлюб як партнерство в правлінні над творінням під Його пануванням. Якщо ми не визнаємо, що повинні керувати під Божим пануванням, тоді ми керуємо під пануванням ідола або навіть цілої низки ідолів.

У практичному сенсі, це впливає на кожне окреме рішення, яке ви як пара повинні будете прийняти. Наприклад, як ви вирішуватимете, що вам робити в певний момент вашого життя? Чи варто вам:

1. Робити те, що завгодно Богу?

2. Робити те, що завгодно вам?

3. Робити те, що завгодно іншим?

Для християнина №1 має переважне значення перед №2 і №3. Для нехристиян існує лише №2 і №3.

2. Шлюб – це партнерство для виконання Божої роботи (Буття 2)

Більш докладно про це йдеться в Бут. 2. У Бут. 2:15-17 показано, як Адам був пророком/священиком/царем у царському саду, де Бог помістив його правити під обмеженням безпосереднього царювання Бога, символом чого були два дерева: благословення і життя для тих, хто живе під Його правлінням, і прокляття і смерті для тих, хто відмовляється від Його правління. У решті розділу описується нездатність Адама самому виконати своє покликання бути пророком/священиком/царем. Йому потрібен для цього відповідний помічник, тому була дана Єва, щоб разом вони змогли виконати Боже покликання прославляти Його ім’я під Його правлінням.

Відповідно, шлюб – це партнерство. “Недобре бути людині на самоті” є насамперед правдою не тому, що людині самотньо, а тому, що вона була некомпетентною ще до великого гріхопадіння.

Бог не створив людину, яка сама була б компетентна виконати Його покликання бути образом Божим. Для його виконання Бог створив чоловіка і жінку у стосунках. Чоловіки та жінки, які не перебувають у шлюбі, також можуть його виконати, зокрема, у стосунках із церквою в любові Христовій, що є сповненням подружжя.

Отже, шлюб між християнами – це партнерство на підставі Євангелія. І навпаки, подружжя з нехристиянином обов’язково стає партнерством на підставі чогось іншого.

З якого дива християнин прийняв би рішення вступити в таке партнерство?

3. Шлюб пошкоджений гріхом (Буття 3)

У Бут. 3 показано, як гріх псує шлюб. Адам і Єва, які були голі та не соромилися, починають ховатися одне від одного.

Повідомляючи про прокляття, Бог говорить про те, що після падіння шлюб буде боротьбою між гріховною волею однієї людини проти іншої:

До твого чоловіка відчуватимеш потяг, а він над тобою пануватиме.

Бут. 3:16

Це означає, що будь-який шлюб буде складним. Однак у християнському шлюбі подружжя має можливість закликати одне одного до підпорядкування власної волі досконалій волі Божій. Одружуючись із нехристиянином, ви втрачаєте благословення мати чоловіка, який зможе закликати вас підкоритися волі Христа, і натомість отримуєте чоловіка, який не зацікавлений у тому, щоб його закликали до підпорядкування власної волі Христу.

4. Старий Заповіт застерігає від вступу в шлюб із невіруючими

Далі в Бутті ми бачимо, як багато зусиль докладається для того, щоб переконатися, що народ Божий буде одружуватися тільки з тими, хто вірить у Господа.

У Бут. 24 ми бачимо, яку велику відстань долає Авраам (поряд із дивовижною відповіддю Бога на молитву), щоб забезпечити своєму синові Ісааку шлюб із віруючою Ревекою.

У Бут. 27:46-28:9 ми бачимо огиду Ревеки та Ісаака до шлюбу їхнього сина з ханаанітянкою і хіттеянкою. І це не питання расизму – це питання релігії.

У Бут. 34:8,9 Гамор пропонує синам Якова переженитися з доньками Сехема (міста, що тільки-но виявило свій характер поганим поводженням з Діною). Вони б надзвичайно скомпрометували себе, якби поріднилися з мешканцями цього селища, а не віддалилися від такого безчестя. Це б зруйнувало народ Божий у першому поколінні.

У період завоювання Ханаану Господь дає суворий наказ не одружуватися з представниками інших народів:

Ти не будеш з ними ріднитися: не видаватимеш своєї дочки за його сина і не братимеш його дочки для свого сина, бо вона відверне твого сина від Мене, і вони служитимуть іншим богам. Тоді запалав би над вами гнів Господній, який швидко вигубив би вас.

Втор. 7:3,4

Ця ж заборона повторюється в книзі Ісуса Навина (Нав. 23:12), і тенденція щодо вступу в спорідненість з іншими народами ніколи не припускала і не передбачала, що ханаанітяни все-таки навернуться.

Спорідненість із представниками інших народів також була крахом для царів, навіть для наймудрішого Соломона (1 Цар. 11) і найбільш очевидна у випадку з Ахавом (1 Цар. 16-19). Безсумнівно, ознакою покаяння Божого народу було їхнє каяття у шлюбі з представниками інших народів у книзі Єздр. 9-10. З іншого боку, якщо чужоземець вже навернувся, то не існувало жодної заборони на одруження. По суті, це сприймалося позитивно (Сепфора, Рахав, Рут).

Усі ці свідчення з Біблії наштовхують мене на думки про те, що слова “я буду й далі слідувати за Ісусом навіть із невіруючим чоловіком(дружиною)” – вельми горда заява, в якій людина недооцінює власну слабкість і насмілюється заздалегідь розраховувати на Божу благодать.

5. У Старому Заповіті дається позитивний опис шлюбу між віруючими людьми

31-й розділ Притч однозначно закликає юнака шукати жінку з благочестивим характером. 30-й вірш є кульмінацією цього уривка, викладаючи всю суть її благородства:

Миловидність – оманлива, краса – швидкоплинна, але жінка, яка боїться Господа, гідна хвали.

Пр. 31:30

Чим би найбільше вас міг привабити потенційний чоловік(дружина): чарівністю, красою чи страхом перед Господом? У випадку з нехристиянами можливі тільки перші два варіанти: оманлива миловидність і минуща краса.

Рут і Вооз є одним із найкрасивіших прикладів шлюбу між віруючими людьми: він – забезпечує і захищає, вона – довіряє і проявляє благочестиву ініціативу. Це прекрасна історія про кохання, в якій жінка, що сховалася під крилом Господа, знаходить любов благочестивого чоловіка.

6. Уривки з Нового Заповіту мають на увазі, що заборона на одруження з невіруючими залишилася

У Новому Завіті є низка відступів, які чітко прояснюють, що ця старозавітна заборона все ще діє.

Жінка зв’язана [законом], доки живе її чоловік. Якщо ж помре чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки щоб у Господі.

1 Кор. 7:39

Не впрягайтеся разом з невірними в чуже ярмо. Що може бути спільного у праведності з беззаконням? Що спільного між світлом і темрявою?

2 Кор. 6:14

І хоча в другому вірші прямо не говориться про шлюб, а пропонується більш загальний принцип для церкви триматися подалі від спілкування з язичниками, проте які стосунки можуть бути тіснішими, ніж стосунки з чоловіком(дружиною)? Чи хоче хто-небудь шлюб, у якому не буде спілкування? Насправді, все зведеться до “спілкування” або “партнерства” в чомусь, однак це не буде партнерство в Євангелії, внаслідок чого віруючий виявиться залученим саме в те, проти чого застерігає 2 Кор. 6:14.

Чи ми не маємо права водити з собою сестру‑жінку, як і інші апостоли, як брати Господні, як Кифа?

1 Кор. 9:5

Це передбачає, що наявність невіруючої дружини, щонайменше, дискваліфікує людину в служінні. Якщо ви коли-небудь бажали бути старійшиною в церкві, то такий факт дискваліфікував би вас.

Ті, хто вимагає доказів з Нового Заповіту заборони вступу в шлюб з невіруючими, знайдуть ці вірші. Водночас вони не знайдуть жодного вірша, який хоча б натякав на те, що старозавітна заборона на такий шлюб знімається з новозавітного віруючого.

7. Ясне позитивне бачення шлюбу розкрито в Новому Завіті

Новий Заповіт представляє ясне одкровення щодо шлюбу – це партнерство, що зображає спокутну любов Христа до Його церкви. Весь сенс шлюбу в тому, щоб зображати Євангеліє (Еф. 5:21-33; Об’явл. 21:9-27). Крім цього, він зображує стосунки безпосередньо між Отцем і Сином (1 Кор. 11:3).

Одружуватися з невіруючим схоже на двох художників, які намагаються намалювати дві різні картини на одному й тому самому полотні. Ви намагаєтеся намалювати Ісуса і церкву, проте ваш чоловік(дружина) намагається зобразити щось абсолютно інше.

Або візьмемо, наприклад, музику: це було б партнерством, у якому ви намагаєтеся співати одну пісню, а друга людина намагається співати абсолютно іншу пісню. Ви співаєте: “Хочу, щоб ця пісня була про Ісуса”, тоді як ваш чоловік(дружина) співає: “Вона лише про тебе і про мене”. Ніякої гармонії тут і бути не може.

Коли християнин одружується з невіруючою людиною, чи то через колишню непокору, чи то через власне навернення до Бога, чи то через відкриття істинного обличчя чоловіка або дружини після шлюбу, то йому доводиться співати пісню, яка завдає болю і є негармонійною, але зрештою все ж таки прославляє Бога. Однак не ця пісня призначалася для шлюбу, і нікому з християн не варто навмисне прагнути до написання такої пісні.

У чому мета життя для віруючого? Ісус говорить про нього:

Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, – Ісуса Христа.

Ів. 17:3

Віруючий живе, щоб пізнавати, і, пізнаючи, любити, шанувати, поклонятися і слідувати за Богом через Його Сина Ісуса Христа.

Набагато краще жити без чоловіка(дружини) в оточенні церкви, ніж із кимось, хто не живе заради вічного життя.

Оригінал © 9MarksJournal, переклад © Help for Heart.