Б’є – не означає любить

Здрастуй, дорогий читачу! Я – жертва домашнього насильства. Мій стаж у цій справі – 24 роки.

Тут я хотіла б поділитися з вами своєю історією. Довгі роки я не бачила світла і виходу в усьому, через що мені довелося пройти. Навіть коли у 18 років я залишила рідну домівку, то вся ця історія продовжувала похмурою хмарою “висіти” над моїм життям і отруювати його. Я не можу сказати, що на сьогодні всі питання вирішені й закриті, але, з милості Божої, за останній рік відбулися зміни, які дають мені силу з радістю і надією дивитися вперед.

Сподіваюся, що моя історія може бути корисною тим, хто проходить через подібне. Тим, хто навіть не думає про те, що таке може бути в церкві. Повірте, може. Можливо, ви щонеділі або під час зустрічі потискаєте руку, яка потім піднімається на дружину і дітей. Я дуже хочу пролити світло на проблему домашнього насильства. Якщо дивитися статистику, то кожна третя жінка у світі стикається з цим. В особі батька або чоловіка.

Наша держава не ухвалює закони, які можуть зупинити це зло. Але ми з Божою допомогою це зробити можемо. Якщо визнаємо факт наявності цієї проблеми в церкві. Коли жінки, які страждають роками від насильства, зрозуміють, що вони можуть звернутися по допомогу у своїй церкві й не потраплять під осуд. Церква має бути готова надати захист і допомогу жінкам і дітям, які страждають від побиття та образ.

Розповім трохи про себе: до 18 років я жила з батьками в обстановці розбою, пияцтва і розпусти. З боку свого рідного батька я пережила численні образи, побиття, сексуальні домагання і спробу зґвалтування. У сім’ї батько ніколи не називав мене на ім’я, але використовував для цього принизливе прізвисько. Багато разів на моїх очах він напивався, розбивав меблі та техніку, бив маму і зраджував їй. Я знаю, що це таке, коли за непокору і протест, на тебе йдуть, стискаючи кулаки, а очі горять ненавистю. Усвідомлювати свою безпорадність і намагатися згрупуватися так, щоб не поцілило по обличчю і внутрішнім органам. Моя мама розповідала, що коли виходила заміж, то й подумати не могла, що її життя буде таким. Адже її обранець був уже чотири роки в церкві(!) і був лідером(!) молодіжного служіння.

Мені дуже хочеться, щоб це зло припинилося в сім’ї моїх батьків і в усіх сім’ях, де воно є. Я довго розмірковувала над тим, як вийшло так, що мама, яка сама страшенно страждала від насильства, фактично, роками дозволяла батькові тероризувати всю сім’ю?

Мені б не хотілося зводити всю проблему до якоїсь однієї причини. Проте, розмірковуючи, я зрозуміла, що важливу роль у тому, що насильство в нашій сім’ї не просто є, а й посилюється, зіграло те, що і мама, і ми, діти, вірили в брехню, яка позбавляла нас розсудливості й не давала правильно діяти. Найстрашніше те, що ми хотіли вірити в цю брехню!

З історії в Едемському саду ми знаємо, якою руйнівною та підступною є брехня. Подібним же чином брехня працювала і в моїй родині, коли я росла. Але зрозуміла я це тільки зараз.

Мій шлях до прозріння почався наприкінці 2019 року, після прочитання книги Пола Тріппа про виховання. Господь торкнувся мого кам’яного серця, і я усвідомила, що не зможу змінити серце своєї дитини. Це підвладне лише Богові, для початку я мала дати Христу змінити моє. Тоді я звернулася по допомогу до сестер у церкві, які займаються служінням душеопікунства. Мені було важко відкриватися, але бажання змін взяло гору. Я вдячна Богові за працю, яку Він здійснив і продовжує здійснювати в мені через цих сестер.

Тут же я хочу поділитися своїми відкриттями – тією брехнею, в яку мене навчили вірити і від якої я зараз звільняю своє серце. Можна було залишити ці знання тільки для себе. Але я вірю в силу Ісуса Христа і що це корисне свідчення. Сама б я ніколи не написала нічого подібного. У мене немає таланту до письма. Тому я вірю, все через що я пройшла було для Слави Божої. Щоб це свідчення змінило життя багатьох родин, щоб жінки і діти не боялися просити допомоги і припиняти таке зло як домашнє насильство.

Моє звернення більше до жінок, які перебувають у рабстві насильства. Але я думаю, що ця інформація буде корисною і тим, до кого така жінка звернеться по допомогу.

Брехня 1. “Якщо чоловік – ґвалтівник, я все одно маю терпіти. Думати про розлучення – гріх”

У моїй родині цю брехню обґрунтовували віршем із Біблії “Отже, що Бог поєднав, те людина хай не розлучає!” (Марка 10:9). У нашій родині це місце з Біблії використовується, як важіль для зупинки будь-яких спроб якось змінити ситуацію в родині. Від розмови з ким-небудь із церкви, до думок про розлучення. Тому що будь-яка дія прирівнюється до “розлучення” того, що поєднав Бог.

Хочу, щоб ви зрозуміли мене правильно: я не закликаю вас тікати і подавати на розлучення за першого ж конфлікту в сім’ї. Йдеться про випадки, коли насильство в сім’ї зростає і зміцнюється. У цьому випадку бездіяти не можна! Якщо ви роками терпите гріх вашого чоловіка і покриваєте цей гріх, то ви стаєте співучасницею, і грішите разом з ним проти ваших дітей, захищаючи свій шлюб цим місцем Писання. Прочитайте наступний вірш: “Якщо хто про своїх, а найбільше про домашніх, не дбає, той зрікся віри і є ще гірший від невірного” (1 Тимофія 5:8).

Коли чоловік так чинить зі своєю сім’єю, він не просто відрікається від віри, він стає гіршим за невірного. Вже йде руйнування того, що Бог “поєднав”. У шлюбі, задуманому Богом, немає місця таким гріхам, як розбій, пияцтво, перелюбство. “Розлучення” – це не розлучення, воно починається з гріха. Якщо ваш чоловік грішить, він руйнує ваш шлюб. Хочу нагадати, як люблячий чоловік ставиться до своєї дружини:

1. «Так і чоловіки повинні любити своїх дружин, як власні тіла. Хто любить свою дружину, той і себе любить. Адже ніхто ніколи свого тіла не зненавидів, але годує і гріє його, як і Христос Церкву, бо ми – члени Його тіла: [з Його тіла і з Його кісток]. Тому чоловік залишить батька й матір та пристане до своєї дружини, і будуть обоє одним тілом. Це велика таємниця, адже я говорю про Христа й Церкву. Тож кожний з вас нехай любить свою дружину, як себе самого, а дружина нехай боїться свого чоловіка» ( Еф. 5:28-33). Бачите, чоловік, який кохає і приліпився до своєї дружини, ніколи не заподіє їй болю тому, що вона його тіло.
2. «Так само чоловіки: живіть зі своїми дружинами в порозумінні, поводячись, немов з тендітною вазою, сповненою жіночості, виявляючи їм шану як співспадкоємцям благодаті життя, щоб не було перепон для ваших молитов» (1 Петра 3:7). Перечитайте цей вірш і подумайте, чи так до вас ставиться ваш чоловік? Ви для нього немічна посудина? Ви співспадкоємиця благодатного життя? Коли я читаю ці місця писання, у мене сльози смутку, мені дуже шкода свою маму і всіх жінок, які страждають від домашнього насильства.

Брехня 2. “Мій чоловік – це мій хрест, тому я зобов’язана його нести”

Мама говорила, що її чоловік – це хрест, який вона несе. Таке розуміння привчило нас сприймати гріх батька, як випробування, яке потрібно пройти для кращого пізнання Христа. Але думаючи так, мама привчила нас не протистояти злу, а навіть допомагати йому в зростанні. Це місце Писання завжди наводилося як приклад: “А до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною” (Лк. 9:23).

Це я чула не тільки від мами, а й інші сестри в церкві тлумачать це місце так, що хрест – це якісь земні тяготи, які ми звалюємо на свої плечі й тягнемо все життя, вважаємо себе мучениками, які самовіддано терпляче й з лагідністю несуть свій тягар.

Про який же хрест тут ідеться? Взяти хрест – це значить бути розіп’ятим разом з Ісусом за свій гріх, померти для себе і воскреснути для нового життя з Господом. “Я розп’ятий разом з Христом. І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене” (Галатів 2: 19-20) Ключове – Я розп’ятий разом з Христом! Розумієте? Мова не про те, щоб звалити на себе хрест як тягар гріха свого чоловіка і все з лагідністю терпіти. Це стосується всіх віруючих особисто. Це основа Християнства. Ти залишаєш стару людину, її розіп’яли разом із Христом на хресті. І ти відроджуєшся до нового життя з Ним. Це нагадування кожному про те, що зробив Ісус для тебе особисто. За цим потрібно взяти Хрест. Пам’ятати, що ти дитя Боже, і Він тебе врятував і звільнив від твого гріха. Що вже не ти живеш, але Христос Духом Своїм у тобі! Розумієте? Хрест – це не чоловік, це не хвороба, це не діти-підлітки, не поганий колектив на роботі. Ще раз Хрест – це смерть пожадливостей нашої плоті.

Брехня 3. “Ми повинні “покривати наготу” нашого батька або не виносити сварок із хати”

Пам’ятаєте історію про Ноя, яка описана в книзі Буття 9:20-27 “Ной почав обробляти землю і насадив виноградник. Якось він випив вина, сп’янів, і лежав нагий посеред свого намету. Побачив Хам, батько Ханаана, наготу свого батька і розповів двом своїм братам, що були надворі. Сим і Яфет, взявши плаща, накинули собі на плечі й, повернувшись спинами, підійшли та прикрили наготу свого батька. Їхні ж обличчя були відвернуті від нього, щоб не бачити наготи свого батька. Витверезився Ной від вина й довідався, що з ним учинив його молодший син. Він сказав: Проклятий будь Ханаан. Рабом із рабів він буде у своїх братів! Благословенний Господь, Бог Сима, – додав він, – нехай Ханаан буде йому рабом! Нехай поширить Бог Яфета і нехай він живе в помешканнях Симових, а Ханаан нехай буде їхнім рабом!”

Цю історію в моїй батьківській родині використовують, як пояснення, чому про батька нічого не можна розповідати іншим. Мене цього вчили з дитинства, наводячи цей приклад. Своїм мовчанням нібито “покриваємо ногату” батька.

Ми знаємо, що “всі згрішили і позбавлені Слави Божої“. Ной не виняток. Але написано, що він випив вина, сп’янів і лежав оголений. Тут не написано, що він випив і бив свою дружину, а Хам пішов просити допомоги, щоб захиститися. Хам побачив наготу батька і пішов поділитися цим із братами, щоб обговорити або посміятися. Тут народжується питання до вашого серця. Заради чого ви або ваші діти хочуть розповісти про те, що творить їхній тато або чоловік? Ви хочете допомоги чи хочете висміяти? Упевнена, що ви хочете допомоги! Тому прошу, не обманюйте себе. Коли ви звертаєтеся в поліцію або збираєтеся йти до вашого пастора по допомогу, ви не грішите проти чоловіка. Ви проливаєте світло на його гріх, і звільняєтеся від тягаря його гріха!

Цю брехню дуже складно зруйнувати практично. Я розуміла, що так бути не повинно. Але боялася попросити допомоги у вчителя недільної школи, або лідера молодіжної групи. Я довго не розповідала своєму чоловікові про те, що відбувалося і відбувається в моїй батьківській родині. Тому, що боялася образити батьків. Боялася, що зі мною ніхто не одружиться, знаючи, з якої я сім’ї. Я думала, що якщо розповім, до мене не ставитимуться, як раніше, дивлячись на мене люди бачитимуть гидоту вчинків мого батька. Навіть ідучи на душеопікунство, я не збиралася оголювати цю історію мого життя. Зараз я розумію, ці страхи були перед людьми. Подумайте, що насправді вас зупиняє звертатися по допомогу?

Господь закликає нас сповідувати гріхи для того, щоб “очистити від усякої неправди“. “Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності” (1 Івана 1:9). Зараз логічне запитання, це ж не ваш гріх. Але ваш гріх у тому, що ви мовчите, покриваєте і не викриваєте. “Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата, а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово; коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник” (Мт.18:15-17).

Брехня 4. “Я буду його прощати, як вчить цього Бог”

Так каже моя мама. І в родині моїх батьків це тягнеться 25 років. Одне й те саме, день за днем, рік за роком, десятиліття за десятиліттям. Батько грішить щоразу з новою руйнівною силою, і кордони дедалі більше зсуваються. Це відбувається тому, що прощення для нього – це дозвіл жити в сім’ї та поводитися так само.

Таким прощенням не вийде служити душі й серцю мого батька. Це ще більше руйнує і розбещує його серце. Від такого прощення він не зцілюється, а сильніше уражається. Бо не відчуває загрози втратити свою сім’ю, і знає, що ніхто нічого не дізнається, знає, що це залишиться безкарно.

“Будьте ж добрими один до одного, милосердними, прощаючи одне одному, як і Бог через Христа вам простив!” (Еф. 4:32) Уміти прощати – це чудовий плід Духа в Християнах. Перечитайте вірш, зупиніться на останньому уривку: “як і Бог через Христа вам простив“.

Розкажіть, як ми отримуємо Боже прощення? Що для цього від нас вимагається? Ми йшли собі по життю, грішили, і тут Бог нас пробачив, а ми як ішли кривою доріжкою, так і йдемо. Ні! Ми прощені через Євангеліє, через визнання себе грішниками, через розтрощення нашої плоті, через бажання жити по Духу. Перш за все в нас відбулися зміни. Людина відрікається від своєї старої людини через Хрест Христа і відроджується до нового життя з Богом. І тільки тепер ми отримуємо прощення.

Тепер давайте перенесемо це на ситуацію з чоловіком, батьком. Ця людина визнає себе грішником? Вона просила у вас і у дітей прощення? Він просив прощення у Бога? Ви бачите в ньому зміни і прагнення бути угодним Богу? Подумайте, чи ваше прощення справжнє? “Коли згрішить твій брат, – докори йому, а коли покається, – прости йому” (Лк. 17:3)

Брехня 5. “Моєї віри вистачить для порятунку всієї родини”

“Віруй в Господа Ісуса [Христа] – і спасешся ти та твій дім!” (Дії 16:31) Дуже часто я чула цей вірш від мами, від бабусі, від жінок, які мали не спасенних дітей або невіруючого чоловіка. Вони всім серцем вірять і сподіваються, що через них можуть отримати спасіння їхні рідні. Давайте прочитаємо наступний вірш – “І говорили йому Господнє Слово й усім, хто в його домі. І забравши їх тієї ж пори ночі, обмив їхні рани і тут же охрестився сам і вся його родина. Завівши їх до хати, запросив до столу і радів з усім своїм домом, що повірив у Бога” (Дії 16:32-34) І так само написано і в 10 розділі в 44 вірші – “Коли Петро ще промовляв ці слова, то Дух Святий зійшов на всіх, які слухали слово”. Не написано, що Корнилій і Стражник покаялися і на них зійшов Святий Дух, а їхні родичі врятувалися просто тому, що вони живуть в одному будинку. Написано, що вони всі разом слухали Євангеліє і разом покаялися і отримали дар Духа. Не обманюйте себе, ваш чоловік і діти можуть отримати спасіння тільки якщо самі повірять у Євангельську звістку. Визнають себе грішниками, і покаються перед Богом у своїх гріхах.

Брехня 6. “Якщо б’є, значить, любить своїх дітей”

Я згодна, що дітей потрібно карати, це корисно і так написано в Слові. Але прошу, не плутайте це з рукоприкладством. Часто батьки використовували цей вірш, так само як захист дій батька. “Хто шкодує своєї різки, той ненавидить свого сина. А хто його любить, той напоумленням дбає про його виховання” (Пр. 13:24)

Істинне покарання – це коли батько в повному спокої і з пояснювальною, викривальною бесідою використовує фізичне покарання для закріплення. “А ви, батьки, не дратуйте своїх дітей, а виховуйте їх у послусі та вченні Господа” (Еф. 6:4)

Це не потиличник, не кинути тапок у дитину, не вдарити її головою об щось тверде, не трясти – це вже рукоприкладство. Такими діями тільки озлоблюється серце маленької людини, проти вас і проти Бога.

“Діти є Господньою спадщиною, – винагородою плоду лона” (Пс. 127:3) Дитина – це нагорода від Господа. Прошу не обманюйте себе. Не виправдовуйте подібні дії по відношенню до вашої дитини.

Брехня 7. “Якщо я розповім, то мою сім’ю обговорюватимуть і засуджуватимуть. Якщо він такий, значить і я така”

О, я довго жила в цій брехні. На людях у нас хороша, дружна сім’я, але в стінах будинку все просякнуте гріхом і гидотою. І цього вчилися у батьків я і мої брати та сестри – лицемірити. Батьки грали роль на публіці, а вдома знімали маску благочестя. Це набагато страшніше, адже наші серця бачить Бог. Потрібно боятися Божого суду, а не людського.

Якщо ви відкриєте весь свій біль вашому пастору, Богом поставленій людині – вас за це не засудять. Це буде початком шляху до виходу. Я говорю про це, тому що так почався мій шлях зі зцілення від брехні.

Але якщо ви так само покриватимете і мовчатимете і одного дня все вийде з під контролю, і хтось потрапить із побоями в лікарню. Ви станете співучасницею не тільки гріха, про який ніхто не знав, а й злочину. І це кримінально карається, коли відбувається насильство над дитиною. Почитайте цю статтю кримінального кодексу: КК РФ Стаття 125. Залишення в небезпеці. КК України Стаття 126-1. Домашнє насильство.

Зрозумійте всю глибину цієї проблеми. Ви відповідальні не тільки за себе, а й за своїх дітей. Цьому можна запобігти, якщо вчасно звернутися до правоохоронних органів. Це влада, яку встановив Бог. “Кожна людина нехай кориться вищій владі, бо немає влади, яка не була б від Бога, а чинні [влади] встановлені Богом. Хто противиться владі, противиться Божій постанові; хто противиться, той накликає на себе осуд” (Рим. 13:1-2) Особливо коли ви і ваші діти в небезпеці і є загроза життю. До того ж, знаючи на особистому досвіді, це зупиняє людину від подальшого розбою. Цією дією ви проводите межу і показуєте, що не маєте наміру більше терпіти побої та образи. Показуєте, що вам байдуже, що про вас подумають сусіди. Звісно, це не рятує серце людини і не змінить його, тож не обманюйте себе, якщо наступного дня почнуться обіцянки про виправлення і початок нового життя. У людині говорить страх бути викритим і втрати всього що має. Перечитайте брехню 4.

Брехня 8. “Я в усьому винна. Якби не діти. Якби не обставини”

Я шукала виправдання батькові і багато в чому звинувачувала себе. Звинувачувала за те, що: народилася дівчинкою, була недостатньо слухняною, вчилася недостатньо добре. Навіть за те, що у віці 12 років забула закрити на клямку двері у ванну і тим самим дала привід. Я вдячна Богу, що закінчилося все стусаном по голові і втратою свідомості. І тільки на душеопікунстві після моєї розповіді, після сліз і молитов. Мої опікунки, обійнявши, сказали важливу істину: “Ти не винна!”

Зараз звертаюся до вас мої милі жінки, дівчатка, хлопчики: “Ви не винні!” Хочу обійняти вас усіх і поділяю цей біль. Ви не винні в тому, що вийшли заміж за цю людину. Ви не винні в тому, що своєю присутністю дратуєте. Усе в серці людини, вона сама обирає, як поводитися і ким бути. “Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана – зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!” (Лк. 6:45) Не думайте, що якщо почнете смачніше готувати, чи радісніше зустрічати з роботи, чи частіше говорити про своє кохання, то все зміниться. Ні, зміни робить тільки Господь. Потрібна зміна серця і в цьому потрібно стати Божим інструментом у житті чоловіка і дітей. Я зараз говорю не тільки про молитву за них, але про дії. Винесіть всі сварки з вашого життя. Зверніться по допомогу до вашої церкви.

Брехня 9. “Як я залишуся без чоловіка, одна з дітьми?”

Хочу розповісти свій приклад. Коли мені було 18 років, батьки переїхали в інше місто. Вони просто тікали тому, що вже не виходило приховувати гріхи батька. Я і моя сестра вирішили з ними не переїжджати, ми залишилися жити самостійно.

Це були не прості роки в моєму житті, нам не вистачало грошей, потрібно було нести відповідальність за сестру і за своє життя. Але зате ми були вільні! Ми приходили додому в нашу кімнатку, і вона була для нас місцем спокою та відпочинку. Я дякую церкві за те, що нас не залишили і багато підтримували в цей не простий час, хоча служителі не знали справжній стан справ. Прошу не бійтеся труднощів. “Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати.” (1 Кор. 10:13).

Я розумію, залишитися самій без підтримки це дуже складний крок. Багато сумнівів і страхів спливає в голові. Але потрібно зрозуміти, що ви одна не залишитеся. І те життя, за яке ви тримаєтеся, зовсім не те, яке для вас приготував Господь. З вами залишається Бог, а Він своїх дітей не залишає. У вас є церква. Ви не уявляєте, яке це благословення! Жінки, які стикаються з насильством у світі, змушені шукати центри підтримки, а у вас є ціла родина, яка буде готова вам допомогти фінансово, надати захист. У вас є ваші діти, які все розуміють, і залюбки допомагатимуть. Потрібно бути твердою і мужньою в такому рішенні. “Тому Я тобі наказую: будь хоробрим і мужнім! Не жахайся і не бійся, адже Господь, твій Бог, буде з тобою скрізь, куди б ти не пішов!” (Ісуса Навина 1:9).

Підсумок

Я сподіваюся, ви прочитали до кінця моє свідчення, і це було вам корисно. Сподіваюся, що Бог торкнувся, і ви так само розбили брехню, в яку вірили.

Для того щоб у цьому зростати, вам потрібно почати діяти. Якщо у вашій церкві є служіння душеопікунства, зверніться до такої людини, і досліджуйте своє серце. “Задуми серця людини – це глибокі води, але розумна людина вміє їх вичерпати” (Пр. 20:5) Я про це кажу, бо в цій програмі є ціла тема, присвячена тому, як спілкуватися і будувати стосунки зі злою людиною.

Перше – це готуйте своє серце до духовної війни. “Тому візьміть усю Божу зброю, щоб ви змогли дати опір у день зла і, все подолавши, вистояти. Отже, стійте, підпережіться істиною, зодягніться в броню праведності, взуйтеся в готовність благовістити мир. Понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі вогненні стріли лукавого; візьміть шолом спасіння і духовний меч, яким є Боже Слово. Постійно моліться духом усякою молитвою і проханням, дбайте про це з усякою витривалістю і благанням за всіх святих” (Еф. 6:13-18)

Друге – це діліться і шукайте допомоги. Якщо у вас немає служіння душеопікунства, зверніться до служителів, пастора. Якщо є жіночі зібрання, поділіться з лідером цього спілкування. Але прошу, не шукайте підтримки від жінок у подібній ситуації, ви можете разом помилятися. Я була свідком такого спілкування. Усі 9 пунктів я чула від мами і жінок, які з нею спілкувалися. Проблема в тому, що ви отримуєте підтримку одна від одної, а ваш пастор та інші служителі навіть не здогадуються, що у їх церкві є така проблема. Діліться і шукайте допомоги у спілкуванні з вашим пастором і служителями, у людей, хто твердо стоїть у Слові та Вірі.

Хочу так само звернутися до служителів недільної школи, душеопікунів, молодіжних лідерів, і людей, які не стикалися особисто з проблемою насильства. Прошу, будьте уважні до тих, хто поруч. Можливо, поруч із вами сидить жінка, яка страждає від рукоприкладства. Або у вашому класі є така дитина. Проявіть участь до цієї родини, можливо, вас Бог закликає стати інструментом для зцілення цих людей.