Гарний результат смутку заради Бога

Бо коли ми прийшли до Македонії, наше тіло не мало жодного спочинку, ми в усьому бідували: зовні – боротьба, всередині – страх. Але Бог – Той, Хто втішає покірних, – потішив нас приходом Тита, і не лише його приходом, а й утіхою, коли, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу ревність за мене, радів за вас; тому я ще більше зрадів. Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас; тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по‑Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас. Адже смуток, що по‑Божому, приносить покаяння на спасіння, – ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть.

2 Кор. 7:5–10

Остання неділя 1984 року. Згадуючи минулий рік, кожен із нас щиро може зізнатися, що йому є про що шкодувати. Незважаючи на те, що ми можемо перерахувати безліч отриманих благословень, список наших прорахунків також буде досить широким. Обіцянки порушені, погані звички не полишені, гнів не переможений, уривки Писання не вивчені, листи не написані, можливості не використані. Що вищі наші цілі й чутливіша совість, то більше ми сумуємо. Ця пора року може бути дуже гнітючою та сумною для багатьох людей.

Тому, я б хотів поговорити про смуток. Текст із 2 Кор. 7:8-10 і доктрина, яку я хотів би розкрити, свідчить про таке: благим результатом печалі заради Бога є спасіння. Перш ніж ми спробуємо пояснити це твердження, давайте спочатку прояснимо ситуацію.

Ситуація в Коринті

Павло написав листа церкві, що перебувала в Коринті. Лист був відгуком на ситуацію, пов’язану з опонентом Павла, який сприяв тому, що церква втратила відданість апостолу. Зверніть увагу на 11 і 12 вірші: “Дивіться, яку старанність у вас викликало, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! В усьому ви показали себе чистими у справі. А коли я і написав вам, то не через того, хто скривдив, і не задля скривдженого, а щоб ваша турбота про нас виявилася для вас перед Богом”. Інакше кажучи, хтось несправедливо вчинив з іншою людиною (можливо, Павлом) і якимось чином послабив старанність коринтян заради Павла. Можливо, його авторитет або репутація були спаплюжені, а церква повірила в цей наклеп і втратила свою любов, старанність і повагу до Павла. У своєму листі Павло суворо вказує їм на помилку і знову спонукає церкву до надання підтримки.

Можливо, Павло через Тита посилає це послання звідкись з Асії. І після цього Павло переживає сильне занепокоєння, побоюючись, що зміст послання може спричинити охолодження в їхніх взаємовідносинах і повний крах його служіння для коринтян. Відповідно до 2 Кор. 2:13, Павло сподівався в Троаді побачитися з Титом і дізнатися про реакцію коринтян. Але Тита там не було. Потім вірш 2 Кор. 7:5 говорить про те, що протягом усього шляху до Македонії Павло переживав “зовні – боротьба, всередині – страх”.

Зрештою, у 6 і 7 віршах ми читаємо про те, що Тит приносить новини з Коринфа. Послання подіяло. Старанність і ревність церкви по відношенню до Павла були відновлені. Після цього Павло пише наступні багатозначні слова, над якими ми будемо розмірковувати сьогодні:

Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас; тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по‑Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас. Адже смуток, що по‑Божому, приносить покаяння на спасіння, – ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть.

2 Кор. 7:8–10

Благий результат печалі заради Бога

Отже, вчення, яке я хотів би розкрити, полягає в такому: благим результатом печалі заради Бога є спасіння. Щоб розкрити цю істину, я проясню три факти:

1. Печаль заради Бога завжди на благо.

2. Печаль заради Бога виробляє покаяння.

3.Печаль заради Бога веде до спасіння.

Визначення “печалі заради Бога”

Перш ніж ми розглянемо ці три факти, необхідно дати визначення фрази “печаль заради Бога”. Вона використовується двічі – у 9 і 10 віршах. “Бо ви по‑Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас. Адже смуток, що по‑Божому, приносить покаяння на спасіння, – ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть”. Печаль, про яку ми говоримо, – це їхній сум через те, що вони стали на бік опонента Павла і погано ставилися до апостола. Це печаль жалю про минулий гріх. Вона названа “Божою печаллю” або буквально “згідно з Богом”. Зверніть увагу, що протилежністю печалі заради Бога є не відсутність печалі взагалі, а “смуток світу”.

Дві відмінності між смутком заради Бога і світським смутком

Важливо зауважити, що протилежністю печалі заради Бога не завжди є відсутність печалі. Сили темряви в цьому світі більш тонко підходять до цього питання. Є “світський” сум, жаль, докори сумління, що не “згідно з Богом”. Ви можете шкодувати про що-небудь по-світськи, що веде до смерті. Тому нам потрібно навчитися відрізняти печаль заради Бога від світської печалі.

Я пропоную два способи відмінності:

1. Світський сум виникає тоді, коли людина шкодує про якийсь проступок, тому що він призвів до зворотних результатів і спричинив приниження або покарання. Це реакція гордого або наляканого его. Гордість завжди шкодує, коли потрапляє в дурне становище. А страх завжди шкодує про вчинки, які порушують спокій і безпеку. Таким чином, жаль про проступки не є ознакою чесноти. Але печаль заради Бога є реакцією совісті на заподіяння болю Божому, а не своєму его. Печаль заради Бога шкодує про те, що Боже ім’я було зганьблено. У центрі печалі заради Бога – Бог.

2. Другим способом відмінності світської печалі від печалі заради Бога є той факт, що печаль заради Бога виникає тоді, коли Боже Слово вказує на гріх у нашому житті. Світський сум виникає не від Слова Божого, а від ставлення людей, чиєї похвали ми не бажаємо втрачати. Ми можемо надзвичайно шкодувати про вчинок, якщо виявляємо, що оточуючі нас люди вважають цей вчинок вкрай нерозумним, або дурним, або гідним осуду. Критерієм провини стає людське слово, а не Боже.

Підсумовуючи, можна сказати, що печаль заради Бога – це почуття провини, яке турбує, коли Слово Боже вказує на те, що наш вчинок є гріхом, а отже, безчестить ім’я Боже. (Природно, якщо наш гріх завдав шкоди іншим людям, смуток заради Бога відшкодує збиток і, таким чином, зніме ганьбу з імені Бога). Печаль заради Бога – це печаль серця, наповненого Богом, а не цим світом.

Три факти щодо смутку заради Бога

Повернемося до основної доктрини тексту, що розглядається: благим результатом печалі заради Бога є спасіння. Три коротких факти щодо цього твердження:

1. Печаль заради Бога завжди на благо. Наприкінці 7 і на початку 9 вірша Павло говорить про свою радість з приводу того, що пережили коринтяни. Їхнє переживання було їм на благо. Але це рівносильно тому, якби я сказав, що відчувати біль – добре. Ми знаємо, що біль сам по собі не є чимось благим, але у світі, де можна померти від втрати крові, корисно відчути біль від порізу. Людині тільки на благо відчути біль, перш ніж пухлина стане неоперабельною. Краще відчути біль до того, як інфекція призведе до гангрени.

Хибне почуття провини існує

Печаль заради Бога по відношенню до гріха є тим самим, що біль – по відношенню до хвороби. Чутливе сумління – це дар Божий, воно наче нервові закінчення, які миттєво реагують на гарячу воду. Але, водночас, вражає, як багато людей сьогодні навчають і переконують інших у тому, що почуття провини нездорове і шкідливе. Природно, є нездорове почуття провини, що нагадує психосоматичний біль, який не вказує на реальну хворобу. Існує така річ, як помилкове почуття провини. По суті, я думаю, що Павло переживав його у 8 вірші: “Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас”. Павло тижнями мучився від почуття провини за те, що йому, можливо, не варто було б відправляти послання, а даремно, адже його послання було від Бога. Його печаль була безпідставною і марною. Хвороби не було. Була тільки помилкова тривога. Ми повинні навчитися перемагати подібне помилкове почуття провини.

Справжнє почуття провини є хорошим симптомом

Сьогодні є люди, чиє неприйняття почуття провини знаходиться набагато глибше. Воно веде до відкидання гріха і його жахливого впливу на взаємини з Богом. Справжнє почуття провини, почуття жалю, є благом, і ним не слід нехтувати. Фронтові лікарі давали випити горілки пораненим, щоб притупити їхні больові відчуття під час ампутації. Це зрозуміло. Проблема виникає тоді, коли люди вживають горілку або інші штучні засоби, щоб придушити душевний біль від жалю і страху. Фізичний біль і душевний сум завжди вказують на невирішені проблеми. Біль і смуток є тільки симптомами, і вони гарні для цієї мети. Замість того, щоб тікати від них, ми повинні сміливо дивитися їм в обличчя, визнати наявність хвороби і шукати повного зцілення у Христі.

Це приводить нас до такого факту:

2. Печаль заради Бога виробляє покаяння. Дев’ятий вірш говорить про те, що радість Павла виникла не просто через провину, яку відчували коринтяни, а через покаяння, яке вона справила. “Тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння”. Потім 10 вірш стверджує основну істину: “Адже смуток, що по‑Божому, приносить покаяння на спасіння”. Перше, на що необхідно звернути увагу, це те, що покаяння не ідентичне смутку або жалю про гріх. Воно є результатом цих переживань. Переживати жаль, сум, почуття провини або засмучення через скоєний гріх не є покаянням. Покаяння – це зміна ставлення або поведінки внаслідок жалю про гріх. Я думаю, було б розумно зауважити, що печаль заради Бога є першим кроком покаяння. Покаяння слідує за сумом і завершує зміну серця.

Випробування печалі заради Бога

Отже, випробуванням печалі заради Бога є покаяння. Зміни, що відбуваються, вказують на те, чи походить наша печаль від Бога, чи від світу. Покаятися означає відвернутися або відмовитися від одного і прийняти протилежне. У 7 та 11 віршах Павло описує зміну, яка відбулася в житті коринтян. Їхня байдужість до його присутності змінилася на ревне бажання знову бачити апостола. Відкидання його авторитету змінилося на старанність. Їхня легковірність змінилася на обурення щодо опонента. Іншими словами, печаль заради Бога є дуже плідним почуттям. Вона не паралізує під час глибокої печалі. Вона тимчасова й ефективна. Зверніть увагу на останню фразу 8 вірша: “Бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас”. Якщо почуття печалі й провини тижнями тримає вас у своїх руках навіть після того, як гріх уже полишений і ви відвернулися від нього, значить це печаль не заради Бога, а світська. Це нападки сатани. Якщо лукавий не може утримати вас від жалю про скоєний гріх, він зробить усе можливе, щоб утримати від радості прощення. Якщо йому не вдасться утримати вас від жалю про гріх, він зробить усе можливе, щоб перетворити вашу печаль на нескінченне рабство уявного почуття провини. І якщо є якась брехня сатани, заради знищення якої помер Син Божий, то це саме викрадення у дітей Божих радості прощення. Печаль заради Бога валить нас до підніжжя хреста. Христос, який помирає, вбиває дракона провини і звільняє нас, щоб ми могли сміливо протистояти гріху, засудити враженого сатану і радісно йти з Богом вузькою стежкою праведності, що веде до життя.

Це приводить нас до останнього факту:

3. Печаль заради Бога веде до спасіння. Вірш 10: «Адже смуток, що по‑Божому, приносить покаяння на спасіння, – ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть». Цей вірш допомагає зрозуміти глибину переживань апостола Павла, про які сказано в 5-му вірші: «зовні – боротьба, всередині – страх». Чого він боявся? Він боявся, що його праця виявиться марною і деякі віруючі в Коринті, будучи запеклими брехливістю гріха, стануть на шлях, що веде до смерті, а не до спасіння.

Павло пише у 2 Кор. 11:2-3: «Адже я палаю до вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, наче чисту діву, поставити перед Христом. Та боюся, щоби часом, як змій звів Єву своїм лукавством, аби не зіпсувалися ваші думки, щоб ви не відхилилися від простоти й чистоти, яка в Христі». Тому наприкінці послання (2 Кор. 13:5) він закликає їх випробувати себе: «Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі, пізнавайте себе. Хіба ви не знаєте себе, що Ісус Христос у вас? Чи, може, ви недосвідчені?».

Випробування істинної віри

У чому полягає випробування? Що є доказом того, що їхня віра є істинною? Відповіддю на 7:10 буде наступне: є шлях, що веде до спасіння, і шлях, що веде до смерті. Випробування віри полягає у випробуванні шляху, на якому ви перебуваєте. Шлях, що веде до порятунку, не є безгрішною досконалістю. Це шлях печалі заради Бога та щирого покаяння. «Сум заради Бога справляє постійне покаяння до спасіння». Чи шкодуємо ми за свій гріх сумом заради Бога і чи відвертаємося ми від нього — саме в цьому полягає випробування нашої віри та доказ присутності Христа в нас.

1. Печаль заради Бога завжди на благо.

2. Печаль заради Бога чинить покаяння.

3. Печаль заради Бога веде до спасіння.

Два практичні застосування

На закінчення я запропоную два очевидні практичні застосування цієї істини:

1. Майте бажання спонукати до смутку заради Бога.

2. Майте бажання приймати смуток заради Бога.

1. Майте бажання спонукати закликати до печалі заради Бога. Коли я кажу «спонукати до смутку заради Бога», я не маю на увазі спонукати вашого брата чи сестру до гріха. Я говорю про необхідність допомогти їм визнати свій гріх, якщо це необхідно. Це завжди важко. Нас може підбадьорити думка про те, що Павлові також було нелегко це робити. Написавши своє послання, Павло сильно переживав, доки дізнався, що коринтяни його добре сприйняли. Ми ризикуємо бути знехтуваними і засудженими, коли наважуємося вказати комусь на гріх у його житті. Але ми повинні наслідувати приклад Павла і все одно робити так. Можливо, під загрозою є їхнє спасіння, і ви є інструментом у руках Божих, повертаючи грішника на шлях покаяння, що веде до життя.

2. Майте бажання приймати смуток заради Бога. Нам слід мати бажання приймати смуток заради Бога. Станьте на місце коринтян. Ви отримуєте лист, що викриває вас. У ньому знаходите осуд, заклик до покаяння і вираження любові. Якою буде ваша реакція? Ви розлютитесь, захищаючи себе, і почнете вказувати на недоліки іншої людини, щоб приховати свої власні? Або, подібно до коринтян, будучи спонуканими сумом заради Бога, покаєтеся?

Давайте будемо подібні до Павла і коринтян у застосуванні цих двох істин. Давайте, якщо це необхідно, з бажанням спонукати інших до печалі заради Бога, як це робив Павло, і мати бажання приймати її як коринтяни. Тому що істина залишається незмінною: гарним результатом смутку заради Бога є спасіння.

Оригінал © Desiring God Foundation, переклад © Літератор.