Анорексія й булімія

Лікар Даніель Вікерт, Конференція: АCВC 2016

Мене звати Ден Вікерт. Я лікар та займаюся акушерством та гінекологією останні тридцять років. Я отримав диплом спеціаліста з акушерства та гінекології, а приблизно рік тому, якщо точніше – тринадцять місяців тому, я пішов із практики на адміністративну посаду у лікарні, тому зараз я працюю там старшим адміністратором.

Ми поговоримо про важливу проблему, а саме про анорексію та булімію. Зауважте, що між тим, про що ми говорили раніше, і цією темою так багато спільного. Наприкінці я розповім про деякі принципи. Ви побачите неймовірний збіг, і до того, про що ми поговоримо сьогодні ввечері, я наведу конкретні факти.

Тож я торкнуся багатьох питань. Ми зробимо невеликий огляд характеристик анорексії. Ви побачите певні відмінності та подібності між анорексією та булімією.

Анорексія визначається як «добровільне голодування». І не важливо, чи йдеться про втрату ваги на 20 відсотків чи на 25 відсотків. Це є значна втрата ваги внаслідок добровільного голодування. Можуть бути періоди переїдання, про які ми поговоримо. Але фактично анорексія – це голодування та втрата ваги. Згідно з демографічними фактами від анорексії переважно страждають підлітки, жінки, і зазвичай це вищий соціально-економічний клас.

Щоразу, говорячи про загальні факти, сприймайте їх саме як загальні факти. Ви кажете: «Ну, я це знаю, я розумію». Ми говоримо про загальні факти того, що ми зазвичай бачимо. Це справді проблема. Слово анорексія означає «без апетиту». Це не про людей з анорексією. Вони не страждають від втрати апетиту. Від таких людей зазвичай можна почути: «Звісно, я голодний. Я весь час думаю про їжу. Я не можу зупинитись. Це мій ворог. Я мушу боротися з цим. Я не дозволю собі здатися».

Тож проблема не у втраті апетиту. Проблема в тому, що вони бояться втратити контроль над своїм апетитом, бояться набрати вагу, якими б худорлявими вони не були. Худорлявість – їхній кумир. І ви часто бачитимете таку поведінку чи звички.

Якщо ви почнете думати про це, ви замислитеся про звички загалом. Як легко ми набуваємо звички? Хто з вас думає про чищення зубів, коли чистить зуби? Я думаю про все, тільки не про чищення зубів. Йдеться про те, що звички – це те, що ми робимо легко. Нам не треба думати про них. Чи можна їх змінити? Так. Чи можна змінити їх за ніч? Ні. На це потрібен час.

Ви можете впізнати людей з анорексією за їхніми звичками. Наприклад, обмежене харчування. Зазвичай, вони їдять дуже маленьку порцію, близько 300-500 калорій на добу. Ми зазвичай стільки з’їдаємо за обідом. З’їмо десерт ввечері – ось вам і 300-500 калорій. Іноді такі люди взагалі можуть не їсти. Часто їхні звички щодо їжі дуже дивні. Вони рахують, скільки разів вкусили їжу. Вони подрібнюють їжу. Готують для інших, але самі не їдять. Вони навіть можуть ховати їжу. Дуже дивні звички.

Я бачив звички під час занять спортом, які потребують багато зусиль. Люди роблять тисячу віджимань, тисячу разів качають прес, роблять безліч вправ протягом усього дня. В інших випадках вони можуть їсти, а потім цю їжу відригувати, провокуючи блювання. Можуть приймати проносні та діуретики, щоб не набирати вагу і залишатися худими.

До фізіологічних ознак анорексії належить втрата ваги. Також можуть бути блідість, запаморочення, непритомність, уповільнене серцебиття, порушення менструального циклу. Все це, звісно, впливає на розумові здібності. У таких людей зменшена здатність до складних та абстрактних понять, вони не можуть робити математичні обчислення, зникають творчі здібності.

Це все загальні факти, і ви всі можете їх знати. Люди з анорексією також можуть бути незграбними, схильними до якихось «пригод». Те, що у нас не викликає жодної складності, для них може бути справжнім випробуванням.

Проте голодування для цих людей може бути схожим на почуття ейфорії. Деякі звуки, кольори, зовнішні подразники часом поліпшують їхній стан. А іноді у них може з’являтися страх у приміщенні, де є їжа. Хороші та погані дні можуть визначатися для них відповідно до того, що вони з’їли або що не з’їли. Іншими словами, день був добрий, якщо я з’їв 300-500 калорій. Поганий день не визначається нічим, окрім як їжею.

Бувають різкі зміни настрою. Також можливі напади перфекціонізму. Я зараз працюю з однією парою, яка марить перфекціоністським ставленням до всього. Я проходжу з ними книгу «Ідеальна картина», написана Емі Бейкер. Чудова книга на тему перфекціонізму та як допомогти людям у таких випадках. Зазвичай ми беремо по 6-7 розділів із книги на обговорення. Я сам, коли читаю її, помічаю ситуації, які є й у моєму житті. Тому багатьох із нас там можна впізнати. Люди з анорексією часто віддалені від інших людей, від своїх друзів через те, що вони хочуть зробити все ідеально.

Якось одна людина розповідала, що блискуче проявивши себе на іспиті, вона почала сумніватися у своїх досягненнях. Іноді вона думала, що вчителі ставлять хороші оцінки тільки тому, що вони бояться, що вона розчарується через погані результати. Іноді вона сумнівається, чи справді зробила щось ідеально. І так постійно.

Звичка, яка повторювалася 5-6 разів, може пустити коріння і викликати вже гнів. Потім з’являються обман, маніпуляція, наполягання на тому, щоб зробити тільки так, як вони скажуть. Одна людина з анорексією розповіла: «Одного разу я пам’ятаю, як закричав, що нізащо ніколи більше не піду до душеопікуна. Я був страшенно наляканий, коли мої батьки хотіли, щоб я набрав вагу. Я ненавидів їх і сказав їм, що вони не знають, що для мене краще».

Доктор Карсон стверджує, що сеанси з такими людьми мають тривати 4-6 тижнів по 15 хвилин. Ні. Зустрічей має бути більше і вони повинні бути триваліші. Коли ви допомагаєте людям з анорексією чи булімією, це займає достатньо часу, багато часу.

Ви можете побачити різні аспекти цього питання. Ось чому я намагаюся тут говорити про різні сторони, які ви можете побачити.

Про булімію. Булімія – це страх ожиріння. Цей страх викликає та розвиває звички, що призводять до булімії. За статистикою, до булімії схильні самотні дівчата віком 16-25 років. Ці звички розвиваються незалежно від ваги, але особливо, якщо в людини є надмірна вага. Ті, хто страждає від булімії, відрізняються від тих, хто називає себе людьми з анорексією, і вони підтримують нормальну вагу. У людей з анорексією вага на 20-30% менша за норму. У більшості випадків у хворих на булімію вага нормальна.

Але виникають питання, яким чином вони слідкують за вагою. Для людей, які страждають на булімію, немає обмежень у їжі. Вони часто можуть переїдати, а потім викликати блювоту, вживати проносні діуретики. Зазвичай усе починається непогано. Вони їдять небагато або невеликими порціями. А потім раптом ситуація погіршується, і вони можуть з’їсти величезну кількість їжі. Переїдання характеризується тим, що людина з’їдає дуже багато їжі. Іноді до 10 000 калорій за один раз. Ми можемо з’їсти таку кількість за тиждень, або за 3-4 дні. Вони їдять швидко, не оцінюючи смак, вміст їжі, її якість. Найчастіше вживання їжі відбувається потай від усіх і супроводжується почуттям провини.

Ось що написав один чоловік. Якось він хотів зробити сюрприз для дружини й раніше прийшов додому з квітами. Коли він почав відчиняти двері, то почув жахливий крик: «Не заходьте!» Звичайно, він запанікував, забіг у квартиру, а там посеред кухні стояла дружина. Він побачив пиріг, кілька коробок тістечок та печива, які були вже розгорнуті та наполовину з’їдені, обгортки від цукерок, які розкидані по підлозі. Холодильник було відкрито. На столі була калюжа молока. Поруч у відерці тануло морозиво. Вона спитала його, чому він так рано прийшов додому. За хвилину до цього чоловік припускав, що застане дружину з коханцем. Але це він не розумів. Його охопив жах, коли він почав усвідомлювати, що відбувається з його дружиною. Він не знав, що робити з квітами.

Зазвичай такі люди відчувають співчуття щодо того, що сталося. Що ж відбувається з їхнім організмом у такому випадку? Їхній живіт здувається, і вони думають, що ж їм робити, як їм позбутися такого стану? Ось тоді починається чищення. Вони або викликають блювання, або застосовують проносні, діуретики. Все це, щоб не набрати вагу. Така чистка – це спроба усунути наслідки виходу ситуації з-під контролю. Між цими епізодами вони зазвичай харчуються невеликими порціями, з низьким вмістом калорій, підтримуючи нормальну вагу. А потім знову настає такий цикл переїдань та чисток.

Люди, які страждають на булімію, часто голодують, роблять багато фізичних вправ, але все одно практикують блювоту, зловживають проносними, і у них знову виникає бажання голодувати.

Фізіологічні ознаки булімії: запалені гланди, біль у горлі через часте блювання, внаслідок чого кислоти зі шлунка потрапляють у стравохід, біль у м’язах, втома, слабкість, гниття зубів знову-таки через шлункову кислоту, перепади у вазі близько 5-8 кг, шлунковий дискомфорт. Якщо ви з’їсте таку кількість їжі, ви ж почуватиметеся не дуже добре? Гіперчутливість, слабка координація рухів, затримка реакції, затримка води в організмі, випадання волосся, погана переносимість холодних температур.

Все це ви можете побачити: переживання лише про їжу, постійні розмови про їжу, про вагу. Часто люди з булімією навіть уникають ресторанів чи заходів, де буде їжа. Буває, після приймання їжі, вони шукають туалет і проводять чищення організму. Використовують таблетки, дієти та інше. Є навіть дослідження, скільки проносних вони можуть використовувати. Дуже велику кількість. А також їм притаманне виконання великої кількості фізичних вправ, ізоляція себе від людей, почуття провини, ненависть до себе, депресія, тривога.

Одна людина розповідала: «Я думаю про це щомиті на роботі. Боюся, що про мене дізнаються. Усі думають, що я виконую роботу добре, але я відчуваю, що відбувається щось не те. А при наступному завданні або при наступному просуванні по роботі, мене взагалі звільнять. Я живу в постійному страху, що вони дізнаються про мене і що взагалі не зможу виконувати цю роботу. Це смішно. Але чому я так боюсь? У мене вже мало не шизофренія через це. Зовні начебто я здатний на все. Але всередині не здатен ні на що».

Ми не можемо дивитися на цю проблему ізольовано. Є ще багато інших характеристик, які з цим асоціюються. Це й вживання алкоголю, наркотиків, розчинників, адже потрібна ейфорія, потрібен «підйом». Іноді настає бажання суїциду у людей, які страждають на анорексію та булімію. Деякі дослідження подають цифри, що 25-33% людей вдаються до крадіжок. Через бажання їсти, яке вони не можуть контролювати, вони можуть красти у родини, у батьків, з магазину. Чому? Тому що вони переїдають, вони повинні щось їсти й мають за це платити.

Один чоловік розповів, що його шлюб розпався через булімію. І все, що він мав, пішло на їжу, яку він вибльовував. Тисячі доларів буквально пішли у трубу.

Це все, що стосувалося медичних спостережень цих проблем. А тепер поговоримо про душеопікунство. Отже, як допомогти таким людям? Я думаю, тут важливо подумати, які наші цілі. Перша ціль – зупинитися. Якщо ви сфокусуєте увагу таких людей лише на проблемі з вагою, ви створите фарисея. Наша мета не створити того, хто виглядає гарним ззовні. Найчастіше такі люди вже гарні, і самі намагаються бути гарними. Чому вони хочуть схуднути? Тому що вони вірять, що вони товсті, і хочуть бути худими, тому що такі ідеали в нашій культурі сьогодні.

Пам’ятаєте, «не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину». Тому що це показує, що в наших серцях. Має бути баланс. Вага – не єдине, про що душеопікун повинен говорити. Але немає сенсу говорити про щось інше, якщо вага – це те, що фізично руйнує людину. А консультувати труп неможливо. Має бути баланс. Я не можу думати тільки про вагу, але я не можу ігнорувати її, якщо це небезпечно і людина може від цього померти.

Переконайтеся, що цілі поставлено правильно. Переконайтеся, що ви на одному рівні з ним в духовному плані, а не вважаєте грішником тільки його.

Чи це буде якимось викликом для нас? Думаю так. Ви не повинні боятися сказати, що вони щось сприймають неправильно. Нам необхідно в той же час бути смиренними, не засуджувати, не говорити, що ви кращі за них. Не говорити фрази: «Я б так не зробив». Дуже добре, коли вони розуміють, що ви з ними товариші по недолі, а не просто грішники.

Чи змінить щось те, як ми діємо та реагуємо, чи те, що ми намагаємося їм допомогти? Чи змінять щось наші молитви за них? Так. Чи має значення наше ставлення до всього цього? Ви можете сказати після всього, що почули сьогодні від мене, чи варто взагалі вам консультувати таких людей, які страждають на анорексію та булімію? Навіщо Бог допускає, щоб такі люди були у вашому житті? Щоб упокорити вас, навчити, допомогти рости. Чому Бог допускає таких людей у ваше життя? Заради нашого ж блага, зростання і щоб стати ще більш схожими на Христа. Це важливо.

Ми говоримо зараз про те, як допомогти цим людям. Перш за все, ми повинні бути впевнені, що ми про це думаємо, чи наші серця готові, чи ми можемо з цим боротися, чи можемо поринути у це з головою. Ми можемо визнати їх грішниками, а не людьми, які страждають. Або ми можемо сказати, що ніколи не опинилися б на їхньому місці, що ми не хочемо нічого з цим робити, не хочемо рости, що це дуже складно.

Чи потрібно залучати до цієї справи інших людей? Так. Чи повинні ви консультувати їх без будь-якої допомоги? Ні. Вам необхідний дієтолог, який розробить план харчування та щотижня контролюватиме його виконання. Більшість із нас навряд чи впораються із цим самостійно. Нам потрібна допомога дієтолога, такого собі «спостерігача» за організмом цієї людини. У церкві мають бути такі люди.

Чи потрібно записувати вагу цих людей? Так. Але я б рекомендував забрати ваги з дому людей, які страждають на анорексію та булімію, інакше вони зважуватимуться щогодини у себе вдома. Краще, щоб вони приходили важитися до дієтолога і ставали спиною до цифр, щоб не бачити своєї ваги. Це особливо важливо. Ми повинні навчати їх правильного харчування. Людина з неправильним планом харчування зазвичай думає, що знає багато про їжу. Але наші уявлення іноді спотворені. Ми можемо наділяти деякі продукти магічними властивостями й неправильно уявляти, як вони впливатимуть на організм та вагу людини. Тому потрібен дієтолог.

Особисто я вважаю, що необхідно підключати лікаря, тому що лікар може оцінити фізіологічний стан людини. Ми розглянули всі ці фізіологічні ознаки, і ви не повинні це робити самі. І я не рекомендую вам це робити. Це духовна та фізична проблема. Тому потрібен лікар, який стежитиме за лабораторними аналізами тощо.

Можливо потрібно торкнутися питання госпіталізації й навіть припинити консультування на деякий час, якщо вага нижча за певний рівень. Це небезпечно. Іноді це необхідно, щоб врятувати людині життя.

Чи чинять опір люди цим змінам? Найважчі випадки в душеопікунстві в мене були саме з такими людьми. Вони не хочуть змінюватися. Я консультував сімейну пару, у якої було двоє дітей. Чоловік благав свою дружину і говорив, що, якщо вона продовжуватиме поводити себе так, вона помре і залишить його з двома дітьми. Вона не хотіла змінюватись.

Іноді такі люди кажуть, що краще все знають, краще, ніж ви, ніж дієтолог, ніж лікар.

Ще одна небезпечна ситуація – це коли худнуть дуже швидко. Краще втрачати вагу повільно, поступово. Потрібно допомогти таким людям скласти план.

Чи порушуються тут душевні питання? Так. Коли ви консультуватимете людей з анорексією, необхідно говорити про їхні звички, про поведінку, вірування, мотивацію. Все це глибоко вкорінено. Немає іншого ефективнішого рішення, ніж Боже Слово. Ми маємо бути переконані в цьому.

Який найкращий спосіб турбуватися про них? Як їм найкраще допомогти? У Божому Слові є найефективніша відповідь. Ви маєте бути у цьому впевнені. Говоріть правду з любов’ю, з терпінням, наполегливо.

Анорексія – це медична проблема чи модель поведінки? Я вірю, що це модель поведінки, яка може спричинити медичні наслідки. Розумієте різницю? За медичні питання мають відповідати лікарі. Ви працюєте із психологічною проблемою, яка викликає такі наслідки. Це обрана ними модель поведінки. Поведінка людей з анорексією може спричинити фатальні фізіологічні наслідки. Можуть бути справжні фізичні симптоми, не на душевному рівні, а конкретні медичні проблеми. Людям з анорексією необхідне медичне втручання, але анорексія – це вибраний ними стиль життя, а не хвороба.

У мене є хороша новина, щоб допомогти їм. Якщо це обрана ними модель поведінки, як біблійні душеопікуни ми можемо мати впевненість у тому, що ми маємо всі ресурси, які нам необхідні для досягнення Божої мети. Ви мене спитаєте, як цього досягти? Чи можу я точно сказати, як це зробити? Ні. Чи є багато різних способів досягнення? Так. Чи можливо, що, консультуючи 10 осіб з анорексією та булімією, у вас буде 10 різних способів, як їм допомогти? Хто може зрости у певному плані, консультуючи їх? Це ви. Розумієте?

Може бути багато різних відповідей. Але чи зможемо ми говорити про Божу милість? Чи хотіли б ви наголосити на цьому людині, з якою ви працюєте? Звісно! Чи хотіли б ви акцентувати на тому, що означає «перебувати у Христі»? Ми говоримо про це весь час, тому що ми у Христі, чи не так? Що це означає? Це вже трохи складніше. Але чи є уривки в Біблії, які допоможуть нам подивитися на те, що означає «перебувати у Христі»? Одним із моїх домашніх завдань було знайти всі уривки, які на це вказують. Чи казав я, що треба вивчити їх усіх? Звичайно, ні. Але для початку ми їх усі пройшли. Є кілька ресурсів, які я раніше використовував і які дуже допомагають. Питання про перебування у Христі є у книзі Елізи Фіцпатрік «Бо Він мене полюбив». Там справді йдеться про те, як я можу комусь допомогти. Людина, звичайно, може все це прочитати та погодитися, але як я можу допомогти глибше зрозуміти це та застосувати у своєму житті?

Ще одна книга на цю тему, теж Елізи Фіцпатрік – «Люби їсти, ненавидь їсти». Прочитавши її, ви побачите задумаєтеся над багатьма серйозними питаннями. Допоможіть людині зрозуміти, що таке Божа милість. Ми не просто говоримо це, щоб змістити фокус з «ти – грішник, і тобі треба покаятися». Змінюючи контекст на «що означає бути в Христі?», «як застосувати Божу милість?», чи маємо ми прийти до питання покаяння? Так звичайно. Вам ніхто не скаже, коли саме настане такий момент. Зазвичай, про покаяння ми говоримо на третьому сеансі.

Чи є в Біблії місце, де говориться, що ми маємо бути худими? Або де говориться, що якщо ваш зріст 180 см, ви маєте важити 80 кг? Ні. Немає вказівки в Біблії, що ви повинні бути худими. А людина, яка страждає на анорексію чи булімію, зробила це своєю метою. І одним із питань, які ви поставите такій людині, може бути: «Що означає для тебе бути худим? Яка бажана вага для тебе?» Щоб розуміти, за якими вона визначає, чи людина худа. Що дасть цій людині, якщо вона буде худою? Часто такі люди із подивом та розчаруванням усвідомлюють, що втрата ваги не вирішила їхні проблеми. Проблеми не зникли. Це не принесло їм популярності. Часто через те, що вся увага спрямовується на втрату ваги, втрачаються стосунки між людьми.

Якщо говорити про мотиви, давайте подивимося 1 Кор. 10:31: «Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!» Робіть усе на славу Божу, а не для того, щоб бути худим чи популярним. Що це означає? Віддавати славу Богу означає давати правильне уявлення про Бога. Наше харчування має давати іншим правильне уявлення про Бога. А якщо ми не контролюємо своє харчування, це віддає славу Богові? Це дає правильне уявлення про Бога іншим?

Наша ціль – 2 Кор. 5:9: «Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими». Тому, якщо ми робимо щось у житті, що не до вподоби Богу, ми повинні змінюватися. У думках, відносинах, мотивації, звичках, стилі життя. А як щодо наших тіл? Кому вони належать? Богові. 1 Кор. 6:19-20: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» Тому якщо ми не даємо нашим тілам належного харчування, ми не прославляємо Бога.

Фил. 3:19: «Їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі… Вони думають тільки про земне!» Як ми можемо зробити богом наш шлунок? Вживаючи їжу недисципліновано? Відмовляючись їсти, бо не хочемо відчувати дискомфорт через їжу? Наполягаючи на тому, що наші животи завжди будуть ідеально плоскими? Їсти через гнів? Переживань? Бунт? Жадібність? Рахувати скільки разів вкусили їжу? Створюючи ритуали в харчуванні? Турбуючись про питання їжі? Уникаючи тих заходів, де буде присутня їжа? Викликаючи блювоту? Зловживаючи проносними? Це те, що може зробити наш шлунок богом. І якщо ви думаєте про це, що станеться? Єр. 2:5: «Так говорить Господь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддалились від Мене й пішли за марнотою, і стали марними?» Вони пішли за нікчемними ідолами, і стали нікчемними. Ось що відбувається, якщо ми так живемо.

1 Тим. 4:1, 3-5: «А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів… хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав. Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою».

Все, що створив Господь, добре. Біблія вчить, Бог створив їжу як для підтримки організму, так і для задоволення. Що Біблія говорить про нерозбірливий підхід до їжі? Що це ідол і Біблія називає це зажерливістю.

Тепер поговоримо про бажання виглядати ідеальним, про гордість, про невдачу, про праведність. Які мотиви? Проблема не в тому, щоб мати на меті робити все правильно. Проблема в мотиві цього бажання. Страх перед невдачею, мотив виглядати добрим, отримати схвалення інших людей або заробити праведність в очах Бога, бувши поганим. Якщо людина не ідеальна, що відбувається? Вона теж злиться? Заздрить? Бунтує? Шукає, як помститися комусь? Інше питання –  це ставлення. Ми не здатні створити праведність перед Богом нашими добрими справами. Наша праведність лише у Христі. Знову повертаємося до поняття «перебування у Христі». Ми самі не можемо заробити праведності. Це заслуга лише Христа. Ми нічого не можемо зробити, щоб бути праведними перед Богом. «Ми одягнені в одяг праведності». Чий це одяг? Христа. Наша надія лише у Христі. Ставлення до наших справ має ґрунтуватися на Біблії. Дуже легко замінити угоду Богу на добрі справи. Але ми не зможемо заробити прихильність Бога добрими вчинками. Добрі справи – це вже результат, через який інші люди можуть побачити, хто ми є. І добрі справи – поза перебуванням у Христі, це не засіб, щоб розвиватися і заробляти праведність. Хіба ми успішні через те, що гарні? Ні, ми успішні лише через благодать та милість.

Вчіть людей, як впоратися з виною, каяттям та змінами. Чи говоримо ми про ці речі? Так. Чи добре буде, якщо ти будеш ведений Духом Святим під час консультування? Сподіваюся на це. Чи буде так відбуватися щоразу? Ні. Ви можете мати певні цілі, стратегії, але щоразу усе відбуватиметься по-різному.

Що ж до схвалення інших людей, то цікаво, що дівчата з анорексією ще у юному віці зіштовхуються з очікуваннями дорослих. Продавці в магазинах не кажуть їм, що вони мають широкі стегна. Вони кажуть, що вони гарні. Батьки вдячні, тому що не витрачають багато грошей на їжу. Очікування дорослих значно впливає ще у молодому віці. Або тренер у спортзалі, який підбадьорює виконувати вправи, однолітки чи брати/сестри, які заздрять тому, що вони худі. Проте тільки визнання від Бога, Боже схвалення має бути важливим. Нічого немає поганого у бажанні, щоб нас любили. Проблема у розставленні пріоритетів.

Мт. 10:28: «І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні».

Подивіться, що Бог говорить, якщо наша мотивація полягає в тому, щоб отримати схвалення від інших людей. Мт. 6:1: «Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі».

Багато хто з цих людей так і не навчилися вирішувати проблеми, які у них виникають. Вони не хочуть випробувань. Вони просто хочуть почуватися добре. Коли говоритимете про анорексію та булімію, не думайте, що ви не торкатиметеся й інших тем, про які ми щойно говорили, і що не буде якихось викликів. Ви побачили гнів? Страх? Переживання? Звісно. Вони не знають, як по-біблійному впоратися з гнівом, розчаруванням, безнадією, самотністю, перекладанням провини та взагалі зі своїм життям.

Чому люди роблять те, що роблять? Слухайте людей, коли вони приходять до вас і говорять про свої проблеми. Послухайте, скільки разів вони кажуть: «Я відчуваю…» Слухайте їх, і ви побачите, що вони в їхньому житті головними є відчуття та почуття. Вони не зрозуміли, що випробування – це не так уже й погано. Як. 1:2-4: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали».

Тобто випробування – це не погано, і тому я маю навчати таких істин, які вони повинні почути та застосовувати у своєму житті.

Еф. 4:23–32. Які 4 принципи чи правила спілкування? Будьте в курсі подій. Будьте чесними. Говоріть про проблему, а не про людину. Дійте, а не реагуйте.

Нехай вони перестануть шукати способи, як помститися, а звернуться до добра. Ті, хто шукають в усьому лише погане, нехай напишуть список того, за що вони можуть бути вдячні. Нехай повісять цей список там, де його буде видно. Навчіть, як бути тим, хто служить іншим. З якою мотивацією вони служать? Щоб заробити? Щоб їх помітили?

Пр. 28:13: «Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний».

Гал. 6:7-10: «А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим. Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним».

1 Тим. 4:7: «Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті».

У мене було кілька випадків, коли ті, хто мав вагу на 20-30% нижче за норму, дивилися на себе в дзеркало і говорили: «Я товста». Їм потрібне почуття контролю, і таке почуття вони знаходять у контролі над їжею. Їхній ідол – бути гарними. Не стати хорошою жінкою, не розвивати свою жіночність. Ідол – не бути під владою Бога та Його абсолютним контролем.

Пс. 23:1: «Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її».

Пр. 14:12: «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти».

І, зрештою, несіть надію. Скільки з нас потребують надії? Як мені її нести?

1 Кор. 6:9-11: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони! І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога».

Пр. 24:16: «Бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!»

Пам’ятайте, що життя панує над гріхом. Це вимагатиме багато часу та терпіння з вашого боку. Це означає, що потрібно зачепити кожну сферу життя. І буде багато питань, про які вам доведеться говорити з ними, в яких їм потрібна допомога.

Що потрібно знати, щоб дати надію, щоб ця надія працювала? Визнання того, що Божий шлях – найкращий.

Це виклик для вас? Чи вимагає це вклад з вашого боку? Користь не тільки у тому, що ви допомогли людині, але й у тому, що ви ростете, що ви змінюєтеся, що Бог змінює вас. Якби я мав зростати, чи просив би я допомоги, чи шукав би я допомоги ззовні навіть з-поміж душеопікунів? Звичайно. Бог хоче, щоб ми несли надію та допомагали таким людям, які застрягли у своєму способі життя. І ми повинні бути впевнені, що Божий шлях – найкращий.

Оригінал © https://biblicalcounseling.com/?download_file=874&order=wc_order_57d9299edfd6b&email=andimov%40gmail.com&key=2d1d6bdebac0c869385b1f062e224ed5, переклад © Євгенія Осташ

(1)