Підготовка до смерті. Частина 1

Також дивіться ДРУГУ ЧАСТИНУ.

Смерть все одно завітає у ваш дім, хочете ви того чи ні. Смерть забере кожного з нас, не дивлячись на те, що нам не подобається про неї слухати. Але мудра людина готується до цієї події. То чому б і нам не підготуватися до смерті? Христос позбавляє нас страху перед нею:

“А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чином став їхнім спільником, аби Своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола, і визволити тих, які через страх смерті все життя утримувалися в рабстві” (Євр. 2:14,15).

Дуже часто, коли ми стикаємося зі смертю, у нас не вистачає слів, щоб сказати родичам і близьким померлого щось дійсно потрібне, правильне, тому ми вважаємо за краще промовчати або відбутися банальною фразою. Деколи навіть служителям легше сказати проповідь чи написати статтю, ніж говорити якісь слова, що дають надію приреченій людині або родичам померлого.

У час горя і втрат нам необхідно знати, якими доречними словами ми могли б підтримати ближнього у його скорботі. Хочу поділитися з вами тими словами, які є дуже великою втіхою і настановою для мого серця, коли я думаю про смерть або стикаюся з нею:

“Найкраща милість не може бути ціннішою за найкращого Бога. Найкращу дитину, найкращого друга, найдорожче каміння на вашому вінці потрібно бути готовими віддати Богові, Який є джерелом будь-якого блага. Бог гідний всього найкращого. Молоко милості – для всіх, а Бог гідний вершків. Якщо Бог візьме найкращу квітку з вашого саду, щоб посадити її у кращому місці, на кращому ґрунті, то які у вас є підстави для ремствування?” (За Мал. 1:13–14 та Лк. 14:33).

Ваші найдорожчі та найцінніші милості були Божими до того, як стали вашими. Коли Бог довірив людині Свої милості, Він водночас не відмовився від Свого права володіння (За 1 Хронік 29:11,14).

Ми користуємося і насолоджуємося милостями, але тільки Богові належить суверенне право розподіляти і дарувати їх нам. Ми з упевненістю чинимо, як хочемо, з тим, що у нас є, вважаючи це правильним і справедливим. А чи є таке право у Бога, Якому належить усе? Чи вірите ви, що великий Бог може робити те, що хоче, на небесах, у царствах і народах світу, у вашому житті та у вашому серці?

“Якщо Він змінить, хто відверне? Чи хто Йому скаже: Що Ти вчинив?” (Йов 9:12).

Тут Йов говорить про своїх дітей, слуг і багатства.

Див. також: Йов. 1:21, Дан. 4:35, Іс. 45:9.

Нижче наведено добірку біблійних віршів про смерть. Ці вірші можуть слугувати для втіхи тим, хто втратив близьких. А також вони будуть корисними служителям і в особистому спілкуванні, і на публічних виступах біля могили для втіхи та підтримки близьких і знайомих померлого.

“Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, — для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні! Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими” (Рим. 14:7–9).

“… бо хто помер, той оправданий від гріха. Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним…” (Рим. 6:7–8).

“… брат не визволяє! Чи визволить людина? Він не дасть Богові викупу за себе, не заплатить ціну викупу за свою душу.

Тож потрудився навіки, жити буде до кінця, бо не побачить знищення, хоча побачить мудрих, що помирають: безумний і нерозумний разом гинуть; своє багатство вони залишать чужим” (Пс. 48:8–11).

“Проте Бог визволить мою душу з руки аду, коли прийме мене”

(Пс. 48:16).

“Адже у Твоїх очах тисяча років – як учорашній день, що минув, – як нічна сторожа” (Пс. 89:4).

“І порох повернеться в землю, як був, а дух повернеться до Бога, Який його дав” (Еккл. 12:7).

“Я сам нагим вийшов з лона моєї матері і нагим туди повернуся. Господь дав, Господь забрав. Сталося так, як було до вподоби Господу. Нехай Ім’я Господнє буде благословенне!” (Йов 1:21).

“…аби здійснити те, що наперед призначила Твоя рука і Твоя воля, щоб воно сталося” (Дії 4:28).

“Чи заголосить труба в місті, і народ не занепокоїться? Чи буде в місті зло, яке Господь не зробив?” (Ам. 3:6)

“Я онімів і не міг відкрити моїх уст, бо Ти – Той, Хто мене створив” (Пс. 38:10).

“Господь умертвляє і оживляє, зводить до аду і виводить” (Сам. 2:6).

“Хіба життя людини на землі радше не є випробуванням, – його життя, наче в наймита, взятого на день?” (Йов 7:1).

“Хіба не в Його руці душа всіх, хто живе, – душа кожної людини?” (Йов 12:10).

“Хоч і один день його життя на землі, а його місяці пораховані в нього, Ти поклав на час, і він не переступить” (Йов 14:5).

“Подивіться, як загинув праведний, і ніхто не приймає цього до серця, тож праведні мужі забираються, і ніхто не розуміє. Адже праведного забрано від присутності неправедності. Його гробниця буде в мирі, – його забрано з-поміж людей” (Іс. 57:1–2).

І насамкінець наводжу дивовижний вірш Галини Мерзлякової («Не плачьте обо мне», 2010) про ту духовну реальність, у якій опиняється християнин після смерті. Роздуми над цією реальністю допомагають тим, хто плаче, легше переносити неминучість втрати близької людини:

Не плачьте обо мне, когда уйду,
Платков, одежд не одевайте черных.
Возрадуйтесь со мною – я живу
Среди людей на небо приглашенных.

Не плачьте обо мне – я в Небесах,
В чертогах царских славлю Иисуса.
Сижу у ног, смотрю в Его глаза,
И ангельские песни всюду льются.

Не плачьте обо мне, здесь хорошо,
Нет бед, печалей, горя и разлуки.
Я здесь легко и радостно дышу,
Остались позади земные муки.

Не думайте о том, что жалкий прах
Покроется землей сырой, могильной, –
Меня там нет, я в чудных Небесах,
Меня унес на крыльях ангел сильный.

Не плачьте обо мне, я буду ждать
Вас там, где свет Христа не угасает,
Где просто больше незачем страдать,
Где Иисус Сам слезы оттирает.

Не плачьте обо мне, не надо слез,
Вы взор печальный в небо поднимите.
Возрадуйтесь со мной: Иисус Христос
Привел меня к Себе, в Свою обитель.

Не плачьте обо мне, когда уйду,
Платков, одежд не одевайте черных, –
Я вечно буду жить, я не умру,
Мне место дал Иисус среди спасенных.