Віртуальні бар’єри

“Ніколи ICQ не замінить справжнього живого спілкування по SMS”.

Народна мудрість”

Віртуальний світ дедалі ближче. Він проникає поступово: з появою нових мобільних пристроїв і підвищенням швидкості бездротового доступу, удосконаленням сервісів і спрощенням інтерфейсів — все це чудово, хоча в тіні залишаються «деякі особливості» цих технологій:

– віртуальні ігрові світи висмоктують сили, забирають час, здоров’я, а часом так виснажують, що забирають і життя;

– віртуальні друзі дають відчуття потреби та значущості, але не дають реальної підтримки, мають властивість раптово пропадати;

– віртуальний флірт наскрізь просочений брехнею, очікуванням дива, обов’язковим розчаруванням;

– віртуальна валюта — лише фінансова піраміда;

– віртуальні казино надає не більше 5-відсоткової ймовірності виграшу.

Звичайно без віртуального вже ніяк не обійтися: банки даних, захищені канали зв’язку, електронний документообіг, інтернет-банкінг та багато іншого міцно вкоренилося у повсякденному житті. Тому до віртуальних технологій слід ставитися так само, як до сокири. У руках умільця вона тішить дерево, а в руках Раскольнікова розмозжує череп.

Є один нюанс: людина залишається сам на сам із технологією. І в цей момент виникає спокуса зловживати: прикрасити себе; створити ілюзію успіху; зробити розумний вигляд, підглянувши у Вікіпедію, і навіть вчинити кіберзлочин. Соціальні бар’єри стираються, і людина показує себе зі справжнього боку, наскільки її серце лукаве і зіпсоване (Єр. 17:9). Вона поступово переймається, приймає правила гри і… звикає. І що більше вкладає фізичних та емоційних сил, фінансів і часу, то сильніше віртуальна реальність затягує її.

Із засобів зближення телефон, соцмережі та інтернет-месенджери поступово стають бар’єрами. Вони вбивають живе спілкування, роблячи його поверхневим і фрагментарним, лексично бідним і малограмотним. Так “ніколи” з бородатого анекдоту, що слугує епіграфом до цієї статті, вже настало. Трансформація поняття “спілкування” вже відбулася, воно поступово стає асоціальним. Ми постійно перевіряємо нові повідомлення, навіть не чекаючи звукового сигналу. А скасування дій, хмарні сервіси та резервні копії створюють ілюзію захищеності, хоча кількість кіберзлочинів зростає з кожним роком.

Здавалося б, технології роблять світ кращим, але покращення людини не відбувається, вона деградує в ізоляції, її вади стають ще більш контрастними. А поруч не лишається справжніх друзів, які могли б указати на ці вади, викрити й допомогти виправитися. Людина на самоті костеніє у своїй порочності.

Може скластися враження, що технології так зробили крок уперед, що Біблії вже нічого сказати з цього приводу. Але це не так. Наприклад, перше віртуальне зашифроване повідомлення Бог відіслав Валтасару понад дві з половиною тисячі років тому, а ключ передав незалежним каналом – через Даниїла (Дан. 5:24-28). Причому використав технологію, недоступну навіть зараз. Але Бог акцентує увагу не на технології, а на серці та вчинках Валтасара.

Бар’єри споруджують не технології, їх закладають прагнення людського серця: слава, багатство, бажання влади, лінь та інші.

Адже все, що у світі, це: пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість; це не від Отця, а від світу. Проминає і світ, і його пожадання, а той, хто виконує Божу волю, – залишається вічно.

1 Ів. 2:16-17

Щоразу, коли ви залишаєтеся сам на сам зі своїм мобільним телефоном удома, на парі, у метро, у вбиральні або навіть на служінні в церкві, спокуса буде поруч. Навіть якщо хтось перебуває поруч, ви намагаєтеся прикрити екран, а все тому що соромитеся дурниць, зображених на ньому. І Бог говорив про це вже давним-давно:

Прихований хліб смачніший.

Пр. 9:17б

Думаю, моїм п’ятиметровим парканом виявилися новинні стрічки і ЖЖ (“Живий журнал”). Усе почалося не одразу, з юзнета – виду професійних телеконференцій, що був широко розповсюджений на початку 2000-х у виші, студентом якого мені пощастило бути. Поступово я вступив у таку кількість конференцій, що вони почали займати весь вільний час. Хіба що обмежений доступ до комп’ютера стримував мене від повного занурення. У цих конференціях з’явилися власні опоненти, віртуальні товариші, склався власний стиль спілкування, напівофіційний і дещо іронічний – саме такий, яким спілкувалася більшість учасників. Виходом для мене стала напружена робота на випускному курсі (хоча деякі випускники ще довго брали участь у цих конференціях, заходячи в них з роботи чи з дому).

Телеконференції пішли, а звичка залишилася, місце зайняли ЖЖ та новини. І знову процес розвивався неквапливо:

– спочатку був цікавий інтерес, погляд з боку та знайомство;

– потім при появі вільного часу та виборі заняття новини із завидною сталістю опинялися в шортлисті;

– і нарешті вони почали витісняти навіть важливі справи на другий план, особливо якщо ці справи були нудні та нецікаві.

Так начебто непогане заняття стало звичкою, яка з появою мобільного інтернету стала доступною постійно. Я приймав кілька рішень відмовитися від цієї звички: встановлював фільтри на мережевих пристроях, додавав сайти до чорних списків, видаляв RSS-стрічки в браузерах, але ці заходи допомагали максимум тиждень.

Я починав виправдовувати самого себе: “Адже це в самоосвітніх цілях”, “Це допомагає бути в курсі останніх подій”, “Це дає змогу корисно відпочити” або ж “Адже це краще, ніж грати в мережеві іграшки!” Але ці виправдання не змінюють суті: новини вже володіють мною. Вони стали схожі на манію: хочеться взяти телефон лише для того, щоб оновити стрічку. Здається, що щось важливе пройде повз мене.

Точно так само діють стрічки новин у соцмережах, хоча, читаючи їх, часом ставиш запитання: “Хто ці люди? Як вони потрапили сюди?” Розумієш, що в цих стрічках море показухи, джинси і відвертої брехні, але зупинитися вже не в змозі, і, вимикаючи будильник, насамперед перевіряєш, чим же за ніч встигли поділитися так звані друзі, а прочитавши, знову оновлюєш стрічку.

Поступово інтерес минає; перепости дратують; графомани теж; аватарки з дітьми або подружжям збивають з пантелику; автобуси, що зірвалися в прірву, вже не чіпають. Залишається лише звичка, яка вже володіє нами.

Все мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та ніщо не повинно заволодіти мною.

1 Кор. 6:12

Павло ніби пише про мою пристрасть до новин. Хоча він не пише “п’ять пунктів як позбутися залежності”, але вказує на необхідність кардинальних змін, нагадуючи про призначення людини – прославлення Бога:

Хіба не знаєте, що ваші тіла є члени Христа? Тож невже, взявши члени Христа, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!

1 Кор. 6:15

А це призначення не виконується, якщо весь час і сили задіяні на спорудження бар’єрів і на їхню прикрасу.

Отже, уважно слідкуйте, щоби поводитися не як немудрі, але як мудрі, цінуючи час, бо дні лукаві.

Еф. 5:15-16

Особисто мені допомогло видалення новинних стрічок зі швидких закладок і деінсталяція додатків від соцмереж. Так, війна ще не закінчена, але тактична перевага вже на моєму боці. Сподіваюся, що наступного разу, ховаючись за своїм віртуальним бар’єром, ми разом із вами згадаємо слова апостола: “Все [мені] можна, але не все на користь. Усе [мені] можна, але не все будує” (1 Кор. 10:23).

Поступово нас оточує дедалі більше бар’єрів: у спілкуванні, у довірі людям, у щирому вираженні почуттів, а також у поклонінні Творцеві, тихий голос якого губиться в інформаційному шумі віртуального світу.

Як же зруйнувати ці бар’єри?

1. Не намагайтеся поступово «зменшувати» присутність. У вас не вистачить витримки, ви поступово скотитеся назад, тому слід розрубати вузол Гордєєв: відмовитися різко і безповоротно.

2. Видалить мобільні програми, акаунти в соцмережах, напишіть учасникам вашого клану, що йдете. І одночасно у вас звільниться час на сім’ю, друзів, хобі та домашні справи.

3. Попросіть близького друга, чоловіка, душеопікуна регулярно питати у вас про рецидиви. І в жодному разі не дратуйте і не хаміть навіть на запитання, поставлені в іронічній формі.

4. Не шукайте нові віртуальні бар’єри на час, що вивільнився (Еф. 5:16). І в жодному разі не думайте, що у вас вистачить власних сил не звести цей бар’єр знову. Лише Господь у силах уберегти вас від старих і нових бар’єрів (Еф. 6:10), покладайтеся на Нього!