Застереження про язик

Чи можна багатослів’я назвати гріхом? Чесно кажучи, однозначної відповіді на це запитання немає. Читаючи біблійні застереження про силу слів, ми можемо піддатися спокусі взяти обітницю мовчання! Однак ми швидко розуміємо, що така спрощена відповідь не розв’язує проблему. Правильна відповідь – важкий шлях самодисципліни та любові. Цей нелегкий шлях полягає в мудрому приборканні найсильнішого м’яза в нашому тілі. Це навело мене на думки про небезпеки, які тягне за собою надмірна балакучість. Їх дуже багато і вони включають такі 8 застережень.

1. Багатослів’я відкриває двері гріху. “Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний” (Пр. 10:19). “Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха” (Пр. 21:23). “Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль” (Пр. 13:3). Зі згаданих віршів випливає, що чим більше говориш, тим більше грішиш. Доказ цього можна знайти у протверезній істині, записаній у Якова 3:8: “Не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!”. Наше завдання – проявляти дисципліну і не говорити тоді, коли можна промовчати. У цьому мудрість. “Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина. І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним” (Пр. 17:27,28).

2. Багатослівність породжує плітки. Словник Даля так визначає плітки: “Пліткарка, плітки мн. перекази і наговори, смутки, перенесення звісток з дому в дім, з пересудами, толкунками, добавками”. Пересуди, толки й додатки справді характеризують плітки. Однак важливо розуміти, що достовірність інформації в процесі передачі пліток не має великого значення. Плітки залишаються плітками незалежно від того, правдиві вони чи ні. Істина полягає в тому, що є певні відомості, які не потрібно, а точніше, не можна повторювати через численні страшні негативні наслідки. Плітки руйнують дружбу: “Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів” (Пр. 17:9). Вони спричиняють чвари: “Браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.” (Пр. 26:20). Плітки призводять до втрати довіри: “Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся” (Пр. 20:19). Вони завдають багато болю іншим людям: “Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби” (Пр. 18:8). Пуританин Томас Ватсон говорив: “Скорпіон носить отруту на кінчику хвоста, а наклепник – на кінчику язика. Слова його жалять глибоко, як голки дикобраза” (“Доктрина покаяння”).

3. Багатослівність – ворог слухання. Я впевнений, ми всі можемо зізнатися, що в різний час не слухали інших, тому що в розумі в нас надто скоро дозріла відповідь, ще до того, як людина закінчила говорити. Приповісті називають таку людину дурнем: “Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!” (Пр. 18:13). “Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!” (Пр. 29:20). Яків у Новому Завіті також підтверджує ці слова: “Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів” (Як. 1:19). Зверніть увагу на зв’язок між швидким слухом і повільними словами. Що більше людина слухатиме, то менше вона говоритиме, і навпаки. Отже, якщо я свідомо і навмисно прийму рішення слухати, мене не так сильно захоплюватиме бажання висловитися. А якщо я почну висловлюватися обережніше, то стану краще слухати інших.

4. Багатослів’я може сприяти хвалькуванню. Хвастощі означають вихваляння самого себе за справи або багатство. Хвалькодії відрізняються від пліткарів тим, що багато говорять не про інших, а про себе. Книга Приповістей попереджає про таких: “Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої” (Пр. 27:2). “Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?” (Пр. 20:6). “Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає” (Пр. 25:14). Хвастощі – це гидота перед Богом, тому що вони підживлюються гордістю. Ось чому ми особливо уважно повинні прислухатися до попередження Якова: “А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти, ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!… Замість того, щоб вам говорити: Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те. А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах, лиха всяка подібна хвальба!” (Як. 4:13-16).

5. Багатослівність призводить до лестощів. Навряд чи можна краще визначити лестощі, ніж це зробив Кент Г’юз: “Плітки – це те, що говорять про людину позаочі, але ніколи не скажуть прямо в обличчя. Лестощі – це те, що говорять про людину в обличчя, але ніколи не скажуть за очі”. Біблія викриває потаємні мотиви улесливих людей: “Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить” (Пр. 29:5). Блудниця спокушає свою здобич улесливими словами (Пр. 2:16-18; 6:24; 7:21). Раніше щоразу, коли я зустрічав улесливих, я ставив собі питання: “Чого вони справді хочуть?” Стережіться тих, хто випромінює надмірну, невірну або нещиру похвалу.

6. Багатослів’я може виявитися марнослів’ям. Якщо не обмежувати себе в словах, може виявитися, що ми ведемо порожні промови. “Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде” (Пр. 14:23). Інакше кажучи, багато слів і мало діла неминуче приведуть нас до злиднів. Ісус суворо нагадує нам про гіркі наслідки марнослів’я: “Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!” (Мт. 12:36). Пам’ять про те, що ми дамо звіт на судилищі Христовому, повинна утримувати нас від марнослів’я, якщо воно закрадається в наше серце.

7. Багатослів’я призводить до лихослів’я. Лихослів’я, як і богохульство, абсолютно неприпустиме в житті Божого дитя. “Ним (язиком) ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття” (Як. 3:9,10а). Якщо в неділю ми співаємо славу Богові, а в понеділок проклинаємо людей, “Не повинно, брати мої, щоб так це було!” (Як. 3:10). “Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця” (Як. 3:11,12). Тому, якщо ми називаємо себе новим творінням у Христі, наше життя має бути вільним від будь-якого лихослів’я (2 Кор. 5:17).

8. Багатослів’я може завдати шкоди багатьом людям. “Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни” (Як. 3:5-6). Центр пожежної інформації США наводить таку статистику: за 2000 рік у пожежах було спалено 8 422 237 акрів (3 408 358 га) лісів і полів, завдано збитків понад 1,3 мільярда доларів. Ми можемо виміряти шкоду, яку завдають полям і лісам пожежі. Але шкоду, завдану необдуманим словом, підрахувати неможливо. Дисциплінуючи себе і утримуючи язик за зубами, ми довіряємо Святому Духу, який виробляє в нас плід стриманості (Гал. 5:23). А в міру зростання в благодаті й пізнанні Господа Ісуса Христа, ми будемо все більше й більше уподібнюватися досконалій (зрілій) людині, яка не грішить у слові (Як. 3:2).

Принесемо до Хреста всі гріхи язика і з покаянням сповідуємо їх. Будемо молитися, щоб нам більше уподібнитися тій духовно зрілій людині. Усім нам не завадило б від щирого серця молитися разом із Давидом: “Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!” (Пс. 140:3).

Оригінал © Propovedi.ru, коректура © Help for Heart.